Постанова

від 23.02.2023 по справі 707/1591/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/17/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/1591/18 Категорія: 301030000 Тептюк Є.П. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Карпенко О.В.

за участю секретаря Ярошенка Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаБалковської ІнниЮріївнинарішення Черкаськогорайонного судуЧеркаської областівід 17березня 2021року усправі запозовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, третя, особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Науменко Тетяна Миколаївна та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсними свідоцтв на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, витребування земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтуванняпозовних вимогвказував, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району №46-7 від 02.12.2014 року надано дозволи громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , загальною площею по 0,10 га кожна для індивідуального дачного будівництва.

В подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району №53-18 від 10.07.2015 року було затверджено проект землеустрою та надано у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 , у тому числі: ОСОБА_1 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га та ОСОБА_2 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га. Відповідно до п.31 спірного рішення земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва.

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_1 , Черкаським районним управлінням юстиції видано свідоцтва на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, серії НОМЕР_1 від 17.07.2015 року ( ОСОБА_1 ,), та ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 0,1000 га, серії СТА №022389 від 17.07.2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу №2092 від 27.12.2017 року укладеного між ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М., право власності на спірну земельну ділянку перейшло до останнього, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №38989454 від 27.12.2017 року із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та за ОСОБА_3 , зареєстровано право власності №24183022 від 27.12.2017 року.

Між ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 , також було укладено договір купівлі продажу №1379 від 26.08.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А.І., та до ОСОБА_4 , перейшло право власності на земельну ділянку посвідчене винесеним рішенням нотаріуса №23927977 від 28.08.2015 року із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та за ОСОБА_4 зареєстровано право власності №10930433 від 26.08.2015 року.

Прокурор вважав, що виділення спірних земельних ділянок відбулося із порушенням процедури встановленої законодавством України, у тому числі шляхом протиправної зміни її цільового призначення та передачі у власність вказує на порушення норм конституції України та права власності українського народу.

Крім того, позивач зазначає, що відведені у власність ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , земельні ділянки знаходяться в межах пікетів 18-20 Будище-Свидівської захисної дамби. Дамба, як об`єкт нерухомості знаходиться у державній власності та перебуває на балансі Черкаського регіонального управління водних ресурсів, яке є її обслуговуючою організацією.

Оскільки, при прийнятті рішення Свидівоцької сільської ради, Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховища (на момент відведення Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність та є порушенням вимог ч. 2 ст. 123 ЗК України.

Також, позивач як на підставу позову, посилається на перебування спірних земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги.

За таких обставин позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» №53-18 від 10.07.2015 року в частині відведення ОСОБА_1 , земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 та ОСОБА_2 , земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182 загальною площею по 0.1000 га кожна, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с.Свидівок.

Як наслідок незаконності та скасування рішення Свидівської сільської ради, на думку позивача підлягає визнанню незаконним та скасуванню свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 17.07.2015 року видане ОСОБА_1 , та НОМЕР_2 від 17.07.2015 року видане ОСОБА_2 .

Крім того, позивач просив суд визнати недійсними договори купівлі продажу, а саме: №2092 від 27.12.2017 року укладений між ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М., та №1379 від 26.08.2015 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А.І.

Витребувати у ОСОБА_3 , земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га, що належить йому на підставі договору купівлі продажу на користь громади с.Свидівок, в особі Свидівоцької сільської ради.

Витребувати у ОСОБА_4 , земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га, що належить йому на підставі договору купівлі продажу на користь громади с.Свидівок, в особі Свидівоцької сільської ради.

Також просив стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 24410,00 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано незаконнимта скасовано рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» № 53-18 від 10.07.2015, в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок.

Визнано незаконним та скасовано рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» № 53-18 від 10.07.2015, в частині відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Свидівоцької сільської ради Черкаського району на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1762, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі по 881 грн. 00 коп. з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Свидівоцькою сільською радою Черкаського району Черкаської області був порушений порядок надання у власність ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , земельних ділянок оскільки було недотримано вимоги чинного на той час законодавства.

Суд вважав встановленим, що спірні земельні ділянки, що передані ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , за оскаржуваним рішенням Свидівоцької сільської ради, належать до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим (статті 20, 21, 60, 61 ЗК України та статті 88, 89 ВК України).

Тому рішення Свидівоцькоїсільської радиЧеркаського району«Про затвердженняпроектів ізземлеустрою танадання земельнихділянок увласність громадянам»№ 53-18від 10.07.2015,в частинівідведення ОСОБА_1 земельної ділянкиза кадастровимномером 7124986000:04:005:0179,загальною площею0,1000га тав частинівідведення ОСОБА_2 земельної ділянкиза кадастровимномером 7124986000:04:005:0182,загальною площею0,1000га,розташованихвадміністративних межахСвидівоцькоїсільськоїради Черкаськогорайону,замежаминаселеного пунктудляіндивідуальногодачного будівництває таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства, порушує інтереси держави, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні вимоги прокурора в частині визнання недійсними та скасування свідоцтва про право власності на спірні земельні ділянки НОМЕР_1 від 17.07.2015, видане ОСОБА_1 , та НОМЕР_2 від 17.05.2015 року видане ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що оскільки свідоцтво про право власності на земельну ділянку тільки посвідчує право особи, але не має самостійного юридичного значення.

Вимога прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, а саме №2092 від 27.12.2017 року укладений між ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М., та №1379 від 26.08.2015 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А.І. не підлягає до задоволення, оскільки факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Щодо витребування у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району та належить їм на підставі договорів купівлі-продажу на користь громади с. Свидівок в особі Свидівоцької сільської ради, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога в цій частині не підлягає до задоволення, оскільки позовні вимоги про їх витребування необхідно розглядати як негаторний позов, а не помилково кваліфікований позивачем як віндикаційний.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Балконська І.Ю., вважаючи рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в рішенні суду висновки такими, що не відповідають обставинам справи, просить його частково скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в частині про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земель у власність громадянам від 10.07.2015 року № 53-18, в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, площею 0.1000 га, розташованої в адміністративних межах населеного пункту с. Свидівок».

Апеляційна скарга мотивована тим, що з урахуванням положень ст. 79-1 ЗК України, що саме рішенням Свидівоцької сільської ради № 50-23 від 27 квітня 2015 року, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок в межах населеного пункту с. Свидівок і було сформовано спірну земельну ділянку, а в подальшому на цій підставі, був розроблений проект землеустрою спірної земельної ділянки, який був затверджений рішенням Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року і ним було визначено цільове призначення - землі рекреації.

Вказує, що докази, які містяться в матеріалах справи підтверджують, що рішенням Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року було не змінене цільове призначення земельної ділянки водного фонду на землі рекреації, а віднесення земельної ділянки, яка мала б бути віднесена до земель водного фонду.

Вважає, що в даному випадку відбулося віднесення земельної ділянки до певної категорії, а не зміна її цільового призначення.

Крім того, при розгляді справи прокурор не довід знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 в межах пікетів 18-20 Будище-Свидівоцької дамби. На підтвердження своїх доводів прокурор не надав будь-якої землевпорядної документації чи будь-якого рішення органу місцевого самоврядування чи іншого уповноваженого державного органу, яким було встановлено спірній земельній ділянці цільове призначення землі водного фонду.

Суд зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, проте не обґрунтовує чим підтверджується такий висновок, посилаючись тільки на листи Управління державного агентства водних ресурсів України та даними Держгеокадастру про те. Що земельна ділянка станом на 01 січня 2010 року обліковувалась як землі загального користування , а станом на 31 грудня 2015 року землі загального користування. Єдиним допустимим доказом, що міг підтвердити чи спростувати доводи прокурора є висновок земельно-технічної експертизи.

Зауважує, що для з`ясування даної обставини є необхідність призначення у цій справі земельно-технічної експертизи, для об`єктивного та правильного вирішення спору слід встановити, чи дійсно спірна земельна ділянка є земельною ділянкою водного фонду.

Також зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять даних про направлення судом на поштову або офіційну електронну адресу відповідача та отримання ним судових повісток про призначені судові засідання. Судове рішення направлено поштою, але було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не свідчить про відмову сторони від його отримання.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Черкаської окружної прокуратури Троцько Є. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Також просить у задоволенні клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи відмовити, а у разі задоволення врахувати позицію Черкаської окружної прокуратури, вважаючи доводи визначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

Мотивуючи відзив тим, що правове обґрунтування наявності у складі земельної ділянки переданої у приватну власність ОСОБА_1 за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 площею 0.1000 га земельного фонду штучні водосховища, а порядку зміни цільового призначення під час її передачі у приватну власність Свидівоцькою сільською радою дотримано не було, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось, як землі водного фонду штучні водосховища.

У свою чергу, рішенням Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року цільового призначення спірної земельної ділянки, як землі рекреаційного призначення створює реальну загрозу раціонального цільового використання вказаної земельної ділянки та її охорони саме, як земель водного фонду (штучні водосховища).

Також вказує, що до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Отже, у приватну власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку, яка в своєму складі містить землі водного фонду- штучні водосховища.

Вказує, що посилання апелянта на той факт, що оспорюваним рішенням було змінено цільове призначення спірної земельної ділянки з земель водного фонду на землі рекреаційного призначення, а лише віднесено земельну ділянку, яка мала б бути віднесена до земель водного фонду, до земель рекреації є таким, що покликане ввести сул в оману.

Погодження на відведення спірної земельної ділянки не надавалось, що підтверджується листом Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ № 808/13 від 14.12.2021 року.

Зазначає, що порушенням є затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої встановлено як землі рекреаційного призначення, до отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Щодо клопотання про призначення та проведення судової земельно-технічної експертизи, то прокурор зазначає, що вказане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки результати , які можуть бути отримані внаслідок її проведення не вплинуть на суть прийнятого рішенням Черкаським районним судом Черкаської області від 17 березня 2021 року та не спростують досліджені в сукупності докази, які свідчать про порушення допущені Свидівоцькою сільською радою в ході передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, та які містяться в матеріалах справи.

Крім того, призначення експертизи за для встановлення факту накладень спірної земельної ділянки на технічно-експлуатаційну зону Будище-Свидівоцької захисної дамби не призведе до спростування наявних у справі доказів, які в своїй сукупності підтверджують факт незаконності рішення Свидівоцької сільської ради від 10.07.2015 № 53-18.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків.

Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення місцевого суду оскаржується в частині задоволення позову в частині порушення прав відповідача ОСОБА_1 , а тому рішення суду першої інстанції в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першоїстатті 367 ЦПК України.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району №46-7 від 02.12.2014 року надано дозволи громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , загальною площею по 0,10 га кожна для індивідуального дачного будівництва (а.с.88).

Рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району №50-23 від 27.04.2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с.Свидівок Черкаського району Черкаської області, розроблену ТОВ «Геоземпроект» (а.с. 31-43).

В подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району №53-18 від 10.07.2015 року було затверджено проект землеустрою та надано у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 , у тому числі: ОСОБА_1 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га та ОСОБА_2 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га. Відповідно до п.31 спірного рішення земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва. (а.с 27-30).

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_1 , Черкаським районним управлінням юстиції видано свідоцтва на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, серії НОМЕР_1 від 17.07.2015 року та ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 0,1000 га, серії СТА№022389 від 17.07.2015 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі договору купівлі-продажу №2092 від 27.12.2017 року укладеного між ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М., право власності на спірну земельну ділянку перейшло до останнього, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №38989454 від 27.12.2017 року із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та за ОСОБА_3 , зареєстровано право власності №24183022 від 27.12.2017 року. Та між ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 , також було укладено договір купівлі продажу №1379 від 26.08.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А.І., та до ОСОБА_4 , перейшло право власності на земельну ділянку посвідчене винесеним рішенням нотаріуса №23927977 від 28.08.2015 року із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та за ОСОБА_4 зареєстровано право власності №10930433 від 26.08.2015 року. (а.с.60 - 66)

Зі змісту поснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , (а.с.68) та ОСОБА_2 , (а.с.83) зазначено, що даним проектом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення. Код цільового призначення визначено 07.03 - для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до висновків про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у разі якщо проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (а.с. 79-80, 93-94).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.222-275/120-18 від 14.03.2018 року, згідно Форми №6-зем «Звіту про кількісні характеристики земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» спірні земельні ділянки станом на 01.01.2014 року та на 01.01.2015 року обліковувались в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту як землі загального користування вид угідь (штучними водосховищами). (а.с.51).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-0.9-2995/2-18 від 05.05.2018 року документація із землеустрою, щодо спірних ділянок, на проведення експертизи не надходила (а.с.95).

Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 19.04.2018 року №2348/9/11-18, проекти землеустрою щодо відведення земельних спірних земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району черкаської області, Держводагенством та сектором у Черкаській області Держводагенства не погоджувалися. (а.с.59).

Листом від 08.06.2017 року №01-01-24/386 Департамент містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства повідомило Черкаську місцеву прокуратуру про те, що інформації про наявність розробленої та належним чином затвердженої містобудівної документації, якою передбачена можливість здійснення індивідуального дачного будівництва на земельних ділянках в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району в межах населеного пункту наданих у запиті у управлінні відсутня. (а.с.49-50).

У відповідності до статей 13, 14 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

п.1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 513, встановлено, що визначення виду угідь до формування земельних ділянок із земель запасу, не переданих у власність та користування, а також віднесення таких земельних ділянок до певної категорії може здійснюватися за результатами інвентаризації земель, проведеної за рішенням райдержадміністрацій за межами населених пунктів.

Згідно п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з положенням частини першої статті 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина друга статті 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством України установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з частиною четвертою статті84ЗК Україниземлі водногофонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянкахможуть увстановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

За положеннями частини першої статті 60 ЗК України та частини першої статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер,водосховищ таінших водоймз метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Відповідно до частини другої статті 60 ЗК України, частини другої статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

За змістомстатті 88ВК Україниу межахіснуючих населенихпунктів прибережназахисна смугавстановлюється зурахуванням містобудівноїдокументації.Прибережні захиснісмуги встановлюютьсяза окремимипроектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

За змістом положень статей 19, 20 ЗК України, зміна цільового призначення земель, у тому числі водного фонду, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно дорішення сесіїСвидівоцької сільськоїради Черкаськогорайону від10липня 2015року №53-18 «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» затверджено громадянам проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для індивідуального дачного будівництва в межах населеного пункту с. Свидівок, розроблених ФОП ОСОБА_6 , ТОВ «Геоземпролект», ТОВ «Геоверв», ФОП ОСОБА_7 , в тому числі ОСОБА_1 за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га.

Рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» № 53-18 від 10.07.2015, в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га та в частині відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га,розташованих вадміністративних межахСвидівоцької сільськоїради Черкаськогорайону. Земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Отже, рішенням Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року не змінене цільове призначення земельної ділянки водного фонду на землі рекреації.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.222-275/120-18 від 14 березня 2018 року, згідно Форми №6-зем «Звіту про кількісні характеристики земель розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 і земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0182 станом на 01 січня 2014 року та на 01 січня 2015 року обліковувалась в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту як землі загального користування вид угідь (штучні водосховища) (т.1 а.с.51).

Відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 707/1921/20 (провадження №61-18130св21) зазначено, що «суди не врахували, що лист Управління державного агентства водних ресурсів України та лист Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ не можуть бути належними доказами місцезнаходження спірної земельної ділянки на землях водного фонду, оскільки не містить безпосередньо інформації щодо предмета доказування».

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №707/1933/20 вказано, що «колегія суддів вважає, що висновки судів про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду з посиланням на лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року №10-23-0.4-4752/2-20, за умови відсутності у матеріалах справи відповідної земельно-технічної експертизи, є передчасними».

Щодо Довідки 6-зем, то слід зазначити, що така довідка є документом, який включається до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) під час його розроблення землевпорядною організацією.Довідка 6-зем - це певна частина вихідних даних для розроблення проекту відведення земельної ділянки.

В основу довідки форми 6-зем покладено інформацію щодо класифікації земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

Відповідно до довідки форми 6-зем, яка є доказом при встановленні цільового призначення землі, на що вказав Верховний Суд України у постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-224цс14 та Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі №707/1924/20, земельна ділянка, яка підлягала виділенню згідно заяви ОСОБА_1 станом на 20.05.2015 року обліковувалась як відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, з них піски 0,10 га.

Статтею 58 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій»(в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про землеустрій) не передбачено проведення інвентаризації земель безпосередньо з метою визначення їх категорії. До розмежування земель державної та комунальної власності формування земельних ділянок із земель запасу, не переданих у власність та користування, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певної категорії може здійснюватися за результатами інвентаризації земель, проведеної за рішенням сільських, селищних, міських рад - у межах населених пунктів, райдержадміністрацій - за їх межами (абзац другий пункту 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 23травня 2012р.№ 513 в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

Отже, за наявності визначеної категорії земель, до складу яких входила спірна земельна ділянка, на підставі інвентаризації цих земель була б відсутня необхідність віднесення такої земельної ділянки до тієї чи іншої категорії земель рішенням Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року, якщо тільки не здійснювалась зміна цільового призначення таких земельних ділянок. Разом з тим, в рішенні Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року чітко зазначено про віднесення спірних земельних ділянок до категорії земель рекреаційного призначення, що свідчить про те, що дана земельна ділянка не мала визначеної категорії.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такми засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 вказаної статті визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Балковської І.Ю. про призначення судової земельно-технічної експертизи. Призначено у справі №707/1591/18 судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- Чи в межах прибережно-захисної смуги знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179? Якщо так, то яка її частина потрапляє до меж прибережно-захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро?

- Чи потрапляє земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 до меж Будище-Свидівоцької захисної дамби? Якщо так, то яка її частина потрапляє?

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справ №707/1591/18 від 27.01.2023 №1783/22/119-120/23-23, земельна ділянка з кадастровим номером: 7124986000:04:005:0179 що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, Черкаського району Черкаської області, знаходиться в межах 316.4 317.0 від урізу води Кременчуцького водосховища на р. Дніпро (У меженний період) та не заходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України. Земельна ділянка з кадатсрвоим номером 7124986000:04:005:0179 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 89 ЦПК України).

З сукупності наявних у справі доказів вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, розміри якої визначені ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України, про що вірно зазначено в апеляційній скарзі. Протилежного позивачем не доведено.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів доходить висновку, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні докази, які у своїй сукупності є достатніми для висновку, що передана у власність земельна ділянка відносилася до земель водного фонду.

Підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 площею 0,10 га, розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту передана у власність з порушенням норм земельного та водного законодавства відсутні.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Колегія суддів вважає, що у даній справі, з огляду на встановлені обставини у їх сукупності, витребування земельної ділянки призведе до порушення положень Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта порушить право ОСОБА_8 на мирне володіння майном.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

Із матеріалів апеляційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є обґрунтованою і наведені в ній доводи дають підстави для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до частини 13 статі 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду із апеляційної скаргою ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 2643 грн, а також понесені витрати у зв`язку із проведенням експертизи у розмірі 11326,20 грн, які підлягають стягненню з позивача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаБалковської ІнниЮріївни задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2021 року скасувати в частині визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» № 53-18 від 10.07.2015, в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок та ухвалити нове рішення в оскаржуваній частині, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2643 грн, витрати пов`язані з оплатою проведення експертизи у розмірі 11326,20 грн, а всього 13969,20 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2023 року.

Судді: