Постанова

від 17.04.2024 по справі 707/1591/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 707/1591/18

провадження № 61-4454св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Олійник А. С., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Карпенко О. В. у справі за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Науменко Тетяна Миколаївна, ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсними свідоцтв на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в якому просив;

- визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» від 10 липня 2015 року № 53-18 в частині відведення ОСОБА_1 , земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 та ОСОБА_2 , земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182 загальною площею по 0,1000 га кожна, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок;

- визнати незаконними та скасувати свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 17 липня 2015 року видане ОСОБА_1 та СТА № 022389 від 17 липня 2015 року видане ОСОБА_2 ;

- визнати недійсними договори купівлі-продажу, а саме: від 27 грудня 2017 року

№ 2092 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т. М., та

від 26 серпня 2015 року № 1379 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А. І.;

- витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу на користь громади

с. Свидівок, в особі Свидівоцької сільської ради;

- витребувати у ОСОБА_4 , земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу на користь громади с. Свидівок, в особі Свидівоцької сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району від 02 грудня 2014 року № 46-7 надано дозволи громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих на

АДРЕСА_1 , загальною площею по 0,10 га кожна для індивідуального дачного будівництва.

В подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району

№ 53-18 від 10 липня 2015 року було затверджено проект землеустрою та надано у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1 , у тому числі: ОСОБА_1 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га та ОСОБА_2 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га. Відповідно до п. 31 спірного рішення земельні ділянки віднесені до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва.

ОСОБА_1 на підтвердження реєстрації права власності Черкаське районне управлінням юстиції видало свідоцтва на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га від 17 липня 2015 року серії НОМЕР_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га серії від 17 липня 2015 року СТА № 022389.

На підставі договору купівлі-продажу № 2092 від 27 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т. М., право власності на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38989454 від 27 грудня 2017 року із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та за ОСОБА_3 зареєстровано право власності № 24183022 від 27 грудня 2017 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу № 1379 від 26 серпня 2015 року.

Прокурор вважав, що виділення спірних земельних ділянок відбулося із порушенням процедури встановленої законодавством України, у тому числі шляхом протиправної зміни її цільового призначення та передачі у власність, вказує на порушення норм Конституції України та права власності українського народу.

Крім того, позивач зазначає, що відведені у власність ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 земельні ділянки знаходяться в межах пікетів 18-20 Будище-Свидівської захисної дамби. Дамба, як об`єкт нерухомості знаходиться у державній власності та перебуває на балансі Черкаського регіонального управління водних ресурсів, яке є її обслуговуючою організацією.

Оскільки, при прийнятті рішення Свидівоцької сільської ради, Черкаським управлінням захисних масивів Дніпровського водосховища (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність це є порушенням вимог частини другої статті 123 ЗК України.

Також, позивач як на підставу позову, посилається на перебування спірних земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Черкаський районний суд Черкаської області рішенням від 17 березня 2021 року під головуванням судді Тептюка Є. П. позов задовольнив частково.

Визнав незаконним та скасував рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» від 10 липня 2015 року № 53-18 в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району в межах населеного пункту

с. Свидівок.

Визнав незаконним та скасував рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» № 53-18 від 10 липня 2015 року в частині відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району в межах населеного пункту

с. Свидівок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив, вирішив питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову місцевий суд виходив з того, що Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області порушила порядок надання у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок, оскільки було недотримано вимоги законодавства.

Суд вважав встановленим, що спірні земельні ділянки, що передані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належать до земель водного фонду щодо яких встановлений спеціальний правовий режим, а тому дійшов висновку, що рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» від 10 липня 2015 року

№ 53-18 в частині відведення ОСОБА_1 та в частині відведення ОСОБА_2 є таким, що прийнято з порушенням законодавства, порушує інтереси держави, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні вимоги прокурора в частині визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на спірні земельні ділянки суд першої інстанції виходив із того, що оскільки свідоцтво про право власності на земельну ділянку тільки посвідчує право особи відсутні підстави для задоволення позову, оскільки свідоцтва не мають самостійного юридичного значення.

Місцевий суд також вказував, що вимога прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу не підлягає до задоволення, оскільки факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Щодо витребування у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги про їх витребування необхідно розглядати як негаторний позов, а не помилково кваліфікований позивачем як віндикаційний.

Черкаський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнив.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2021 року скасував в частині визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» № 53-18 від 10 липня

2015 року, в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок та ухвалив нове рішення в оскаржуваній частині, яким у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи оскаржувану постанову місцевий суд виходив з того, що з сукупності наявних у справі доказів апеляційний суд встановив, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, розміри якої визначені статтею 60 ЗК України та статтею 88 ВК України, про що правильно зазначено в апеляційній скарзі. Протилежного позивач не довів.

З огляду на встановлені у справі обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні докази, які у своїй сукупності є достатніми для висновку, що передана у власність земельна ділянка відносилася до земель водного фонду.

Підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 площею 0,10 га, розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту передана у власність з порушенням норм земельного та водного законодавства відсутні.

Також апеляційний суд вказував, що у цій справі, з огляду на встановлені обставини у їх сукупності, витребування земельної ділянки призведе до порушення положень Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушить право на мирне володіння майном.

Суд апеляційної інстанції вказував, що рішення місцевого суду оскаржується в частині задоволення позову в частині порушення прав відповідача ОСОБА_1 , а тому рішення суду першої інстанції в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Сидор О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року в якій просив оскаржену постанову в частині відмови у задоволенні позову прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» № 53-18

від 10 липня 2015 року щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 площею 0,10 га, скасувати, а рішення місцевого суду про часткове задоволення позову прокурора в цій частині залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури зазначає, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 07 листопада 2018року у справі № 488/5027/14-ц, від 28 листопада 2018 року у справі

№ 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 01 грудня 2020 року у справі

№ 916/1935/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 19 січня 2022 року у справі № 707/1933/20,

від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20.

Аргументом касаційної скарги також є те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, адже вказане підтверджується обліковими даними Головного управління Держгеокадасту у Черкаській області (форма 6-зем) від 08 квітня

2015 року, листом від 14 березня 2018 року № 10-23-0.222-275/120, технічною документацією із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6 га, іншими письмовими доказами.

Вказує, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок загального масиву площею 1,6 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась, як землі загального користування, в розрізі угідь - штучні водосховища. Технічно-експлуатаційна зона дамби має ширину 116 м від гребня дамби в сторону Кременчуцького водосховища, де заборонена будь-яка господарська діяльність.

Аргументом касаційної скарги також є те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ту обставину, що експертний висновок містить помилку, адже експерт помилково визначав відстань від відміток 78,79 мБс, що відповідає меженному періоду, тоді як для штучного водосховища вказаний період не застосовується. Кременчуцьке водосховище є штучною водоймою, а його нормальний підпірний рівень, відповідно до його водогосподарського паспорту, встановлений на позначці у 81,00 мБс.

Таким чином висновок експертизи не спростовує доводи прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, зокрема, за ознакою штучного водосховища.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 17 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував з Черкаського районного суду Черкаської області справу

№ 707/1591/18.

02 травня 2023 року справа № 707/1591/18 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 08 листопада 2023 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району від 02 грудня 2014 року № 46-7 надано дозволи громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих на АДРЕСА_1 , загальною площею по 0,10 га кожна для індивідуального дачного будівництва.

Рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району від 27 квітня

2015 року № 50-23 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, розроблену ТОВ «Геоземпроект».

В подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району

від 10 липня 2015 року № 53-18 було затверджено проект землеустрою та надано у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1 , у тому числі: ОСОБА_1 , з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га та ОСОБА_2 , з кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га. Відповідно до п. 31 цього рішення земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва.

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_1 , Черкаське районне управління юстиції видало свідоцтва на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га від 17 липня 2015 року серії НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 0,1000 га від 17 липня 2015 року серії СТА № 022389.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі договору купівлі-продажу № 2092 від 27 грудня 2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т. М., право власності на спірну земельну ділянку перейшло до покупця, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 грудня 2017 року № 38989454 із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ОСОБА_3 , зареєстровано право власності від 27 грудня 2017 року № 24183022.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 також уклали договір купівлі-продажу від 26 серпня 2015 року № 1379, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А. І. До ОСОБА_4 , перейшло право власності на земельну ділянку посвідчене рішенням нотаріуса від 28 серпня 2015 року

№ 23927977 із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та за ОСОБА_4 зареєстровано право власності від 26 серпня 2015 року № 10930433.

Зі змісту пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що проектом землеустрою земельну ділянку відведено до земель рекреаційного призначення. Код цільового призначення визначено 07.03 - для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до висновків про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлено, що у разі якщо проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.222-275/120-18 від 14 березня 2018 року, форми № 6-зем «Звіту про кількісні характеристики земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» встановлено, що спірні земельні ділянки станом на 01 січня 2014 року та на 01 січня 2015 року обліковувались в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту як землі загального користування вид угідь (штучними водосховищами) (а. с. 51, том 1).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

від 05 травня 2018 року № 23-0.9-2995/2-18 документація із землеустрою, щодо спірних ділянок, на проведення експертизи не надходила (а. с. 95, том 1).

Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 19 квітня 2018 року № 2348/9/11-18, проекти землеустрою щодо відведення земельних спірних земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району черкаської області, Держводагенством та сектором у Черкаській області Держводагенства не погоджувалися (а. с. 59).

Листом від 08 червня 2017 року № 01-01-24/386 Департамент містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства повідомило Черкаську місцеву прокуратуру про те, що інформації про наявність розробленої та належним чином затвердженої містобудівної документації, якою передбачена можливість здійснення індивідуального дачного будівництва на земельних ділянках в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району в межах населеного пункту наданих у запиті у управлінні відсутня.

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 25 серпня 2022 року задовольнив клопотання ОСОБА_1 про призначення судової земельно-технічної експертизи. Призначив у справі № 707/1591/18 судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставив наступні питання:

- чи в межах прибережно-захисної смуги знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179? Якщо так, то яка її частина потрапляє до меж прибережно-захисної смуги Кременчуцького водосховища на

р. Дніпро?

- Чи потрапляє земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 до меж Будище-Свидівоцької захисної дамби? Якщо так, то яка її частина потрапляє?

З висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 707/1591/18 від 27 січня 2023 року № 1783/22/119-120/23-23 апеляційний суд встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером: 7124986000:04:005:0179, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, Черкаського району Черкаської області, знаходиться в межах 316,4 - 317,0 метрів від урізу води Кременчуцького водосховища на р. Дніпро (у меженний період) та не заходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України. Земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваним рішенням сільської ради порушено порядок надання у власність відповідачів земельних ділянок, оскільки не дотримано вимоги чинного на той час законодавства, тому що спірні земельні ділянки належать до земель водного фонду щодо яких встановлено спеціальний правовий режим.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 , відноситься до земель водного фонду.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор вказував, що Свидівоцькою сільською радою було порушено порядок надання у власність відповідачів земельних ділянок. Земельні ділянки, що надані відповідачам, перебувають у межах прибережної захисної смуги та належать до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим. Оскаржуваним рішенням Свидівоцької сільської ради незаконно змінено категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення, так як не була проведена обов`язкова державна експертиза землевпорядної документації.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на такі категорії як землі рекреаційного призначення та землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (положення статей 18, 19 ЗК України).

За змістом статей 3, 4 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

За змістом частини другої статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом (підпункт «д» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Згідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках неодноразово зазначала про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19)).

Судами встановлено, що рішенням Рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району від 27 квітня 2015 року № 50-23 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, розроблену ТОВ «Геоземпроект», згідно якої в подальшому були виділені земельні ділянки, площею по 0,10 га які відійшли до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1.1 вказаного рішення Свидівоцької сільської ради земельну ділянку загальною площею 1,6 га, переведено із земель загального користування (штучні водосховища) та земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (інші захисні насадження), до земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (угіддя піски).

Статтею 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого розпорядженням Кабінетом Міністрів України № 513 від 23 травня 2012 року (чинним на час прийняття оскаржуваного рішення), встановлено, що визначення виду угідь до формування земельних ділянок із земель запасу, не переданих у власність та користування, а також віднесення таких земельних ділянок до певної категорії може здійснюватися за результатами інвентаризації земель, проведеної за рішенням сільських, селищних, міських рад - у межах населених пунктів, райдержадміністрацій - за їх межами.

Згідно п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській від 14 березня

2018 року області № 10-23-0.222-275/120-18, форми № 6-зем «Звіту про кількісні характеристики земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» суди встановили, що спірні земельні ділянки станом на 01 січня 2014 року та на 01 січня 2015 року обліковувались в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту як землі загального користування вид угідь (штучними водосховищами) (а. с. 51, том 1).

Отже, земельна ділянка загальною площею 1,6 га, за рахунок якої сформовані і спірні земельні ділянки, перед виданням оскаржуваного рішення включали землі водного фонду.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Частиною шостою статті 186-1 ЗК України визначено, що у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Разом із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що вказаної процедури дотримано не було, а відтак цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось як землі загального користування, зайняті штучними водосховищами.

Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 19 квітня 2018 року № 2348/9/11-18, проекти землеустрою щодо відведення земельних спірних земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району черкаської області, Держводагенством та сектором у Черкаській області Держводагенства не погоджувалися (а. с. 59, том 1).

З матеріалів справи вбачається, що прокурор у листі від 06 червня 2018 року, адресованому начальнику Управління архітектури та містобудування Черкаської обласної державної адміністрації вказував на те, що рішенням сільської ради

від 08 жовтня 2015 року № 56-25 та 56-26 затверджено генеральні плани розміщення земельних ділянок під дачне будівництво в АДРЕСА_2 , розроблені КПВАПП «Архбюро» Черкаського району (а. с. 47, том 1).

Натомість з листа Департаменту містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації від 08 червня 2017 року № 01-01-24/386 вбачається, що вказана містобудівна документація не відповідає вимогам законодавства, в частині порядку її розроблення, погодження і затвердження (а. с. 49, 50 том1).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд, розглядаючи справу, дійшов обґрунтованого висновку, що приймаючи оскаржуване рішення Свидівоцької сільською радою було здійснено зміну цільового призначення оспорюваної земельної ділянки з порушенням вимог Земельного та Водного кодексів України та не у відповідності із суспільними та публічними інтересами, що в наслідку призвело до того, що землі водного фонду було передано у приватну власність.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржену постанову, виходив із того, що представником відповідача надано висновок експерта від 27 січня 2023 року, з якого вбачається, що спірна земельна ділянка не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, тобто земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 не відносить до земель водного фонду (а. с. 174182, том 3).

Відповідно до положень статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішення.

Так, з наданого апеляційному суду висновку експерта вбачається, що експерт визначав відстань води від урізу води в меженний період 78,79 мБс, разом із тим, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що під час проведення відповідного дослідження експертом невірно використано рівень водності Кременчуцького водосховища на р. Дніпро (78,79 мБс), оскільки лінія нормального підпірного рівня становить 81 мБс, що підтверджується паспортом водного об`єкта.

При цьому також заслуговують на увагу доводи прокурора, що Кременчуцьке водосховище на р. Дніпро є штучно створеним водним об`єктом, рівень якого регулюється в залежності від умов, що складаються в певний період року.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 707/1290/18.

Також колегія суддів зауважує, що предметом дослідження земельно-технічної експертизи, яка призначена у справі ухвалою Черкаського апеляційного суду

від 28 серпня 2022 року та висновок якої покладений в основу оскаржуваного судового рішення (а. с. 174-181, том 3), були наступні питання: 1) Чи в межах прибережно-захисної смуги знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179? Якщо так, то яка її частина потрапляє до меж прибережно-захисної смуги Кременчуцького водосховища на річки Дніпро? 2) Чи потрапляє земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 до меж Будище-Свидівської захисної дамби. Якщо так, то яка її частина потрапляє?

Тобто експертом Черкаського відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України під час проведення земельно-технічної експертизи у цій справі не досліджувалось питання віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду - штучні водосховища, що було однією з фактичних підстав позову прокурора, те не спростовано цього факту, однак досліджувалось питання перебування спірної земельної ділянки в межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, яке не стосувалось фактичних підстав позову.

Отже, висновок експерта від 27 січня 2023 року № 1783/22/119-120/23-23, виготовлений за результатами проведення вказаної земельно-технічної експертизи, не може бути основним (беззаперечним) доказом у справі, який спростовує доводи прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Вказане також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 707/1919/20.

Таким чином колегія суддів вважає загалом обґрунтованими доводи касаційної скарги заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про неврахування апеляційним судом правових позицій Верховного Суду, у наведених ним постановах та встановлення обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

Колегія суддів зазначає, що посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 707/1933/20 є помилковим, оскільки вказаною постановою справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанцій для встановлення фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення справи, тобто у вказаній постанові відсутній висновок у схожих правовідносинах.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 23 травня 2023 року у справі № 707/1593/18 погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування рішення сесії Свидівоцької сільської ради від 10 липня 2015 року № 53-18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону

Отже, оскільки суд апеляційної інстанції скасував в частині законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі в указаній частині рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з того, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги прокурора судові витрати, понесені прокурором у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на відповідача ОСОБА_1 ..

За подання касаційної скарги прокурор сплатив судовий збір у розмірі 3 524 грн.

Таким чином, судовий збір, сплачений прокурором за подання касаційної скарги, яка за наслідками касаційного розгляду справи задоволена повністю, підлягає стягненню на користь Черкаської обласної прокуратури із ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року скасувати.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2021 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» від 10 липня 2015 року № 53-18, в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді: А. І. Грушицький

А. С. Олійник

Є. В. Петров

В. В. Пророк