Постанова

від 16.02.2023 по справі 683/695/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 683/695/22

Провадження № 22-ц/4820/268/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу №683/695/22 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2022 року (суддя Бондарчук Л.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 вказувала, що 28.12.2016 на 286 км + 400 м автодороги «Городище-Рівне-Старокостянтинів» поблизу с. Губча Хмельницького району водій ОСОБА_3 , керуючи автобусом марки «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПП «АТП Поділля Тур», допустив виїзд цього транспортного засобу на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген Т-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої травми грудної клітки з множинними 2-бічними переломами ребер, перелому тіла грудини, пошкодженням лівої легені, забою органів межистіння, гемопневмотораксу, закритого перелому кісток правого передплічя в нижній третині, від яких настала смерть ОСОБА_4 29.12.2016 відносно водія автобуса ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Позивачка зазначає, що у зв`язку із смертю її чоловіка ОСОБА_4 їй та їхній малолітній доньці підлягає відшкодування моральна шкода та шкода, завдана втратою годувальника. І 22.09.2021 відповідачем було здійснено страхову виплату в зв`язку із смертю потерпілого на відшкодування моральної шкоди у розмірі 19200 грн, тоді як на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника страхову виплату здійснено не було.

Таким чином, враховуючи ліміт відповідальності відповідача в розмірі 200 000 грн та часткове здійснення страхової виплати на відшкодування моральної шкоди в зв`язку із смертю потерпілого в розмірі 19200 грн, позивачка просила суд стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страхову виплату на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника за період з 01.01.2017 по 01.02.2022 у розмірі 180 800 грн.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_5 страхову виплату на відшкодування шкоди завданої втратою годувальника за період з 01.01.2017 по 01.02.2022 у розмірі 180 800 грн та 15 550 грн судових витрат. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не було враховано те, що позивачка звернулася до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою та додатками лише у січні 2022 року. У зв`язку з тим, що позивачкою не було подано страховику заяву про страхове відшкодування впродовж трьох років з часу скоєння ДТП, як це передбачено нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на адресу заявника на підставі передбаченою п.п. 37.1.4, п.37.1 ст.37 цього Закону було направлено лист про відмову у виплаті страхового відшкодування.

При цьому, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не враховано, що в ході судового розгляду кримінальної справи позивачка заявляла цивільний позов до ПрАТ СК «ПЗУ Україна», який був задоволений повністю і з відповідача на користь ОСОБА_5 стягнуто 14523,76 грн витрат пов`язаних з лікуванням, 726,18 грн моральної шкоди завданих ушкодженням здоров`ю, 19200 грн моральної шкоди, завданої смертю чоловіка ОСОБА_4 та 9600 грн моральної шкоди завданої смертю матері ОСОБА_6 . Інших вимог до страховика, зокрема, вимог про сплату страхового відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, заявлено не було. Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування на користь позивачки з огляду на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів того факту, що вона перебувала на утриманні у загиблого чоловіка. І в матеріалах справи відсутні докази про доходи загиблого та його можливість утримувати позивачку, як і докази про те, що вона потребувала такої допомоги. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції при винесенні рішення безпідставно прийнявши розрахунок позивачки, не надавши йому оцінки на предмет відповідності закону, порушив ст. 27 Закону №1961-IV, адже загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. 3 огляду на те, що ДТП мала місце 28.12.2016, тому у разі наявності законних підстав для виплати, розмір страхового відшкодування повинен був розраховуватися на дату події.

Поміж того, апелянт не погоджується із тим, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо компенсації витрат на правову допомогу, оскільки до матеріалів справи не додано платіжних документів, що можуть підтвердити факт передачі коштів в рахунок сплати позивачкою 15550 грн за надання правничої допомоги. І, враховуючи відсутність належних доказів, що б підтвердили фактичні витрати позивачки на правову допомогу, апелянт вважає незаконним задоволення судом першої інстанції в цій частині позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на викладене, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 203 року відзив представника ОСОБА_1 Гнідка С.І. на апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 26.09.2009 між позивачкою та ОСОБА_4 був укладений шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_8 (а.с.21, 22).

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Шепетівської РДА №501 від 06.12.2021 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення як одержувач державної соціальної допомоги померлого годувальника за період з 11.02.2019 по 27.10.2032 (а.с.23).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2021 року, що набрав законної сили 19 листопада 2021 року встановлено, що 28.12.2016 біля 17 год 30 хв, ОСОБА_3 працюючи водієм у ПП «АТП «Поділля Тур» та керуючи автобусом марки «БАЗ» моделі «А07919», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи перевезення пасажирів за маршрутом «Рівне - Хмельницький», в порушення вимог п.12.1, п.12.2. Правил дорожнього руху, а також попереджувального дорожнього знаку 1.13 «Слизька дорога», заборонного дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год», табличок до дорожніх знаків 7.2.1 «Зона дії» і 7.12 «Ожеледиця», а саме рухаючись зі швидкістю близько 80 км/год автодорогою «Городище-Рівне-Старокостянтинів» в напрямку від м. Шепетівка до м. Старокостянтинова в зимовий період часу, тобто достовірно знаючи, що проїзна частина може бути слизькою, в порушення вимог п.2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний» і п.10.1. Правил дорожнього Руху, відволікаючись від керування мобільним телефоном, що виразилось у розмові ним по мобільному телефону під час руху, на 286 км + 400 м поблизу с. Губча Старокостянтинівського району Хмельницької області, в порушення вимог п.1.5 ч.1 Правил дорожнього руху, діючи легковажно і самовпевнено, а також всупереч вимогам пунктів 1.2, 13.1, 13.3 Правил дорожнього Руху не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, під час зустрічного роз`їзду, не обрав безпечного інтервалу, не впоравшись з керуванням, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, виїхав на зустрічний напрямок руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген Т-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , що рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «Фольксваген Т-4», р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої травми грудної клітки з множинними 2-бічними переломами ребер, перелому тіла грудини, пошкодженням лівої легені, забою органів межистіння, гемопневмотораксу, закритого перелому кісток правого передпліччя в нижній третині, від яких настала смерть ОСОБА_4 ; окрім того, ОСОБА_4 спричинено інші тілесні ушкодження, а саме у вигляді закритої черепно - мозкової травми, субарахноїдального крововиливу по переважаючій поверхні лівої створі півкулі головного мозку, закритої травми грудної клітки, прямого перелому тіла грудини в середній третині, прямих переломів 1, 2, 3 ребер зліва по середньо - ключичній лінії, прямого перелому 6-го ребра зліва по задньо-підмишечній лінії з розходженням уламків, пошкодженням плеври та пошкодженням нижньої долі лівої легені по задній поверхні, забою органів межистіння, гемопневмотораксу (ліва легеня спалась, в лівій плевральній порожнині відмічається до 1300 мл рідкої крові та згустків), забою лівої нирки, крововиливу під м`які тканини голови в лобній ділянці зліва, крововиливу в проекції талі грудини в верхній третині з переходом на середню третину, які виникли незадовго до моменту настання смерті, знаходяться в причинному зв`язку з її настанням і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень; - тілесні ушкодження у вигляді закритого поперечного перелому кісток правого передпліччя в нижній третині, які виникли незадовго до моменту настання смерті, в причинному зв`язку з її настанням не знаходяться і мають ознаки середнього ступеню тяжкості; - тілесні ушкодження у вигляді ділянки осадження шкіри в ділянці лівої половини обличчя та лобної ділянки голови зліва, на фоні якої поверхневі різані садна, ділянки осадження шкіри по тильній поверхні правої кисті, на фоні якої відмічається поверхневі різані рани, забійні рани по передній поверхні лівого колінного суглобу, в ділянці верхньої губи справа, садна по внутрішній поверхні правого колінного суглобу, по зовнішній поверхні лівого стегна в середні третині, крововиливів по зовнішній поверхні лівого плеча на всьому протязі, по зовнішній поверхні лівого передпліччя в верхній третині, виникли незадовго до моменту настання смерті, в причинному зв`язку з її настанням не знаходяться, і мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Зазначеним вироком визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Цивільний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду. Цивільний позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 14 523,76 грн витрат, пов`язаних з її лікуванням, 726,18 грн моральної шкоди, завданих ушкодженням здоров`я, 19200 грн моральної шкоди, завданої смертю чоловіка ОСОБА_4 та 9600 грн моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_6 (а.с.108-113).

Згідно полісу про обов`язкове страхування ПП «АТП «Поділля Тур» у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» застраховано з 06.11.2016 до 05.05.2017 автобус марки «БАЗ» моделі «А07919», реєстраційний номер НОМЕР_1 із страховим лімітом за шкоду життю та здоров`ю на одного потерпілого 200 000 грн та шкоду заподіяну майну - 100000 грн (а.с.115).

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , поданою в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_10 до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» від 18.07.2017 заявниця зазначала, що у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_9 їй та малолітній дитині завдано моральної шкоди та шкоди, пов`язаної з втратою годувальника. У зв`язку із чим просила здійснити страхову виплату у розмірі 386 268,66 грн шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 (а.с.88).

03.11.2017 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» надіслало представнику позивачки Гнідку С.І. лист за вих. №9587-31, в якому просило надати постанову суду, що набрала законної сили; документи, які містять коректну інформацію про загиблого (свідоцтво про смерть/документи компетентних органів), а саме ПІП; заяву з підписом від ОСОБА_5 , яка містить інформацію про осіб, які мають право на отримання відшкодування по втраті годувальника; надати письмову інформацію про вже здійснені взаєморозрахунки з винуватцем ДТП (а.с.90).

24.04.2018 на лист ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за вих. №9587-31 від 03.11.2017 представником ОСОБА_1 Гнідком С.І. надіслано на адресу страховика довідку №9858/121/24-2017 від 06.11.2017 з виправленими даними щодо загиблого та заяву з підписом ОСОБА_5 , яка містить інформацію про осіб, які мають право на отримання відшкодування по втраті годувальника і повідомлено, що взаєморозрахунки з винуватцем ДТП не проводились (а.с.91).

15 лютого 2022 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відмовило у виплаті страхового відшкодування малолітній ОСОБА_10 у зв`язку із втратою годувальника, посилаючись на те, що відповідно до вироку Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19.10.2021 у справі №683/683/17 цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_5 14523,76 грн витрат, пов`язаних з її лікуванням, 726,18 грн моральної шкоди, завданих ушкодженням здоров`я, 19200 грн моральної шкоди, завданої смертю чоловіка ОСОБА_4 та 9 600 грн моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_11 . Окрім зазначених у цивільному позові вимог ОСОБА_5 під час розгляду справи у судовому процесі до страховика не заявляла та судом не стягнуто. Також, заяву від 18.07.2017 подану ОСОБА_5 , страховик не отримував (а.с.72-73).

Встановивши, що на момент ДТП, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було страховиком цивільно - правової відповідальності володільця автобуса марки «БАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд першої інстанції вірно виходив з того, що зазначений страховик взяв на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі. А тому, правильним є висновок районного суду про те, що з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» підлягає до стягнення матеріальна шкода по втраті годувальника за період з 01.01.2017 по 01.02.2022 відповідно до умов договору страхування в межах страхової суми в розмірі 180800грн (200000 грн (страхова сума на одного потерпілого) - 19200 грн (стягнута моральна шкода за вироком Старокостянтинівського районного суду від 19.10.2021), адже малолітня дочка загиблого у ДТП ОСОБА_4 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має право на отримання зазначеної страхової виплати та ОСОБА_1 , будучи дружиною загиблого та на час його загибелі здійснювала догляд за малолітньої дитиною і не працює та продовжує здійснювати вподальшому догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцяти років також має право на отримання страхової виплати у зв`язку із втратою годувальника.

З такими висновками суду апеляційний суд погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на вірному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу положень статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно положень пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Разом з тим, до відносин, що випливають із обов`язкового страхування поряд із положеннями цього Кодексу застосовуються положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон № 1961-IV).

Так, в силу статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV ).

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема шкода пов`язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону № 1961-IV) .

Відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно частини першої статті 1200 ЦК України встановлено, що у разі смерті потерпілого, право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за; дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (частина друга статті 1200 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.

Згідно частини другої статті 1195 ЦК України в разі, якщо потерпілий в момент спричинення шкоди не працював, то розмір відшкодування визначається з розміру мінімальної заробітної плати.

За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду (частина друга статті 1208 ЦК України).

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п.27.5 ст. 27 Закону № 1961-IV).

Зі змісту вказаних норм слідує, що максимальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого окремо не обмежується, а має здійснюватись в межах загальної суми ліміту відповідальності за всіма видами відшкодування.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Оцінюючи аргументи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції тієї обставини, що позивачка заяви про страхове відшкодування у передбачений Законом № 1961-IV термін не подала, судова колегія вважає їх голослівними, адже як слідує із матеріалів справи (а.с.88, 89) ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування, пов`язаною із втратою годувальника 18.07.2017, що підтверджується її заявою та фіскальним чеком про направлення рекомендованим повідомленням листа відповідачу 09.08.2017 (а.с.88, 89).

І, крім того, 03.11.2017 провідним фахівцем відділу врегулювання збитків майнового і особистого страхування ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» Білою О.А. направлено лист адвокату Гнідку С.Ф., який надавав правову допомогу позивачці, про що було зазначено у заяві останньої від 18.07.2017, з якого прослідковується, що Центром врегулювання збитків ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» уважно розглянуто документи по справі №46401 відносно події, яка мала місце 28.12.2016; зазначено документи, що необхідно надати ОСОБА_1 для належного опрацювання та вказано, що рішення по справі буде прийнято після надання таких документів (а.с.90).

Та на зазначений вище лист ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» представником ОСОБА_1 Гнідком С.І. 25.04.2018 надіслано на адресу страховика довідку №9858/121/24-2017 від 06.11.2017 з виправленими даними загиблого та заяву з підписом ОСОБА_5 , що містить інформацію про осіб, які мають право на отримання відшкодування по втраті годувальника і повідомлено, що взаєморозрахунки з винуватцем ДТП не проводились (а.с.91, 92).

А тому висновок суду першої інстанції про те, що у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» були відсутні законні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 саме через не подання останньою заяви про виплату страхового відшкодування в зв`язку із втратою годувальника є вірним.

Також, на думку апеляційного суду, посилання ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у апеляційній скарзі на незаконність оскаржуваного судового рішення, адже при визначенні суми страхового відшкодування, що стягнув суд, не було враховано стягнення з відповідача вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19.10.2021 у справі №683/683/17 на користь позивачки 14523,76 грн витрат, пов`язаних з лікуванням, 726,18 грн моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 19200 грн моральної шкоди, завданої смертю чоловіка ОСОБА_4 та 9600 грн моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_6 є такими, що не заслуговують на увагу.

Адже при визначенні розміру страхових виплат, що підлягають стягненню із ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивачки, суд першої інстанції врахував стягнення зазначеним вироком суду страхових виплат на користь позивачки та керуючись положеннями Закону № 1961-IV про те, що максимальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого окремо не обмежується, а має здійснюватись в межах загальної суми ліміту відповідальності за всіма видами відшкодування, прийшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення 180800 грн страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника (200000 грн (страхова сума на одного потерпілого) - 19200 грн (стягнута моральна шкода за вироком Старокостянтинівського районного суду від 19.10.2021).

Разом з тим, районний суд вірно не врахував стягнення вироком суду від 19.10.2021 у справі №683/683/17 з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_5 14523,76 грн витрат, пов`язаних з її лікуванням, 726,18 грн моральної шкоди, завданих ушкодженням здоров`я та 9 600 грн моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_14 , адже цим же вироком встановлено, що потерпілих у ДТП, що мало місце 26.10.2016, було 3 особи: ОСОБА_4 - чоловік позивачки, ОСОБА_6 - матір позивачки, які загинули в результаті цього ДТП та позивачка, яка отримала тілесні ушкодження відповідно середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я та легкі тілесні ушкодження. І стягнуті з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 зазначені вище кошти не входять у загальну суму ліміту відповідальності за всіма видами відшкодування, що підлягають стягненню з страховика в зв`язку саме із смертю чоловіка позивачки ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування на користь позивачки, адже у матеріалах справи відсутні докази факту її перебування на утриманні у загиблого чоловіка, а також, що відсутні докази про доходи загиблого та його можливість утримувати дружину, як і докази, що вона потребувала такої допомоги не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до частини 2 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно частини першої, пункту 4 частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років.

Виходячи з аналізу зазначених норм права та оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України зібрані докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що до осіб, які перебували на утриманні потерпілого, належить віднести дитину загиблого у ДТП ОСОБА_4 і його дружину ОСОБА_1 , яка як на дату ДТП 28.12.2016 так і за період з станом на 01.02.2022 не працювала у зв`язку з доглядом за малолітньою донькою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій станом на 01.02.2022 (розрахунок позивачкою страхових виплат) виповнилося 7 років 3 місяці 4 дні та будучи дружиною загиблого і маючи право на одержання від нього утримання в зв`язку із доглядом за дитиною, має право на відшкодування шкоди в зв`язку із втратою годувальника.

Разом з тим, слід зазначити, що представником відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечувалося право ОСОБА_1 на отримання страхової виплати в зв`язку із втратою годувальника, адже у відзиві на позовну заяву від 14.04.2022 (а.с.35-37) та у відзиві у справі №686/695/22 від 14.04.2022 (а.с. 50-53) відсутні посилання на такі заперечення.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення, адже при визначенні розміру страхового відшкодування судом не враховано положення ст. 27 Закону № 1961-IV.

Так, в силу пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно частини 2 статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Матеріали справи не містять даних про те, що загиблий ОСОБА_4 працював і отримував заробітну плату та враховуючи заяву позивачки про збільшення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком у зв`язку із втратою годувальника через збільшення розміру мінімальної заробітної плати, суд першої інстанції, враховуючи положення Законів України «Про Державний бюджет на 2017 рік», «Про Державний бюджет на 2018 рік», «Про Державний бюджет на 2019 рік», «Про Державний бюджет на 2020 рік», «Про Державний бюджет на 2021 рік», «Про Державний бюджет на 2017 рік», «Про Державний бюджет на 2022 рік», вірно виходив з того, що розмір відшкодування зазначеної шкоди з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати за період при вирахуванні частки, яка припадала на загиблого та з врахуванням двох утриманців за період з 01.01.2017 по 01.02.2022 (межі позовних вимог) становить 184290,36 грн (25599,84 грн (3200 грн (мінімальна заробітна плата з 01.01.17 по 31.12.2017) / 3 осіб х 2 утриманців) + 29784 грн (3723 грн (мінімальна заробітна плата з 01.01.18 по 31.12.2018) / 3 осіб х 2 утриманців) +33384 грн (4173 грн (мінімальна заробітна плата з 01.01.19 по 31.12.2019) / 3 осіб х 2 утриманців) + 25189,28 грн (4723 грн (мінімальна заробітна плата з 01.01.2020 по 31.08.2020) / 3 осіб х 2 утриманців) + 13333,28 грн (5000 грн (мінімальна заробітна плата з 01.09.2020 по 31.12.2020) / 3 осіб х 2 утриманців) + 44000 грн (6000 грн (мінімальна заробітна плата з 01.01.2021 по 30.11.2021) / 3 осіб х 2 утриманців) + 12999,96 грн (6500 грн (мінімальна заробітна плата з 01.12.2021 по 01.02.2022) / 3 осіб х 2 утриманців)).

Однак, враховуючи ліміт відповідальності страховика та виплату ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» ОСОБА_1 19200 грн моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка ОСОБА_4 , суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача 180800 грн страхової виплати в зв`язку із втратою годувальника.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15550 грн.

Так, за змістом ст.ст. 137, 141 ЦПК України відшкодування судових витрат покладається на сторони.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

В силу положень ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з статтею 3 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4 ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Встановлено, що ОСОБА_1 уклала з адвокатом Гнідком С.І. договір про надання правової допомоги 08.11.2021, предметом якого є забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта у цивільній справі щодо стягнення страхового відшкодування шкоди, завданої їй та її малолітній дитині у зв`язку із смертю ОСОБА_4 в результаті ДТП 28.12.2016. Додатком №1 до зазначеного договору узгоджено між сторонами вид послуг та їх вартість (а.с. 25-26, 27).

Актом наданих послуг від 22.02.2022 підтверджено факт надання позивачці адвокатських послуг із зазначенням їх виду, кількості відпрацьованих адвокатом годин, їх вартість та загальна сума (а.с.28).

Квитанцією від 28.09.2022 підтверджено факт сплати ОСОБА_1 адвокату Гнідку С.І. 17500 грн за послуги по договору про надання правової допомоги від 08.11.2021 (а.с. 117), що спростовує посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували сплату позивачкою коштів на надання правничої допомоги.

Таким чином, рішення суду першої інстанції містить достатньо вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 22 лютого 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай