Справа № 627/907/21
23.01.2023
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2023 року смт Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Бугаєнко І.В.,
за участі секретаря - Сургай М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт Краснокутськ цивільну справу за позовом ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», представник позивача - Джоболда Анатолій Володимирович до ОСОБА_1 , третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» про встановлення сервітуту -
ВСТАНОВИВ :
ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» через свого представника Джоболда А.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд: 1) встановити на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ «УКРНАФТОБУРІННЯ» (ЄДРПОУ 33152471) земельний сервітут щодо земельної ділянки під кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, яка належить громадянину ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на праві власності, площею 6.8394 га, на весь час дії спеціального дозволу на користування надрами №6349 від 10.07.2019 року, а саме до 05.02.2030 року, з правом користування земельною ділянкою для розміщення та обслуговування свердловини №42 Сахалінського НГКР; 2) визначити істотні умови земельного сервітуту: Власник - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ). Особа на користь якої встановлюється сервітут - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ «УКРНАФТОБУРІННЯ» (ЄДРПОУ 33152471). Земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут: земельна ділянка площею 6.8394 га із кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 поза межами населених пунктів Краснокутської селищної ради Богодухівського району. Об`єкт сервітутного права (площа земельної ділянки, на яку поширюється земельний сервітут, строк дії земельного сервітуту, межі та конфігурація земельного сервітуту, вид сервітуту): Площа земельного сервітуту - 6.8394 га. Межі та конфігурація земельного сервітуту: відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ХР№018712 від 06 грудня 2004 р.: від точки А до точки Б на відстані 297,21 м; від точки Б до точки В на відстані 116,11 м; від точки В до точки Г на відстані 104,51 м; від точки Г до точки Д на відстані 342,04 м; від точки Д до точки А на відстані 215,77 м. Строк дії земельного сервітуту - з дати набуття (державної реєстрації) права земельного сервітуту до 05.02.2030 року. Вид сервітуту: право обслуговування, розміщення та обслуговування свердловини №42 Сахалінського НГКР, у тому числі із правом проходу персоналу, під`їзду транспортних засобів та спеціальної техніки, зняття та перенесення родючого шару ґрунту, формування відвалів, рекультивації земель, влаштування тимчасової під`їзної дороги та майданчика зі збірних залізобетонних плит, розміщення установки для підземного ремонту свердловини, влаштування шахти колонної головки свердловини, спорудження факельного амбару, прокладання викидних ліній, прокладання трубопроводу для підключення свердловини. Плата за користування сервітутом: вартість земельного сервітуту, з урахуванням всіх податків та зборів становить 6200 грн. 00 коп. за рік строку дії земельного сервітуту. Порядок внесення оплати за встановлення земельного сервітуту: 6200 грн. 00 коп. протягом 30 календарних днів з дати набуття права (державної реєстрації) земельного сервітуту. Кожний наступний платіж у розмірі 6200 грн. 00 коп. щорічно до останньої календарної дати закінчення попереднього року строку дії сервітуту; 3) витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.
Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» відповідно до ст. 1 Закону України «Про нафту і газ» є користувачем нафтогазоносними надрами та власником спеціального дозволу №6349 від 10.07.2019 року на користування надрами Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища (далі Сахалінського НГКР) для видобування корисних копалин, що мають загальнодержавне значення. В межах Сахалінського НГКР розташована свердловина №42, яка станом на сьогодні перебуває в межах ліцензійної ділянки, спецдозвіл на розробку якої належить позивачу. Вказана свердловина знаходиться, зокрема, на земельних ділянках, що розташовані в межах адміністративного підпорядкування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ХР№018712 від 06 грудня 2004 р., загальною площею 6.8394 га, та за кадастровим номером 6323582200:02:000:0110, що належить землевласнику ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯБ№996108 від 05 грудня 2006 р. Дані земельні ділянки відповідно до Cхеми розташування земельної ділянки свердловини №42 Сахалінського НГКР на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, знаходяться у межах дії спеціального дозволу №6349 від 10.07.2019 року на користування надрами Сахалінського НГКР для видобування корисних копалин, що мають загальнодержавне значення, що підтверджується Cхемою розташування земельної ділянки за кадастровим №6323582200:02:000:0110 в межах ліцензійної ділянки Сахалінського НГКР, дозвіл на розробку якої належить позивачу.
Представник позивача зазначає, що з метою врегулювання землевпорядних питань, щодо користування земельною ділянкою під кадастровим номером 6323582200:02:000:0110, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , з останнім як із землевласником було укладено договір про встановлення земельного сервітуту №ВЗ-85 від 15 грудня 2020 року, та проведено його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Земельний сервітут встановлено на земельну ділянку загальною площею 7.2417 га, вартість встановленого земельного сервітуту, з урахуванням всіх податків і зборів, склала 1000 грн. на рік; землевласнику було гарантовано відшкодування реальних прямих збитків, в разі їх виникнення у результаті встановлення та/або користування сервітутом, та встановлено термін дії договору на весь час дії спеціального дозволу на користування надрами №6349 від 10.07.2019 року, а саме: до 05.02.2030 року.
Крім того, до свердловини №42 Сахалінського НГКР з метою дослідження, обслуговування та експлуатації прокладено під`їзний шлях та розміщено лінії електропередач, які проходять через земельні ділянки з кадастровими номерами: 6323582200:02:000:0122 - землевласник ОСОБА_3 ; 6323582200:02:000:0113 - землевласник ОСОБА_4 ; 6323582200:02:000:0117 - землевласник ОСОБА_5 . З метою врегулювання землевпорядних питань, щодо користування під`їзним шляхом та лініями електропередач до свердловини №42, що проходить через вищезазначені земельні ділянки, з відповідними землевласниками було укладено договори про встановлення земельних сервітутів, та проведено їх державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. У зазначених договорах сторонами погоджено, що оскільки земельна ділянка знаходиться в межах дії Спецдозволу, то сервітут встановлено на всю площу земельної ділянки, відповідно до Державних актів на право власності на землю, а розрахунок плати за встановлення земельного сервітуту розраховується на площу земельної ділянки, яка фактично зайнята під свердловиною, під`їзним шляхом, лініями електропередач тощо.
Представник позивача вказує, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ХР№018712 від 06 грудня 2004 р., та з урахуванням Схеми розташування земельної ділянки свердловини №42 Сахалінського НГКР на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, земельна ділянка за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 необхідна позивачу для належної експлуатації свердловини №42, яка розташована в межах такої ділянки. Відтак, з метою належної експлуатації свердловини №42, у позивача є наявна необхідність у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом оформлення земельного сервітуту.
З цією метою, листом вих.№08/01-242 від 17.12.2020 року, відповідачу з боку ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» було запропоновано встановити платний земельний сервітут терміном на 10 років, відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 шляхом укладення договору, для розміщення та обслуговування свердловини №42 Сахалінського НГКР. При цьому позивач зобов`язався відшкодувати відповідачу (як власнику земельної ділянки) збитки та втрати, завдані внаслідок користування такою земельною ділянкою відповідно до мети користування за Спецдозволом.
У зв`язку з тим, що нормами чинного законодавства не передбачено чіткого механізму визначення плати за встановлення земельного сервітуту, позивачем проведено відповідний розрахунок за аналогією закону і права, та застосовано механізм, визначений законами України, які регулюють визначення орендної плати за землю, використано максимальну процентну ставку передбачену п.288.5.2 ПК України в розмірі 12% на рік від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування та експлуатації свердловини №42. Згідно з Довідником показників нормативної грошової одиниці сільськогосподарських угідь в Україні на 01.01.2021 рік, який розміщений на офіційному сайті Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, вартість 1 га ріллі по Харківській області складає 32237,00 грн. Відповідно, процентна ставка в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки складає 3868,44 грн. в рік за один гектар. Оскільки розмір земельної ділянки для експлуатації та обслуговування свердловини №42, відповідно до будівельних норм «СН 459-74. Норми відводу земель для нафтових та газових свердловин» складає 0.36 га, то розмір плати за встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку під свердловиною №42 складає 1392,63 грн. в рік.
Позивачем, з огляду на складну економічну ситуацію в країні, за власної ініціативи було прийнято рішення про збільшення річного розміру плати за встановлення земельного сервітуту з розрахунку 20 000,00 грн. за гектар в рік та, відповідно, відповідачу було запропоновано оплату за встановлення земельного сервітуту в розмірі 6 200 грн. в рік.
Крім того, відповідачу було гарантовано відшкодування реальних прямих збитків, в разі їх виникнення у результаті встановлення та/або користування сервітутом. Позивач вважає, що запропоновані відповідачу істотні умови договору, узгоджуються із нормами чинного земельного законодавства, та враховують інтереси обох сторін. Листом вих.№08/01-242 від 17.12.2020 року відповідачу був встановлений термін строком 20 робочих днів для підписання та відправлення (повернення) договору на адресу позивача. Даний лист, разом з трьома оригінальними примірниками проекту договору, підписаними та скріпленим печаткою позивача, був наданий відповідачу особисто позивачем під підпис 20.12.2020 року, а отже граничною датою надання відповіді, без урахування святкових днів є - 19.01.2021 року. Станом на дату звернення до суду з цим позовом, відповідь від відповідача, щодо прийняття пропозиції чи відмови від неї, на адресу позивача не надходила.
Відповідно до «Правил розробки нафтових і газових родовищ» затверджених Наказом Міністерства екології та природних ресурсів №118 від 15.03.2017 року (надалі - Правила), передбачено проведення систематичного комплексу робіт та досліджень, які необхідно проводити для безпечної експлуатації та ефективного обслуговування свердловин в цілому. Так, на виконання вимог вищевказаних Правил, в тому числі на свердловині №42 Сахалінського НГКР, необхідно: - для контролю за режимом роботи свердловин встановлювати контрольно-вимірювальну апаратуру і пристрої для відбору остьових проб продукції; - забезпечувати проведення комплексу досліджень: індивідуальний вимір дебіту нафти, газу і конденсату, виносу пластової, конденсаційної і технічної води (ехометрування, динамометрування, спуск глибинних приладів тощо) тощо. Правилами також передбачено обов`язкове проведення капітальних і поточних ремонтів свердловин.
Крім того, під час роботи свердловини необхідно проводити закачування інгібітору корозії в затрубний простір свердловини, а до його закачування в свердловину, необхідно здійснювати відбір проб води для визначення вмісту іонів заліза, марганця, густини води, рН тощо. У разі не проведення комплексу робіт та досліджень, які необхідно проводити для безпечної експлуатації та обслуговування свердловин, можуть мати місце значні негативні наслідки екологічного, економічного та техногенного характеру.
Тобто, потенційно, у разі невиконання позивачем вимог/положень Правил та/або ЗУ «Про нафту і газ» у зв`язку з відсутністю належного (достатнього) фізичного доступу надрокористувача до свердловини №42, це може бути як підставою для тимчасового призупинення дії чи анулювання Держгеонадрами Спеціального дозволу на користування надрами, виданого позивачу, що є неприпустимим для позивача, так і мати негативні наслідки для екології, населення тощо у зв`язку з незабезпечення належної експлуатації свердловини №42 Сахалінського НГКР та Сахалінського родовища в цілому.
На переконання позивача, своєю бездіяльністю - мовчазною відмовою від оформлення земельного сервітуту відповідач фактично порушує право позивача на приведення земельних відносин у відповідність до норм чинного законодавства, тобто відповідач безпідставно та протиправно перешкоджає встановленню земельного сервітуту, укладення/встановлення якого пропонувалося встановити на умовах та в порядку вищезазначених Земельним Кодексом України, та яке гарантоване позивачу відповідно до ЗУ «Про нафту і газ».
Таким чином, на даний час позивач, як надрокористувач, позбавлений будь-якої можливості у досудовому порядку у законний спосіб на підставі договору встановити право земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, власником якої є відповідач.
Враховуючи положення норм Земельного Кодексу України, специфіку об`єкту (земельна ділянка), у використанні якого виникла необхідність, мету його використання, а також враховуючи характер та зміст обов`язків позивача з експлуатації та обслуговування свердловини №42 Сахалінського НГКР, позивач обґрунтовано переконаний, що єдиним способом для врегулювання порушеного питання є застосування саме інституту земельного сервітуту.
Однак, зазначена бездіяльність відповідача як власника земельної ділянки, позбавляють позивача у законний спосіб встановити строковий платний земельний сервітут на земельну ділянку із кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 для експлуатації та обслуговування свердловини №42 Сахалінського НГКР, що в свою чергу є порушенням прав та законних інтересів позивача як надрокористувача, передбачених ст.24 Кодексу України про надра, ст. 20 ЗУ «Про нафту і газ» та умовами спеціального дозволу № 6349 від 10.07.2019 року на користування надрами Сахалінського НГКР.
Через неможливість вирішення порушеного питання шляхом переговорів та на договірних засадах, позивач, як надрокористувач, змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з метою врегулювання питань землекористування в судовому порядку.
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 30.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 09.12.2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива».
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 12.10.2022 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» у судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся, 16.01.2023 року до суду надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій представник просив суд здійснити розгляд справи по суті у судовому засіданні без участі представника позивача за наявними матеріалами справи. Зазначив, що позиція представників позивача викладена та передбачає підтримку позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Карпенко М.О. у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися, в матеріалах справи міститься клопотання від 03.08.2022 року, в якому представник відповідача просить здійснювати подальший судовий розгляд без його участі, та без участі відповідача, за наявними та доданими у справу матеріалами. Просить суд врахувати позицію відповідача викладену вище та у відзиві на позов. Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача - адвоката Карпенка М.О. від 03.08.2022 року, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи в якості доказу письмові пояснення відповідача ОСОБА_1 від 02.08.2022 року, мотивуючи тим, що відповідач не може бути присутнім у судовому засіданні, оскільки перебуває у місті Харкові, є літньою людиною, та обмежений у можливості вільно пересуватися (т.2 а.с. 126-128).
У письмових поясненнях відповідач ОСОБА_1 надає пояснення аналогічні тим, які містяться у відзиві на позов. Крім того, зазначає, що ним було запропоновано ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» викупити у нього земельну ділянку за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, однак Товариство відмовилося. Зазначив, що у 2021 році він разом зі своїм сином ОСОБА_6 та зятем ОСОБА_7 , приїздили на місце розташування спірної земельної ділянки, під час огляду якої виявили споруди схожі на обладнання для видобування газу, після чого повідомили про цей факт до районної ради та правоохоронних органів, представників яких було викликано на місце (т.2 а.с.129-131).
У своєму відзиві від 18.11.2021 відповідач зазначив, що в листопаді-грудні 2020 року на особистий телефонний номер відповідача надійшов телефонний дзвінок від особи, яка представилася представником компанії ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» - ОСОБА_8, з пропозицією зустрітися для вирішення питання щодо підписання договору про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки, власником якої є відповідач. Під час особистої зустрічі з ОСОБА_8 , останній повідомив, що довіреності від ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" на вчинення будь-яких дій та повноважень щодо обговорення умов договору у нього немає, його завдання полягало лише в тому щоб передати ОСОБА_1 від ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» для ознайомлення документи (договір та акт приймання-передачі). Під час розмови було з`ясовано, що для встановлення земельного сервітуту відповідачеві необхідно надати згоду на отримання земельної ділянки лише площею 0,3100 га в межах земельної ділянки за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, загальна площа якої складає 6,8394 га, про що також зазначено в Акті приймання-передачі земельної ділянки, екземпляр який було долучено до проекту Договору про встановлення земельного сервітуту № ВЗ-83 від 14.12.2020 року. Зазначає, що в самому проекті Договору як об`єкт сервітуту була вказана вся земельна ділянка за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, загальною площею 6,8394 га, а вартість земельного сервітуту за користування всією площею земельної ділянки була запропонована на рівні 6200 грн. 00 коп. за рік. Відповідач поставив свій підпис на листі позивача № 08/01-242, що був датований 17.12.2020 р., про вимогу встановити земельний сервітут та отримав проект Договору з відповідним Актом приймання-передачі земельної ділянки. Підпис відповідача на листі та відсутність підтвердження поштового відправлення листа з проектом Договору сервітуту свідчить, що відповідач отримав лист особисто. Оскільки похилий вік відповідача та предмет розмови унеможливлював у повній мірі сприйняття відповідачем юридичних обставин правовідносин, які потенційно мали виникнути, у переговорах з представником позивача разом з відповідачем брав участь його зять ОСОБА_7 . 24.12.2020 року з електронної адреси зятя відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу головного інженера ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» ОСОБА_9. ІНФОРМАЦІЯ_2, яка вказана у листі №08/01-242 від 17.12.2020 р., направлено листа, в якому відповідач зазначив про свою незгоду з істотними умовами договору, зокрема, розміром оплати вартості земельного сервітуту, відсутністю конкретних координат земельної ділянки, на якій планується проведення бурових робіт, заходів щодо рекультивації земельної ділянки тощо. Проте, ОСОБА_1 зазначено у листі, що він не змінив свого наміру передати частину земельної ділянки розміром 0,3100 га або всю ділянку розміром 6,8394 га в тимчасове або постійне користування, та розглядає варіанти зміни власника вказаної земельної ділянки, але, тільки на взаємовигідних умовах. Крім того, прохав повідомити з яких джерел позивачем отримано його персональні дані. Відповідач не отримав відповіді на свій лист, тому вважає, що перемовини тривають. Вважає, що встановлення земельного сервітуту є для нього обтяжливим, оскільки між ним та СТОВ «Нива» діє Договір оренди земельної ділянки за цільовим призначенням від 15.05.2005 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 не має права вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою. Втім підписання договору сервітуту з позивачем суперечитиме вимогам договору оренди зі СТОВ «Нива», яке, крім того, сплачує відповідачу орендну плату, сума якої, на думку відповідача, є значно більшою, ніж запропонована позивачем за Договором Сервітуту. Зазначає, що головний інженер ОСОБА_9 не наділений повноваженнями на представництво інтересів позивача, зокрема щодо ініціації укладення договору сервітуту та узгодження його умов. Зазначив, що позивачем не надано доказів, що саме на земельній ділянці відповідача мають бути проведені бурові роботи, зокрема, відсутній Проект геологічного вивчення надр та Програма бурових робіт. Крім того, в договорі про встановлення земельного сервітуту відсутня така істотна умова як порядок встановлення збитків та порядок їх відшкодування, про що прямо зазначено в ст. 403 ЦК України та ст.ст. 98, 99 ЗК України. Зауважує, що позивачем не доведено, що суміжні з відповідачем земельні ділянки знаходяться у власності (користуванні) позивача, оскільки у випадку встановлення сервітуту з відповідачем, сервітут не буде реалізований через те, що позивач не має доступу до суміжних земельних ділянок.
Зазначає, що позивач намагається без дотримання належної юридичної процедури, з порушенням приписів чинного законодавства, використовуючи при цьому суд, нав`язати відповідачу, який має похилий вік, договір земельного сервітуту, який значно обмежує його права передбачені чинним законодавством та протирічить інтересам відповідача. Керуючись положеннями цивільного, земельного та цивільного процесуального законодавства, спираючись на судову практику Верховного Суду, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
30.11.2021 року у відповіді на відзив представник позивача зазначив, що з наданих позивачем належних доказів та наданих пояснень вбачається, що позивач не може в інший спосіб задовольнити потребу в користуванні земельною ділянкою для обслуговування та експлуатації свердловини № 42, крім як шляхом встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку відповідача, що в свою чергу не спростовано відповідачем у відзиві на позовну заяву. Також, відповідачем не надано доказів щодо наявної іншої (альтернативної) можливості (правового способу) у задоволенні потреби позивача в користуванні земельною ділянкою, ніж встановлення земельного сервітуту з відповідачем.
Зазначає, що відповідач, обґрунтовуючи свій відзив, посилається на чисельну судову практику Верховного Суду. Однак, звертає увагу на те, що судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях визначається обставинами кожної конкретної справи. Разом з тим не може відноситись до подібних правовідносин лише посилання на постанови Верховного Суду із загальних питань правозастосування.
Так, у справі, що знаходиться в провадженні, існують фактичні обставини, які відокремлюють її від зазначених відповідачем, а саме позивач є користувачем нафтогазоносними надрами та є власником спеціального дозволу на користування надрам; обсягом прав, якими наділений позивач як власник спеціального дозволу на користування надрами; видом земельного сервітуту в розумінні ст. 99 ЗК України; відсутністю понесених відповідачем збитків; встановленням оплатного сервітутного користування земельної ділянки позивачем тощо. Крім того, відповідач не провів належним чином аналіз більш нової та актуальної судової практики на яку посилався позивач у позовній заяві, а саме, де аналогічну правову позицію у своїх рішеннях підтримали Миргородський міськрайонний суд Полтавської області (рішення від 24.06.2016 р. у справі №541/1018/16-ц), Новосанжарський районний суд Полтавської області (рішення від 19.04.2021 р. у справі №542/245/21), яке постановою Полтавського апеляційного суду від 06.07.2021 р. залишено без змін, та яким встановлено земельний сервітут.
Позивач, як було зазначено у позовній заяві, відповідно до ст. 1 Закону України «Про нафту і газ», є користувачем нафтогазоносними надрами та є власником спеціального дозволу № 6349 від 10.07.2019 року на користування надрами Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища для видобування корисних копалин, що мають загальнодержавне значення. В межах Сахалінського НГКР розташована свердловина №42, яка станом на сьогодні перебуває в межах ліцензійної ділянки, Спецдозвіл на розробку якої належить позивачу. Вказана свердловина знаходиться, зокрема, на земельних ділянках, що розташовані в межах адміністративного підпорядкування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, в тому числі і на земельній ділянці за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, що належить відповідачу на підставі Державного акту на право власності на землю серії ХР № 018712 від 06 грудня 2004 р. Земельні ділянки, відповідно до Схеми розташування земельної ділянки свердловини № 42 Сахалінського НГКР на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, знаходяться у межах дії спеціального дозволу № 6349 від 10:07.2019 року на користування надрами Сахалінського НГКР для видобування корисних копалин, що мають загальнодержавне значення, що підтверджується Схемою розташування земельної ділянки за кадастровим №6323582200:02:000:0112 в межах ліцензійної ділянки Сахалінського НГКР, дозвіл на розробку якої належить позивачу. З огляду на докази, які підтверджують те, що земельна ділянка відповідача знаходиться в межах території дії спеціального дозволу № 6349 від 10.07.2019 року на користування надрами Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища для видобування корисних копалин, відповідно до ч. 4 ст. 66 ЗК України, та як, в свою чергу, зауважує та погоджується у відзиві відповідач, позивач має право на отримання даної земельної ділянки в сервітутне користування з метою ведення господарської діяльності. Зазначає, що наявність чи відсутність Робочого проекту землеустрою, Проекту геологічного вивчення надр, Програми бурових робіт не є предметом судового спору чи предметом доказування, не має істотного значення для прийняття рішення у справі, тому позивач не вбачає за необхідне надавати перелічені документи відповідачу.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву аргументує відсутність підстав у позивача для вирішення питання в судовому порядку, оскільки перемовини між сторонами тривають. На підтвердження цієї обставини позивач надає копію електронного листа, в якій відображений вкладений файл у форматі «word», та роздруковану копію листа з підписом землевласника. Представник позивача зазначає, що надходження цього листа з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 ніяким чином не давало позивачеві можливості та належного способу ідентифікувати відправника такого листа саме як ОСОБА_1 .
Лист, який було надіслано 24.12.2020 року з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 , не містив обов`язкових реквізитів електронного документу, зокрема, підпису (у тому числі, за допомогою ЕЦП), що унеможливило ідентифікацію підписанта позивачем, а також і особи - фактичного відправника такого листа. Зазначений лист не відповідає вимогам, які ставляться до електронного документа у розумінні ст. 1, абз. 3 ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис». Отже, такий лист не має юридичної сили та не може розглядатися судом як належний доказ у даній справі. Твердження відповідача про відсутність у позивача підстав для встановлення сервітуту у судовому порядку, з огляду на те, що на думку відповідача перемовини між сторонами тривають, є хибними та такими, що не відповідають дійсності.
Неправдивими є й завіряння відповідача про те, що нібито сума орендної плати, яку сплачує СТОВ «Нива» відповідачеві в рамках Договору оренди землі є значно вищою, ніж розмір плати запропонований йому позивачем в рамках Договору сервітуту. Так, плата за встановлення земельного сервітуту, яка була запропонована відповідачу позивачем, та про що зазначено в позовній заяві та в істотних умовах проекту договору на встановлення земельного сервітуту, розрахована з розрахунку 20000 грн за 1 га, що майже в п`ять з половиною разів вище розміру прибутку у вигляді орендної плати, яку отримав та може отримати у майбутньому відповідач.
Позивач заперечує твердження відповідача відносно того, що орендодавець не має права вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою, а підписання договору сервітуту з позивачем суперечить вимогам договору оренди зі СТОВ «Нива», оскільки пункт 29 Договору оренди земельної ділянки передбачає обов`язок орендодавця забезпечувати відповідно до закону права третіх осіб. Звертає увагу на те, що з метою виконання зобов`язань між позивачем та користувачем земельних ділянок СТОВ «Нива», відповідно до ст. 97 ЗК України, на час проведення розвідувальних робіт, пов`язаних з бурінням, облаштуванням та експлуатацією свердловини №42 Сахалінського НГКР, було укладено Угоду про користування земельною ділянкою відповідно до якої всі збитки, які були понесені СТОВ «Нива», позивачем були відшкодовані.
Позивач не погоджується з відповідачем щодо відсутності повноважень у головного інженера ОСОБА_9 на представництво інтересів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» у відносинах з фізичними та юридичними особами, зокрема щодо ініціації укладення договору на встановлення земельного сервітуту, запевнюючи про наявність у ОСОБА_9 повноважень в частині підписання супровідного листа до проекту договору.
Зазначає, що норми ст. 403 ЦК України та ст.ст. 98, 99 ЗК України не містять вимог щодо обов`язкової наявності у договорі про встановлення земельного сервітуту такої істотної умови як порядок встановлення збитків. Крім того, на законодавчому рівні, а саме: приписами ч. 7 ст. 403 ЦК України відповідачу гарантовано право відшкодування збитків, завданих власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом. Такі збитки підлягають відшкодуванню на загальних підставах. Оскільки дана норма закріплена на законодавчому рівні, та одночасно з тим передбачена умовами проекту Договору, який був запропонований відповідачу для розгляду, позивач не вбачає за необхідне включати до позовних вимог те, що гарантовано землевласнику законом.
Вважає, що відповідачем не надано жодного доказу порушення його прав, не наведено жодної вагомої підстави для відмови ним від укладення Договору про встановлення земельного сервітуту. Крім того, відповідачем не надано обґрунтованого розрахунку бажаного розміру плати за встановлення земельного сервітуту, жодна обставина викладена позивачем у позовній заяві відповідачем не спростована.
У своїх письмових поясненнях від 03.08.2022 представник відповідача - адвокат Карпенко М.О. наполягав на відсутності у головного інженера ОСОБА_9 повноважень на реалізацію правовідносин з фізичними особами, що вбачається, на його думку, з довіреності від 01.06.2020 року. Вважає, що позивач не довів правомірності розташування свердловини №42 саме на земельній ділянці відповідача, оскільки, відповідно до нормативних документів з геології та надр точне місце проведення робіт встановлюється Проектом геологічного вивчення надр та Програмою бурових робіт, які позивачем не надано до справи в якості доказів. Зауважує позивачеві, що Закон України «Про електронний цифровий підпис» втратив чинність ще в 2017 році, а з системного аналізу ст.ст. 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» можна дійти висновку, що електронний підпис не є обов`язковою складовою електронного документу, на практиці будь-яке електронне листування між суб`єктами правовідносин може набувати доказового значення, в той час як сам позивач підтверджує факт отримання зазначеного листа, який він проігнорував з метою настання строків для ініціації захисту своїх прав у суді. Вбачає недобросовісну поведінку з боку позивача викликану тим, що ще до встановлення земельного сервітуту останній вже тривалий час безоплатно неправомірно користується земельною ділянкою відповідача, про що також свідчить обстеження, яке було проведено представниками Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 05.01.2022 року.
Представник позивача в додаткових поясненнях від 30.09.2022 року заперечує твердження відповідача щодо неправомірного користування ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» спірною земельною ділянкою. Зазначає, що земельною ділянкою за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» користувалося на підставі Угоди про користування земельною ділянкою №42-У від 30.11.2018 року, укладену ним зі СТОВ «Нива», за якою останнє передало спірну земельну ділянку у користування ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на період з 30.11.2018 року по 30.11.2020 рік, для проведення розвідувальних робіт, пов`язаних з бурінням, облаштуванням та експлуатацією саме свердловини №42 Сахалінського НГКР, та розміщення під`їзних шляхів. При цьому Угодою встановлено схему розміщення земельної ділянки, яка є додатком до вказаної Угоди. Відтак, стверджує, що ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на законних підставах користувалося земельною ділянкою відповідача до моменту виникнення з ним спірних правовідносин.
У частині пояснень відповідача щодо електронного документообороту та електронного цифрового підпису, позивач зазначає, що надходження на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 копії нібито листа ОСОБА_1 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 жодним чином не давало та не дає можливості позивачу ідентифікувати відправника такого електронного повідомлення, а зміст такого документа не захищено від внесення до нього правок, викривлень або його підміни. Відтак, судження сторони відповідача щодо додержання ним порядку та форми направлення електронного листа та відповідності його вимогам, зокрема, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є безпідставними та необґрунтованими.
Представник третьої особи СТОВ «Нива» у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи містяться пояснення щодо позову від 24.01.2022 року в яких зазначено, що проти задоволення позовних вимог по справі не заперечує, розгляд справи просить проводити за відсутності представника СТОВ «Нива».
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.
Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Виходячи зі змісту ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист його прав і свобод у судовому порядку.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Цивільне судочинство відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності сторін, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми, згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У частині першій-третій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про нафту і газ» N 2665-III право власності на природні ресурси нафти і газу, які знаходяться в межах території України, її територіальних вод та виключної (морської) економічної зони, належить Українському народу.
За приписами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про нафту і газ» користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.
Як встановлено судом, Приватне акціонерне товариство «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» є юридичною особою, ідентифікаційний код: 33152471, основним видом економічної діяльності якої є: 06.20 Добування природного газу, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с. 25-26).
Позивач ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» є власником спеціального дозволу № 6349 від 10.07.2019 року на користування надрами Сахалінського нафтогазокенденсатного родовища (далі - НГКР) зі строком дії до 05.02.2030 року, вид користування надрами - видобування, мета користування надрами - видобування вуглеводнів. Державою в особі Державної служби геології та надр України, відповідно до зазначеного спеціального дозволу на користування надрами, ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» надано право на видобування у межах Сахалінського родовища вуглеводнів (нафти, газу природного, газу, розчиненого у нафті, конденсату, супутніх корисних компонентів - етану, пропану, бутану, гелію), тобто корисних копалин відповідно до переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 (т. 1 а.с. 56-57).
Додатками до спеціального дозволу на користування надрами Сахалінського родовища № 6349 від 10.07.2019 року є Угода № 6349 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин (вуглеводні) від 10.07.2019 разом із Характеристикою ділянки надр (яка є Додатком №1 до Угоди від 10.07.2019 року № 6349), та Програмою робіт з видобування корисних копалин (вуглеводні) Сахалінського родовища (яка є Додатком №2 до Угоди від 10.07.2019 року № 6349), укладеною між Державною службою геології та надр України та ПрАТ «ВК «Украфтобуріння» (т. 1 а.с. 81-91).
Підпунктами 5.3.6, 5.3.11 пункту 5.3. вищезазначеної Угоди передбачено, що при виконанні робіт, відповідно умов цієї Угоди, надрокористувач, тобто ПрАТ «ВК «Украфтобуріння», зобов`язаний проводити роботи у терміни та в межах, значених у Програмі робіт; використовувати надра відповідно до мети, для якої їх було надано.
Відповідно до п. 2 Програми робіт з видобування корисних копалин (вуглеводні) Сахалінського родовища, яка є Додатком №2 до Угоди від 10.07.2019 року № 6349, Державною службою геології та надр України надано право ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на буріння глибоких свердловин із подальшим облаштуванням та введенням в експлуатацію, строком до I кварталу 2030 року. Крім того, відповідно до п. 5 Програми робіт з видобування корисних копалин (вуглеводні) Сахалінського родовища, яка є Додатком №2 згаданої Угоди, Державною службою геології та надр України надано право ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на видобуток вуглеводнів згідно з затвердженими проектними документами стосовно розробки (при необхідності - корегування показників), на весь строк дії Спецдозволу.
Згідно зі ст. ст. 20, 37 Закону України «Про нафту і газ» власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами має право використовувати надану йому ділянку нафтогазоносних надр для здійснення виключно того виду діяльності, що зазначений у спеціальному дозволі на користування нафтогазоносними надрами.
Під час здійснення промислової розробки родовищ нафти і газу користувачі нафтогазоносними надрами зобов`язані, зокрема, забезпечувати повне і своєчасне виконання умов спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами та угоди про умови користування нафтогазоносними надрами.
Відповідно до ст. 24 Кодексу України про надра користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу; розпоряджатися видобутими корисними копалинами тощо.
Права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Таким чином, станом на тепер ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», як користувач нафтогазоносних надр, володіє всіма правами, наданими законом, на видобування вуглеводнів на Сахалінському родовищі, тобто на його промислову експлуатацію.
Як встановлено судом, в межах Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища розташована свердловина №42, про що свідчить копія Схеми розташування земельної ділянки свердловини №42 Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, виготовленої сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_10 (т.1 а.с.27).
З метою врегулювання землевпорядних питань щодо користування земельними ділянками, на яких розташована свердловина №42, що знаходиться в межах дії Спецдозволу, позивачем укладено договори про встановлення земельних сервітутів з власниками таких земельних ділянок. Так, 15.12.2020 року позивачем було укладено Договір про встановлення земельного сервітуту №ВЗ-85 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6323582200:02:000:0110, власником якої є ОСОБА_2 , зі строком дії Договору на весь час дії спеціального дозволу на користування надрами №6349 від 10.07.2019 року, а саме: до 05.02.2030 року, та проведено державну реєстрацію Договору (т.1 а.с.31-33, 38-39).
Аналогічні договори було укладено з власниками земельних ділянок з кадастровими номерами 6323582200:02:000:0122 (власник ОСОБА_3 ), 6323582200:02:000:0113 (власник ОСОБА_4 ), 6323582200:02:000:0117 (власник ОСОБА_5 ) (т.1 а.с.28-30, 59; 34-37, 60; 40-42, 61).
Крім того, судом встановлено, що в межах дії Спецдозволу № 6349 від 10.07.2019 року, на території Сахалінського НГКР, розташована земельна ділянка за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, що вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.11.2022 за №НВ-9904379512022 та з копії Схеми розташування земельної ділянки, яку складено сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_10 (т.3 а.с. 12-16; т.1 а.с.22).
Відповідно до Державного акта на право власності на землю серії ХР №018712, який виданий Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області від 06 грудня 2004 року, власником земельної ділянки, загальною площею 6.8394 га, за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, є ОСОБА_1 (т.1 а.с.23-24, 215). Належність зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 30.03.2018 за №119068121 (т.1 а.с.214), та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.11.2022 за №315310688 (т.3 а.с.17-18).
Як встановлено судом, земельна ділянка за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 на підставі Договору оренди землі від15.05.2005 року перебуває в оренді у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність «Нива» строком на 25 років; Додатковою угодою від 25.12.2016 року строк дії Договору оренди продовжено до 15.05.2040 року Як вбачається з п. 26 Договору оренди землі від15.05.2005 року, на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження у вигляді охоронної зони ГВТ (т.1 а.с. 208-214; т.3 а.с.12-16, 17-18).
30.11.2018 року між позивачем ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» та СТОВ «Нива» було укладено Угоду №42-У про користування земельною ділянкою, відповідно до якої СТОВ «Нива» передало ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» у користування земельну ділянку загальною площею 3,5 га, розташовану за межами населених пунктів на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області для проведення розвідувальних робіт пов`язаних з бурінням, облаштуванням та експлуатацією свердловини №42 Сахалінського НГКР, розміщення під`їзного шляху та ЛЕМ, у свою чергу ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» зобов`язалося відшкодувати СТОВ «Нива» понесені збитки в результаті використання земельної ділянки. Поняттям «земельна ділянка» в рамках зазначеної Угоди охоплюються земельні ділянки з кадастровими номерами 6323582200:02:000:0117, 6323582200:02:000:0124, 6323582200:02:000:0113, 6323582200:02:001:0110, 6323582200:02:001:0653, а також і спірна земельна ділянка з кадастровими номером 6323582200:02:000:0112, власником якої є ОСОБА_1 . Строк дії Угоди склав відповідно до п.3.1 один рік. Пункт 3.2 угоди передбачав, що у разі, якщо за один місяць до закінчення Строку дії Угоди жодна зі сторін не заявить намір про її розірвання, дана Угода пролонгує свою дію на строк вказаний в пункті 4.1 цієї Угоди (т.2 а.с.193-196).
Актом прийому - передачі земельної ділянки від 30.11.2018 року СТОВ «Нива» передало, а ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» прийняло у користування земельну ділянку загальною площею 3,5 га (т.2 а.с.192). Згодом, Актом приймання - передачі земельної ділянки від 30.11.2020 року ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» передало, а СТОВ «Нива» прийняло земельну ділянку (з кадастровими номерами 6323582200:02:000:0117, 6323582200:02:000:0124, 6323582200:02:000:0113, 6323582200:02:001:0110, 6323582200:02:001:0653, та 6323582200:02:000:0112) загальною площею 3,5 га після виконання робіт пов`язаних з бурінням, облаштуванням та експлуатацією свердловини №42 Сахалінського НГКР, розміщення під`їзного шляху та ЛЕМ за межами населених пунктів в адміністративних межах Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, відповідно до Угоди про користування земельною ділянкою №42-У від 30.11.2018 року (т.2 а.с.197).
Відповідно до «Правил розробки нафтових і газових родовищ», затверджених Наказом Міністерства екології та природних ресурсів №118 від 15.03.2017 року (надалі - Правила), передбачено проведення систематичного комплексу робіт та досліджень, які необхідно проводити для безпечної експлуатації та ефективного обслуговування свердловин в цілому. Так, на виконання зазначених вимог, у тому числі на Свердловині №42 Сахалінського НГКР, необхідно: для контролю за режимом роботи свердловин встановлювати контрольно-вимірювальну апаратуру і пристрій для відбору устьових проб продукції; забезпечувати проведення комплексу досліджень: індивідуальний вимір дебіту нафти, газу і конденсату, виносу пластової, конденсаційної і технічної води (ехометрування, динамометрування, спуск глибинних приладів тощо) тощо.
Приписами ст. 46 Закону України «Про нафту і газ» ліквідацію аварійних викидів газу, нафти чи пластової води зі свердловини здійснюють користувачі нафтогазоносними надрами, які проводять буріння розвідувальних та експлуатаційних нафтових і газових свердловин, а також розробку нафтових і газових родовищ та експлуатацію підземних сховищ газу.
Правила передбачають обов`язкове проведення капітальних і поточних робіт свердловин. До капітального ремонту належать роботи, пов`язані зі зміною об`єкта експлуатації свердловин; із кріпленням сипких селекторів; відновленням герметичності обсадної колони і ліквідацією її деформації; з бурінням другого стовбура; з інтенсифікацією припливу вуглеводнів; з обмеженням припливу пластових, закачуваних вод; з ловильними та іншими роботами з підземним обладнанням; з консервацією, розконсервацією і ліквідацією свердловини. До поточного ремонту належать роботи, пов`язані з переведенням свердловин з одного способу експлуатації на інший, із забезпеченням заданого технологічного режиму роботи підземного експлуатаційного обладнання, зміною режимів роботи й заміною цього обладнання, очищенням стовбура свердловини й насосно-компресорних труб від піску, парафіну і солей, плановою ревізією насосно-компресорних труб.
Поміж іншого, під час роботи свердловини існує необхідність у проведенні закачування інгібітору корозії в затрубний простір свердловини, перед чим здійснюється відбір проб води з метою визначення вмісту іонів заліза, марганцю, густини води, рівня рН тощо.
Зазначені процедури проводяться для безпечної експлуатації та обслуговування свердловин. Не проведення згаданих процедур можуть потягнути негативні наслідки екологічного, економічного та техногенного характеру.
Як вбачається з Графіків проведення періодичного закачування розчину інгібітору корозії в свердловини Сахалінського НГКР за період з 01.04.2021 року по 31.08.2021 року, які є Додатком до Регламенту використання інгібітору корозії «Pachem C101E» для захисту від корозії свердловин Сахалінського НГКР за період з 01.04.2021 року по 31.08.2021 року, шляхом періодичного закачування розчину інгібітору в затрубний простір свердловин, позивачем передбачено процедуру закачування інгібітору на Свердловині №42 у кількості 34 разів за період з квітня по серпень поточного року.
Відповідно до Графіку проведення відбору проб води на іони заліза та наявність емульсії, зі свердловини Сахалінського НГКР за період з 01.04.2021 року по 31.08.2021 року, які є Додатками до Регламенту використання інгібітору корозії «Pachem C101E» для захисту від корозії свердловин Сахалінського НГКР за період з 01.04.2021 року по 31.08.2021 року, відбір проб на Свердловині №42 позивачем заплановано, та було частково проведено (в період з квітня по серпень 2021 рік) 13 разів (т.1 а.с.66-80).
За змістом статті першої Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до приписів ст. 319 ЦК України власність зобов`язує, а діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут) (п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України).
Згідно з ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.
З огляду на ч. 1 ст. 401 та ч. 1 ст. 402 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Цей перелік є вичерпним. Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту. При цьому, підставою для такої форми сервітуту є відсутність домовленості сторін.
Відповідно до ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Аналогічні правові норми містить і Земельний кодекс України. Так, за змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Право земельного сервітуту, відповідно до статті 98 ЗК України, це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 22-2 постанови від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Згідно зі ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема: право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу; інші земельні сервітути.
Земельний сервітут, відповідно до вимог ст. 100 ЗК України, може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту (ч.ч. 4,5 ст. 101 ЗК України).
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про нафту і газ» надання земельних ділянок у користування для потреб нафтогазової галузі здійснюється у порядку, встановленому земельним законодавством України.
Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами для будівництва, розміщення і експлуатації об`єктів нафтогазовидобування та облаштування родовища шляхом встановлення земельних сервітутів без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду.
Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки та втрати, завдані внаслідок користування земельними ділянками для потреб нафтогазової галузі.
Як встановлено судом, 17.12.2020 року, та не заперечується стороною відповідача, з метою забезпечення належної експлуатації свердловини №42, позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 листом за вих.№08/01-242 з метою укладення договору про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, власником якої є ОСОБА_1 . Зазначений лист з Договором №ВЗ-83 про встановлення земельного сервітуту від 14.12.2020 року та актом приймання-передачі земельної ділянки, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 62-65), були вручені відповідачеві особисто під підпис. Відповідачу було запропоновано підписати та направити на адресу позивача два оригінали примірника протягом 20-ти робочих днів з моменту отримання ним зазначеного листа. Копії такого листа наявні в матеріалах справи, на одній з яких (на екземплярі відповідача) міститься підпис та рукописний напис «Договір отримав 20.12.20» (т.1 а.с.58), у той час як на іншій його копії такий підпис напис відсутній (т.1 а.с.202).
Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з цим позовом, відповідь на вище згаданий лист від відповідача щодо прийняття ним пропозиції або відмови від неї на адресу позивача не надходила. Через неможливість вирішити питання щодо встановлення земельного сервітуту шляхом переговорів, позивач змушений був звернутися до суду з метою врегулювання спірного питання, оскільки своєю мовчазною незгодою відповідач порушує права позивача як надрокористувача, перешкоджаючи своєю бездіяльністю встановленню земельного сервітуту, право на яке гарантовано позивачеві відповідно до Закону України «Про нафту і газ».
У свою чергу, ОСОБА_1 заперечує такі твердження з боку позивача, зазначаючи про те, що 24.12.2020 року з електронної адреси його зятя ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я головного інженера ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» ОСОБА_9 відповідачем направлено листа, яким останній не погодився з істотними умовами договору, проте повідомив, що не змінив свого наміру передати всю земельну (6,8394 га) ділянку або її частину (0,3100 га) в тимчасове або постійне користування, також розглядає варіант зміни власника земельної ділянки, але тільки на взаємовигідних умовах. Через те, що відповідь на його лист на час розгляду справи не надходила, відповідач вважає, що перемовини з питань встановлення земельного сервітуту між сторонами тривають. Однак, позивач не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки в листі відповідача, який ним направлено на електронну адресу позивача відсутній підпис ОСОБА_1 , у тому числи за допомогою електронно-цифрового підпису. Крім того, лист було направлено відповідачем з електронної адреси сторонньої особи, що позбавило позивача можливості ідентифікувати ОСОБА_1 як такого.
З огляду на викладене, суд зазначає наступне. Відносини, пов`язані з електронним документообігом та використанням електронних документів, регулюються рядом нормативно-правових актів, у тому числі і Законом України «Про електронні документи та електронний документооборот» від 22 травня 2003 року № 851-IV, зі змісту статті п`ятої якого вбачається, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
За приписами ч.1 та 2 ст. 6 та ч.1 ст. 7 Закону України № 851-IV для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису (ст. 12 Закону України № 851-IV).
Згідно з ч.1 та 2 статті 11 Закону України № 851-IV електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. За приписами ч.3 ст. 11 ЗУ у разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою ст. 100 ЦПК України передбачено перелік електронних доказів, одним з поміж яких значиться і електронний документ.
Відповідно до ч.2,3,4 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
В матеріалах справи міститься долучений відповідачем в якості додатку до відзиву паперова копія спірного до позивача електронного листа від 24.12.2020 р., в якому з проміж інших реквізитів вбачається рукописний підпис ОСОБА_1 (а.с.203). Проте, підпис відповідача відсутній в аналогічному за змістом листі, паперову копію якого надано до суду позивачем, як відсутні і дані, які б свідчили про підписання спірного листа електронним підписом ОСОБА_1 . Крім того, як вбачається з паперової копії спірного листа наданого позивачем, електронний лист було направлено з електронної пошти ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що унеможливлює ідентифікацію такого відправника.
З огляду на викладене, суд доходе висновку, що електронний лист, який надіслано відповідачем на електронну адресу позивача від 24.12.2020 року, не має характеру електронного доказу, оскільки не містить в собі такого обов`язкового реквізиту як електронний підпис, або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", наявність якого надала б позивачеві можливість ідентифікувати ОСОБА_1 як автора спірного листа. Відсутність електронного підпису дає підстави припускати, що такий документ не захищений від внесення до нього усілякого роду виправлень чи внесення до документу неправдивих відомостей. Відтак, суд вважає, що електронний лист відповідача ОСОБА_1 від 24.12.2020 року, надісланий ним на електронну пошту позивача, не має доказової сили, відтак, є неналежним доказом по справі, і не свідчить про те, що перемовини щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту між сторонами тривають, заперечує цей факт і сам зміст спірного листа, в якому відповідач повідомляє про неприйнятність ним запропонованих позивачем умов щодо встановлення земельного сервітуту.
Отже, суд вважає, що відповідачем не надано відповіді з приводу врегулювання питання щодо встановлення земельного сервітуту на підставі договору, зокрема, відповідачем, як власником земельної ділянки, не надано згоди на укладення договору про встановлення земельного сервітуту на запропонованих ПрАТ «ВК`Укрнафтобуріння» умовах.
Так, згідно зі ст. 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється, зокрема, на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень.
Частина 3 ст. 402 ЦК України передбачає, що у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Як зазначив представник позивача та підтверджується матеріалами справи, з метою укладення строкового земельного сервітуту, він звертався до власника земельної ділянки ОСОБА_1 . Таким чином позивач скористався досудовим способом захисту свого права та інтересу щодо встановлення відповідного виду земельного сервітуту.
Відтак, суд вважає, що ПрАТ «ВК`Укрнафтобуріння», як надрокористувач, на даний час позбавлено будь-якої можливості у досудовому порядку у законний спосіб на підставі договору встановити право земельного сервітуту на земельну ділянку із кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, власником якої є відповідач.
Водночас, судом встановлено, що технічна можливість встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку відповідача, на умовах запропонованих ПрАТ «ВК`Укрнафтобуріння», підтверджується Схемою розташування земельної ділянки свердловини №42 Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, та Схемою розташування земельної ділянки за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 в межах ліцензійної ділянки Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища, складеними сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_10 (а.с.27,22).
Як встановлено судом, з метою врегулювання землевпорядних питань щодо користування під`їзним шляхом та лініями електропередач до свердловини №42, яка проходить через земельні ділянки, ПрАТ «ВК`Укрнафтобуріння» було укладено договори про встановлення земельних сервітутів з власниками зазначених земельних ділянок, а саме: з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з якими погоджено площу сервітутів. Так, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах дії Спецдозволу, то сервітут встановлено на всю площу земельної ділянки, відповідно до Державних актів на право власності на землю, а розрахунок плати за встановлення земельного сервітуту розраховується на площу земельної ділянки, яка фактично зайнята під свердловиною, під`їзним шляхом, лініями електропередач тощо. При цьому, в своєму позові позивач зазначає, що встановлення земельного сервітуту у такий спосіб узгоджується з нормами чинного законодавства та не суперечить їм.
Як зазначає відповідач, йому в свою чергу є незрозумілим той факт, що під час перемовин між ним та представником позивача щодо встановлення земельного сервітуту, в Акті про прийманні-передачі йшлося про площу розміром 0,3100 га, у той час як позов містить вимогу щодо встановлення земельного сервітуту на всю спірну земельну ділянку відповідача розміром 6,8394 га.
Проте, як встановлено судом, відповідачем на етапі перемовин, що не заперечується і ним самим, було отримано примірник Договору №ВЗ-83 про встановлення земельного сервітуту від 14.12.2020 року та Акту приймання-передачі (спірної) земельної ділянки, копії яких було долучено відповідачем у якості додатку до свого відзиву до позовної заяви від 18.11.2021 року. Так, у п.1.1. примірника Договору №ВЗ-83, загальна площа спірної земельної ділянки за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, власником якої є ОСОБА_1 , визначається у розмірі 6,8394 га, в Акті приймання-передачі земельної ділянки зазначено, що «...Землевласник передав, а Сервітуарій прийняв у користування земельну ділянку загальною площею 0,3100 га, в межах земельної ділянки за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 загальною площею 6,8394 га…». Проаналізувавши зміст позовних вимог щодо площі, на яку позивач просить суд встановити земельний сервітут (пункт другий прохальної частини позову), суд доходить висновку, що як на етапі перемовин сторін (у проекті Договору про встановлення сервітуту від 14.12.2020), так і в позовних вимогах, з якими ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» звернулося до суду, розмір площі земельної ділянки, щодо якої позивач має намір встановити земельний сервітут, була і залишається сталою, а саме: 6,8394 га, що було і є достеменно відомо відповідачеві (т.1 а.с. 204-208, 62-65; 15).
Відтак, твердження відповідача щодо непорозуміння у визначенні розміру земельної ділянку, на яку позивач має намір встановити земельний сервітут, є неспроможними.
Як встановлено судом, за встановлення земельного сервітуту відповідачеві з боку ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» запропоновано встановити плату за користування земельним сервітутом, при розрахуванні якої позивачем було використано механізм визначений законами України, які регулюють визначення орендної плати за землю, а саме: позивачем було застосовано максимальну процентну ставку, що передбачена п.288.5.2 ст. 288 Податкового Кодексу України, яка складає 12% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування та експлуатації свердловини №42.
Так, станом на дату звернення до суду з позовом, відповідно до Довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2021 рік), вартість одного гектару ріллі по Харківській області становить 32 237,00 грн. Відтак, процентна ставка в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки, за розрахунками позивача, складає 3 868,44 грн. за один гектар. З огляду на те, що розмір земельної ділянки, що необхідна для експлуатації та обслуговування свердловини №42 згідно з будівельними нормами «СН 459-74. Норми відводу земель для нафтових та газових свердловин» складає 0,36 га, відповідно і розмір плати за встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку під свердловиною №42 складає 1 392,63 грн в рік. Проте, з огляду на складну економічну ситуацію в країні, річний розмір плати за встановлення земельного сервітуту, за ініціативою позивача, збільшено з розрахунку 20 000 грн за гектар в рік, відповідно відповідачеві за встановлення земельного сервітуту запропоновано плату в розмірі 6 200 грн в рік, яка розрахована щодо частини земельної ділянки, а саме - 0,31 га, яка фактично зайнята під свердловиною.
У своєму відзиві на позовну заяву від 18.11.2021 року відповідач ОСОБА_1 стверджує, що отримує від СТОВ «Нива» орендну плату у значно більшому розмір у порівнянні із запропонованим ПрАТ «ВК» Укрнафтобуріння» розміром плати за Договором встановлення земельного сервітуту.
Так, з Договору оренди землі від 15.05.2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «Нива», вбачається, що відповідно до п.2 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,8394 га, у тому числі ріллі 6,8394 га., орендна плата вноситься орендарем відповідно до п.9 Договору у формі та розмірі 1 289,00 грн в рік, утому числі: в грошовій, натуральній та відробітковій формі. Додаковою угодою до Договору оренди землі Б/Н від 15.05.2005 року до Договору було внесено зміни щодо орендної плати, зафіксувавши її розмір на позначці 13 710,00 грн в місяць, з якої будуть утримані податки відповідно до вимог діючого законодавства.
З довідки про доходи №108 від 08.11.2021 року вбачається, що у 2020 році за земельну ділянку загальною площею 6,8394 га ОСОБА_1 було нараховано 31 304,35 грн, з яких чистий дохід відповідача складав 25 200,00 грн. Так, відповідно, за 2020 рік ОСОБА_1 отримав орендну плату з розрахунку 4577,10 грн за 1 га з нарахованого доходу (31 304,35 грн : 6,8394 га = 4577,10 грн), або 3684, 53 грн за 1 га за вирахуванням утриманих податків (25200,00 грн : 6,8394 га = 3684,53 грн).
З огляду на викладене, запропонована ОСОБА_1 плата за встановлення земельного сервітуту, з розрахунку 20 000 грн за 1 га, є значно вищою у порівнянні з розміром орендної плати, яку сплачує відповідачеві СТОВ «Нива» на підставі Договору оренди землі від 15.05.2005 року, з розрахунку 3684,53 грн за 1 га.
Крім того, відповідач, не погоджуючись з розміром плати по Договору про встановлення земельного сервітуту, при цьому не надав суду будь-якого обґрунтованого розрахунку бажаного розміру плати за встановлення земельного сервітуту
Відтак, твердження відповідача щодо отримання ним від СТОВ «Нива» орендної плати у значно більшому розмірі, ніж запропоновано ПрАТ «ВК» Укрнафтобуріння» розміром плати за Договором встановлення земельного сервітуту, не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи.
Згідно зі ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Оскільки на договірних засадах визначити розмір плати за встановлення земельного сервітуту сторонам не вдалося, а механізм визначення плати за встановлення земельного сервітуту чинним законодавством не передбачений, суд вважає за можливе, відповідно до ст.8 ЦК України, застосувати норми закону, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини, а саме оренду землі.
Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Згідно п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. У зв`язку з відсутністю договору, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, беручи до уваги той факт, що з огляду на складну економічну ситуацію в країні, за ініціативою позивача, останнім було збільшено річний розмір оплати за встановлення сервітуту, суд вважає що вимога позивача про встановлення плати за встановлення земельного сервітуту в розмірі 6200 грн, підлягає до задоволення.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 вважає, що позовні вимоги щодо встановлення земельного сервітуту не містять умов про порядок відшкодування збитків завданих власникові земельної ділянки особою, яка користується сервітутом, вважає, що така умова є істотною для Договору про встановлення земельного сервітуту, водночас зазначає, що збитки підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Приписами частини п`ятої ст. 101 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.
За ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками за ст. 22 ЦК України визнаються: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 7 ст. 403 ЦК України збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
З аналізу наведених норм права, що регулюють правові відносини інституту сервітуту, не вбачається, що Договір про встановлення земельного сервітуту серед інших його істотних умов, має містити таку умову як порядок встановлення та відшкодування збитків власникові земельної ділянки, особою, яка користується сервітутом. Законодавець гарантує власнику земельної ділянки відшкодування збитків у загальному порядку, крім того п.4.4. проекту Договору №ВЗ-83 про встановлення земельного сервітуту від 14.12.2020 року, містять у собі положення щодо зобов`язання Сервітуарія відшкодувати Землевласнику збитки у зв`язку з погіршенням якості Земельної ділянки, що сталися з його вини.
Щодо твердження відповідача про те, що встановлення земельного сервітуту з позивачем суперечитиме умовам договору оренди землі, який укладено між ним та СТОВ «Нива», суд зазначає наступне.
Як встановлено вище судом, між ОСОБА_1 та СТОВ «Нива» 15.05.2005 року дійсно укладено Договір оренди землі, строком дії на 25 років, строк дії якого продовжено до 15.05.2040 року Додатковою угодою до Договору оренди землі Б/Н від 15.05.2005 року. Посилаючись на положення п. 29 Договору оренди, відповідач вважає, що він як орендодавець не має права вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою, в той час як підписання договору сервітуту з позивачем, як раз і суперечитиме вимогам Договору оренди. Аналізуючі положення п.29 Договору оренди, вбачається, що на орендодавця, яким є в межах цього Договору ОСОБА_1 , покладено обов`язок забезпечувати відповідно до закону права третіх осіб, в той час як пунктом 30 Договору орендаря (тобто, СТОВ «Нива») зобов`язано виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому законом та цим договором (т.1 а.с.208-213).
Крім того, оскільки спірна земельна ділянка перебуває в межах спеціального дозволу №6349 від 10.07.2019 року на користування Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища, 30.11.2018 року, відповідно до вимог ст. 97 ЗК України, між ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» та СТОВ «Нива» було укладено Угоду про користування земельною ділянкою на час проведення розвідувальних робіт, пов`язаних з бурінням, облаштуванням та експлуатацією зазначеної свердловини №42, що свідчить про те, що СТОВ «Нива» не заперечувала проти проведення на орендованій ним території вище зазначених робіт, а навпаки - надало згоду на їх проведення (т.2 а.с.192-197).
Більш того, СТОВ «Нива», яке ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в своїх письмових поясненнях від 24.01.2022 року зазначає, що не заперечує проти задоволення позовних вимог ПрАТ «ВК Укрнафтобуріння» щодо встановлення земельного сервітуту на спірній земельній ділянці, якою користуються СТОВ «Нива» як орендар (т.2 а.с.13).
Відтак, твердження відповідача про те, що укладення договору земельного сервітуту суперечить умовам Договору оренди зі СТОВ «Нива», суд вважає хибними, та такими, що не знайшли свого підтвердження належними доказами в процесі розгляду справи.
Крім того, відповідач зазначає що для встановлення земельного сервітуту для потреб, які пов`язані з користуванням надрами позивач повинен був додержатися вимог, передбачених ч. 4 ст. 66 Земельного Кодексу України. Так, ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» мало б оформити в установленому порядку права користування надрами. Зазначає, що земельний сервітут може бути встановлений виключно в межах та строках дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами.
Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 66 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на дослідно-промислову розробку родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами (із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами) без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду.
Проте, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» є користувачем нафтогазоносними надрами та власником Спеціального дозволу №6349 від 10.07.2019 року на користування надрами Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища (НГКР) для видобування корисних копалин, що мають загальнодержавне значення. В межах Сахалінського НГКР розташована свердловина №42, яка перебуває в межах ліцензійної ділянки, Спецдозвіл на розробку якої належить ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння». Свердловина №42 розташована на декількох земельних ділянках, власником однією з яких є відповідач ОСОБА_1 . Так, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, яка належить на праві власності відповідачу, наряду з іншими земельними ділянками, знаходиться в межах дії Спеціального дозволу №6349 від 10.07.2019 року на користування надрами Сахалінського (НГКР) для видобування корисних копалин, що мають загальнодержавне значення, про що свідчать згадані судом вище Схема розташування земельної ділянки свердловини №42 Сахалінського НГКР на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, та Схема розташування земельної ділянки за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 у межах ліцензійної ділянки Сахалінського НГКР, дозвіл на розробку якої належить ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», які складені уповноваженою на те інженером-землевпорядником ОСОБА_10 .
З огляду на викладене, оскільки спірна земельна ділянка перебуває в межах дії Спеціального дозволу №6349 від 10.07.2019 року, позивач ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» з метою здійснення господарської діяльності, відповідно до ч. 4 ст. 66 Земельного Кодексу України, має всі передбачені законом підстави для отримання спірної земельної ділянки у сервітутне користування.
Відтак, твердження ОСОБА_1 щодо недодержання з боку позивача вимог, передбачених ч. 4 ст. 66 Земельного Кодексу України, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.
Крім того, відповідач неодноразово в своїх письмових поясненнях звертає увагу суду на те, що позивачем не надано доказів того, що саме на земельній ділянці відповідача мають бути проведені бурові роботи, зокрема, звертає увагу суду на відсутність у позивача Проекту геологічного вивчення надр, Програми бурових робіт тощо, не посилаючись при цьому на відповідні норми права, які б зобов`язували позивача мати перелічені відповідачем документи.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи сторона відповідача неодноразово у своїх письмових зверненнях до суду піднімає питання щодо відсутності повноважень у головного інженера ОСОБА_9 на представництво інтересів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» у відносинах з фізичними та юридичними особами, зокрема щодо ініціації укладення договору сервітуту та узгодження його умов. Позивач у свою чергу визнає, що повноваження головного інженера ОСОБА_9 обмежені лише в частині укладення договору на встановлення земельного сервітуту та узгодження умов, проте останній наділений повноваженнями в частині підписання супровідного листа до проекту договору, про що свідчить відповідна довіреність видана ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на ім`я головного інженера ОСОБА_9 .
Так, судом встановлено, що ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» в особі Голови Правління Бакуненка Михайла та Заступника Голови Правління - Комерційного директора Канцельсона Марка, які діють на підставі Статуту, довіреністю від 01.06.2020 року уповноважує ОСОБА_9 «представляти інтереси Товариства в підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, органах державної влади та місцевого самоврядування, зокрема, в …» «… для чого ОСОБА_9 надається право: подавати (підписувати) заяви, звернення (окрім підписання договорів), засвідчувати своїм підписом вірність копії документів Товариства та одержувати необхідні документи;…» (т.1 а.с.231).
Відтак, з аналізу дослідженого судом змісту довіреності на ім`я ОСОБА_9 судом встановлено, що останній уповноважений на підписанні заяв та звернень, проте, у нього відсутні повноваження щодо ініціації укладення договору сервітуту та узгодження його умов, як відсутні і повноваження на представлення інтересів ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» у відносинах з фізичними особами. Однак, як стверджує у додаткових поясненнях від 30.09.2022 року представник позивача Джоболда А.В. , з чим не може не погодитися і суд, в матеріалах справи відсутні будь-які документальні підстави та рішення суду, які б свідчили про незаконність та протиправність дій уповноваженої ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» особи - ОСОБА_9 . Крім того, на етапі перемовин між ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» та ОСОБА_1 , у відповідача не виникло питання щодо наявності у головного інженера ОСОБА_9 необхідного обсягу повноважень, а навпаки, відповідач, отримавши 17.12.2020 року від представника ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» лист з пропозицією щодо встановлення на його земельній ділянці земельного сервітуту, надав на нього відповідь на ім`я того ж ОСОБА_9 (т.1 а.с. 203, 230). Крім того, у додаткових поясненнях від 30.09.2022 року представник позивача Джоболда А.В. підтвердив повноваження дій ОСОБА_9 , у тому числі щодо написання листів, інших документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.2 а.с.186-189).
Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача - адвоката Карпенко М.О. від 03.08.2022 року, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи в якості доказу письмові пояснення свідка ОСОБА_7 , який проходить військову службу в лавах ЗСУ, та позбавлений можливості прибути у судові засідання. Так, з письмових пояснень свідка ОСОБА_7 вбачається наступне. Приблизно в листопаді-грудні 2020 року йому зателефонував тесть ОСОБА_1 , який є батьком його жінки ОСОБА_13 , повідомивши про те, що на його особистий номер телефону зателефонувала невідома особа, яка представилася представником ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», запропонувавши зустрітися з приводу вирішення земельних питань. На прохання тестя для його підтримки, оскільки той є особою похилого віку, вони разом поїхали на запропоновану зустріч в районі Салтовки біля станції метро Студентська з представником ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» ОСОБА_8, який на місці запропонував ОСОБА_1 підписати договір про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_8 повідомив, що довіреності від ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на вчинення будь-яких дій та повноважень щодо обговорення умов договору він не має, його метою є тільки передати ОСОБА_1 для ознайомлення договір та акт приймання-передачі. У ході бесіди було з`ясовано, що для договору для встановлення земельного сервітуту необхідно подати згоду на отримання земельної ділянки площею 0,3100 га в межах земельної ділянки за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, загальна площа якої становить 6,8394 га. У проекті договору у якості об`єкту сервітуту було зазначено всю земельну ділянку за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 загальною площею 6,8394 га, та було запропоновано оплату на рівні 6200 грн за рік. Про таку невідповідність та про те, що спірна земельна ділянка відповідача знаходиться в оренді у СТОВ «Нива» було повідомлено представника позивача ОСОБА_8 , який запевнив, що отриману ним інформацію від ОСОБА_1 надасть своєму керівництву. ОСОБА_1 проставив свій підпис на листі позивача про вимогу встановити земельний сервітут за №08/01-242, який був датований 17.12.2020 роком, та отримав проект договору з відповідним актом приймання-передачі земельної ділянки. Після обговорення в родинному колі умов договору сервітуту, за погодженням ОСОБА_1 , 24.12.2020 року з електронної адреси свідка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу головного інженера ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» ОСОБА_9.ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була зазначена в листі №08/01-242 від 17.12.2020 р., було направлено листа наступного змісту: «Відповідаючи на Ваш лист від 17.12.2020 року (вих. №08/01-242), повідомляю, що у наданому мені екземплярі договору №ВЗ-83 від 14.12.2020 року я не згоден з істотними умовами договору, зокрема, розміром оплати вартості земельного сервітуту, відсутністю конкретних координат земельної ділянки, на якій планується проведення бурових робіт, заходів щодо рекультивації і земельної ділянки тощо. Між тим, повідомляю, що я не змінив свій намір передати вказану частину ділянки розміром 0,3100 га, або всю ділянку розміром 6,8394 га у тимчасове або постійне користування, також я розглядаю варіант зміни власника вказаної земельної ділянки, але тільки на взаємовигідних умовах. Прошу повідомити Вас з яких джерел Ви отримали мої персональні дані «…». Свідок зазначає, що станом на тепер ОСОБА_1 на свій лист від 24.12.2020 року відповіді від ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» ні на своє ім`я, ні на електронну адресу відправника, не отримав. Свідок зазначив, що ОСОБА_1 не погоджувався з умовами договору через те, що вони були не вигідними, він переймався тим, що встановлення земельного сервітуту потягне за собою зменшення ціни земельної ділянки у разі її продажу. Вказує на те, що ОСОБА_1 пропонував представникам ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» викупити вказану земельну ділянку, на що ті відмовилися. Минулого року свідок разом з ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_6 приїжджали на місце розташування земельної ділянки, під час огляду якої ними були виявлені споруди, які схожі на обладнання для видобування газу. Про цей факт було повідомлено до місцевих органів влади та до правоохоронних органів, працівники яких приїжджали на місце події (т.2 а.с. 132-136).
Оцінюючи письмові пояснення свідка ОСОБА_7 , суд не може взяти їх до уваги, оскільки ОСОБА_7 не був попереджений судом про кримінальну відповідальність за надання суду завідомо неправдивих свідчень.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що зазначений варіант встановлення земельного сервітуту на спірній земельній ділянці відповідача, кореспондується з іншими матеріалами справи, та, на думку суду, найбільш справедливо відповідає як інтересам ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», з урахуванням технологічних особливостей виконання видобувних робіт на свердловині із подальшою її експлуатацією, так і інтересам відповідача, як власника земельної ділянки.
Стороною відповідача не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач має можливість здійснювати обслуговування нерухомого майна у інший менш обтяжливий для нього спосіб, ніж запропонований позивачем, що підтверджується дослідженими судом вище письмовими доказами. Крім того, не отримання згоди відповідача на встановлення земельного сервітуту фактично позбавляє позивача можливості здійснювати догляд за земельною ділянкою та її обслуговування.
Таким чином, з урахуванням зазначених вище земельно-кадастрових даних земельної ділянки та наведених положень закону, у даному випадку суд вважає позовні вимогами такими, що підлягають задоволенню, відтак, вважає за можливе встановити земельний сервітут на земельну ділянку відповідача на користь ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», як надрокористувача, для розміщення, обслуговування та експлуатації свердловини № 42 Сахалінського НГКР.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), № 63566/00, § 23).
Враховуючи викладене, а також те, що задоволення потреб позивача щодо користування земельною ділянкою неможливо здійснити яким-небудь іншим способом, коли встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення відповідача земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею, запропонований позивачем варіант сервітуту передбачається встановити способом, найменш обтяжливим для відповідача, позов слід задовольнити та встановити на користь ПрАТ «ВК`Укрнафтобуріння», строковий платний земельний сервітут щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 площею 6,8394 га, власником якої є ОСОБА_1 , для обслуговування, розміщення та обслуговування свердловини №42 Сахалінського НГКР, у тому числі із правом проходу персоналу, під`їзду транспортних засобів та спеціальної техніки, зняття та перенесення родючого шару ґрунту, формування відвалів, рекультивації земель, влаштування тимчасової під`їзної дороги та майданчика із збірних залізобетонних плит, розміщення установки для підземного ремонту свердловини, влаштування шахти колонної головки свердловини, спорудження факельного амбару, прокладання викидних ліній, прокладання трубопроводу для підключення свердловини.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача в розмірі 2270 грн. на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12,18,19, 23, 30, 81, 82, 89, 141, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», представник позивача - Джоболда Анатолій Володимирович до ОСОБА_1 , третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» про встановлення сервітуту - задовольнити.
Встановити на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ «УКРНАФТОБУРІННЯ» (ЄДРПОУ 33152471) земельний сервітут щодо земельної ділянки під кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, яка належить громадянину ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на праві власності, площею 6.8394 га, на весь час дії спеціального дозволу на користування надрами №6349 від 10.07.2019 року, а саме до 05.02.2030 року, з правом користування земельною ділянкою для розміщення та обслуговування свердловини №42 Сахалінського НГКР.
Визначити істотні умови земельного сервітуту:
Власник - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).
Особа на користь якої встановлюється сервітут - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ «УКРНАФТОБУРІННЯ» (ЄДРПОУ 33152471).
Земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут: земельна ділянка площею 6.8394га із кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 поза межами населених пунктів Краснокутської селищної ради Богодухівського району.
Об`єкт сервітутного права (площа земельної ділянки, на яку поширюється земельний сервітут, строк дії земельного сервітуту, межі та конфігурація земельного сервітуту, вид сервітуту):
Площа земельного сервітуту - 6.8394га.
Межі та конфігурація земельного сервітуту: відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ХР№018712 від 06 грудня 2004 р.:
від точки А до точки Б на відстані 297,21 м;
від точки Б до точки В на відстані 116,11 м;
від точки В до точки Г на відстані 104,51 м;
від точки Г до точки Д на відстані 342,04 м;
від точки Д до точки А на відстані 215,77 м.
Строк дії земельного сервітуту - з дати набуття (державної реєстрації) права земельного сервітуту до 05.02.2030 року.
Вид сервітуту: право обслуговування, розміщення та обслуговування свердловини №42 Сахалінського НГКР, у тому числі із правом проходу персоналу, під`їзду транспортних засобів та спеціальної техніки, зняття та перенесення родючого шару ґрунту, формування відвалів, рекультивації земель, влаштування тимчасової під`їзної дороги та майданчика із збірних залізобетонних плит, розміщення установки для підземного ремонту свердловини, влаштування шахти колонної головки свердловини, спорудження факельного амбару, прокладання викидних ліній, прокладання трубопроводу для підключення свердловини.
Плата за користування сервітутом: вартість земельного сервітуту, з урахуванням всіх податків та зборів становить 6200 грн. 00 коп. (шість тисяч двісті грн. 00 коп.) за рік строку дії земельного сервітуту.
Порядок внесення оплати за встановлення земельного сервітуту: 6200 грн. 00 коп. (шість тисяч двісті грн. 00 коп.) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати набуття права (державної реєстрації) земельного сервітуту. Кожний наступний платіж у розмірі 6200 грн. 00 коп. (шість тисяч двісті грн. 00 коп.) щорічно до останньої календарної дати закінчення попереднього року строку дії сервітуту.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ «УКРНАФТОБУРІННЯ», ЄДРПОУ 33152471 судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ «УКРНАФТОБУРІННЯ», місцезнаходження: вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010 ЄДРПОУ 33152471.
Представник позивача - Джоболда Анатолій Володимирович, адреса: м. Київ.
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Третя особа - третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива», місце знаходження: вул. Хальзова, 22, с. Китченківка, Богодухівський район, Харківська область, 62043, ЄДРПОУ 30739642.
Суддя Бугаєнко І. В.
Суд | Краснокутський районний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2023 |
Оприлюднено | 27.02.2023 |
Номер документу | 109189635 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про речові права на чуже майно, з них: спори з приводу сервітутів |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні