Постанова

від 21.02.2023 по справі 350/1832/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/1832/19

Провадження № 22-ц/4808/221/23

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Баркова В.М., Девляшевського В.А.,

за участю секретаря - Петріва Д.Б.

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідач Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2022 року, ухвалене судом у складі судді Пулик М.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Петранківської сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_4 (правонаступником прав та обов`язків якої є ОСОБА_1 ) звернулась до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказала, що в серпні 2019 року стало відомо, що рішенням сесії Петранківської сільської ради від 21.03.2019 року №183-9/2019 року надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки площею 0,1800 га в натурі, в т.ч. по урочищах «Біля Іляшки» - 0,050 га, урочище «Город» - 0,1300 га в с. Петранка для ведення особистого селянського господарства.

Вважає, що вказане рішення є незаконним і таким, що порушує її законні права та інтереси і підлягає скасуванню, оскільки в урочищі «Город» є лише близько 0,1000 га землі цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, яка раніше перебувала в користуванні свекрухи позивачки - ОСОБА_5 . Решту земельної ділянки площею близько 0,0300 га знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , і її цільовим призначенням є будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.

ОСОБА_2 є братом чоловіка позивача - ОСОБА_6 їх мати (свекруха позивача) - ОСОБА_5 до 2000 року проживала разом з сином ОСОБА_6 . Біля старої хати ОСОБА_6 побудував новий житловий будинок в 1970-х роках. Тобто фактично на одному обійсті з 70-х років були два будинки: один старий, ще 19 століття та новий, споруджений вже сім`єю ОСОБА_6 ..

Весь цей час дане подвір`я не було розділене, а було спільне, ним користувалися всі спільно ОСОБА_5 і позивачка з чоловіком. Огорожа була загальна навколо обох будинків разом. Десь в 1996 році стара хата, яка перебувала в аварійному стані, завалилася.

З кінця 90-х років вся земельна ділянка, призначена для обслуговування двох житлових будинків, використовувалася позивачем та її чоловіком вже виключно для обслуговування нового житлового будинку і господарських будівель, так як старий будинок вже не існував.

ОСОБА_6 помер в 2001 році, свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 було видано 14.09.2004 року на позивачку. До складу домоволодіння увійшла і вказана вище шопа.

Позивачка зазначила що, з 2004 року вона стала землекористувачем спірної земельної ділянки площею 0,03 га, що раніше обліковувалася за ОСОБА_5 , і була призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.

Відтак, оскаржуване рішення порушує права позивачки на земельну ділянку, на якій знаходиться належне їй нерухоме майно, а тому вважає рішення сесії Петранківської сільської ради від 21.03.2019 року №183-9/2019 незаконним.

У зв`язку з викладеним, просила суд визнати незаконним рішенням сесії Петранківської сільської ради від 21.03.2019 року №183-9/2019 року яким надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1800 га в натурі, в т.ч. по урочищах «Біля Іляшки» - 0,050 га, урочище «Город» - 0,1300 га в с. Петранка для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2021 року на підставі ст. 55 ЦПК України залучено до часті у розгляді справи у якості правонаступника позивачки ОСОБА_1 .

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано те, що частина земельної ділянки площею 0,03 га не являлася вільною земельною ділянкою, дана земельна ділянка площею 0,0300 га знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , і її цільовим призначенням є будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, а не для ведення селянського господарства. До матеріалів справи було долучено свідоцтво про право власності на нерухоме майно, з яких вбачається, що ОСОБА_4 14.09.2004 року стала власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Відповідач дав дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки щодо частини земельної ділянки, яка згідно закону перебувала в користуванні ОСОБА_4 , а зараз перейшла до її правонаступника спадкоємця ОСОБА_1 .

Скаржник посилається, на те, що судом не враховано, що рішення сесії Петранківської сільської ради від 21.03.2019 року №183-9/2019 року прийнято без участі зацікавлених осіб як передбачено ст.159 ч.2 ЗК України.

У судове засідання ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з`явилися про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача Рожнятівської селищної ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання представник третя особа ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без позивача та відповідача по справі, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить скасувати рішення сільської ради, про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га в натурі ( на місцевості), в т.ч. по урочищах « Біля Іляшки» - 0,050 га, урочище « Город» - 0,1300 га в с. Петранка для ведення особисто селянського господарства, зокрема, із підстав невідповідності вказаних в рішенні площ, наявним розмірам земельних ділянок. Оспорюване позивачем рішення не порушує право позивача, оскільки вказане рішення відповідача не гарантує третій особі подальше отримання спірної земельної ділянки у власність, оскільки отримання дозволу на розробку документації із землеустрою не означає позитивного рішення про надання її у власність третій особі. Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, прийняте ним рішення відповідає земельному законодавству.

Суд виходив з того, що рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки є одним з підготовчих етапів і обов`язковою передумовою до розгляду уповноваженим органом місцевого самоврядування питання щодо передачі землі у власність для зацікавленої особи, однак зовсім не гарантує їй подальше отримання. Оспорюване позивачем рішення не порушує право позивача, оскільки вказане рішення відповідача не гарантує саме третій особі ОСОБА_2 подальше отримання спірної земельної ділянки у власність, оскільки отримання дозволу на розробку документації із землеустрою не означає позитивного рішення про надання її у власність третій особі.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що звертаючись до суду позивачка ОСОБА_4 , правонаступником прав і обов`язків якої є ОСОБА_1 , зазначала, що в площу земельної ділянки, на яку відповідачем надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою увійшла частина земельної ділянки, яка призначена для обслуговування житлового будинку, а сааме де розташована будівля, яка належить позивачу шопа.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.09.2004 року ОСОБА_4 набула права власності на домоволодіння в АДРЕСА_1 згідно рішення виконавчого комітету від 09.03.2004 року до складу якого увійшли: житловий будинок, А 59,4 кв.м.; стодола, Б, 33,2 кв.м.; стайня, В, 28,8 кв.м.; літня кухня, Г, 21,8 кв.м.; комора, Д, 15,4 кв.м.; вбиральня, Ж, 1,2 кв.м.; шопа, З, 13,15 кв.м.; криниця,1; огорожа, 2, 37,8 кв.м.

Спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_1 .

Згідно архівного витягу з рішення Петранківської сільської ради від 28 грудня 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок громадян та передачу у приватну власність» ОСОБА_7 передано згідно її заяви, земельну ділянку в полі 0,3060, під будівлями 0,0500, разом 0,3110.

ОСОБА_7 не одержувала Державного акту на право власності на земельні ділянки.

ОСОБА_2 бажаючи отримати земельні ділянки у власність звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою.

Земельні ділянки орієнтовною площею 0,1800 га в натурі (на місцевості), в т.ч. по урочищах « Біля Іляшки» - 0,050 га, урочище " Город" - 0,1300 га в с. Петранка , на які ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділячнки станом на 21 березня 2019 року не були сформовані, перебували у комунальній власності і не мали кадастрових номерів.

Згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та другастатті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Відповідно до частини другої, третьоїстатті 152ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина першастатті 155 ЗК України).

За змістомстатті 123ЗК Україниособа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуттятакого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №381/3966/19 зазначено, що дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Такий дозвіл наділяє заінтересовану особу лише повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність або користування в майбутньому. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користуванняне призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку в процесі її відведення, не має самостійного значення з метою відновлення та/або захисту прав співвласників щодо усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією, тому не є ефективним способом захисту прав позивачів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення Петранківської сільської ради від 21 березня 2019 року №183-9/2019, яким надано ОСОБА_2 , дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га в натурі (на місцевості), в т.ч. по урочищах « Біля Іляшки» - 0,050 га, урочище " Город" - 0,1300 га в с. Петранка для ведення особисто селянського господарстване призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку в процесі її відведення, не має самостійного значення з метою відновлення та/або захисту права позивача щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, тому не є ефективним способом захисту прав позивача, і в задоволенні цих вимог суду слід було відмовити саме з цих підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що з 2004 року ОСОБА_4 є землекористувачем спірної земельної ділянки площею 0,03 га і призначена вказана земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та те, що відповідачем надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки частина якої перебувала в користування позивача, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Участинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Під час розгляду справи позивачем не надано суду доказів, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні у позивача з 2004 року, у справі відсутні висновки експерта чи спеціаліста щодо порушення меж земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував ту обставину, що оскаржуване рішення прийнято без присутності позивача, як того вимагає ст.159 ч.2 Земельного Кодексу України, оскільки у даній справі, відповідачем приймалося рішення по заяві ОСОБА_2 відповідно до ст.118 Земельного Кодексу України, крім того, з матеріалів справи не вбачається, що на час розгляду заяви ОСОБА_2 у відповідача були наявні матеріали, які б свідчили, що між позивачем та третьою особою наявний спір щодо спірної земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильний висновок суду про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, про те, частково помилився щодо мотивів такої відмови. У зв`язку із цим оскаржуване судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст. ст.259,367,374,376,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2023 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

В.А. Девляшевський