Ухвала

від 22.02.2023 по справі 301/3763/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/3763/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2023 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря: ОСОБА_4 ,

за участі прокурора - ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/39/23 за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчогосудді Іршавськогорайонного судуЗакарпатської областівід 20січня 2023року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Хустського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_8 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12022071170000692 від 08.12.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

На підставі ч. 5 ст. 171, ч. 3 ст. 172 КПК України повернуто тимчасово вилучене майно та вилучене майно згідно протоколу обшуку від 12.12. 2022 року власникам - ТОВ «ГРІНВУД 2005», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Як вбачається із матеріалів клопотання, - слідчий СВ відділення поліції № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування клопотання слідчий ОСОБА_8 зазначив, що 08.12.2022 року о 11:16 години надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 08.12.2022 року о 11:15 годин за адресою: АДРЕСА_1 голова тимчасової слідчої комісії народний депутат України ОСОБА_11 виявив злочин у сфері довкілля, де викрадають та збувають лісопродукцію.

Вказані відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071170000692 від 08 грудня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.

Крім того, 08.12.2022 року надійшла письмова заява начальнику головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_12 від народного депутата України ОСОБА_13 в якій йдеться про те, що на території Закарпатської області, зокрема Ужгородського району, діє організована група осіб, які використовуючи та зловживаючи своїм службовим становищем, розробили і впровадили злочинну схему, завдяки якій група осіб на регулярній основі вчиняє кримінальне правопорушення передбачене статтею 246 КК України. Також із вказаної заяви народного депутата України ОСОБА_11 , випливає те, що одним із місць де здійснюється злочинна діяльність є виробнича база за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_10 . Водночас потрібно зауважити, що в своїй заяві народний депутат України ОСОБА_11 , вказує на причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення.

В ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, в періодз 18:05год.12грудня 2022року по11.37год.16січня 2023року старшим слідчим СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_14 , та старшим слідчим СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_15 проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_1 , на території підприємства «Грінвуд -2005» в ході проведення якого виявлено та вилучено документи, деревину, транспортні засоби, зброю, комп`ютерну техніку тощо.

Транспортні засоби вилучено та передано під розписку на відповідальне зберігання директору ТОВ «Грінвуд 2005» ОСОБА_9 , за адресою АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.

Вилучене у ході обшуку від 12.12.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 майно, на думку слідства, має значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.

Перебування вказаного майна на зберіганні у третіх осіб у зв`язку з їхньою заінтересованістю, що може виразитися у пошкодженні, перетворенні, псуванні, приховуванні згаданого вище майна, може вплинути на повноту та достовірність досудового розслідування.

З огляду на вищезазначене для потреб досудового розслідування вкрай необхідно забезпечити наявність речей що вилучено у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів, оскільки наявність даний речових доказів дозволить провести повне та всебічне досудове розслідування .

Окрім цього, вказане клопотання подається з метою забезпечення збереження речових доказів, що відповідає положенням кримінального процесуального закону (п.1 ч.2 ст.170 КПК України).

Вказане клопотанняподається не з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України), а задля забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), в зв`язку з чим просив клопотання задовольнити та накласти арешт на тимчасово вилучене майно за адресою: АДРЕСА_1 з території підприємства «Грінвуд-2005» шляхом заборони відчуження, використання та розпорядження.

В апеляційнійскарзі прокурорвказує нате,що оскаржуванаухвала слідчогосудді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на вилучене в ході проведення огляду 12.12.2022 року майно.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.

Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

До компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Згідно п.1 ч.2ст.170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 3статті 170 КПК Українипередбачено, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачаєтьсяз протоколуобшуку від22.12.2022року,- такий проводився на підставі ухвали слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 12.12.2022 року у справі № 301/3763/22 в рамках кримінального провадження № 12022071100000692 від 08.12.2022 року за ч.1 ст.246 КК України слідчим проведено обшук комплексу, виробничої бази та підсобних і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 у ТОВ «Грінвуд 2005».

Однак,слідчий провівобшук уприміщеннях,господарських будівляхТОВ «Трансвуд»та вособистому кабінеті ОСОБА_10 , звідки було вилучено зброю, на яку у сейфі знаходилися дозвільні документи та на земельних ділянках, які є приватною власністю ОСОБА_16 - з кадастровими номерами 2124881200:01:002:0017 та 2124881200:01:002:0018, звідки безпідставно вилучив сервер та документацію, транспортні засоби, деревину дозвіл на вилучення яких слідчий суддя в ухвалі не надав.

Всупереч вимогам ч.1 ст. 235 КПК України, яка передбачає, що ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз, слідчий здійснював таке проникнення 12.12.2022, 13.12.2022, 14.12.2022, 15.12.2022, 16.12.2022, 18.12.2022,20.12.2022, 21.12.2022, 22.12.2022, 23.12.2022, 24.12.2022, 27.12.2022, 28.12.2022, 29.12. 2022 30.12. 2022, 03.01.2023, 04.01.2023, 05.01. 2023, 11.01.2023, 13.01. 2023, 14.01. 2023, 15.01. 2023, 16.01. 2023, що стверджується протоколом обшуку від 12.12. 2022 року.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст.235 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку не може перевищувати 1 місяця з дня постановлення ухвали.

Згідно з ч.4 ст.115 КПК України при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця.

Ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду від 12.12.2022 року встановлено строк проведення обшуку - 1 місяць з моменту її постановлення.

Тобто, слідчий повинен був провести обшук у строк до 12.01.2023 року включно.

При цьому, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.103, ст.236 КПК України фіксація ходу і результатів обшуку повинна бути відображена у протоколі та на відеозаписі.

Частиною 1 ст.106 КПК України визначено, що протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

Разом з тим, обшук слідчим було закінчено 16.01.2023 року, тобто - поза місячним терміном, встановленим ухвалою слідчого судді, про що свідчить відповідний протокол обшуку.

Згідно ст.113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу, однак всупереч вимог КПК України хід процесуальних дій постійно зупинявся та відновлювався, що не передбачено нормами КПК України (а.с.39, 43, 50, 53, 54, 55, 56, 58, 59, 61, 63, 64, 65, 67, 68, 69, 72, 73, 74, 76, 81, 86).

Аналогічне положення закріплене в ч. 1 ст. 116 КПК України.

Згідно зі ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Наведене свідчить про те, що обшук слідчим був проведений поза відведеним на це ухвалою слідчого судді від 12.12.2022 та п.1 ч.2 ст.235 КПК України строком, що стверджується протоколом обшуку (а.с.38-93).

В порушенняч.2ст.168КПК України - вилучаючи комп`ютерне обладнання, слідчий не виготовив із залученням спеціаліста копії інформації, яка містилася на ньому; слідчий проігнорував клопотання представника володільця майна про вжиття слідчим відповідних заходів, перед його вилученням, копію відповідної інформації не зробив та володільцю не залишив;

В порушенняч.1ст.233,ч.2ст.234,ч.5ст.236КПК України - слідчий провів обшук на земельних ділянках, належних ОСОБА_16 та вилучив з них деревину, хоча слідчий суддя на проведення обшуку у вказаному володінні дозволу не надавав; після цього в порядку ч.3 ст.233 КПК України з клопотанням про узаконення вказаного обшуку до слідчого судді не звернувся;

В порушенняч.2ст.100КПК України,п.13Інструкції,абз.3п.7Порядку - слідчий порушив порядок вилучення та зберігання тимчасово вилученого майна, передавши таке третій особі, факт передачі жодним чином документально не підтверджений, в якості додатка до протоколу обшуку не долучений;

В порушенняп.п.1-2ч.1ст.103,ч.ч.1-2,п.2ч.3ст.104КПК України - слідчий не відобразив у протоколі факт вивезення деревини й інформацію щодо передачі її на зберігання третім особам.

Відповідно до ч.7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

ККС/ВС у постанові від 05.06.2019 у справі № 243/4815/16-к визнав недопустимими докази, які були вилучені стороною обвинувачення, і щодо яких слідчим/прокурором не було подано до слідчого судді у встановлений ч. 5 ст. 171 КПК України строк клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.

Як вбачається з протоколу обшуку від 12.12. 2022 року, такий проводився на підставі ухвали слідчого судді про обшук, постановленої в порядку ст.235 КПК України.

Таким чином, слідчий після вилучення речей і документів, які не входять переліку майна, щодо якого прямо надано дозвіл в ухвалі на проведення обшуку від 12.12. 2022 року, та не відносяться до документів, які вилучені законом з обігу і вважаються тимчасово вилученим майном зобов`язаний у відповідності до ст. 171 ч. 5 КПК України звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, протягом 48 годин після вилучення майна, однак до суду звернулися лише 18 січня 2023 року.

В порушення ч.5 ст.171 КПК України - слідчий після вилучення в ході обшуку майна не звернувся до слідчого судді протягом 48 годин з клопотанням про арешт відповідного тимчасово вилученого майна.

Згідно з ч.2 ст.234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Всупереч цьому слідчим ОСОБА_8 не надано постанови про визначення підслідності в КП №12022071100000692 за СВ відділення поліції №1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області.

Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що слідчим не доведено, що виявлене та вилучене на місці оглядумайно - є знаряддям злочину тазбергли на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів також вважає, що відмовивши в задоволенні клопотання слідчого в накладенні арешту, слідчий суддя при розгляді клопотання та прийнятті судового рішення взяв до уваги положення ст. ст. 233, 167-169, 170-173 КПК України, і дав належну оцінку як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких слідчий вніс клопотання.

Апеляційний суд бере до уваги і те, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження тимчасово вилученого майна, в органу досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить про те, що клопотання базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.

Доводи апеляційної скарги про те, що ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку необхідності збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав, визначених у ст. 98 КПК України, - апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи апеляційний суд визнає такими, що не можуть слугувати підставами для накладення арешту на майно.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що клопотання про необхідність накладення арешту на майно із метою збереження речових доказів, є необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та фактичних обставинах, на підставі яких слідчий вніс клопотання.

На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу слідчого судді суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.176-179,183,194,376,404,405,407,418,419,422КПКУкраїни,апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2023 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді