Постанова

від 16.02.2023 по справі 280/4150/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 280/4150/22

головуючий суддя І інстанції Новікова І.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Чепурнова Д.В., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.09.2022 року в адміністративній справі №280/4150/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач 2), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 10.01.2022 №083950011563 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- визнати протиправними дії відповідача 1 з відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

-зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального стажу в галузі охорони здоров`я позивача період її роботи з 18.04.2014 по 31.03.2016, у зв`язку з чим призначити та виплатити їй пенсію за вислугу років, відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04.01.2022.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.09.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.01.2022 №083950011563 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 в галузі охорони здоров`я період її роботи з 05.05.2014 по 31.03.2016, та призначити пенсію за вислугу років, відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 04.01.2022.

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що стаж роботи позивача з 18.04.2014 року по 31.03.2016 року у Приватному підприємстві «Сучасна стоматологія» не підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки останньою не було надано акредитаційний сертифікат для визначення приналежності підприємства до закладів охорони здоров`я.

ОСОБА_1 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 04.01.2022 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії за вислугу років, відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

10.01.2022 року ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення №083950011563 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку із недостатністю спеціального стажу роботи, який за підрахунком органу Пенсійного фонду становить 24 роки 3 місяці (станом на 10.10.2017) з необхідних 26 років 6 місяців.

При цьому, в зазначеному рішенні зазначено про те, що до спеціального стажу не зараховано період роботи з 18.04.2014 по 31.03.2016 у ПП «Сучасна стоматологія», оскільки даний заклад не передбачений Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909.

Не погодившись з вказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для зарахування до спеціального стажу позивача, який надає право на призначення пенсії, відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду роботи у ПП «Сучасна стоматологія» з 05.05.2014 року по 31.03.2016 року. Зауважено, що станом на 11.10.2017 стаж роботи позивача за вислугу років як працівника охорони здоров`я становить більше 25 років з необхідних - 25 років, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно п. «е» ч. 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( в редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (надалі Закон № 213-VIII) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (надалі Закон № 911-VIII) внесені зміни до статті 55 Закону № 1788-ХІІ, зокрема у пункті "е" в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років і"; доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п`ятим. Отже, пункт "е" у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

В наведеному рішенні, суд конституційної юрисдикції також зазначив, що внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

З зазначеного вбачається, що починаючи з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, пенсійний орган має керуватися вказаною нормою в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII, яка визначала право працівників охорони здоров`я на отримання пенсії за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років незалежно від віку.

При цьому, згідно п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017 року.

Відтак, при визначенні права особи на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» п. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має враховуватися спеціальний стаж роботи особи станом на 11.10.2017 року та, в даному випадку, становити не менше 25 років.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії були висновки відповідача, щодо відсутності у позивача достатнього стажу для призначення пенсії, оскільки до спеціального стажу не підлягає зарахуванню період роботи з 18.04.2014 по 31.03.2016 у ПП «Сучасна стоматологія», оскільки даний заклад не передбачений Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до розділу 2 зазначеного Переліку право на пенсію за вислугу років надає робота у таких закладах: лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно -епідеміологічні заклади, діагностичні центри, на посадах: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Згідно примітки 2 до Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Як вбачається з трудової книжки позивача, у період з 05.05.2014 року по 31.03.2016 року остання працювала на посаді медичної сестри рентгенлаборанта ПП «Сучасна стоматологія» (код ЄДРПОУ 24909643), що відноситься до посад середнього медичного персоналу.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ПП «Сучасна стоматологія» є стоматологічна практика (86.23).

Також, судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що ПП «Сучасна стоматологія» має ліцензію МОЗ України на ведення медичної практики.

Визначення поняття «заклад охорони здоров`я» наведено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до частини другої статті 16 цих Основ заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Порядок і умови створення закладів охорони здоров`я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку акредитації закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №765 (в редакції на час роботи позивача в ПП «Сучасна стоматологія»), акредитація закладу охорони здоров`я (далі - акредитація) - це офіційне визнання наявності у закладі охорони здоров`я умов для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров`я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам.

Згідно пункту 2 Порядку, акредитації підлягають всі заклади охорони здоров`я (далі - заклади) незалежно від форми власності.

Перша акредитація закладу проводиться через два роки від початку провадження діяльності.

Наступні акредитації проводяться кожні три роки.

Таким чином, приватне підприємство офіційно набуває статусу закладу охорони здоров`я на підставі акредитації.

Доказів на підтвердження того, що ПП «Сучасна стоматологія» протягом спірного періоду мало статус акредитованого закладу охорони здоров`я матеріали справи не містять.

Між тим, відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Так, особи, які працювали на посадах фармацевтів в аптечних кіосках, належних ФОП, за умови здійснення такої діяльності на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від отримання цим аптечним закладом акредитаційних сертифікатів, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

На працівника аптечного закладу не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення акредитації відповідного закладу охорони здоров`я, оскільки контроль за додержанням аптечними закладами правил здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами, у тому числі в питаннях проходження акредитації, покладався чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Зміни у законодавстві щодо акредитації аптечних закладів на добровільних засадах призвели до дискримінації тих осіб, які працювали, до вказаних змін, у належному ФОП аптечному кіоску, який державної акредитації не проходив, у порівнянні з тими особами, які працюватимуть у неакредитованих аптечних закладах після змін у законодавстві, і матимуть право на отримання пенсії за вислугою років. Наслідком такого різного поводження є порушення заборони дискримінації у зв`язку з реалізацією права на мирне володіння майном - призначеною пенсією за вислугу років…».

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 29.08.2018 по справі №492/446/15-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на викладені обставини справи, враховуючи вказану позицію Верховного Суду та можливість її застосування до даних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до спеціального стажу позивача, який надає право на призначення пенсії, відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду роботи у ПП «Сучасна стоматологія» з 05.05.2014 року по 31.03.2016 року.

В свою чергу, з урахуванням наведеного стажу, станом на 11.10.2017 стаж роботи позивача за вислугу років як працівника охорони здоров`я становить більше 25 років з необхідних - 25 років, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.09.2022 року в адміністративній справі №280/4150/22 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за виключенням наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяД.В. Чепурнов

суддяВ.Є. Чередниченко