Постанова

від 23.02.2023 по справі 500/296/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 500/296/19 пров. № А/857/799/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Большакової О.О., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судового засіданняРибачука А.В.,

представника позивачаГоловатого Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року про відстрочення виконання судового рішення у справі № 500/296/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великоберозовицької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мартиць О.І. в м. Тернополі Тернопільської області 20.12.2022 року о 14:30 год., повний текст судового рішення складено 26.12.2022), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) до Петриківської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі № 500/296/19 скасовано та прийнято нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення сьомого скликання тридцять четвертої сесії Петриківської сільської ради від 19.09.2018 № 1292 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0400 га у власність для індивідуального садівництва в межах с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області. Визнано протиправними та скасовано рішення сьомого скликання тридцять сьомої сесії Петриківської сільської ради від 16.11.2018 № 1437 та рішення сьомого скликання тридцять восьмої сесії Петриківської сільської ради від 21.12.2018 № 1471 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0359 га для індивідуального садівництва в межах с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області. Зобов`язано Петриківську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність площею 0,0359 га для індивідуального садівництва в межах с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.05.2022 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 скасовано в частині обраного судом способу захисту та відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Зобов`язано Петриківську сільську раду затвердити поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0359 га для індивідуального садівництва у межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області, з урахуванням висновків суду. В решті постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 залишено без змін.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 замінено боржника у виконавчих листах, виданих 29.06.2022 Тернопільським окружним адміністративним судом по справі № 500/296/19, з Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на правонаступника - Великоберезовицьку селищну раду Тернопільського району Тернопільської області (далі також заявник).

Великоберезовицька селищна рада звернулася з заявою про відстрочення виконання судового рішення в цій справі.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 заяву Великоберезовицької селищної ради про відстрочення виконання судового рішення задоволено.

Відстрочено виконання судового рішення у справі № 500/296/19 у зобов`язальній частині строком на тридцять календарних днів з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Дане судове рішення оскаржила ОСОБА_1 , яка вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нову постанову, якою заяву в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення відмовити повністю.

У доводах апеляційної скарги посилається на те, що оспорювана земельна ділянка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 ще до набрання чинності діючим Земельним кодексом України (далі ЗК України), а тому помилковим є застосування судом першої інстанції підпункту 5 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, відповідно в задоволенні заяви відповідача слід відмовити.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу скористався, однак з системи «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що такий надійшов на адресу суду 23.02.2023 о 13:27 год., тобто після завершення розгляду даної справи, відповідно такий до уваги судом апеляційної інстанції не береться.

Третя особа правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

В судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Інші учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце її розгляду, у судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотань про розгляд справи за їх відсутності не надали.

Відповідно до частини першої та другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що підпункт 5 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України встановлює беззаперечну заборону під час дії воєнного стану на вчиненні дій стосовно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (частина перша статті 378 КАС України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 378 КАС України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, відповідно до положень частини четвертої статті 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Системний аналіз даної норми дає підстави для висновку, що відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).

Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

При цьому, питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права.

В частині правової оцінки наведених заявником доводів, суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо таких для прийняття рішення про розстрочення виконання судового рішення, яким зобов`язано здійснити виплату позивачу вищевказаної допомоги, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2019 року по справі № 2а/0570/6531/2011 дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 року у справі №819/150/17).

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому воєнний стан продовжувався неодноразово відповідними Указами Президента України (від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022), затверджених відповідними законодавчими актами (від 15.03.2022 № 2119-IX, від 21.04.2022 № 2212-IX, від 22.05.2022 № 2263-IX, від 15.08.2022 № 2500-IX, від 16.11.2022 року № 2738-IX.

Таким чином, в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 165 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб» визначено зупинити строки надання адміністративних послуг суб`єктами їх надання та видачу дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні. Поновити зупинені строки у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України.

У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» № 2698-IX від 19.10.2022, який набрав чинності 19.11.2022, внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, у підпункт 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Так, зазначена норма ЗК України містить, зокрема, наступне доповнення на час дії воєнного стану, а саме: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

З матеріалів справи встановлено, що за ОСОБА_3 згідно земельно-облікових даних станом на 01.01.2022 року (тобто на час набрання чинності діючим ЗК України) рахується земельна ділянка площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства. Дана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Петриків.

Із пункту 1 Рішення Петриківської селищної ради Тернопільського району від 10.02.2017 року № 444 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» вбачається, що ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0800 га.

Вказана довідка та рішення підтверджують, що земельна ділянка кадастровий номер 6125286700:02:001:3165 площею 0,0359 га знаходилась в користуванні ОСОБА_1 в період до 01.01.2002 року.

Також в матеріалах справи є відомості що за земельну ділянку площею 0,0359 га в межах села Петриків Тернопільського району, що знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , остання, на підставі інформації поданої до податкового органу Петриківською сільською радою, сплачує земельний податок.

Відповідно до статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування платою за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності, а також земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Тернопільській області від 21.11.2022 № 2118436-2407-1918 зобов`язано ОСОБА_1 сплатити земельний податок за користування земельними ділянками площею 0,248 га. з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Разом з тим Інформаційна довідка від 11.11.2022 № 314905965 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджує факт перебування у власності ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2045 га. з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Отож, земельна ділянка площею 0,0359 га в межах села Петриків Тернопільського району знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_1 і перебувала в її користуванні до 01.01.2022 року.

Відтак, покликання заявника та суду першої інстанції на підпункт 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України не можуть бути застосовані для вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення у справі, що розглядається.

Аналізуючи вищевикладені норми ЗК України та подані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні заяви Великоберозовицької селищної ради про відстрочення виконання судового рішення слід відмовити, а оскаржувану ухвалу скасувати.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати, зокрема, судовий збір, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2481 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2846566962.1 від 06.02.2023.

З урахуванням наведеного, стягненню на користь апелянта підлягає судовий збір у розмірі 2481 грн за рахунок бюджетних асигнувань Великоберозовицької селищної ради.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається, не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року про відстрочення виконання судового рішення у справі № 500/296/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви Великоберозовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про відстрочення виконання судового рішення у справі № 500/296/19 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоберозовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 24.02.2023