Ухвала

від 23.02.2023 по справі 200/18776/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення без розгляду позовної заяви

23 лютого 2023 року Справа №200/18776/21

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши матеріали позовної заяви Фермерського господарства «Партнер» до ГУ ДПС у Донецькій області про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2021 №0004907/0901 про залишення позову без розгляду,-

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство «Партнер» (далі позивач) звернулось з позовною заявою до ГУ ДПС у Донецькій області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій від 22.04.2021 № 0004907/0901.

Відповідачем надано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване тим, що 06.05.2021 позивачем була направлена скарга на податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.04.2021 №0004907/0901. За результатами розгляду якої, рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №20909/6/99-00-06-03-02-06 від 13.09.2021 скаргу платника податків залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0004907/0901 від 22.04.2021 без змін. Рішення ДПС України про результати розгляду скарги №20909/6/99-00-06-03-02-06 від 13.09.2021 отримано позивачем 16.09.2021, про що свідчить скріншот АІС «Податковий блок». Позов у даній справі подано 21.12.2021, тобто, з порушенням місячного строку, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Представником позивача надано заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, в якому він заперечує проти залишення позовної заяви без розгляду та вказує на те, що до спірних правовідносин застосовується ст.122 КАС України, а не приписи п.56.19 ст. 56 ПК України. Посилається на пп. 4.1.4 п.4 ст.4 ПК України та стверджує про наявність колізії між положеннями ч.4 ст.122 КАС України та п.56.19 ст. 56 ПК України. Зазначає також про зупинення перебігу строків через впровадження карантину.

У підготовчому засіданні 07.02.2023 представник відповідача підтримав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та просив суд його задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, наведених у запереченні.

Ухвалою суду від 07.02.2023 залишено позовну заяву без руху. Ухвалено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом подання до суду та надіслання на адресу відповідача обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.

21.02.2023 представником позивачем подано до суду заяву про поновлення строків на звернення із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, в обґрунтування якої представник позивача посилається на введення в Україні воєнного стану. Крім того вказує, що Голова ФГ «Партнер» Черкашин О.Є. не є фахівцем у галузі права і не знав про процесуальні строки оскарження податкового повідомлення-рішення у строк один місяць. Крім цього у зв`язку з тим, що у період з вересня 2021 року по грудень 2021 року перебували на лікарняному і Голова ФГ «Партнер» Черкашин О.Є. та представник позивача тому договір про надання правничої допомоги було укладено лише 16.12.2021, про що свідчить і ордер виданий на підставі саме цього договору.

Одночасно зазначає, що при переїзді документи на підтвердження перебування Голови ФГ «Партнер» Черкашина О.Є. на лікарняному - було втрачено. У зв`язку з чим не має можливості надати якійсь докази по справі з приводу перебування Голови ФГ «Партнер» ОСОБА_1 на лікарняному у період з вересня 2021 по грудень 2021 року.

З цього приводу суд вказує наступне.

Ч.1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абз.1 ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч.2 ст.122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч.4 ст. 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є ст.56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

П.56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.

Зі змісту п.56.2, 56.3, 56.17 ст.56, п.57.3 ст. 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених п.56.17 ст.56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що положення п. 56.19 ст.56 ПК України є спеціальними щодо норми ч.4 ст.122 КАС України, мають перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулюють визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абз.3 п. 56.18 ст. 56 ПК України). Вони встановлюють строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п.56.17 цієї статті.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 по справі № 500/2486/19.

Так, Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 по справі № 500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 по справі № 500/2486/19 зазначив, що зміна підходів щодо питання тривалості строку звернення до суду в податкових спорах після використання процедури адміністративного оскарження відбулася саме з ухваленням Верховним Судом постанови від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, висновки якої правильно розтлумачили суди попередніх інстанцій у цій справі. У справі, що розглядається, Верховний Суд у складі судової палати формулює висновок у розвиток і уточнення зазначеного підходу при оскарженні податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань. Проте зміна підходів до правозастосування в таких правовідносинах не була непередбачуваною. Задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

За таких обставин, на момент звернення позивача із вказаним позовом був встановлений підхід щодо питання тривалості строку звернення до суду в податкових спорах після використання процедури адміністративного оскарження згідно постанови Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, така правова позиція викладена й у постанові від 22.09.2022 у справі № 200/2660/21-а.

Судом встановлено, що відповідачем проведено фактичну перевірку позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Перевірка проведена за період діяльності з 01.07.2019 по 01.04.2021 з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-вр від 19.12.1995 (далі - Закон №481), пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України та інших законодавчих актів.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС від 01.04.2021 №3111/05/99/37/09/ НОМЕР_1 .

На підставі Акта фактичної перевірки від 01.04.2021 №3111/05/99/37/09/ НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 22.04.2021 №0004907/0901 про застосування штрафних санкцій у розмірі 500000,00грн.

Позивач не погодився із податковим повідомленням рішенням від 22.04.2021 №0004907/0901 та звернувся зі скаргою від 06.05.2021 (вх. ДПС №13441/6 від 12.05.2021) до Державної податкової служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги від 13.09.2021 №20909/6/99-00-06-03-02-06 скаргу платника податків залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0004907/0901 від 22.04.2021 без змін.

Відповідачем надано до матеріалів справи скріншот з АІС «Податковий блок», на підставі якого судом встановлено, що за даними, які містяться в інформаційній системі ГУ ДПС у Донецькій області вбачається, що 16.09.2021 позивач отримав рішення ДПС України про результати розгляду скарги №20909/6/99-00-06-03-02-06 від 13.09.2021.

Також у запереченнях позивача на клопотання відповідача про залишення без розгляду позову, представник позивача визнав обставину отримання 16.09.2021 рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 13.09.2021 №20909/6/99-00-06-03-02-06 та надав поштові документи в підтвердження.

Беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду із даним позовом 21.12.2021, - ним пропущено місячний строків, встановленого п.56.19 ст. 56 ПК України, на звернення до суду із вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Так, відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Щодо доводів позивача про причину пропущення строку звернення до суду з цим позовом, у зв`язку із запровадженням воєнного стану, суд зазначає наступне.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Разом із тим, у період з вересня 2021 року по грудень 2021 року правового режиму воєнного стану в Україні введено не було. Суд не припиняв у даний період роботу, не призупиняв свою діяльність та продовжував здійснювати правосуддя.

Так, Верховний Суд у справі № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку, зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

На думку суду, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

Судом не встановлено обставин, що перешкоджали позивачу через запровадження в Україні воєнного стану своєчасно звернутись до суду в межах строку встановленого законом. Відтак, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, на переконання суду, - не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Вказану позицію виражено в Постанові Верховного суду по справі №500/1912/22 від 29.09.2022.

Отже суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду пропущено з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які зазначені в заяві про поновлення строку та які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

Щодо тверджень, як поважність пропуску строку на звернення до суду про те, що Голова ФГ «Партнер» ОСОБА_1 не є фахівцем у галузі права, то суд зазначає таке.

Суд роз`яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Цей обов`язок закріплений в ч.1 ст.68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в ч.2 ст.68 Конституції України.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

Доводи представника позивача, що Голова ФГ «Партнер» Черкашин О.Є. та представник позивача в період з вересня 2021 року по грудень 2021 року знаходились на лікарняному не підкріплені належними та допустимими доказами та є необґрунтованими за своєю суттю, так як залежать виключно від належної організації позивачем роботи, що в свою чергу не позбавляло права позивача на звернення за правничою допомогою.

Аналогічна правова позиція викладена також у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 18.06.2021, справа № 522/5974/17, від 18.06.2021 справа № 522/5974/17.

Також, Верховний Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Судом встановлено, що станом на 23.02.2023 недоліки зазначені в ухвалі суду від 07.02.2023 позивачем не усунуті. Суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду, які викладенні у клопотанні представника позивача від 21.02.2023.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.

Частиною 3, 4 ст.123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, а тому наявні правові підстави для залишення без розгляду адміністративного позову.

Відповідно до ст.171 ч.15 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, дана позовна заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 171, 248, 294 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Фермерського господарства «Партнер» (адреса: 85330 Донецька область, Покровський район, село Гришене, вулиця Гагаріна, 5, ЄДРПОУ 30790431) до ГУ ДПС у Донецькій області (адреса Донецька область, Маріуполь вул. Італйська 59, ЄДРПОУ 44070187) про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення №0004907/0901 від 22.04.2021, - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шинкарьова