Ухвала

від 24.02.2023 по справі 420/18679/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18679/22

У Х В А Л А

24 лютого 2023 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИП ФЕШИОН" до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧИП ФЕШИОН" звернулося з позовною заявою до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості № UA500420/2022/000039/2 від 26.09.2022 р. та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500420/2022/000190.

Ухвалою від 26.12.2022 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

10.01.2023 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Заява мотивована тим, що сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 619290 грн. шляхом внесення коштів на відповідних рахунок митного органу. Таким чином, за результатами розгляду даної справи у ТОВ "ЧИП ФЕШИОН" можуть виникнути підстави для звернення до митниці із заявою про надання висновку про повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, у розмірі 2058519,90 грн., що в свою чергу відносить відповідну справу до категорії справ, які відповідно до п.4 ч.4 ст.12 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження.

При вирішенні даної заяви суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні .

Згідно ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в ч.4 ст.257 та ч.4 ст.12 КАС України. Зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а посилання відповідача не є належним чином вмотивованими та обґрунтованими підставами, які дозволяють суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд зазначає про помилковість посилання відповідача на п.4 ч.4 ст.12 КАС України як на підставу розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не є тими рішеннями, на підставі яких суб`єктом владних повноважень може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Заявляючи клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні, відповідач жодних доводів на обґрунтування необхідності проведення судового засідання не навів.

Суд зазначає, що нормами КАС України передбачена можливість надання сторонами своїх пояснень, доказів та захисту своїх порушених прав також і в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та такий судовий розгляд жодним чином не суперечить основним принципам здійснення адміністративного судочинства.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній адміністративній справі не передбачають необхідності проведення судового засідання, заслуховування свідків чи представників сторін, а тому, враховуючи положення КАС України, суд вважає, що у задоволенні заяви відповідача належить відмовити.

Керуючись ст.ст.12, 248, 257 КАС України, суд -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.І.Бездрабко