Постанова

від 07.02.2023 по справі 442/6251/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/6251/20 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.

Провадження № 22-ц/811/3412/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 60

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю: представника третьої особи ОСОБА_1

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Раневицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, третя особа ОСОБА_1 , про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок, загальною площею 71,7 кв.м, житловою площею 40,0 кв.м., по АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна тітка ОСОБА_4 , яка за життя склала у її (позивачки) користь заповіт від 12.03.1997 року на все своє майно.

Зазначає, що ОСОБА_4 належала на праві власності 1/2 частина будинку, інша 1/2 частина будинку належить третій особі ОСОБА_1 , однак, позивачка не має можливості оформити свої спадкові права в нотаріуса, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на будинок.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2021 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок (загальною площею 71,7 кв.м, житловою площею 40,0 кв.м.), який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду оскаржила третя особа ОСОБА_1 , просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вказує, що позивач не надала жодного належного доказу на підтвердження тієї обставини, що спадкодавцю ОСОБА_4 належало спірне нерухоме майно, оскільки на момент складання заповіту та на момент її смерті у ОСОБА_4 було відсутнє право власності на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , оскільки єдиний власник житлового будинку ОСОБА_5 уклала договір дарування будинку з ним (апелянтом), відповідно до якого подарувала вказаний житловий будинок апелянту ОСОБА_1 .

Просить врахувати, що житловий будинок належав ОСОБА_5 на підставі запису погосподарської книги за №128 та на підставі довідки №716 від 19.05.1992 року, а сам договір посвідчений секретарем виконкому Раневицької сільської ради та зареєстрований в реєстрі за №34 від 20.05.1992 року.

Зазначає, що в матеріалах справи містяться довідки Раневецької сільської ради від жовтня 2007 року №857 та 16 листопада 2020 року, які різняться між собою, крім того, згідно довідки від 17.08.2020 року №374, на день смерті ОСОБА_4 в будинку була зареєстрована і проживала позивачка, однак, з оригіналу будинкової книги вбачається, що на день смерті ОСОБА_4 позивачка не проживала у спірному будинку, а тому не могла вступити в управління та володіння спадковим майном.

Додає, що ОСОБА_4 зі згоди колишнього власника будинку ОСОБА_6 , який є її рідним братом, тимчасово займала частину вказаного житлового будинку, площею 19,0 кв.м., тому в технічному паспорті на замовлення ОСОБА_1 і було вказно кв. АДРЕСА_2 , де визначено площі квартир 19,0 кв.м та 52,7 кв.м., відповідно, однак, суд не дав належної оцінки всім цим доказам у сукупності і, крім того, не врахував, що технічний паспорт, який був виготовлений 10 років тому, вже є недійсним.

Зазначає, що в будинковій книзі наявні відмітки про власника будинку ОСОБА_5 , а з 20.05.1992 року ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що саме він ( ОСОБА_1 ) є єдиним власником всього житлового будинку в АДРЕСА_1 , проте, позивачка свідомо не вказала всі фактичні обставини справи та не надала суду документи, що підтверджують право власності на спірний житловий будинок за її сином ОСОБА_1 , оскільки оригінал договору дарування від 20.05.1992 року знаходиться саме в неї, відтак, суд було введено в оману, розгляд справи проведено у відсутності апелянта, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення спору.

18.11.2021 року позивач ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта.

В судове засідання апеляційного суду сторони позивача та відповідача не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення представника третьої особи в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 328 ЦК України визначено, щоправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4, 5).

Предметом спору є житловий будинок по АДРЕСА_3 .

Згідно довідки Комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №1265 від 19.08.2020 року (а.с.7), відомості про реєстрацію права власності на спірний житловий будинок, станом на 31.12.2012 року, в МБТІ відсутні. Технічний паспорт на будинок виготовлений 15.03.2010 року на ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.8).

На момент смерті, ОСОБА_4 була зареєстрована і проживала в спірному будинку (а.с.6).

Разом з нею до дня смерті проживали: ОСОБА_5 , 1918 року народження, братова (померла в 2004 році (а.с.124); ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_7 (а.с.5 зворот), дівоче прізвище ОСОБА_8 (а.с.123) племінниця; ОСОБА_1 , 1972 року народження, та ОСОБА_9 , 1980 року народження, сини племінниці; ОСОБА_10 , 1995 року народження (а.с.6).

13.08.2020 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Спариняк Л.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.24), однак, постановою приватного нотаріуса від 23.11.2020 року їй було відмовлено у зв`язку з не наданням нею правовстановлюючих документів на житловий будинок (а.с.38).

Задовольняючи позовні вимоги позивачки та визнаючи за нею право власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , суд виходив із того, що ця частина будинку належала спадкодавцю на праві власності. При цьому, суд урахував довідку виконавчого комітету Раневицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області №511 від 16.11.2020 року (а.с.57) про те, що спірний житловий будинок належав ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (третя особа у справі) в рівних частинах.

Однак, з такими висновками суду не можна погодитись з огляду на наступне.

Права та обов`язки учасників визначені статтею 43 ЦПК України.

Частиною другою статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Судом встановлено і ця обставина визнається сторонами, що позивачка ОСОБА_3 є матір`ю третьої особи ОСОБА_1 , однак, розгляд справи відбувся за відсутності третьої особи ОСОБА_1 , який не отримав жодної судової повістки та жодного адресованого йому судом повідомлення, оскільки всі поштові відправлення повернулись до суду з відмітками: за вказаною адресою «адресат не проживає», «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання» (а.с.41, 65, 78), хоча позивачці, як матері, повинно було бути відоме фактичне місце проживання її сина.

Вже до апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено договір дарування від 20.05.1992 року (а.с.99, 100-101), укладений між ОСОБА_5 (матір`ю позивачки (а.с.123) та, відповідно, бабою третьої особи) та ОСОБА_1 , посвідчений секретарем Раневицької сільської ради Страшовською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №34, згідно з яким, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 належний їй на праві особистої власності житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_4 на земельній ділянці, площею 0,28 га.

У договорі зазначено, що житловий будинок належить дарителю ОСОБА_5 на підставі запису погосподарської книги за №128 та на основі довідки №716, виданої 19.05.1992 року.

Запис про договір дарування від 20.05.1992 року та внесення змін до записів про власника будинку на підставі цього договору містяться в погосподарській книзі на вказане будинковолодіння (а.с.108-109).

Крім того, у будинковій книзі особами, відповідальними за ведення книги та прописки по будинку, вказано: ОСОБА_5 , а з 20.05.1992 року (на підставі договору дарування) третю особу ОСОБА_1 (а.с.104).

Про ці обставини сторони не повідомили суд, що призвело до неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, та помилкових висновків суду по суті вирішення спору.

Після подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_3 оспорювала в судовому порядку вказаний вище договір дарування від 20.05.1992 року (а.с.157-162), однак, рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Дрогобицька міська рада Львівської області, про визнання недійсним договору дарування будинку від 20.05.1992 року, відмовлено.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи наведене, правових підстав для визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 немає, оскільки на момент її смерті власником будинку в цілому був ОСОБА_1 на підставі договору дарування будинку від 20.05.1992 року, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 , за наслідками розгляду якої у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, судові витрати, понесені апелянтом по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 грн., підлягають стягненню з позивачки.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Раневицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 17 лютого 2023 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич