Постанова

від 02.02.2023 по справі 910/18719/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2023 р. Справа№ 910/18719/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.02.2023:

від позивача-1: не з`явились

від позивача-2: Кирсенко Є.Б.

від відповідача-1: Золотухін В.В.

від відповідача-2: не з`явились

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: не з`явились

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-2: Ружицька Л.В.

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-2: Геращенко В.І.

від третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-2: Лаптієв А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Управління Апарату Верховної Ради України та Апарату Верховної ради України

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022

у справі № 910/18719/21 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбілд"

2) Управління справами Апарату Верховної Ради України

до 1) Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр багатосторонньої торгівлі"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмета спору на стороні позивача-2 - 1) Апарат Верховної Ради України

2) Київська міська державна адміністрація

3) Верховна Рада України

про визнання недійсним аукціону, протоколу, визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайбілд" (далі - позивач - 1) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" (далі - відповідач - 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД (далі - відповідач - 2), у якому, просило:

- визнати недійсним протокол від 11.12.2020 № 1 публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул.Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі";

- визнати недійсним договір від 21.12.2020 № 26, який укладений між відповідачам.

Також на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/18783/21 за позовом Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - позивач-2) до відповідача - 1 та відповідача - 2 про визнання:

- недійсним публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул.Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі";

- недійсним протоколу аукціону від 11.12.2020 № 1, складеного за результатами проведення аукціону;

- недійсним договору від 21.12.2020 № 126, який укладений між відповідачами.

Позовні вимоги обох позивачів обґрунтовані тим, що спірний аукціон та оспорюваний договір були вчинені на порушення вимог законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 об`єднано в одне провадження справи № 910/18719/21 та № 910/18783/21, присвоєно об`єднаній справі № 910/18719/21.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбілд" відмовлено повністю. У задоволенні позову Управління справами Апарату Верховної Ради України відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем-2 не наведено та судом першої інстанції не встановлено порушень при організації та проведенні аукціону, не обґрунтовано наявність правових підстав для визнання недійсним спірного договору, що виключає правові підстави для задоволення позову. При цьому суд вказав на те, що визнання відповідачем-1 у відзиві на позов вимог позивача-2 не приймаються, оскільки воно суперечить закону та порушує права відповідача-2, як сторони спірного правочину та учасника і переможця публічного інвестиційного аукціону.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Апарат Верховної Ради України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позов Управління справами Апарату Верховної Ради України задовольнити у повному обсязі. Визнати недійсним публічний інвестиційний аукціон з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ. вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі", та протоколу аукціону № 1 від 11.12.2020, складеного за результатами проведення аукціону. Визнати недійсним договір № 126 від 21.12.2020, укладеного між Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права. Зокрема, Апарат Верховної Ради України зазначив, що всі об`єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці, а також сама земельна ділянка є державною власністю та забезпечують діяльність парламенту, тому будь-які правочини стосовно цього об`єкту щодо розпорядження (відчуження) і передачі державного майна можуть укладатися лише за рішенням Верховної Ради України, яке приймається відповідно до ч. 2 ст. 84 Конституції України. Проте, таких рішень Верховна Рада України не приймала.

Крім того, місцевий господарський суд прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки Верховної Ради України без врахування вимог статей 19, 20, 42, 66, 84 Земельного кодексу України та Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України", у їх системному зв`язку, та дійшов помилкового висновку, що оскаржуваний договір не передбачає будь-якого розпорядження земельною ділянкою та іншим майном Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України".

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління справами Апарату Верховної ради України також звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Управління справами Апарату Верховної Ради України у повному обсязі.

Апеляційна скарга Управління справами Апарату Верховної ради України мотивована тим, що оскільки майновий комплекс на вул. Клеманській, 6-8 передається для будівництва і передбачає списання та знесення споруд, то будь-які правочини стосовно цього об`єкта можуть укладатися з урахуванням положень статті 2 Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України", якою встановлено, що розпорядження (відчуження) і передача державного майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та знаходиться на її балансі або у віданні, провадяться лише за рішенням Верховної Ради України, якого остання не приймала.

Також судом недостатньо з`ясовано обставини того, що на момент укладення договору № 126 від 21.12.2020 на все майно Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" в рамках виконавчого провадження накладено арешт, тобто заборонено будь-яке розпорядження таким майном.

Рух справи

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 апеляційні скарги Управління справами Апарату Верховної Ради України та Апарату Верховної Ради України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/18719/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/18719/21 залишено без змін.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем-2 не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено порушень при організації та проведенні аукціону, не обґрунтовано наявність правових підстав для визнання недійсним спірного договору, що виключає правові підстави для задоволення позову.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г.М., суддів Краснова Є.В., Багай Н.В. касаційну скаргу Управління справами Апарату Верховної Ради України задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 910/18719/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Управління справами Апарату Верховної Ради України скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції від 07.09.2022 колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначила, що судами встановлено, що власником земельної ділянки є держава в особі Київської міської державної адміністрації, однак суди попередніх інстанцій вирішуючи спір, не залучили її у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. За наведених обставин оскільки належного апеляційного розгляду справи не відбулося, з урахуванням тієї обставини, що не залучення до участі у справі Київської міської державної адміністрації може бути виправлене судом апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що справа, з урахуванням принципу процесуальної економії, за результатами скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, підлягає направленню на новий розгляд до вказаного суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи муж суддями від 22.12.2022 справу № 910/18719/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді - Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 розгляд справи № 910/18719/21 за апеляційними скаргами Управління Апарату Верховної Ради України та Апарату Верховної ради України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 призначено на 09.01.2023

09.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київську міську державну адміністрацію (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 00022527) та Верховну Раду України (01008, м. Київ, вул.. Грушевського, 5).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 залучено до участі у справі Київську міську державну адміністрацію (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 00022527) та Верховну Раду України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2. Розгляд апеляційних скарг Управління Апарату Верховної Ради України та Апарату Верховної ради України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/18719/21 відкладено на 02.02.2023.

02.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із тим, що у представника відповідача-2 Лазько Сергія Вікторовича з`явились симптоми захворювання на гостру респіраторну хворобу схожі з COVID-19.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 02.02.2023 з`явився представник позивача-2, який підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 02.02.2023 з`явився представник відповідача-1, який підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 02.02.2023 з`явився представник апарату Верховної Ради України, який підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, просив оскаржуване рішення скасувати та прийнято нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 02.02.2023 з`явився представник Верховної Ради України, який підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, просив оскаржуване рішення скасувати та прийнято нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 02.02.2023 з`явився представник Київської міської державної адміністрації, який просив відкласти розгляд справи.

Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання 02.02.2023 представників не направили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлялися належним чином, через канцелярію Північного апеляційного господарського суду заяв та клопотань від позивача-1 та третьої особи - не надходило.

Протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання представника Київської міської державної адміністрації, у зв`язку із його необґрунтованістю.

Водночас, як зазначалось колегією суддів вище, 02.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників інших учасників апеляційного провадження не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Водночас, дослідивши клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні даного клопотання, у зв`язку із тим, що до останнього не додано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених в клопотанні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Київської міської ради №728/6115 від 14.07.2011 "Про надання Державному будівельному комбінату Управління справами Верховної Ради України права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Клеманській, 6 - 8 у Дарницькому районі м. Києва" за результатами розгляду технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, відповідно до статей 92, 123 Земельного кодексу України, Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.90 № 563-ХІІ "Про земельну реформу" Київська міська рада вирішила: надати Державному будівельному комбінату Управління справами Верховної Ради України, за умови виконання пункту 2 цього рішення, в постійне користування земельну ділянку загальною площею 8,11 га для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Клеманській, 6 - 8 у Дарницькому районі м. Києва, у тому числі: - площею 3,61 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 27.09.60 № 1728 "Про відвод Управлінню справами ЦК КП України земельної ділянки під будівництво господарчої бази в Дарницькому районі"; - площею 4,50 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 17.07.78 № 1028/5 "Про відведення Управлінню справами ЦК Компартії України земельної ділянки під будівництво другої черги комплексу по виробництву залізобетону".

Державним будівельним комбінатом управління справами Апарату Верховної Ради України отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №389700 від 21.02.2012р. площею 8,1131 га по вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м.Києва кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-9-00063.

Земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 910127580000 за адресою: м.Київ, вул. Клеманська, земельна ділянка 6-8, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012, належить до державної форми власності, власник Держава України в особі Київської міської державної адміністрації, право постійного користування земельною ділянкою належить Державному підприємству "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 256799902 від 17.05.2021.

21.12.2020 між Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" (далі - сторона 1) в особі директора Юрлова Юрія Валерійовича, який діє на підставі Статуту та Товариством з обмежено відповідальністю "Ніка" ЛТД (далі - сторона 2) в особі директора Савчука Анатолія Миколайовича укладено договір № 126 на підставі Протоколу № 1 від 11.12.2020 публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м.Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі".

Предметом договору є участь сторін у будівництві об`єкта на земельній ділянці з метою отримання у власність кожною зі сторін своєї частки в збудованому об`єкті, в порядку та на умовах визначених в цьому договорі. (п.1.1. договору).

За цим договором сторона 1 делегує стороні 2 частину функцій замовника будівництва, а сторона 2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до Проектної документації (п.1.2. договору).

Пункт 3.1. договору визначає, що сторона 2 здійснює фінансування у повному обсязі всього комплексу робіт, в тому числі будівництво та введення в експлуатацію об`єкта, включаючи, у випадку окремого письмового звернення сторонни 1, компенсацію витрат на орендну плату (користування, земельного податку) за земельну ділянку. Вартість будівництва складається із сум всіх витрат сторін, пов`язаних з виконанням цього договору.

За змістом договору:

"Об`єкт" - це реконструкція виробничої території під житлову забудову з будівництвом комплексу житлових будинків та об`єктів громадського призначення по вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва, будівництво якого буде здійснюватись у відповідності до умов цього договору та згідно з проектною документацією. Загальна кількість, площа житлових та громадських приміщень буде визначено Проектною документацією. Розмір фактичної площі в Об`єкті буде визначений на підставі обмірів експертів органів технічної інвентаризації.

"Земельна ділянка" - це територія, на якій буде здійснюватися будівництво об`єкта, а саме: земельна ділянка (кадастровий номер - 8000000000:90:144:0009) площею 8,1131 га, що розташована на вул. Клеманській, 6-8 у м. Києві, та перебуває на праві постійного користування у сторони 1 на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 №728/6115, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис від 09.11.2017 за № 23345650.

Цільове призначення земельної ділянки на день укладення договору: експлуатація та обслуговування виробничої бази. До початку будівництва стороною 1 здійснюються відповідні дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з метою її житлової забудови та отримання відповідних правовстановлюючих документів.

"Будівництво" - комплекс усіх дій, спрямованих на будівництво об`єкта, зокрема, але не виключно: закупівля будівельних та інших матеріалів, забезпечення обладнанням, виконання будівельних, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних, проектно-вишукувальних робіт тощо.

Звертаючись до суду із позовними вимогами позивач-2 зазначає, що в порушення ст.73-2 Господарського кодексу України, ст.92 Цивільного кодексу України договір укладений від імені Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" директором Юрловим Юрієм Валерійовичем за відсутності повноважень на його укладення. Так, за доводами позивачів згідно із п.4.1.1 договору частка сторонни 1 в об`єкті складає 12801,03 кв.м що є еквівалентним 300875440,00 грн, а пунктом 8.1 Статуту Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" передбачено, що виключно за погодженням з Уповноваженим органом управління вчиняються договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, господарське зобов`язання щодо якого є заінтересованість відповідно до законодавства, а також значне господарське зобов`язання на суму понад 500000,00 грн, та виключно за погодженням Уповноваженого органу управління відповідач-1 може виконувати функції замовника будівництва по реконструкції і ремонту об`єктів державної і комунальної власності. Однак, за доводами позивачів договір укладено за відсутності необхідних погоджень уповноваженого органу управління щодо укладення договору, встановлених п.8.1. Статуту відповідача-1, ст.73-2 ГК України.

Позивач-2 вказує, що при укладенні договору було порушено порядок, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2001 № 1314 "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності" та постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 "Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном".

Також позивач-2 посилається на те, що на земельній ділянці неможливо здійснювати житлову забудову та розпорядження земельною ділянкою здійснено всупереч накладеному на неї арешту. Крім того, на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 не можливо здійснювати житлову забудову оскільки вона надана у постійне користування Державному підприємству "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" для експлуатації та обслуговування виробничої бази.

Окрім того позивач-2 вказує, що Апарат Верховної Ради України не надавав своєї згоди щодо розпорядження об`єктами (їх знищення), розташованими на земельній ділянці на вулиці Клеманській, 6-8.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА"ЛТД проти позовних вимог Управління справами Апарату Верховної Ради України заперечує, посилаючись, зокрема, на такі обставини:

- розпорядженням Управляння справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020№15/1-65 було затверджено Стратегічний план розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки", згідно із яким погоджено будівництво на земельній ділянці площею 8,11 га по вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 та відповідно укладення спірного інвестиційного договору, що спростовує доводи позивачів про відсутність необхідних погоджень щодо укладання договору з боку органу управління встановлених ст.73-2Господарського кодексу України, п.8.1 Статуту Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України";

- договір №126 від 21.12.2020 укладений директором Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", Юрловим Юрієм Валерійовичем , за наявності відповідних повноважень на укладання договору;

- постанови Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 "Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном" та №1314 від 08.11.2001 "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності", а також дія Закону України "Про публічні закупівлі" на спірні правовідносини не розповсюджується;

- договір № 126 від 21.12.2020 укладено на конкурсній основі за результатами відкритого (публічного) інвестиційного аукціону організованого та проведеного Товарною біржою "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ", а твердження позивача-1, що Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" не надано належної оцінки його пропозиції не відповідає дійсності;

- Апарат Верховної Ради уповноважений приймати рішення та видавати розпорядчі акти щодо порядку управління майновим комплексом ВР, практична реалізація якого здійснюється через Управління справами Апарату;

- укладений між відповідачами договір укладений у повній відповідності до норм чинного законодавства України, що свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним;

Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" (відповідач-1) визнало позовні вимоги Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Апарат Верховної Ради України (третя особа-2) позовні вимоги позивача-2 (Управління справами Апарату Верховної Ради України) підтримав. У поясненнях третя особа-2 зазначила, що всупереч Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України", Верховна Рада України рішення щодо розпорядження об`єктами (їх знищення), розташованими на земельній ділянці на вулиці Клеманській, 6-8 не приймала. Також Апарат Верховної Ради України зазначає, що Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" мало погоджувати із Управлінням справами свої дії стосовно проведення аукціонів та укладення договорів, які є значними зобов`язаннями.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

За змістом постанови №9 від 06.11.2009 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною першою статті 73-2 Господарського кодексу України передбачено, що значним господарським зобов`язанням державного унітарного підприємства визнається господарське зобов`язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Статутом державного унітарного підприємства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення господарського зобов`язання до значного господарського зобов`язання.

Значне господарське зобов`язання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст.73-2 Господарського кодексу України рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається наглядовою радою (у разі її утворення) або органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

Рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить більше 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство (ч.3 ст.73-2 ГК України).

Частиною п`ятою статті 73-2 Господарського кодексу України визначено, що значне господарське зобов`язання, вчинене з порушенням порядку, передбаченого частинами першою - четвертою цієї статті, може бути визнане судом недійсним за позовом державного унітарного підприємства або органу, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

Зміст вказаних норм права передбачає, що значним може бути визнане господарське зобов`язання. Господарським зобов`язанням, згідно зі статтею 173 ГК України визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Отже значним може бути визнане таке господарське зобов`язання, за яким кожен з його учасників має як права, так і обов`язки, тобто взаємні зобов`язання, сторонами у яких є боржник та кредитор. Крім того, зі змісту частини 1 статті 73-2 ГК України вбачається, що вона спрямована на зобов`язання саме державних унітарних підприємства, а не на всіх учасників господарського зобов`язання.

Аналогічні положення наведені у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №915/1153/20.

Як зазначено Управлінням справами Апарату Верховної Ради України та згідно із звітом про фінансовий стан на 31.12.2019 балансова вартість активів Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" за даними останньої річної звітності перед укладенням оскаржуваного договору становила 75986 тис. грн. Тобто, з врахуванням вимог положень частини третьої статті 73-2 Господарського кодексу України, вчинення значного господарського зобов`язання, вартість якого становить понад 7598600,00 грн., потребує отримання рішення про надання згоди на вчинення такого зобов`язання від органу, до сфери управління якого належить підприємство.

Відповідно до п. 4.1.1 договору частка Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" в об`єкті складає 12801,03 кв.м що є еквівалентним 300875440,00 грн.

Як вже зазначалось вище, договір № 126 від 21.12.2020 зі сторони Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" підписаний директором Юрловим Юрієм Валерійовича, який діє на підставі Статуту.

Згідно із Статуту Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", затвердженого розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №15/1-23 від 23.04.2020. ДБК засновано на державній власності та належить до сфери управління Апарату Верховної Ради України (п.1.1. Статуту).

Уповноваженим органом управління Підприємством є Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - Уповноважений орган управління) (п.1.2. Статуту).

ДБК входить до складу майнового комплексу, що забезпечує діяльність Верховної Ради України. (1.3 Статуту).

Згідно з п.2.1. Статуту, основною метою діяльності Підприємства є:

- одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої підприємницької діяльності в порядку та за умов, визначених законодавством і цим Статутом;

- будівництво нових, реконструкція та ремонт діючих будівель і споруд, житла, об`єктів соціально-побутового, оздоровчого та іншого призначення, в тому числі для забезпечення потреб Верховної Ради України, а також надання платних послуг фізичним та юридичним особам.

Згідно п.2.2. Статуту предметом діяльності Підприємства є, зокрема: капітальне будівництво об`єктів виробничого, житлового та іншого призначення господарським або підрядним способом, капітальний ремонт будівель, споруд та інших основних фондів; здійснення функцій замовника будівництва відповідно до законодавства.

Отже, ДБК є комерційним підприємством, метою діяльності якого є одержання прибутку. Основним предметом діяльності ДБК є діяльність у сфері капітального будівництва, у тому числі здійснення функцій не лише виконавця, а й замовника такого будівництва.

Підприємство може провадити діяльність із залучення інвесторів, зокрема іноземних, розробляти інвестиційні проекти та контролювати стан їх реалізації, брати участь у залученні коштів з міжнародних фінансових ринків відповідно до законодавства (п.2.5. Статуту).

Підприємство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини, в тому числі укладати договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем у суді (п.3.3. Статуту).

Підприємство не відповідає за зобов`язаннями держави та Уповноваженого органу управління. Держава та Уповноважений орган управління не відповідають за зобов`язаннями Підприємства (п.3.7. Статуту).

Для реалізації мети діяльності Підприємства, передбаченої цим Статутом, Підприємство має право, зокрема: самостійно планувати свою діяльність, визначати стратегію та основні напрями своєї роботи відповідно до планів, затверджених Уповноваженим органом управління; вчиняти правочини, укладати договори, обирати предмет договору, визначати зобов`язання, будь-які інші умови господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству; здійснювати капітальне будівництво, експлуатацію, реконструкцію і ремонт житлового та інших фондів, об`єктів і споруд, виконувати функції замовника будівництва та підрядника відповідно до законодавства (6.1 Статуту).

Управління Підприємством здійснює директор, який підзвітний Уповноваженому органу управління (п.7.2. Статуту).

Директор Підприємства: діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними та фізичними особами, а також в судах і правоохоронних органах; укладає договори та вчиняє інші правочини від імені Підприємства в межах повноважень та у спосіб, передбаченими законодавством і цим Статутом (п.7.6. Статуту).

Уповноважений орган управління, зокрема: визначає основні напрями діяльності Підприємства; погоджує Підприємству вчинення господарського зобов`язання щодо якого є заінтересованість відповідно до законодавства та значного господарського зобов`язання на суму від 500000 (п`ятсот тисяч) гривень; погоджує Підприємству договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном у порядку, визначеному законодавством; погоджує відчуження, списання, безкоштовну передачу державного майна, шо перебуває на балансі, в господарському віданні Підприємства, у порядку, визначеному законодавством України (п.8.1. Статуту).

Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №15/1-103 від 08.12.2020 затверджено Статут Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" п. 8.1. якого викладено у новій редакції, у якій виключено пункти щодо погодження уповноваженим органом договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном у порядку, визначеному законодавством; погодження виконання підприємством функцій замовника за рішеннями органів державної влади або місцевого самоврядування. Виключено посилання на суму від 500000,00 грн та визначено погодження вчинення господарського зобов`язання щодо якого є заінтересованість та значного господарського зобов`язання відповідно до законодавства.

Також виключено п.8.2. щодо здійснення уповноваженим органом контролю за використання та збереженням майна підприємства.

Згідно із матеріалів справи, у 2020 році розроблено План заходів по виводу Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" із кризового стану у 2020 році (План заходів).

План заходів погоджено 13.02.2020 виконуючим обов`язки директора Підприємства Юрловим Ю.В. та затверджено Першим заступником Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючим справами Бондарем П.О.

Листом №15/16-473 (44656) від 21.02.2020 Управління справами Апарату Верховної Ради України надіслало Підприємству погоджений план заходів по виводу Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" із кризового стану у 2020 році у якому відзначено про необхідність скорочення термінів виконання невідкладних заходів, визначених у п.п.2, 3 Плану заходів у зв`язку із перебуванням підприємства у важкому фінансовому стані та значним зменшенням обсягів виробництва на підприємстві.

Пунктом 17 Плану заходів передбачено розробку протягом 3-х місяців Стратегічного плану розвитку підприємства.

Передбачено будівництво 10-ти 20-ти поверхових будинків, в яких передбачено 155680 кв. м. житлової площі, частина з яких в подальшому буде передана Апарату Верховної Ради України для забезпечення житлом працівників; наземний паркінг площею 43300 кв. м., торгово-офісний центр площею 6400 кв.м, офісний комплекс площею 37800 кв.м.

Заходи Стратегічного плану, зокрема, передбачають списання основних засобів, що підпадають під пляму забудови та не будуть використовуватись у подальшій діяльності, зміну цільового призначення земельної ділянки, проведення Підприємством конкурсної процедури по відбору інвесторів на конкурсних засадах, за результатами проведених конкурсних процедур укладання інвестиційних угод, як правочинів, на підставі яких підприємство бере на себе значні господарські зобов`язання (п.1.4., п.4, 5, п.6.1., 6.2., ст.8, ст.9 Стратегічного плану).

Протоколом №1 від 14.08.2020 засідання балансової комісії Управління справами Апарату Верховної Ради України під головуванням першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України вирішено за результатами розгляду проекту стратегічного плану розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки визнати обґрунтованим і рекомендувати затвердити стратегічний план розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки, схвалити та погодити (дозволити) заходи, що містяться в стратегічному плані розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки.

Судом встановлено, що Розпорядженням Управління справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020р. №15/1-65 "Про затвердження стратегічного плану розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки" вирішено:

Затвердити стратегічний план розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки згідно з додатком;

Схвалити та погодити (дозволити) заходи, що містяться в стратегічному плані розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки.

Водночас, колегія суддів зазначає, що стратегічний план розвитку державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» на 2020-2025 роки, який затверджено Розпорядженням Управління справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020 №15/1-65 "Про затвердження стратегічного плану розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки", включає перелік напрямків діяльності, дій та ініціатив цього підприємства, а також заходів, що містяться в ньому, зокрема, із підготовки умов для укладення інвестиційних договорів.

При цьому, проаналізувавши вищевикладене розпорядження, колегія суддів констатує, що погодження уповноваженого органу на вчинення значного господарського зобов`язання Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" з ТОВ «Ніка ЛТД» ні стратегічний план, ні розпорядження по Управлінню справами від 14.08.2020 №15/1-65 не містять.

Зважаючи на положення Статуту у їх системному зв`язку, колегія суддів зазначає, що директор Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" не мав відповідних повноважень на власний розсуд ініціювати проведення інвестиційного аукціону, метою якого було укладання значного правочину, а також укладати відповідний Договір, без погодження своїх дій з Уповноваженим органом управління.

Також колегія суддів зазначає про передчасність висновку суду першої інстанції, що оскаржуваний договір не передбачає будь-якого розпорядження, відчуження ні земельною ділянкою, ні об`єктами нерухомого майна чи іншим майном Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України".

Аналіз змісту Договору, укладеного 21.12.2020 між Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" та ТОВ «НІКА», свідчить, що його предметом є участь Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" та ТОВ «НІКА» у будівництві об`єкта на земельній ділянці з метою отримання у власність кожного з них своєї частини у збудованому об`єкті в порядку та на умовах, визначених у Договорі (пункт 1.1 Договору).

При цьому Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" делегує ТОВ «НІКА» частину функцій замовника будівництва, а ТОВ «НІКА» зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації, (пункт 1.2 Договору).

Термін «Земельна ділянка» в Договорі визначається як територія, на якій буде здійснюватися будівництво Об`єкта, а саме: земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:144:0009) площею 8,1131 га, що розташована по вул. Клеманській, 6-8 у м. Києві, та перебуває у постійному користуванні ТОВ «ДБК».

Як зазначалось колегією суддів вище, підставою постійного користування Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" цією земельною ділянкою є рішення Київської міської ради від 14.07.2011 № 728/6115 «Про надання Державному будівельному комбінату Управління справами Верховної Ради України права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва».

Пункт 2.1 цього Рішення зобов`язує Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України (тобто за цільовим призначенням).

Окремо колегія суддів звертає увагу на положення розділу «Порядок реалізації Договору. Права та обов`язки Сторін».

Так, Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" зобов`язується передати ТОВ «НІКА» Будівельний майданчик протягом 10 календарних днів з дати отримання дозвільних документів, необхідних для початку підготовчих робіт із Будівництва Об`єкта, про що сторонами підписується відповідний акт передачі-приймання. Земельна ділянка за цим Договором не передається (пункт 2.1 Договору); Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" надає ТОВ «НІКА» всі необхідні документи, що підтверджують списання та можливість демонтажу у встановленому порядку існуючих будівель та споруд на Будівельному майданчику, зокрема, але не виключно: акти на списання; при цьому ТОВ «НІКА» здійснює такий демонтаж за власний рахунок (пункт 2.1.18 Договору), а також делегує ТОВ «НІКА» частину функцій замовника Будівництва, які визначені законодавством і належать Державному підприємству "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", зокрема щодо виконання за власний рахунок робіт з розбирання та демонтажу/знесення будівель, споруд та зелених йсаджень, розташованих на Земельній ділянці після підписання акта передачі-приймання Будівельного майданчика ТОВ «НІКА»; передачі Об`єкта на баланс експлуатаційним організаціям до моменту залучення (обрання) експлуатуючої організації (управителя) власниками окремих об`єктів інвестування квартир, нежитлових приміщень тощо в Об`єкті відповідно до норм чинного законодавства або створення ОСББ (пункт 2.2 Договору).

Крім того, розділ Договору «Порядок розрахунків і розподіл об`єкту» передбачає, що часткою Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" в Об`єкті є право власності на 12 801,03 квадратних метрів житлових приміщень, що є еквівалентом 300 875 440 грн. (пункт 4.1.1 Договору); а ТОВ «НІКА» отримує у власність решту всіх площ приміщень в Об`єкті, передбачених проектною документацією (пункт 4.1.2 Договору); при цьому ТОВ «НІКА» може компенсувати Державному підприємству "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" грошовими коштами або іншими не забороненими чинним законодавством засобами належну Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" частку/частину частки (пункт 4.1.3 Договору).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що зміст Договору передбачає, що ДП «ДБК» на власний розсуд та без будь-яких погоджень бере на себе зобов`язання щодо передачі Земельної ділянки ТОВ «НІКА» з метою будівництва комплексу житлових будинків.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, має кадастровий номер 8000000000:90:144:0009; площу 8.1131 га; цільове призначення: 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

Відповідно до Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд належать до земель промисловості. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (частини 1, 2 статті 66 ЗК України).

У разі реалізації наміру спорудження на Земельній ділянці комплексу багатоквартирних будинків, як передбачає Договір, її цільове призначення має бути змінено ще до початку будівництва. Це пояснюється тим, що згідно зі статтею 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Відповідно до пункту б) частини 1 статті 19 ЗК України такі земельні ділянки відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови.

Частиною першою статті 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з частиною другою цієї статті зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Отже, щодо земельних ділянок, розташованих у межах м. Києва, таке рішення мало прийматися Київською міською радою.,

Необхідність дотримання цих законодавчих норм та зміни цільового призначення земельної ділянки обумовлює втрату Верховною Радою України, у майбутньому, права на цю земельну ділянку та перехід права власності на неї до власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках, які будуть побудовані на ділянці внаслідок виконання Договору. Такими власниками будуть ТОВ «НІКА» або треті особи, яким ТОВ «НІКА» згідно з умовами Договору будуть передані майнові права на нерухоме майно у новозбудованих житлових приміщеннях.

Однак, відповідно до підпункту е) пункту 4 частини другої статті 84 ЗК України земельні ділянки, що використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, відносяться до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Оскільки Верховна Рада України, не приймала будь-якого рішення стосовно необхідності зміни цільового призначення Земельної ділянки, що не заперечувалось учасниками справи, Договір було укладено всупереч вимогам статей 19, 20, 42, 66, 84 Земельного кодексу України та Закону України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України».

Отже, Апарат Верховної Ради України є власником будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. вул. Клеманська 6-8, а укладений Договір, передбачає списання та знесення зазначеного майна, що свідчить про необхідність здійснення саме функції розпорядження власником належним йому майном. Наразі жодних дозволів на списання та знесення цих об`єктів Апарат Верховної Ради України матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів зазначає, що всі об`єкти нерухомості, розташовані на цій земельній ділянці, а також сама земельна ділянка є державною власністю та забезпечують діяльність парламенту, тому, на переконання колегії суддів, будь-які правочини стосовно цього об`єкту щодо розпорядження (відчуження) і передачі державного майна можуть укладатися лише за рішенням Верховної Ради України, яке приймається відповідно до частини другої статті 84 Конституції України. Проте, дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що таких рішень Верховна Рада України не приймала.

Також, колегія суддів звертає увагу, що на момент проведення аукціону Товарною біржею «Український центр біржової торгівлі» 11.12.2020 та укладення Договору № 126 від 12.12.2020 на все майно Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" було накладено арешт в рамках виконавчого провадження, тобто заборонено будь-яке розпорядження таким майном. Постанова про арешт майна боржника (Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України") була винесена державним виконавцем 06.11.2019 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 910/1578/19 та передбачала накладення арешту на все майно підприємства. Накладення арешту на об`єкт нерухомого майна означає, що цей об`єкт набуває правового режиму обмеженого в цивільному обороті.

Ці факти підтверджуються встановленими судом обставинами, викладеними у постанові Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі №910/1578/19 за скаргою Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» на неправомірну бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Зокрема, зі змісту вищевказаного судового рішення вбачається, що 07.10.2019, старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві - Боголей Іриною Юріївною за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання відкрито виконавче провадження № 60242716 з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/1578/19.

Постановою від 06.11.2019 у ВП № 60242716 накладено арешт на все майно, що належить боржнику - Державному підприємству «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» м. Київ, Печерський район вул. Грушевського буд. 5, код ЄДРПОУ 21586524 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 3 187 913,73 грн.

Отже, комплекс будівель, за адресою: м. Київ, вулиця Клеманська, будинок 6-8, а також Земельна ділянка кадастровий номер: 8000000000:90:144:0009, площа (га): 8.1131, Адреса: м. Київ, вулиця Клеманська, 6-8 знаходились під арештом, починаючи з 06.11.2019 до його скасування Постановою Північного апеляційного господарського суду 07.07.2021.

Водночас, як зазначалось позивачем-2 та не враховано судом першої інстанції, 06.08.2021 за клопотанням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора була винесена ухвала слідчої судді Вищого антикорупційного суду про накладення арешту на майно Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" у кримінальному провадженні №52021000000000227.

Відповідно до цієї ухвали було накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, а саме на: (1) земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, яка належить державі Україна в особі Київської міської державної адміністрації, код ЄДРПОУ 00022527, та знаходиться на праві постійного користування у Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» (далі - ДП «ДБК Управління справами Апарату ВР), код ЄДРПОУ 21586524; виробничі та адміністративно-побутові будівлі, споруди, приміщення із розміщеним у них обладнанням виробничої бази, та інженерні мережі, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, які належать державі Україна в особі Апарату ВРУ та закріплені на праві господарського відання за ДП «ДБК Управління справами Апарату ВРУ», код ЄДРПОУ 21586524 згідно з наведеним їх переліком.

Разом з тим, вищезазначені обставини про накладення арешту на майно ДП ДБК є преюдиціальними, тобто, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вони безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.15.2019 по справі №916/1041/17).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

За змістом пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Однак, судом першої інстанції не було враховано наявність преюдиціально встановленого факту щодо арешту майна на час проведення інвестиційного аукціону та укладення оспорюваного Договору, що порушує вимоги статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі" та недійсним протоколу аукціону від 11.12.2020 № 1, складеного за результатами проведення аукціону.

Як встановлено колегією суддів вище, за результатом проведення вказаного вище аукціону між Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД укладено договір від 21.12.2020 № 26.

Згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Зважаючи на те, що директор ДП «ДБК» не мав відповідних повноважень на власний розсуд ініціювати проведення інвестиційного аукціону, метою якого було укладання значного правочину, який визнаний колегією суддів недійсним, відповідно, директор ДП «ДБК» не мав права також укладати відповідний Договір, без погодження своїх дій з Уповноваженим органом управління, у зв`язку із чим колегія суддів дійшла висновку про визнання недійсним договору від 21.12.2020 № 126, укладеного між Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД.

Водночас, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбілд" судом апеляційної інстанції не розглядались, з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайбілд" (далі - позивач - 1) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" (далі - відповідач - 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД (далі - відповідач - 2), у якому, просило:

- визнати недійсним протокол від 11.12.2020 № 1 публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул.Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі";

- визнати недійсним договір від 21.12.2020 № 26, який укладений між відповідачам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбілд" відмовлено повністю з підстав відсутності порушення суб`єктивного права позивача-1 та його суб`єктивного майнового інтересу, що підлягає судовому захисту у даному спорі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 апеляційні скарги Управління справами Апарату Верховної Ради України та Апарату Верховної Ради України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/18719/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/18719/21 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г.М., суддів Краснова Є.В., Багай Н.В. касаційну скаргу Управління справами Апарату Верховної Ради України задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 910/18719/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Управління справами Апарату Верховної Ради України скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Зважаючи на те, що Постановою Верховного суду від 07.09.2022 у справі № 910/18719/21 справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог Управління справами Апарату Верховної Ради України, колегія суддів зазначає, що даний спір розглядається в суді апеляційної інстанції в межах позовних вимог Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Управління Апарату Верховної Ради України та Апарату Верховної ради України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/18719/21 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/18719/21 - скасувати в частині відмови в задоволенні позову Управління справами Апарату Верховної Ради України

3. Прийняти нове рішення, яким позов Управління справами Апарату Верховної Ради України - задовольнити.

4. Визнати недійсним публічний інвестиційний аукціон з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею «Український центр біржової торгівлі».

5. Визнати недійсним протокол №1 від 11 грудня 2020 року публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею «Український центр біржової торгівлі».

6. Визнати недійсним Договір №126 від 21.12.2020 укладений між Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД.

7. Матеріали справи № 910/18719/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 27.02.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов