Постанова

від 21.02.2024 по справі 910/18719/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18719/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Волковицької Н.О., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.

представників учасників справи:

Управління справами Апарату Верховної Ради України - Кирсенко Є. Б.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД - Лазько С. В., Парицька Н.О.,

Апарату Верховної Ради України - Ружицька Л. В.,

Верховної Ради України - Лаптієв А. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023

(судді Ткаченко Б. О., Шапран В. В., Буравльов С. І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбілд" та Управління справами Апарату Верховної Ради України

до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр багатосторонньої торгівлі",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Управління справами Апарату Верховної Ради України: Апарат Верховної Ради України, Київська міська державна адміністрація, Верховна Рада України,

про визнання недійсним аукціону, протоколу, визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайбілд" звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД, в якому просило:

- визнати недійсним протокол від 11.12.2020 № 1 публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6- 8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі";

- визнати недійсним договір від 21.12.2020 № 126, який укладений між відповідачами.

1.2. На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/18783/21 за позовом Управління справами Апарату Верховної Ради України до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД про визнання:

- недійсним публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі";

- недійсним протоколу аукціону від 11.12.2020 № 1, складеного за результатами проведення аукціону;

- недійсним договору від 21.12.2020 № 126, укладеного відповідачами.

1.3. Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.12.2021 об`єднав в одне провадження справи № 910/18719/21 та № 910/18783/21 та присвоїв об`єднаній справі № 910/18719/21.

1.4. Позов Управління справами Апарату Верховної Ради України мотивовано тим, що:

- спірний договір укладений від імені Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" директором Юрловим Юрієм Валерійовичем за відсутності повноважень на його укладення. Так, пунктом 8.1 Статуту Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" передбачено, що виключно за погодженням з Уповноваженим органом управління вчиняються договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, господарське зобов`язання щодо якого є заінтересованість відповідно до законодавства, а також значне господарське зобов`язання на суму понад 500 000,00 грн, та виключно за погодженням Уповноваженого органу управління відповідач-1 може виконувати функції замовника будівництва по реконструкції і ремонту об`єктів державної і комунальної власності. Спірний договір укладено щодо забудови земельної ділянки, а згідно із пунктом 4.1.1 договору частка Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" в об`єкті складає 12801,03 кв. м (що є еквівалентним 300875440,00 грн), а необхідні погодження уповноваженого органу управління щодо укладення договору, встановлені пунктом 8.1 Статуту відповідача-1, статтею 73-2 ГК України, відсутні;

- при укладенні договору порушено порядок, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2001 № 1314 "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності" та постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 "Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном";

- розпорядження земельною ділянкою здійснено всупереч накладеному на неї арешту. Крім того, на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 неможливо здійснювати житлову забудову, оскільки вона надана у постійне користування Державному підприємству "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" для експлуатації та обслуговування виробничої бази. Апарат Верховної Ради України не надавав своєї згоди щодо розпорядження об`єктами (їх знищення), розташованими на земельній ділянці на вулиці Клеманській, 6-8.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

2.1. Рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 728/6115 "Про надання Державному будівельному комбінату Управління справами Верховної Ради України права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва" за результатами розгляду технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, відповідно до статей 92, 123 Земельного кодексу України, Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 № 563-ХІІ "Про земельну реформу" Київська міська рада вирішила надати Державному будівельному комбінату Управління справами Верховної Ради України, за умови виконання пункту 2 цього рішення, в постійне користування земельну ділянку загальною площею 8,11 га для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва, у тому числі: - площею 3,61 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 27.09.1960 № 1728 "Про відвод Управлінню справами ЦК КП України земельної ділянки під будівництво господарчої бази в Дарницькому районі"; - площею 4,50 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 17.07.1978 № 1028/5 "Про відведення Управлінню справами ЦК Компартії України земельної ділянки під будівництво другої черги комплексу по виробництву залізобетону".

2.2. Державний будівельний комбінат управління справами Апарату Верховної Ради України отримав Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 21.02.2012 серія ЯЯ № 389700 площею 8,1131 га на вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-9-00063.

2.3. Земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 910127580000 за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, земельна ділянка 6-8, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI, належить до державної форми власності, власник - Держава України в особі Київської міської державної адміністрації, право постійного користування земельною ділянкою належить Державному підприємству "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 256799902 від 17.05.2021.

2.4. У 2020 році розроблено План заходів по виводу Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" із кризового стану у 2020 році (План заходів).

2.5. План заходів погоджено 13.02.2020 виконуючим обов`язки директора Підприємства Юрловим Ю. В. та затверджено Першим заступником Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючим справами Бондарем П. О.

2.6. Листом від 21.02.2020 № 15/16-473 (44656) Управління справами Апарату Верховної Ради України надіслало Підприємству погоджений план заходів по виводу Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" із кризового стану у 2020 році, у якому відзначено про необхідність скорочення термінів виконання невідкладних заходів, визначених у пунктах 2, 3 Плану заходів у зв`язку із перебуванням підприємства у важкому фінансовому стані та значним зменшенням обсягів виробництва на підприємстві.

2.7. Пунктом 17 Плану заходів передбачено розробку протягом 3-х місяців Стратегічного плану розвитку підприємства.

2.8. Передбачено будівництво 10-ти 20-ти поверхових будинків, в яких 155680 кв. м житлової площі, частина з яких в подальшому буде передана Апарату Верховної Ради України для забезпечення житлом працівників, наземний паркінг площею 43300 кв. м, торгово-офісний центр площею 6400 кв. м, офісний комплекс площею 37800 кв. м.

2.9. Заходи Стратегічного плану передбачають, зокрема, списання основних засобів, що підпадають під пляму забудови та не будуть використовуватись у подальшій діяльності, зміну цільового призначення земельної ділянки, проведення Підприємством конкурсної процедури по відбору інвесторів на конкурсних засадах, за результатами проведених конкурсних процедур укладання інвестиційних угод, як правочинів, на підставі яких підприємство бере на себе значні господарські зобов`язання (пункти 1.4, 4, 5, 6.1, 6.2, статті 8 та 9 Стратегічного плану).

2.10. Протоколом від 14.08.2020 № 1 засідання балансової комісії Управління справами Апарату Верховної Ради України під головуванням першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України вирішено за результатами розгляду проекту стратегічного плану розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки визнати обґрунтованим і рекомендувати затвердити стратегічний план розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки, схвалити та погодити (дозволити) заходи, що містяться в стратегічному плані розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки.

2.11. Розпорядженням Управління справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020 № 15/1-65 "Про затвердження стратегічного плану розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки" вирішено затвердити стратегічний план розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки згідно з додатком та схвалити та погодити (дозволити) заходи, що містяться в стратегічному плані розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки.

2.12. Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 23.04.2020 № 15/1-23 затверджений Статут Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", згідно з яким:

- підприємство засновано на державній власності та належить до сфери управління Апарату Верховної Ради України (пункт 1.1 Статуту);

- уповноваженим органом управління Підприємством є Управління справами Апарату Верховної Ради України (пункт 1.2 Статуту);

- підприємство входить до складу майнового комплексу, що забезпечує діяльність Верховної Ради України. (пункт 1.3 Статуту).

2.13. Основною метою діяльності Підприємства (пункт 2.1 Статуту) є:

- одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої підприємницької діяльності в порядку та за умов, визначених законодавством і цим Статутом;

- будівництво нових, реконструкція та ремонт діючих будівель і споруд, житла, об`єктів соціально-побутового, оздоровчого та іншого призначення, в тому числі для забезпечення потреб Верховної Ради України, а також надання платних послуг фізичним та юридичним особам.

2.14. Предметом діяльності Підприємства (пункт 2.2 Статуту) є, зокрема: капітальне будівництво об`єктів виробничого, житлового та іншого призначення господарським або підрядним способом, капітальний ремонт будівель, споруд та інших основних фондів; здійснення функцій замовника будівництва відповідно до законодавства. Підприємство може провадити діяльність із залучення інвесторів, зокрема іноземних, розробляти інвестиційні проекти та контролювати стан їх реалізації, брати участь у залученні коштів з міжнародних фінансових ринків відповідно до законодавства (пункт 2.5 Статуту).

2.15. Підприємство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини, в тому числі укладати договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем у суді; підприємство не відповідає за зобов`язаннями держави та Уповноваженого органу управління, а держава та Уповноважений орган управління не відповідають за зобов`язаннями Підприємства (пункти 3.3, 3.7 Статуту).

2.16. Для реалізації мети діяльності Підприємства, передбаченої цим Статутом, Підприємство має право, зокрема: самостійно планувати свою діяльність, визначати стратегію та основні напрями своєї роботи відповідно до планів, затверджених Уповноваженим органом управління; вчиняти правочини, укладати договори, обирати предмет договору, визначати зобов`язання, будь-які інші умови господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству; здійснювати капітальне будівництво, експлуатацію, реконструкцію і ремонт житлового та інших фондів, об`єктів і споруд, виконувати функції замовника будівництва та підрядника відповідно до законодавства (пункт 6.1 Статуту).

2.17. Управління Підприємством здійснює директор, який підзвітний Уповноваженому органу управління (пункт 7.2 Статуту). Директор Підприємства: діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними та фізичними особами, а також в судах і правоохоронних органах; укладає договори та вчиняє інші правочини від імені Підприємства в межах повноважень та у спосіб, передбаченими законодавством і цим Статутом (пункт 7.6 Статуту).

2.18. Уповноважений орган управління, зокрема: визначає основні напрями діяльності Підприємства; погоджує Підприємству вчинення господарського зобов`язання щодо якого є заінтересованість відповідно до законодавства та значного господарського зобов`язання на суму від 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень; погоджує договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном у порядку, визначеному законодавством; погоджує відчуження, списання, безкоштовну передачу державного майна, шо перебуває на балансі, в господарському віданні Підприємства, у порядку, визначеному законодавством України (пункт 8.1 Статуту).

2.19. Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 08.12.2020 затверджено Статут Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", пункт 8.1 якого викладено у новій редакції, у якій виключено пункти щодо погодження уповноваженим органом договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном у порядку, визначеному законодавством; погодження виконання підприємством функцій замовника за рішеннями органів державної влади або місцевого самоврядування. Виключено посилання на суму від 500 000,00 грн та визначено погодження вчинення господарського зобов`язання щодо якого є заінтересованість та значного господарського зобов`язання відповідно до законодавства.

2.20. 21.12.2020 Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" (далі - сторона 1) в особі директора Юрлова Юрія Валерійовича, який діє на підставі Статуту, та Товариство з обмежено відповідальністю "Ніка" ЛТД (далі - сторона 2) в особі директора Савчука Анатолія Миколайовича уклали договір № 126 на підставі Протоколу № 1 від 11.12.2020 публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, проведеного Товарною біржою "Український центр біржової торгівлі".

2.21. Предметом договору є участь сторін у будівництві об`єкта на земельній ділянці з метою отримання у власність кожною зі сторін своєї частки в збудованому об`єкті в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі (пункт 1.1 договору).

2.22. За цим договором сторона 1 делегує стороні 2 частину функцій замовника будівництва, а сторона 2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до Проектної документації (пункт 1.2 договору).

2.23. Так, за розділом "Порядок реалізації Договору. Права та обов`язки Сторін" Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" зобов`язується передати ТОВ "НІКА" Будівельний майданчик протягом 10 календарних днів з дати отримання дозвільних документів, необхідних для початку підготовчих робіт із Будівництва Об`єкта, про що сторонами підписується відповідний акт передачі-приймання. Земельна ділянка за цим Договором не передається (пункт 2.1 Договору); Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" надає ТОВ "НІКА" всі необхідні документи, що підтверджують списання та можливість демонтажу у встановленому порядку існуючих будівель та споруд на Будівельному майданчику, зокрема, але не виключно: акти на списання; при цьому ТОВ "НІКА" здійснює такий демонтаж за власний рахунок (пункт 2.1.18 Договору), а також делегує ТОВ "НІКА" частину функцій замовника Будівництва, які визначені законодавством і належать Державному підприємству "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", зокрема щодо виконання за власний рахунок робіт з розбирання та демонтажу/знесення будівель, споруд та зелених насаджень, розташованих на Земельній ділянці після підписання акта передачі-приймання Будівельного майданчика ТОВ "НІКА"; передачі Об`єкта на баланс експлуатаційним організаціям до моменту залучення (обрання) експлуатуючої організації (управителя) власниками окремих об`єктів інвестування квартир, нежитлових приміщень тощо в Об`єкті відповідно до норм чинного законодавства або створення ОСББ (пункт 2.2 договору).

2.24. Пункт 3.1 договору визначає, що сторона 2 здійснює фінансування у повному обсязі всього комплексу робіт, в тому числі будівництво та введення в експлуатацію об`єкта, включаючи, у випадку окремого письмового звернення сторони 1, компенсацію витрат на орендну плату (користування, земельного податку) за земельну ділянку. Вартість будівництва складається із сум всіх витрат сторін, пов`язаних з виконанням цього договору.

2.25. Розділ Договору "Порядок розрахунків і розподіл об`єкту" передбачає, що часткою Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" в Об`єкті є право власності на 12 801,03 квадратних метрів житлових приміщень, що є еквівалентом 300 875 440 грн (пункт 4.1.1 договору); а ТОВ "НІКА" отримує у власність решту всіх площ приміщень в Об`єкті, передбачених проектною документацією (пункт 4.1.2 договору); при цьому ТОВ "НІКА" може компенсувати Державному підприємству "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" грошовими коштами або іншими не забороненими чинним законодавством засобами належну Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" частку/частину частки (пункт 4.1.3 Договору).

2.26. За змістом договору:

"Об`єкт" - це реконструкція виробничої території під житлову забудову з будівництвом комплексу житлових будинків та об`єктів громадського призначення на вул. Клеманській, 6-8 у Дарницькому районі м. Києва, будівництво якого буде здійснюватись у відповідності до умов цього договору та згідно з проектною документацією. Загальна кількість, площа житлових та громадських приміщень буде визначено Проектною документацією. Розмір фактичної площі в Об`єкті буде визначений на підставі обмірів експертів органів технічної інвентаризації.

"Земельна ділянка" - це територія, на якій буде здійснюватися будівництво об`єкта, а саме: земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:144:0009) площею 8,1131 га, що розташована на вул. Клеманській, 6-8 у м. Києві, та перебуває на праві постійного користування у сторони 1 на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 № 728/6115, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис від 09.11.2017 № 23345650.

Цільове призначення земельної ділянки на день укладення договору: експлуатація та обслуговування виробничої бази. До початку будівництва стороною 1 здійснюються відповідні дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з метою її житлової забудови та отримання відповідних правовстановлюючих документів.

"Будівництво" - комплекс усіх дій, спрямованих на будівництво об`єкта, зокрема, але не виключно: закупівля будівельних та інших матеріалів, забезпечення обладнанням, виконання будівельних, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних, проектно-вишукувальних робіт тощо.

2.27. Згідно із звітом про фінансовий стан на 31.12.2019 балансова вартість активів Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України за даними останньої річної звітності перед укладенням оскаржуваного договору становила 75986 тис. грн.

2.28. За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, має кадастровий номер 8000000000:90:144:0009; площу 8.1131 га; цільове призначення: 11.02 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості".

2.29. Апеляційний господарський суд констатував, що матеріали справи не містять фактичних даних щодо прийняття уповноваженим органом рішення стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до змісту спірного договору, як і дозволів на списання та знесення об`єктів (в тому числі об`єктів нерухомості), розташованих на цій земельній ділянці, що є державною власністю.

2.30. Водночас суд апеляційної інстанції установив, що на момент проведення аукціону Товарною біржею "Український центр біржової торгівлі" 11.12.2020 та укладення договору від 12.12.2020 № 126 на все майно Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" було накладено арешт в рамках виконавчого провадження, тобто заборонено будь-яке розпорядження таким майном. Постанова про арешт майна боржника (Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України") була винесена державним виконавцем 06.11.2019 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 910/1578/19 та передбачала накладення арешту на все майно підприємства.

2.31. Крім того, 06.08.2021 за клопотанням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора була винесена ухвала слідчої судді Вищого антикорупційного суду про накладення арешту на майно Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" у кримінальному провадженні № 52021000000000227.

2.32. Відповідно до цієї ухвали було накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, а саме на: (1) земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га, яка належить державі Україна в особі Київської міської державної адміністрації, код ЄДРПОУ 00022527, та знаходиться на праві постійного користування у Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", код ЄДРПОУ 21586524; виробничі та адміністративно-побутові будівлі, споруди, приміщення із розміщеним у них обладнанням виробничої бази, та інженерні мережі, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 6-8, які належать державі Україна в особі Апарату ВРУ та закріплені на праві господарського відання за ДП "ДБК Управління справами Апарату ВРУ", код ЄДРПОУ 21586524 згідно з наведеним їх переліком.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Рішенням від 23.02.2022 Господарський суд міста Києва у задоволенні обох позовів відмовив.

3.2. Судове рішення мотивував тим, що позивач-2 не навів порушень при організації та проведенні аукціону та не обґрунтував наявність підстав для визнання недійсним спірного договору. При цьому суд вказав на те, що визнання відповідачем-1 у відзиві на позов вимог позивача-2 не приймається, оскільки воно суперечить закону та порушує права відповідача-2 як сторони спірного правочину та учасника і переможця публічного інвестиційного аукціону.

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 рішення залишено без змін.

3.4. Верховний Суд постановою від 07.12.2022 задовольнив частково касаційну скаргу Управління справами Апарату Верховної Ради України, скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 910/18719/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Управління справами Апарату Верховної Ради України, справу в цій частині передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

3.5. За результатами нового розгляду Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.02.2023 задовольнив апеляційні скарги Управління Апарату Верховної Ради України та Апарату Верховної Ради України, скасував рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 в частині відмови в задоволенні позову Управління справами Апарату Верховної Ради України та прийняв нове рішення, яким задовольнив позов у цій частині. Визнав недійсними: публічний інвестиційний аукціон з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки; протокол від 11.12.2020 №1 публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки; договір від 21.12.2020 № 126, укладений Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД.

3.6. Додатковою постановою від 28.02.2023 Північний апеляційний господарський суд вирішив питання про розподіл судових витрат.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.2. Касаційну скаргу подано у відповідності до випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статі 287 ГПК України; скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 2 Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України" у її взаємозв`язку із статтею 84 Конституції України та статями 46, 47 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України".

4.3. На думку скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про те, що будь-які правочини щодо розпорядження (відчуження) і передачі державного майна, яке забезпечує діяльність парламенту можуть укладатися лише за рішенням Верховної Ради України, яке приймається відповідно до частини другої статті 84 Конституції України, не відповідає наведеним вище положенням чинного законодавства, оскільки питання управління майновими комплексами самою Конституцією України не включено до конституційних повноважень Верховної Ради України і, відповідно, виключає можливість прийняття із цього приводу рішень парламентом на її засіданнях в порядку звичайної процедури, що поширюється на законодавчий процес та реалізацію інших конституційно визначених повноважень Верховної Ради України.

4.4. За доводами скаржника, Північний апеляційний господарський суд не врахував відсутність необхідності прийняття Верховною Радою України окремого спеціального рішення, передбаченого статтею 2 Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України" з дотриманням статей 46, 47 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України", оскільки прийняття такого рішення не відповідає конституційно визначеній компетенції Верховної Ради України, а також не стосується її конституційно визначених повноважень як єдиного законодавчого органу і представницького органу влади.

4.5. Скаржник також вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що директор Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" не мав відповідних повноважень на власний розсуд ініціювати проведення інвестиційного аукціону, метою якого було укладання значного правочину, а також укладати відповідний Договір без погодження своїх дій з Уповноваженим органом управління, ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права, а саме: статті 73-2 Господарського кодексу України без її взаємозв`язку із Законами України "Про управління об`єктами державної власності" та "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України", а також Закону України "Про Регламент Верховної Ради України".

4.6. Наголошує, що Управлінням справами Апарату Верховної Ради України шляхом затвердження стратегічного плану погоджено заходи, передбачені таким планом, а відтак укладення директором ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" договору здійснено з урахуванням наявних повноважень та з дотриманням отримання згоди на вчинення такого правочину.

4.7. Також за доводами касаційної скарги суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 910/16519/20 (щодо застосування принципу заборони суперечливої поведінки) та від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19 (щодо застосування частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України).

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзивах на касаційну скаргу Управління справами Апарату Верховної Ради України та Апарат Верховної Ради України просять постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану.

5.2. В судовому засіданні представники сторін доводи, викладені у касаційній скарзі та відзивах, підтримали.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Щодо способу захисту порушеного права

6.2. Позивач звернувся до суду з вимогами, зокрема, визнати недійсним публічний інвестиційний аукціон з визначення переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки та протокол аукціону, складений за результатами проведення аукціону

6.3. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

6.4. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 28), від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц (пункт69), від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц (пункт 43)).

6.5. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

6.6. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

6.7. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

6.8. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.9. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

6.10. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

6.11. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має також бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6).

6.12. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

6.13. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6) від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29)).

6.14. При цьому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

6.15. Колегія суддів зазначає, що визнання правочину недійсним як спосіб захисту являє собою самостійний не тотожний іншим способам захисту майнових цивільних прав та інтересів (відновлення становища, яке існувало до порушення права, припинення дії, яка порушує право, припинення правовідношення тощо) спосіб захисту, метою застосування якого передусім є припинення регулятивної сили правочину як юридичного факту, тобто визнання його таким, що не породжує юридичних наслідків (анулювання цивільних прав та обов`язків, що виникли у сторін при вчиненні правочину або припинення їх на майбутнє, якщо за недійсним правочином права й обов`язки передбачалися лише на майбутнє), для недопущення розвитку на підставі правочину відповідних йому правовідносин, а також встановлення заборони на виконання правочину. Якщо ж правочин виконувався, то визнання правочину недійсним слугує відновленню стану, який існував до порушення права

6.16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (у спорі про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу), викладено висновок про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту. Такий саме висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

6.17. Отже, беручи до уваги викладене, предмет і підстави позову у справі, що розглядається, те, що у даному випадку правочином, на підставі якого виникають права та обов`язки у спірних правовідносинах, є саме договір, укладений за результатами торгів, а також зважаючи на наведену правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, вимоги про визнання недійсним публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі та протоколу є неналежними і неефективними у спірних правовідносинах, оскільки не призводять до захисту його порушених прав.

6.18. Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28)).

6.19. Задовольняючи позов в частині недійсності аукціону та протоколу аукціону, суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував. Відтак постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі та протоколу слід скасувати, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимог про визнання договору недійсним

6.20. У частині першій статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.21. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

6.22. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19.

6.23. Сторони спірного договору визначили його як "інвестиційний". Однак колегія суддів звертає увагу, що такого поіменованого договору з визначенням притаманних саме йому прав та обов`язків сторін законодавство не містить. Характеристика договору як інвестиційного не дає уявлення про його правову природу, тобто інвестиційний договір залежно від його умов може бути, зокрема, як певним поіменованим договором, наприклад договором про спільну діяльність, так і змішаним договором, який поєднує елементи різних поіменованих договорів.

6.24. Так, загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність", відповідно до частини першої статті 1 якого інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. За змістом статті 5 закону суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

6.25. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів); укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

6.26. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15 (пункт 7.13) звертала увагу, що інвестиційний договір як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном).

6.27. Отже, як вже зазначалося вище, вказівка на певний договір, як на інвестиційний, сама по собі не визначає змісту взаємних прав та обов`язків сторін такого договору, а договори, які в діловій практиці називаються "інвестиційними договорами", не належать до певного поіменованого цивільно-правового (господарського) договору. Закон України "Про інвестиційну діяльність" не використовує поняття "інвестиційний договір", не встановлює істотних умов такого договору, прав та обов`язків сторін, порядку укладення, виконання такого договору, спеціальних наслідків його порушення тощо. Тобто інвестиційним є будь-який договір, який передбачає здійснення інвестиційної діяльності в будь-якій формі, незалежно від цивільно-правової (господарської) природи цього договору.

6.28. Вирішуючи спір, що виник у правовідносинах за інвестиційним договором на реалізацію проекту будівництва на земельній ділянці, наданій у постійне користування, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 90, 92, 94) знов звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею); принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16). Виходячи з цього, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки, що до відносин щодо права постійного користування землею, наданою для забудови, за аналогією закону слід застосовувати норми глави 34 "Право користування чужою земельною ділянкою для забудови" ЦК України, та що право власності на збудовані на землі об`єкти набуває той, хто має речове право на землю. Якщо особа є суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою то лише вона і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об`єкти. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 97) зробила висновок, що за договором між особою, якій належить право постійного користування земельною ділянкою, та її контрагентом в останнього не виникає права на землю, але виник обов`язок особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою, надати контрагенту фактичну можливість здійснювати будівництво на земельній ділянці.

6.29. З урахуванням обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду, зі спірного договору випливають такі основні права та обов`язки сторін:

- Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" зобов`язалося надати Товариству з обмежено відповідальністю "Ніка" ЛТД фактичну можливість здійснювати будівництво на земельній ділянці;

- Товариство з обмежено відповідальністю "Ніка" ЛТД зобов`язалося здійснити будівництво;

- право власності на збудовані об`єкти виникає у землекористувача;

- Товариство з обмежено відповідальністю "Ніка" ЛТД отримує право власності на частину новоствореного нерухомого майна, визначену договором.

6.30. Тож з юридичної точки зору спірний договір, визначаючи права та обов`язки його сторін для участі в будівництві, містить елементи кількох цивільно-правових договорів і відповідно може бути кваліфікований як змішаний договір згідно зі статтею 628 ЦК України. Так, за приписами цієї статті сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

6.31. Зокрема, у спірних правовідносинах у частині зобов`язання Товариства з обмежено відповідальністю "Ніка" ЛТД збудувати на замовлення Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" нерухоме майно застосовуються правила про будівельний підряд (§ 3 глави 61 ЦК України), відповідно до яких підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До зобов`язань, викладених у розділі Договору "Порядок розрахунків і розподіл об`єкту", щодо передання у власність відповідача частини збудованого нерухомого майна - правила про купівлю-продаж за главою 54 ЦК України (зокрема, відповідно до частини першої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому).

6.32. Водночас суд у цій справі встановив (і це не заперечується сторонами справи), що спірний договір передбачає, зокрема у межах розрахунків за ним, відчуження нерухомого майна державної власності, розташованого на земельній ділянці державної власності.

6.33. Також суд з`ясував, що Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" є державним комерційним підприємством, правовий статус та особливості господарської діяльності якого врегульовані статтями 73-75 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час вчинення спірного правочину).

6.34. Так, особливості управління цим підприємством визначаються Законом України "Про управління об`єктами державної власності" (частина шоста статті 71 ГК України), господарське зобов`язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, є значним господарським зобов`язаннями в розумінні статті 73-2 ГК України та потребує згоди уповноваженого органу на його вчинення.

6.35. Органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, відповідно до покладених на них завдань виконують функції з управління державним майном, передбачені частиною першою статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", за винятком повноважень щодо господарських структур, в тому числі й щодо надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання.

6.36. За частиною п`ятою статті 75 ГК України (у відповідній редакції) державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

6.37. За частиною ж п`ятою статті 73-2 ГК України значне господарське зобов`язання, вчинене з порушенням порядку, передбаченого частинами першою-четвертою цієї статті, може бути визнане судом недійсним за позовом державного унітарного підприємства або органу, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

6.38. Як вже відзначалося вище, спірний договір передбачає проведення розрахунків за ним шляхом отримання Товариством з обмежено відповідальністю "Ніка" ЛТД права власності на частину нерухомого майна, створення якого в майбутньому передбачено на земельній ділянці державної власності, що знаходиться у постійному користуванні державного комерційного підприємства.

6.39. Таким чином, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи щодо балансової вартості активів Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України, заплановане 155680 кв. м житлової площі та еквіваленту вартості квадратного метру житлових приміщень, державне комерційне підприємство взяло на себе значне зобов`язання з відчуження нерухомого майна, право на яке за наслідками його спорудження на земельній ділянці державної власності, що знаходиться у постійному користуванні державного комерційного підприємства, виникає у землекористувача.

6.40. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що беручи таке зобов`язання, державне комерційне підприємство дотрималося законодавчо встановленого порядку отримання згоди на відчуження нерухомого майна державної власності.

6.41. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що Управління справами Апарату Верховної Ради України шляхом затвердження стратегічного плану погодило заходи, передбачені таким планом, а відтак укладення директором ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" договору здійснено з урахуванням наявних повноважень та з дотриманням отримання згоди на вчинення такого правочину.

6.42. Однак скаржник залишив поза увагою, що за встановленими апеляційним судом обставинами справи стратегічний план розвитку державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки, який затверджено Розпорядженням Управління справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020 № 15/1-65 "Про затвердження стратегічного плану розвитку Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на 2020-2025 роки", включає перелік напрямків діяльності, дій та ініціатив цього підприємства, а також заходів, що містяться в ньому, зокрема, із підготовки умов для укладення інвестиційних договорів; натомість даних та доказів щодо погодження уповноваженим органом передбаченого умовами спірного договору відчуження шляхом передачі у приватну власність нерухомого майна, запланованого до створення у майбутньому, скаржник не навів.

6.43. Тож доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про те, що спірний правочин укладений з порушенням приписів законодавства щодо порядку вчинення значного правочину щодо відчуження державного майна. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення з цих підстав.

6.44. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанову суду апеляційної інстанції по суті спору (резолютивна частина) слід залишити без змін, водночас з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

7.3. Згідно з частиною першою статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

7.4. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому постанову в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі та протоколу слід скасувати, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В частині ж задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору постанову суду апеляційної інстанції слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Відтак касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8. Судові витрати

8.1. Враховуючи висновок Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги, судовий збір за розгляд двох вимог немайнового характеру в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, слід покласти на позивача - Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 у справі № 910/18719/21 в частині визнання недійсним договору від 21.12.2020 № 126, укладеного між Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині щодо цієї позовної вимоги постанову залишити без змін.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 у справі № 910/18719/21 в частині визнання недійсними публічного інвестиційного аукціону з визначення переможця для укладення договору пайової участі та протоколу від 11.12.2020 № 1 скасувати. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині щодо цих позовних вимог рішення залишити в силі.

4. Стягнути з Управління Апарату Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 5, код 20064120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" ЛТД (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 26Ж, оф. 6-5. код 16399955) 9080 (дев`ять тисяч вісімдесят) грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Н. Волковицька

Г. Мачульський