Постанова

від 15.02.2023 по справі 917/436/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м. Харків Справа № 917/436/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Андерс О.К.

за участю представників учасників справи:

позивача - Дзюбенко В.О., ордер від 10.01.23 ( в режимі відеоконференції);

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (вх. №1426 П/2) та позивача- Приватного підприємства "Єкотоп-1" (вх. №86 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.09.22 у справі № 917/436/22 (ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Паламарчук В.В., повний текст складено 26.10.22)

за позовом Приватного підприємства "Єкотоп-1", с. Микільське Полтавського району Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", м. Полтава

про стягнення 2 182 093, 34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Екотоп -1" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" про стягнення 2 182 093,34 грн., з яких: 1 746 751,56 грн. основного боргу за договором про надання послуг автомобільною та спеціальною технікою від 16.11.2020 №ЕТ/СО/161120 та нараховані на цей борг 52 055,40 грн. пені, 119 595,19 грн. 3% річних, 263 691,19 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що ним на виконання умов Договору відповідачу надано послуги на загальну суму 12088206 грн., на підтвердження чого сторонами підписано Акти надання послуг, але станом на 24 квітня 2022 року відповідачем здійснено частковий розрахунок на загальну суму 10341454,44 грн. за відповідними платіжними дорученнями, у зв`язку з чим, несплаченою залишилась вартість наданих послуг на загальну суму 1746751,56 грн., яку сторони підтвердили в підписаному ними Акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.22.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.09.22 у справі № 917/436/22 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" на користь Приватного підприємства "Екотоп -1" 1666959,62 грн. основного боргу та 25004,39 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

В обгрунтування часткового стягнення суми основного боргу суд послався на те, що наявними у матеріалах справи Актами надання послуг, які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень, підтверджується та відповідачем не заперечується, що відповідно до умов Договору №ЕТ/СО/161120 від 16.11.2020 позивачем, як Виконавцем, за період з листопада 2020 до 15.03.2022 були надані відповідачу, як Замовнику, послуги загальною вартістю 12 088 206,00 грн., встановлений п. 4.7 Договору строк їх оплати є таким, що настав, однак, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за отримані послуги розрахувався частково-на суму 10421246,38, у зв`язку з чим несплаченою залишилась сума 1 666 959,62грн. При цьому суд врахував, що позивачем в заяві вх.№6667 від 20.09.2022 підтверджено сплату відповідачем на час подання позову частини заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 79791,94 грн., а саме 28.04.2022 та 29.04.2022 згідно з рахунками №218 від 31.12.2021, №223 від 31.12.2021, №215 від 31.12.2021.

При цьому суд відхилив доводи відповідача щодо неможливості виконання умов договору у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, пославшись на відсутність доказів на підтвердження такої неможливості та з огляду на умови договору щодо строків та порядку розрахунку.

В обгрунтування відмови у стягненні нарахованих за недотримання строків оплати наданих послуг пені на підставі п. 5.9. Договору в сумі 52 055,40 грн., а також 3% річних в сумі 119 595,19 грн. та інфляційних втрат в сумі 263 691,19 грн., суд послався на неможливість перевірки правильності нарахування позивачем зазначених сум із здійсненням власного розрахунку, з огляду на те, що з урахуванням вимог ч. 6 статті 232 ГК України нарахування пені починається з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а припиняється через 6 місяців, тому для її обрахунку слід враховувати борг по кожному акту окремо та нарахування починати з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та припиняти через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Разом з тим, в наданому позивачем розрахунку пені не міститься усіх дат та сум оплат відповідачем коштів за отримані послуги, із посиланням на акт, по якому саме відбулася оплата, в ньому не конкретизовано по яких актах здійснено погашення боргу та у яких сумах, а лише наявна вказівка, на яку загальну суму боргу нараховано пеню, а з наданого розрахунку інфляційних та річних взагалі неможливо встановити періоди нарахування.

Відповідач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач послався на ненадання судом першої інстанції належної оцінки доводам відповідача щодо того, що через форс-мажорні обставини, які полягали у введенні на території України воєнного стану та запровадження у зв`язку з цим Постановою НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" заборони здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь відповідач був позбавлений можливості здійснити розрахунок за договором, що підтверджується гривневим дорученням № 37694 від 10.06.22 на суму 1666959,62 грн. та реєстром гривневих доручень з 04.03.22 по 10.06.22, й відповідні обставини є підставою для продовження строку оплати наданих послуг до скасування відповідних обмежень НБУ.

При цьому скаржник звернув увагу на необхідність дослідження судом апеляційної інстанції гривневого доручення № 37694 від 10.06.22 на суму 1666959,62 грн. та реєстру гривневих доручень з 04.03.22 по 10.06.22, якими підтверджується перерахування відповідачем на рахунок позивача в погашення заборгованості за Договором в сумі 1666959,62 грн. та відмова банківської установи у проведенні відповідної банківської операції у зв`язку з обмеженнями, введеними Постановою НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.22 у справі № 917/436/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" на рішення господарського суду Полтавської області від 20.09.22 у справі № 917/436/22 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням учасників справи на 19.01.23 р. об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

11.01.23 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача(вх. № 359), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обгрунтвання своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідача позивач зазначив про безпідставність посилань відповідача на форс-мажорні обставини, до яких він відносить введення на території України воєнного стану та заборону правління НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Беларусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь, з огляду на те, що за змістом положень ч. 2 ст. 218 ГК України, 617 Цивільного кодексу України форс-мажорні обставини є підставою для звільнення лише від відповідальності за неналежне виконаня зобов`язання, а не від його виконання.При цьому обставинна введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору з огляду на те, що необхідною умовою для такого звільнення є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання догвоору та зазначеними обставинами, чого відповідачем доведено не було. Крім цього відповідно до умов Договору №ЕТ/СО/161120 на послуги автомобільною та спеціальною технікою від 16.11.2020, Сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань за Договором, повинна в строк, що не перевищує 10 (десяти календарних днів), сповістити іншу Сторону про настання форс-мажорних обставин. Сторона, яка не повідомить в зазначений термін іншу Сторону Договору про настання у неї форс-мажорних обставин, позбавляється права посилатися на них у разі невиконання або не належого виконання своїх зобов`язань за Договором (абз. 1, 2 п. 6.5). Натомість, як зазначив позивач, відповідач не вчинив дій, спрямованих на своєчасне повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, що має наслідком неможливість посилатися на відповідні обставини в якості підстав для звільнення від відповідальності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.23 розгляд справи було відкладено на 15.02.23 року о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104.

Позивач також подав на рішення господарського суду Полтавської області від 20.09.22 у справі № 917/436/22 до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 263691,19 грн. інфляційних, 119595,19 грн. 3% річних та 52055,40 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про невідповідність обставинам справи та фактично наданим позивачем документам тверджень суду першої інстанції щодо неможливості здійснити перевірку правильності обчислення сум інфляційних, 3% річних та пені через недостатність необхідної інформації.

Зокрема позивач зазначив, що до позовної заяви в якості окремого додатку було додано розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, який оформлено у вигляді таблиці із зазначенням окремими графами : № та дата Акту надання послуг/вартість послуг,грн./кінцевий строк оплати /дата та номер платіжного доручення/сума платежу,грн./кількість днів прострочення,календарні дні/розмір 3% річних,грн./ інфляційні,грн.

При цьому, за твердженням позивача, необхідна інформація про відображення основної суми заборгованості вказана в графі таблиці: вартість послуг, грн.; інформація про періоди нарахування відповідає графам: «Кінцевий строк оплати», «Дата та номер платіжного доручення», «Кількість днів прострочення, календарні дні» (проміжок часу між кінцевим та фактичним строком оплати становить період нарахування); інформація щодо зазначення оплат відповідачем відображена в графах: «дата та номер платіжного доручення»»,Сума платежу,грн.».

Щодо тверджень суду про недостатність інформації для здійснення перевірки правильності обчислення пені через невідображення окремо за кожним Актом наданих послуг основної заборгованості, усіх дат та сум здійснених відповідачем оплат, тощо, позивач зазначив, що під час судового розгляду справи судом не підіймалось питання щодо незрозумілості розрахунків, в той час як відповідно до п. 3 ч. 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, одним із завдань підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а згідно з ч. 1 статті 209 цього Кодексу, суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.

Також позивач зазначив, що господарським судом першої інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.23 у справі № 917/436/22

відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача- Приватного підприємства "Єкотоп-1" (вх. №86 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.09.22 у справі № 917/436/22 та об`єднано зазначену апеляційну скаргу з апеляційною скаргою відповідача в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу позивача та заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача.

Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання представника для участі в ньому не направив, надіслав заяву (вх. № 1647 від 09.02.23) про розгляд справи за відсутності його представників.

Зважаючи на положення ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, враховуючи повторну неявку відповідача із надсиланням суду заяв про розгляд справи за відсутності його представників, викладення відповідачем своєї правової позиції в апеляційній скарзі, а також те, що розгляд справи вже відкладався, справа розглядається за відсутності зазначеного учасника справи.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційних скаргах, відзиві позивача на апеляційну скаргу відповідача, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2020 між ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (Замовник; відповідач по справі) та Приватним підприємством "Екотоп -1" (Виконавець; позивач по справі) був укладений Договір №ЕТ/СО/161120 на послуги автомобільною та спеціальною технікою (далі - Договір).

За умовами укладеного Договору, Виконавець надає послуги автомобільним транспортом та/(або) спеціальною технікою (далі по тексту разом або окремо - послуги) (п.1.1. Договору).

Вартість послуг та перелік техніки визначено у Додатку №1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору. У вартість послуг включена вартість паливно-мастильних матеріалів, а також вартість роботи персоналу (п. 1.2. Договору).

Додатковою угодою №3 від 31.12.2021 сторонами були внесені зміни до п.п. 4.1, 4.7, 8.1 та до Додатку №1 до Договору №ЕТ/СО/161120 на надання послуги автомобільною та спеціальною технікою від 16.11.2020.

Пунктом 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 31.12.2020, сторонами було погоджено, що сума Договору складається з вартості усіх наданих послуг Виконавцем, згідно даного Договору, відповідно до підписаних Сторонами Актів прийому-передачі наданих послуг. Загальна сума договору не може перевищувати 8 300 000,00 грн з ПДВ.

Згідно п.4.4. Договору, на підставі первинних документів, підписаних уповноваженою особою Замовника, Виконавець складає Акт прийому-передачі наданих послуг.

Акти прийому-передачі наданих послуг надаються Виконавцем Замовнику в двох оригінальних примірниках. Акт прийому-передачі наданих послуг надається не пізніше 5-ти робочих днів за звітним місяцем або не пізніше 5-ти робочих днів після завершення надання послуг. Замовник у 5-ти денний строк з дати отримання розглядає та підписує Акт прийому-передачі наданих послуг (п.4.5 Договору).

Оплата вартості Послуг здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг та отримання від Виконавця оригіналу рахунку. Датою оплати за товар (роботи/послуги) є дата списання коштів з рахунку Замовника (п.4.7 Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 31.12.2020).

За недотримання строків оплати наданих Послуг, визначених у п. 4.7. цього Договору, Замовник на письмову вимогу Виконавця, сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати (п. 5.9. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2022 року (включно), але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань, які виникли під час дії цього договору (п. 8.1. Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 31.12.2020).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до умов Договору від 16.11.2020 №ЕТ/СО/161120, як Виконавцем, за період з листопада 2020 до 21.04.2022 були надані відповідачу, як Замовнику, послуги загальною вартістю 12 088 206,00грн, що підтверджується самим відповідачем у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, а також частиною наданих до позовної заяви Актів надання послуг,які підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками, а саме: від 30.11.20 №81 на суму 56 542,21грн; від 30.11.2020 №82 на суму 41 343,65грн; від 30.11.2020 №83 на суму 82 115,88грн; від 30.11.2020 №84 на суму 38 723,06грн; від 30.11.2020 №85 на суму 44 186,14грн; від 30.11.2020 №86 на суму 32 620,99 грн; від 30.11.2020 №87 на суму 4 025,03грн; від 30.11.2020 №88 на суму 16 118,90грн; від 15.12.2020 №89 на суму 52 132,25грн; від 15.12.2020 №90 на суму 50 795,54грн; від 15.12.2020 №91 на суму 27 248,69грн; від 15.12.2020 №92 на суму 33 017,17грн; від 15.12.2020 №93 на суму 83 371,21грн; від 15.12.2020 №94 на суму 90 062,66грн; від 15.12.2020 №95 на суму 10 928,95грн; від 31.12.2020 №96 на суму 68 463,84грн; від 31.12.2020 №97 на суму 37 402,87грн; від 31.12.2020 №98 на суму 51 071,20грн; від 31.12.2020 №99 на суму 56 533,62грн; від 31.12.2020 №100 на суму 68 356,88грн; від 31.12.2020 №101 на суму 50 593,01грн; від 31.12.2020 №102 на суму 22 238,87грн; від 15.01.2021 №4 на суму 48 218,54грн; від 15.01.2021 №3 на суму 50 638,40грн; від 15.01.2021 № 2 на суму 48 438,38грн; від 15.01.2021 №1 на суму 45 269,83грн; від 15.01.2021 №6 на суму 57 772,08грн; від 15.01.2021 №5 на суму 53 023,37 грн.; від 15.01.2021 №7 на суму 22 800,23 грн; від 31.01.2021 №8 на суму 57 602,24грн; від 31.01.2021 №9 на суму 36 639,25грн; від 31.01.2021 №10 на суму 17 213,38грн; від 31.01.2021 №11 на суму 46 627,70грн; від 31.01.2021 №12 на суму 33 452,44грн; від 31.01.2021 №13 на суму 26 902,12грн; від 31.01.2021 №14 на суму 30 266,14грн; від 15.02.2021 №15 на суму 39 879,86грн; від 15.02.2021 №17 на суму 45 438,44грн; від 15.02.2021 №20 на суму 20 411,35грн; від 15.02.2021 №21 на суму 23 435,28грн; від 15.02.2021 №22 на суму 46 238,63грн; від 15.02.2021 №16 на суму 35 933,63грн; від 16.02.2021 №19 на суму 62 359,62грн; від 16.02.2021 №18 на суму 68 415,61грн; від 28.02.2021 №23 на суму 45 920,77грн; від 28.02.2021 №24 на суму 34 119,10грн; від 28.02.2021 №25 на суму 31 738,25грн; від 28.02.2021 №26 на суму 545,27грн; від 28.02.2021 №27 на суму 25 683,62грн; від 28.02.2021 №28 на суму 47 161,22грн; від 28.02.2021 № 29 на суму 9 447,13грн; від 28.02.2021 № 30 на суму 16 082,00грн; від 28.02.2021 №31 на суму 25 185,92 грн.; від 15.03.2021 №32 на суму 44 787,72грн; від 15.03.2021 №33 на суму 38 310,25грн; від 15.03.2021 №34 на суму 71 745,68грн; від 15.03.2021 № 35 на суму 69 942,70грн; від 15.03.2021 № 36 на суму 93 356,87 грн; від 15.03.2021 № 37 на суму 33 308,70грн; від 15.03.2021 № 38 на суму 49 748,18грн; від 15.03.2021 №39 на суму 31 590,40 грн.; від 15.03.2021 №40 на суму 10 748,63грн.; від 31.03.2021 №41 на суму 62 336,69 грн.; від 31.03.2021 №42 на суму 55 959,71грн.; від 31.03.2021 №43 на суму 61 389,65 грн.; від 31.03.2021 №44 на суму 66 005,54 грн.; від 31.03.2021 №45 на суму 44 920,96 грн.; від 31.03.2021 №46 на суму 57 114,04 грн.; від 31.03.2021 №47 на суму 235,20 грн.; від 31.03.2021 №48 на суму 35 461,03 грн.; від 31.03.2021 №49 на суму 85 190,90грн; від 16.04.2021 № 50 на суму 58 882,55 грн.; від 16.04.2021 № 51 на суму 12 249,19 грн.; від 16.04.2021 № 52 на суму 35 065,92 грн.; від 16.04.2021 № 53 на суму 41 171,14 грн.; від 16.04.2021 № 54 на суму 59 032,85 грн.; від 16.04.2021 № 55 на суму 41 932,45 грн.; від 16.04.2021 № 56 на суму 22 900,60 грн.; від 30.04.2021 № 57 на суму 64 905,26 грн.; від 30.04.2021 № 58 на суму 10 856,04 грн.; від 30.04.2021 № 59 на суму 36 246,61 грн.; від 30.04.2021 № 60 на суму 53 480,90 грн.; від 30.04.2021 № 61 на суму 35 982,80 грн.; від 30.04.2021 № 62 на суму 55 390,63 грн.; від 30.04.2021 № 63 на суму 69 987,56 грн.; від 30.04.2021 № 64 на суму 15 284,02 грн.; від 30.04.2021 № 65 на суму 47 703,74 грн.; від 15.05.2021 № 66 на суму 56 347,08 грн.; від 15.05.2021 № 67 на суму 47 799,54 грн.; від 15.05.2021 № 68 на суму 38 647,99 грн.; від 15.05.2021 № 69 на суму 43 188,38 грн.; від 15.05.2021 № 71 на суму 41 347,22 грн.; від 15.05.2021 № 70 на суму 44 128,42 грн.; від 15.05.2021 № 72 на суму 24 085,16 грн.; від 15.05.2021 № 73 на суму 7 237,87 грн.; від 15.05.2021 № 74 на суму 69 666,07 грн.; від 31.05.2021 № 75 на суму 41 453,66 грн.; від 31.05.2021 № 76 на суму 36 136,79 грн.; від 31.05.2021 № 77 на суму 54 012,83 грн.; від 31.05.2021 № 78 на суму 49 431,36 грн.; від 31.05.2021 № 79 на суму 46 402,82 грн.; від 31.05.2021 № 80 на суму 70 094,69 грн.; від 31.05.2021 № 81 на суму 34 795,99 грн.; від 31.05.2021 № 82 на суму 23 479,15 грн.; від 31.05.2021 №83 на суму 65 557,22 грн.; від 31.05.2021 № 84 на суму 100 692,36 грн.; від 11.06.2021 № 85 на суму 11 689,43 грн.; від 11.06.2021 № 86 на суму 29 542,86грн; від 15.06.2021 № 87 на суму 28 803,96 грн.; від 15.06.2021 № 88 на суму 41 284,47 грн.; від 15.06.2021 № 89 на суму 54 040,50 грн.; від 15.06.2021 № 93 на суму 18 358,06 грн.; від 15.06.2021 № 92 на суму 45 039,64 грн.; від 15.06.2021 № 91 на суму 76 622,29 грн.; від 15.06.2021 № 90 на суму 41 394,55 грн.; від 15.06.2021 № 94 на суму 23 438,84грн.;від 16.06.2021 № 95 на суму 43 982,30 грн.; від 30.06.2021 № 96 на суму 48 218,62 грн.; від 30.06.2021 № 97 на суму 49 287,28 грн.; від 30.06.2021 № 98 на суму 25 264,84 грн.; від 30.06.2021 № 99 на суму 38 839,79 грн.; від 30.06.2021 № 100 на суму 35 839,45 грн.; від 30.06.2021 № 101 на суму 38 069,29 грн.; від 30.06.2021 № 102 на суму 8 101,04 грн.; від 30.06.2021 № 103 на суму 83 053,68 грн.; від 30.06.2021 № 104 на суму 41 676,77грн; від 15.07.2021 № 105 на суму 39 757,85 грн.; від 15.07.2021 № 106 на суму 36 289,25 грн.; від 15.07.2021 № 107 на суму 40 472,86 грн.; від 15.07.2021 № 108 на суму 32 772,59 грн.; від 15.07.2021 № 109 на суму 24 542,04 грн.; від 15.07.2021 № 110 на суму 35 900,88 грн.; від 15.07.2021 № 111 на суму 40 173,06 грн.; від 15.07.2021 № 112 на суму 40 510,39грн; від 31.07.2021 № 113 на суму 61 838,16 грн.; від 31.07.2021 № 114 на суму 76 130,22 грн.; від 31.07.2021 № 115 на суму 56 830,80 грн.; від 31.07.2021 № 116 на суму 33 381,08 грн.; від 31.07.2021 № 117 на суму 44 922,50грн; від 31.07.2021 № 118 на суму 6 729,84грн; від 15.08.2021 № 119 на суму 37 435,57 грн.; від 15.08.2021 № 120 на суму 25 806,48 грн.; від 15.08.2021 № 121 на суму 44 732,05 грн.; від 15.08.2021 № 122 на суму 30 724,88 грн.; від 15.08.2021 № 123 на суму 40 663,85 грн.; від 15.08.2021 № 124 на суму 14 387,83 грн.; від 15.08.2021 № 125 на суму 7 242,56 грн.; від 15.08.2021 № 126 на суму 46 639,16 грн.; від 15.08.2021 № 127 на суму 8 279,02 грн.; від 15.08.2021 № 128 на суму 15 110,75 грн.; від 31.08.2021 № 129 на суму 40 672,21 грн.; від 31.08.2021 № 130 на суму 38 940,46 грн.; від 31.08.2021 № 131 на суму 31 651,56 грн.; від 31.08.2021 № 132 на суму 11 934,77 грн.; від 31.08.2021 № 133 на суму 8 538,53 грн.; від 31.08.2021 № 134 на суму 43 315,31 грн.; від 31.08.2021 № 135 на суму 45 369,40 грн.; від 31.08.2021 № 136 на суму 29 994,74 грн.; від 31.08.2021 № 137 на суму 31 668,59 грн.; від 31.08.2021 № 138 на суму 54 713,38 грн.; від 15.09.2021 № 139 на суму 11 167,25 грн.; від 15.09.2021 № 140 на суму 8 216,30 грн.; від 15.09.2021 № 141 на суму 67 670,08 грн.; від 15.09.2021 № 142 на суму 6 252,38 грн.; від 15.09.2021 № 143 на суму 58 618,33 грн.; від 15.09.2021 № 144 на суму 46 181,72 грн.; від 15.09.2021 № 145 на суму 48 208,39 грн.; від 15.09.2021 № 146 на суму 38 735,69 грн.; від 15.09.2021 № 147 на суму 39 254,03 грн.; від 30.09.2021 № 148 на суму 18 773,60 грн.; від 30.09.2021 № 149 на суму 74 219,62 грн.; від 30.09.2021 № 150 на суму 76 167,05 грн.; від 30.09.2021 № 151 на суму 24 604,97 грн.; від 30.09.2021 № 152 на суму 53 748,90 грн.; від 30.09.2021 № 153 на суму 655,42 грн.; від 30.09.2021 № 154 на суму 40 956,05 грн.; від 30.09.2021 № 155 на суму 46 711,69 грн.; від 30.09.2021 № 156 на суму 53 813,96 грн.; від 30.09.2021 № 157 на суму 19 559,14 грн.; від 15.10.2021 № 158 на суму 57 823,37 грн.; від 15.10.2021 № 159 на суму 4 714,96 грн.; від 15.10.2021 № 160 на суму 40 818,30 грн.; від 15.10.2021 № 161 на суму 31 754,21 грн.; від 15.10.2021 № 162 на суму 88 553,47 грн.; від 15.10.2021 № 163 на суму 54 525,48 грн.; від 15.10.2021 № 164 на суму 30 232,45 грн.; від 15.10.2021 № 165 на суму 39 254,05 грн.; від 15.10.2021 № 166 на суму 59 142,92 грн.; від 15.10.2021 № 167 на суму 16 064,78 грн.; від 15.10.2021 № 168 на суму 35 833,07 грн.; від 31.10.202.1 № 169 на суму 1 310,83 грн.; від 31.10.2021 № 170 на суму 50 374,48 грн.; від 31.10.2021 № 171 на суму 60 471,73 грн.; від 31.10.2021 № 172 на суму 55 916,57 грн.; від 31.10.2021 № 173 на суму 52 281,56 грн.; від 31.10.2021 № 174 на суму 72 025,91 грн.; від 31.10.2021 № 175 на суму 22 830,00 грн.; від 31.10.2021 № 176 на суму 50 766,47 грн.; від 31.10.2021 № 177 на суму 26 132,14 грн.; від 31.10.2021 № 178 на суму 38 035,72 грн.; від 31.10.2021 № 179 на суму 11 697,26 грн.; від 15.11.2021 № 180 на суму 44 168,51 грн.; від 15.11.2021 № 181 на суму 2 458,61 грн.; від 15.11.2021 № 182 на суму 79 481,02 грн.; від 15.11.2021 № 184 на суму 30 859,67 грн.; від 15.11.2021 № 186 на суму 31 433,58 грн.; від 15.11.2021 № 187 на суму 48 859,40 грн.; від 15.11.2021 № 188 на суму 55 127,16 грн.; від 15.11.2021 № 189 на суму 58 008,38 грн.; від 15.11.2021 № 190 на суму 7 420,52 грн.; від 16.11.2021 № 183 на суму 63 627,76 грн.; від 22.11.2021 № 185 на суму 49 665,80 грн.; від 30.11.2021 № 191 на суму 19 640,54 грн.; від 30.11.2021 № 192 на суму 50 406,70 грн.; від 30.11.2021 № 193 на суму 64 066,79 грн.; від 30.11.2021 № 194 на суму 40 291,74 грн.; від 30.11.2021 № 195 на суму 24 485,83 грн.; від 30.11.2021 № 196 на суму 4 006,21 грн.; від 30.11.2021 № 197 на суму 45 600,34 грн.; від 30.11.2021 № 198 на суму 39 944,12 грн.; від 30.11.2021 № 199 на суму 6 342,49 грн.; від 30.11.2021 №200 на суму 51 437,63 грн.; від 30.11.2021 № 201 на суму 3 134,41 грн.; від 15.12.2021 № 202 на суму 70 430,86 грн.; від 15.12.2021 № 203 на суму 47 640,20 грн.; від 15.12.2021 № 204 на суму 52 160,52 грн.; від 15.12.2021 №205 на суму 39 988,04 грн.; від 15.12.2021 № 206 на суму 24 487,36 грн.; від 15.12.2021 №207 на суму 50 611,63 грн.; від 15.12.2021 № 208 на суму 79 332.85 грн.; від 15.12.2021 №209 на суму 29 008,33 грн.; від 15.12.2021 № 210 на суму 70 616,35 грн.; від 15.12.2021 №211 на суму 62 459,54 грн.; від 15.12.2021 №212 на суму 53 022,29 грн.; від 15.12.2021 № 213 на суму 4 638,12 грн.; від 31.12.2021 № 214 на суму 56 930,83 грн.; від 31.12.2021 № 215 на суму 47 170,25 грн.; від 31.12.2021 №216 на суму 57 150,61 грн.; від 31.12.2021 № 217 на суму 39 936,84 грн.; від 31.12.2021 № 218 на суму 28 871,39 грн.; від 31.12.2021 № 219 на суму 8 592,60 грн.; від 31.12.2021 № 220 на суму 50 767,99 грн.; від 31.12.2021 № 221 на суму 32 943,50грн.; від 31.12.2021 №222 на суму 53 936,99 грн.; від 31.12.2021 № 223 на суму 2 621,69грн.; від 15.01.2022 № 1 на суму 35 536,92 грн.; від 15.01.2022 № 2 на суму 55 984,80грн.; від 15.01.2022 № 3 на суму 32 255,28 грн.; від 15.01.2022 № 4 на суму 30 029,64грн.; від 15.01.2022 № 5 на суму 12 216,48 грн.; від 15.01.2022 № 6 на суму 7 555,20грн.; від 15.01.2022 № 7 на суму 43 615,80 грн.; від 15.01.2022 № 8 на суму 48 846,00грн.; від 15.01.2022 № 9 на суму 53 785,44 грн.; від 15.01.2022 № 10 на суму 2 768,28грн., від 15.01.2022 № 11 на суму 6 996,48 грн.; від 31.01.2022 № 12 на суму 57 940,08грн; від 31.01.2022 № 13 на суму 59 929,20грн; від 31.01.2022 № 14 на суму 412,80 грн.; від 31.01.2022 № 15 на суму 4 266,00 грн.; від 31.01.2022 № 16 на суму 15 843,36 грн.; від 31.01.2022 № 17 на суму 48 829,88 грн.; від 31.01.2022 № 18 на суму 75 868,92 грн.; від 31.01.2022 № 19 на суму 43 871,28 грн.; від 31.01.2022 № 20 на суму 52 989,84 грн.; від 15.02.2022 № 22 на суму 16 616,76 грн.; від 15.02.2022 № 21 на суму 70 976,52 грн.; від 15.02.2022 № 23 на суму 47 752,92 грн.; від 15.02.2022 № 24 на суму 42 602,28 грн.; від 15.02.2022 № 25 на суму 49 058,76 грн.; від 15.02.2022 № 26 на суму 71 085,60 грн.; від 15.02.2022 № 27 на суму 51 590,76 грн.; від 15.02.2022 № 28 на суму 12 859,80 грн.; від 28.02.2022 № 29 на суму 35 573,52 грн.; від 28.02.2022 № 30 на суму 40 780,44 грн.; від 28.02.2022 № 31 на суму 24 235,56 грн.; від 28.02.2022 № 32 на суму 29 928,72 грн.; від 28.02.2022 № 33 на суму 33 522,24 грн.; від 28.02.2022 № 34 на суму 11 500,32 грн.; від 28.02.2022 № 35 на суму 12 684,00 грн.; від 28.02.2022 № 36 на суму 11 850,48 грн.; від 15.03.2022 № 37 на суму 23 090,16 грн.; від 15.03.2022 № 38 на суму 10 362,36 грн.; від 15.03.2022 № 39 на суму 4 493,40 грн.; від 15.03.2022 № 40 на суму 23 646,84 грн.

Щодо наданих до позовної заяви Актів наданих послуг від 16.10.2020 №56 на суму 12 898,43грн; від 16.10.2020 №57 на суму 23 326,45грн; від 16.10.2020 №58 на суму 46 578,66грн; від 16.10.2020 № 59 на суму 10 968,01грн; від 16.10.2020 №60 на суму 26 208,44грн; від 16.10.2020 №61 на суму 38 823,25грн; від 18.10.2020 №62 на суму 66 390,62грн; від 16.10.2020 №63 на суму 46 327,82грн.; від 31.10.2020 №64 на суму 57 799,08грн; від 31.10.2020 №65 на суму 12 252,84грн; від 31.10.2020 №66 на суму 28 434,52грн; від 31.10.2020 №67 на суму 10 423,27грн; від 31.10.2020 №68 на суму 7 667,23грн; від 31.10.2020 № 69 на суму 9 400,02 грн; від 31.10.2020 №70 на суму 25 443,43грн; від 15.11.2020 №71 на суму 58 951,73грн.; від 15.11.2020 № 72 на суму 23 944,09 грн.; від 15.11.2020 №73 на суму 6 788,84грн; від 15.11.2020 №74 на суму 57 807,01грн; від 15.11.2020 №75 на суму 1 273,61грн; від 15.11.2020 №76 на суму 53 825,72грн; від 15.11.2020 №77 на суму 11 960,03грн; від 15.11.2020 №78 на суму 568,81грн; від 15.11.2020 №79 на суму 61 572,92грн; від 15.11.2020 №80 на суму 59 855,34грн., представник позивача на вимогу суду апеляційної інстанції, викладену в ухвалі від 19.01.23 , в заяві від 13.02.23 (вх. № 1745) пояснив, що вони стосуються виконання іншого укладеного між сторонами договору на послуги автомобільною технікою- від 04.10.19 № ЕТ/СО/041019 та були додані до позову помилково з огляду на зміст підписаного сторонами Акту звірки розрахунків станом на 31.03.22, який є загальним за певний період по відношенню з певним контрагентом, а не сформований в межах одного договору.

Також позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції,викладену в ухвалі від 19.01.23 до вказаної заяви надано копії рахунків на сплату відповідних послуг, які ним виставлялись відповідачу.

Однак, відповідач всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням, за отримані за договором про надання послуг автомобільною та спеціальною технікою від 16.11.2020 №ЕТ/СО/161120 послуги розрахувався частково, з порушенням строку оплати на загальну суму 10421246,38 грн., що підтверджується наданою до позовної заяви банківською випискою по рахунку позивача, наданими позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції вищезазначеними рахунками на оплату послуг, а також заявою позивача від 20.09.2022 вх.№6667, в якій він підтвердив про сплату відповідачем 79791,94 грн. за певними платіжними дорученнями рахунків №218 від 31.12.2021, №223 від 31.12.2021, №215 від 31.12.2021, і яку, як він пояснив в цій заяві, помилково не було враховано при визначенні у позовній заяві суми основного боргу через несвоєчасне відображення в бухгалтерському обліку бухгалтером підприємства.

З огляду на наведене, станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції заборгованість відповідача за отримані послуги за Договором становить 1 666 959,62 грн., яка визнається відповідачем у відзиві на позов та в апеляційній скарзі.

Як зазначає позивач, між ТОВ "Сервіс Ойл" та ПП "Екотоп-1", з метою узгодження заборгованості з оплати за отримані послуги за вищевказаним Договором та визначення її розміру, був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2022.

У зв`язку з наявною заборгованістю відповідача за отримані послуги згідно з Договором від 16.11.2020 №ЕТ/СО/161120, позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 27 від 26.04.2022 про сплату заборгованості та штрафних санкцій.

Оскільки сума заборгованості відповідачем в повному обсязі сплачена не була, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як зазначено вище, наявними у матеріалах справи доказами (Актами наданих послуг, рахунками на оплату, банківськими виписками по рахунку позивача) та самим відповідачем підтверджено надання йому позивачем послуг за Договором на суму 12088206 грн.та їх часткову оплату на суму 10421246,38 грн. і наявність у зв`язку з цим основного боргу на суму 1 666 959,62 грн.

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

В процесі підготовки справи до апеляційного розгляду судом встановлено наступне.

Позивач в позовній заяві в обгрунтування позовних вимог про стягнення 1 746 751,56 грн. основного боргу за договором про надання послуг автомобільною та спеціальною технікою від 16.11.2020 №ЕТ/СО/161120 та нарахованих на цей борг 52 055,40 грн. пені, 119 595,19 грн. 3% річних, 263 691,19 грн. інфляційних втрат посилається на те, що ним на виконання умов Договору за період з листопада 2020 року по 15 березня 2022 року відповідачу надано послуги на загальну суму 12088206 грн., на підтвердження чого сторонами підписано Акти надання послуг, але станом на 24 квітня 2022 року відповідачем здійснено частковий розрахунок на загальну суму 10341454,44 грн. за відповідними платіжними дорученнями, у зв`язку з чим, несплаченою залишилась вартість наданих послуг на загальну суму 1746751,56 грн., яку сторони підтвердили в підписаному ними Акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.22.

На вказану суму боргу позивач нарахував за визначені в позовній заяві періоди прострочення спірні суми пені, інфляційних втрат та 3% річних.

На підтвердження викладених в позовній заяві обставин, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги, ним надано великий обсяг документів: копії Актів надання послуг та виписку по банківському рахунку, а також складений сторонами Акт звірки розрахунків станом на 31.03.22.

При цьому в матеріалах справи відсутні платіжні документи щодо оплати відповідачем послуг за договором про надання послуг автомобільною та спеціальною технікою від 16.11.2020 №ЕТ/СО/161120, а зазначені виписки по банківському рахунку не містять відомостей щодо того, на підставі якого договору здійснено відображені у виписці платежі, в той час як у відомостях щодо призначення платежів міститься відсилка до певних рахунків, на підставі яких вони здійснювалися, які в матеріалах справи відсутні.

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.22 також не містить відомостей щодо того, розрахунків за якими господарськими правовідносинами сторін він складався, зокрема якого договору він стосується, в той час як в частині Актів надання послуг, складених у період до 16.11.20, які додано до позовної заяви, зазначено відомості щодо їх складання на підставі договору на послуги автомобільною технікою від 04.10.19 № ЕТ/СО/041019, а тому відсутні підстави вважати, що вказаний Акт звірки стосується розрахунків лише за спірним договором про надання послуг автомобільною та спеціальною технікою від 16.11.2020 №ЕТ/СО/161120.

Разом з цим, відповідач у відзиві на позов визнав суму основного боргу, але в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 1666959,62 грн. основного боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, тобто його вимоги зводяться до прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про повну відмову в позові.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено принцип змагальності та розкрито його зміст.

Так, відповідно до цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено принцип диспозитивності.

Згідно з ч. 1 цієї статті суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, статтею 74 Господарського процесуального кодексу України врегульовано питання щодо обов`язку доказування та подання доказів.

Згідно з цією статтею кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.(частина 1)

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи(частина 3).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 42 Господарського процессуального кодексу України передбачено право учасників справи подавати докази та встановлено обов`язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а також подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З системного тлумачення наведених норм вбачається, що за загальним правилом, відповідно до принципу змагальності обов`язок доказування покладається на сторони із надання їм права подавати докази в обґрунтування своїх вимог чи заперечень та заборонено суду збирати докази.Натомість роль суду зводиться до керування ходом судового процесу, роз`яснення у випадку необхідності учасникам процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків(ст. 13 ГПК України).

При цьому колегія суддів зазначає, що змагальність та рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надано можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" ("Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands") від 27.10.1993, заява № 14448/88, § 33).

Разом з тим, положеннями ч. 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, в якості виключення із загального правила щодо заборони суду збирати докази передбачено право суду витребувати з власної ініціативи докази у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України поряд з правами учасників справи щодо подання доказів в обґрунтування своїх вимог чи заперечень встановлює низку обов`язків у сфері доказування, до яких, зокрема, належать обов`язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а також подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Вищенаведені обставини щодо одночасного посилання позивача в позовній заяві на проведення відповідачем часткової оплати послуг за спірним Договором згідно з платіжними дорученнями, ненадання цих платіжних документів, а надання на підтвердження часткової оплати лише банківських виписок, які не містять відомостей щодо того, на підставі якого договору здійснено відображені у виписці платежі, із відсилкою до певних рахунків, на підставі яких вони здійснювалися, які в матеріалах справи відсутні, надає суду підстави для обгрунтованих сумнівів у добросовісності поведінки позовача щодо ненадання відповідних рахунків, що, відповідно надає підстави для витребування вказаних рахунків у позивача..

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції ухвалою від 19.01.23 витребував у позивача рахунки, які ним виставлялись відповідачу-Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" на оплату послуг за договором про надання послуг автомобільною та спеціальною технікою від 16.11.2020 №ЕТ/СО/161120.

На виконання вказаної ухвали позивач через систему «Електронний суд» надіслав заяву, до якої додав копії вказаних рахунків, в яких підставою оплати зазначено саме договір про надання послуг автомобільною та спеціальною технікою від 16.11.2020 №ЕТ/СО/161120

та які долучено до матеріалів справи та враховано в якості доказів під час здійсненя апеляційного перегляду даної справи.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 1 666 959,62 грн. є правомірним.

Щодо позовних вимог про стягнення нарахованих на вказаний борг пені, інфляційних та 3% річних, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки, як зазначено вище, відповідач сплатив вартість отриманих послуг частково та відповідні оплати здійснено з порушенням встановленого договором строку, він є боржником, який прострочив виконання зазначеного грошового зобов`язання.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 5.9 Договору, за недотримання строків оплати наданих Послуг, визначених у п. 4.7. цього Договору, Замовник на письмову вимогу Виконавця, сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

На підставі умов п. 5.9 Договору порзивач нарахував до стягнення 52 055,40 грн. пені,, а на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України- 119 595,19 грн. 3% річних та 263 691,19 грн. інфляційних втрат

Як зазначено вище, в обгрунтування відмови у стягненні сум суд першої інстанції послався на неможливість перевірки правильності нарахування позивачем зазначених сум із здійсненням власного обрахунку, з огляду на те, що з урахуванням вимог ч. 6 статті 232 ГК України нарахування пені починається з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а припиняється через 6 місяців, тому для її обрахунку слід враховувати борг по кожному акту окремо та нарахування починати з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та припиняти через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Разом з тим, в наданому позивачем розрахунку пені не міститься усіх дат та сум проплат відповідачем коштів за отримані послуги, із посиланням на акт, по якому саме відбулася оплата, в ньому не конкретизовано по яких актах здійснено погашення боргу та у яких сумах, а лише наявна вказівка на яку загальну суму боргу нараховано пеню, а з наданого розрахунку інфляційних та річних взагалі неможливо встановити періоди нарахування.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, одним із завдань підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а згідно з ч. 1 статті 209 цього Кодексу, суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції ухвалою від 23.01.23 зобов`язав позивача надати уточнений розрахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та річних із відображенням по кожному Акту наданих послуг за договором про надання послуг автомобільною та спеціальною технікою від 16.11.2020 №ЕТ/СО/161120 дат настання оплат основного боргу, дат та сум проплат відповідачем коштів за отримані послуги.

На виконання ухвал суду апеляційної інстанції від 19.01.23 та від 23.01.23 позивач через систему «Електронний суд» надіслав заяву, до якої додав уточнений розрахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та річних із відображенням по кожному Акту наданих послуг за договором про надання послуг автомобільною та спеціальною технікою від 16.11.2020 №ЕТ/СО/161120 дат настання оплат основного боргу, дат та сум проплат відповідачем коштів за отримані послуги.

Відповідно до вказаного розрахунку, правильність якого перевірено судом апеляційної інстанції, обгрунтованим є нарахування 52 055,40 грн. пені , 113491,99 грн. 3% річних та 236202,40 грн. інфляційних втрат, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині заявлених до стягнення 6103,20 грн. 3% річних та 27488,79 грн. інфляційних втрат позовні вимоги задоволенню не підлягають за їх необгрунтованістю.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на обставини введення на території України воєнного стану та запровадження у зв`язку з цим Постановою НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" заборони здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь як на на форс-мажорні обставини, через які відповідач був позбавлений можливості здійснити розрахунок за договором, як на підставу для продовження строку оплати послуг за Договором до усунення відповідних обставин та звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З вищенаведених норм вбачається, що чинне законодавство пов`язує наявність форс-мажорних обставини з підставами для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань та наявність відповідних обставин не є підставою для звільнення від виконання зобов`язання.

Договором сторони не передбачили форс-мажорні обставини в якості підстави для автоматичної зміни строку оплати наданих послуг, в той час як пунктами 6.1.,6.4. 6.5. такі обставини передбачені в якості підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання та відмови від виконання зобов`язань(в разі, якщо форс-мажорні обставини тривають більше шести місяців).

Разом з цим, пунктом 6.5. Договору передбачено, що сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим Договором, повинна у строк, що не перевищує десяти календарних днів сповістити іншу сторону про настання таких обставин.

При цьому, наслідком несвоєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини, вказаним пунктом Договору передбачено позбавлення відповідної сторони можливості на них посилатися в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Верховний Суд в постанові від 31.08.22 у справі № 910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Разом з цим, відповідач не вчинив дій, спрямованих на своєчасне повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обстивн, що має наслідком неможливість посилатися на відповідні обставини в якості підстав для звільнення від відповідальності.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 52 055,40 грн. пені , 113491,99 грн. 3% річних та 236202,40 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з чим оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, а в іншій частині рішення щодо відмови у стягненні 6103,20 грн. 3% річних та 27488,79 грн. інфляційних втрат слід залишити без змін.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на останнього, у зв`язку із залишенням цієї скарги без задоволення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Єкотоп-1" задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.09.22 у справі № 917/436/22 скасувати в частині відмови у стягненні 52 055,40 грн. пені , 113491,99 грн. 3% річних та 236202,40 грн. інфляційних втрат, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, в частині розподілу судових витрат рішення змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (36000, м.Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 9/17, код ЄДРПОУ 38516938) на користь Приватного підприємства "Екотоп -1" (38760, Полтавська область, Полтавський район, с.Микільське, вул. Центральна, буд. 89, код ЄДРПОУ 43224882) 1666959,62 грн. - основного боргу, 52 055,40 грн. пені, 113491,99 грн. 3% річних, 236202,40 грн. інфляційних втрат та 31030,64 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (36000, м.Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 9/17, код ЄДРПОУ 38516938) на користь Приватного підприємства "Екотоп -1" (38760, Полтавська область, Полтавський район, с.Микільське, вул. Центральна, буд. 89, код ЄДРПОУ 43224882) 9039,37 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.02.23

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль