ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Рішення
"16" лютого 2023 р. м. Ужгород Справа №907/177/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Конвектор, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Беукс, м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення суми 1 302 000 грн попередньої оплати за Договором купівлі продажу №23/06 від 23.06.2021,
Суддя господарського суду Пригара Л.І.
Секретар судового засідання Іваниш Д.П.
представники:
Позивача не з`явився
Відповідача не з`явився
СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ
Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Конвектор, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Беукс, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 1 302 000 грн попередньої оплати за Договором купівлі продажу №23/06 від 23.06.2021.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.04.2022 відкрито провадження у справі №907/177/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.06.2022. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву.
Ухвалами суду від 09.06.2022, 11.08.2022 та 13.09.2022 підготовчі засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.
У підготовчому засіданні 19.10.2022 судом за участю уповноважених представників сторін оголошено перерву до 16.11.2022.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2022 закрито підготовче провадження у справі №907/177/22 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 14.12.2022. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання судом визнана на власний розсуд.
Ухвалою суду від 21.12.2022 судове засідання у справі призначено на 16.02.2023 з підстав, викладених в ухвалі суду.
Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання б/н від 16.02.2023 (вх. №02.3.1-02/1142/23 від 16.02.2023), яким просить розглянути дану справу без його участі; заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвалою суду від 21.12.2022 явка учасників справи в судове засідання 16.02.2023 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі ухвалено судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА
Позивач просить задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки оплаченого позивачем товару відповідно до укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №23/06 від 23.06.2021, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми 1 302 000 грн попередньої оплати.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, повідомлення про вручення ухвал містяться у матеріалах справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
23.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Конвектор (покупцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Беукс (постачальником, відповідачем у справі) було укладено Договір купівлі-продажу №23/06 (далі Договір), пунктом 1.1. якого передбачено, що на підставі даного Договору постачальник зобов`язується виготовити, а покупець належним чином прийняти та оплатити продукцію, а саме: - виготовлення дошки полової соснової (товщина 40 мм, ширина 120-140 мм) в кількості 8 м3 за ціною 18 000 грн/м3, в т.ч. ПДВ 3000 грн; - виготовлення вагонки з сосни, ялини товщиною 18 мм, шириною 80-90 мм, 400 м2 за ціною 300 грн/м2, в т.ч. ПДВ 50 грн; - виготовлення дошки терасної термообробленої з ясена (сорт 1) 50 м2 за ціною 1920 грн/м2, в т.ч. ПДВ 320 грн; - виготовлення вагонки вільхової товщиною 18 мм, шириною 80-90 мм, 50 м2 за ціною 360 грн/м2, в т.ч. ПДВ 60 грн; - виготовлення бруса клеєного, профільованого з сосни (ялиці) перетином 140х160х3000, 4000, 5000, 6000 35 м3 за ціною 26 400 грн, в т.ч. ПДВ 4400 грн.
Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна вартість товару згідно даного Договору складає 1 302 000 грн, в т.ч. ПДВ 217 000 грн.
Покупець оплачує товар шляхом перерахування 100% від вартості продукції, зазначеної в даному Договорі, протягом двох днів з моменту підписання даного Договору (п. 2.3. Договору).
Згідно із п. 3.4., 3.5. Договору, постачальник має право поставляти товар частинами. Термін виготовлення продукції протягом чотирьох місяців з моменту отримання оплати згідно п. 2.3. даного Договору.
За змістом п. 3.3 Договору, при прийманні-передачі товару постачальник надає покупцю оригінал видаткової накладної та товаро-транспортної накладної. У разі відсутності вищевказаних документів покупець має право відмовитися від приймання даного товару. Також сторонами складається двосторонній акт приймання-передачі товару за якістю і кількістю.
Даний Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного його виконання (п. 4.3. Договору).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору купівлі-продажу №23/06 від 23.06.2021 здійснено попередню оплату вартості товару в розмірі 1 302 000 грн, свідченням чого є наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень №955 від 24.06.2021 на суму 700 000 грн та № 975 від 25.06.2021 на суму 602 000 грн.
У подальшому, позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу №06 від 17.01.2022, за змістом якої ТОВ Завод Конвектор просило у строк до 24.01.2022 поставити продукцію (товар) згідно з Договором купівлі-продажу №23/06 від 23.06.2021 та повідомити покупця про дату і час відповідної поставки, а у випадку відмови ТОВ Беукс від виконання договірних зобов`язань повернути позивачу суму 1 302 000 грн перерахованої відповідачу попередньої оплати. Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вищенаведену вимогу уповноваженим представником відповідача отримано під розписку 18.01.2022.
Листом №2 від 24.01.2022 ТОВ Беукс повідомило позивача про те, що не відмовляється від виконання взятих на себе договірних зобов`язань та гарантувало здійснення поставки продукції протягом лютого-березня 2022 року.
Водночас відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу №23/06 від 23.06.2021, поставку товару у строк, обумовлений сторонами та зазначений у листі №2 від 24.01.2022, не здійснив, кошти не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 302 000 грн. попередньої оплати у примусовому порядку.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.
За положеннями ст. 525 та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору купівлі-продажу №23/06 від 23.06.2021 було проведено попередню оплату вартості товару у розмірі 1 302 000 грн, що, у свою чергу, зумовило виникнення у відповідача обов`язку виготовити та поставити позивачу відповідний товар.
В подальшому, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань у частині виготовлення та фактичної поставки товару позивач звернувся до останнього із вимогою №06 від 17.01.2021, у якій просив у строк до 24.01.2022 поставити товар або у випадку відмови від поставки повернути передоплату у розмірі 1 302 000 грн.
Листом №2 від 24.01.2022 ТОВ Беукс визнало факт невиконання зобов`язань у строк, визначений Договором №23/06 від 23.06.2021, та повідомило про здійснення поставки товару у строк до 31.03.2022.
Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України визначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому, доведеної до продавця (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №910/15963/20).
Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/2275/17).
Правова природа перерахованої суми, як попередньої оплати, визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов`язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов`язання. Отже після пред`явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати, зобов`язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов`язання з повернення коштів.
Водночас аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Судом встановлено, що предметом позову в даній справі є стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачений товар поставлено не було.
Відповідач документальних доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу №23/06 від 23.06.2021 в частині виготовлення та поставки товару позивачу суду не надав.
Оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не поставив товар у строки, передбачені умовами Договору, то у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджений, зокрема, платіжними дорученнями №955 від 24.06.2021 та № 975 від 25.06.2021.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду документальних доказів у підтвердження факту поставки останнім відповідного товару позивачу, а також не надав свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 1 302 000 грн попередньої оплати за Договором купівлі-продажу №23/06 від 23.06.2021 є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 19 530 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
СУД УХВАЛИВ:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Беукс, вул. Гранітна, будинок 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40113792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Конвектор, вул. Гранітна, будинок 5, м. Ужгород, Закарпатська область, 88007 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 30104493) суму 1 302 000 грн (Один мільйон триста дві тисячі гривень) попередньої оплати за Договором купівлі продажу №23/06 від 23.06.2021, а також 19 530 грн (Дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 27.02.2023.
Суддя Пригара Л.І.
Суд | Господарський суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 16.02.2023 |
Оприлюднено | 28.02.2023 |
Номер документу | 109208461 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Закарпатської області
Пригара Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні