Рішення

від 16.02.2023 по справі 912/1699/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 рокуСправа № 912/1699/22

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/1699/22 від 19.12.2022

за позовом: Фермерського господарства "Глорія" (далі - ФГ "Глорія"), код ЄДР 31872703, с. Виноградівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28421

до відповідача: Фермерського господарства "ДЮК" (далі - ФГ "Дюк"), код ЄДР 30350868, с. Семенасте, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27133

про визнання недійсним договору,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ФГ "Глорія" до ФГ "ДЮК" про визнання недійсним договору №05-06-17 від 05 червня 2017 року з додатком 1 від 05 червня 2017 року, про сумісну діяльність укладеного між фермерським господарством "Глорія" та фермерським господарством "ДЮК".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.06.2017 між ФГ "Глорія" в особі голови ФГ Кучеренка Миколи Івановича та ФГ "ДЮК" в особі голови ФГ Кутюка Сергія Юрійовича було укладено договір про сумісну діяльність №05-06-17, на земельну ділянку загальною площею 22,1 га ріллі, для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 02.01), кадастровий номер 3522880900:02:000:7031, яка розташована на території Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області за межами с. Виноградівка. До вказаного договору було складено та підписано Додаток 1 про сумісну діяльність №05-06-17 від 05.06.2017, відповідно до якого сторони домовились, що ФГ "ДЮК" передає ФГ "Глорія" в користування суму коштів еквівалентну 25 000, 00 дол. США, що в свою чергу є підставою для визнання недійсним договору про сумісну діяльність, як удаваного, оскільки його вчинено для приховування іншого правочину, а саме договору оренди/суборенди земельної ділянки. Відповідно, протягом поточного року, ФГ "ДЮК" одноосібно було оброблено та засіяно земельну ділянку, що належить ФГ "Глорія", чим порушено умови договору про спільну діяльність, а також норми та вимоги чинного законодавства врегульовані Господарським кодексом України.

Ухвалою від 19.12.2022 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1699/22, ухвалив справу №912/1699/22 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 17.01.2023 - 12:30, встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

Копія ухвали суду від 19.12.2022 направлена на адреси сторін 19.12.2022 листами з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №2501275109327 відповідач отримав ухвалу від 19.12.2022 - 23.12.2022, тому п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов сплив 09.01.2023, враховуючи, що останній день строку - 07.01.2023 припав на вихідний день.

До господарського суду 17.01.2023 електронною поштою без кваліфікованого електронного підпису надійшло клопотання відповідача №б/н від 17.01.2023 відкласти підготовче зсідання призначене о 12 год. 30 хв. 17.01.2023 року на інший день у зв`язку з необхідністю залучити до участі в справі фахівця в галузі права (в господарських правовідносинах) та уповноважити його для представництва інтересів ФГ "ДЮК" у судових засідання, під час розгляду справи №912/1699/22; подовжити термін подання відзиву на позовну заяву терміном на 15 днів, з метою складання відзиву та направлення його на адресу суду та позивача.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до п. 12, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги":

електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис;

кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Отже, за відсутності кваліфікованого електронного підпису документ, що надійшов на електронну адресу суду не вважається підписаним. Тому, правові підстави для розгляду вказаного клопотання по суті відсутні.

Протокольною ухвалою від 17.01.2023 господарський суд на підставі ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оголосив перерву в підготовчому засіданні до 02.02.2023 о 12:30 год.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату переказу №2501275132647, яке міститься в матеріалах справи.

Сторони не подали інших заяв чи клопотань, які підлягають розгляду у підготовчому засіданні та не заперечили можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи №912/1699/22 до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 02.02.2023 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу №912/1699/22 до судового розгляду по суті на 16.02.2023 о 14:30 год.

09.02.2023 до господарського суду від позивача надійшла заява №б/н від 01.02.2023 з проханням долучити до матеріалів справи копію попереднього статуту ФГ "Глорія" та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.07.2022 року №4729176 у зв`язку з тим, що Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права долучений до позовної заяви, містив технічну помилку.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату переказу №2501275131861, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

16.02.2023 до господарського суду від позивача надійшла заява №б/н від 16.02.2023 з проханням розгляд справи №912/1699/22 за позовом ФГ "Глорія" до ФГ "Дюк" про визнання недійсним договору про сумісну діяльність провести без участі позивача, вимоги за позовом підтримує у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09.11.2021 по справі №391/97/21 (провадження №2/391/74/21) позовну заяву ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, третя особи яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Кутюк Сергій Юрійович про визнання в порядку спадкування правонаступником майна та прав померлого засновника (члена) фермерського господарства задоволено повністю. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником майна та прав засновника (голови) фермерського господарства "Глорія", як спадкоємицю першої черги спадкування за законом з перспективою подальшого ведення фермерського господарства.

Як встановлено ч. 3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Таким чином, дані Єдиного державного реєстру судових рішень є офіційною інформацією.

Згідно з даними сайту Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), станом на 16.02.2023 в ньому наявна інформація про рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09.11.2021 по справі №391/97/21 (провадження №2/391/74/21), яке набрало законної сили 06.04.2022.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за кодом ЄДР 31872703, №323075998 від 16.02.2023 зареєстровано за ФГ "Глорія" право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3522880900:02:000:7031, площею 22.1 га, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, власник: Компаніївська селищна рада. Документи, подані для державної реєстрації: відомості з ДЗК, серія та номер 56159349, виданий 06.07.2022, видавник: Державний земельний кадастр; державний акт на право постійного користування землею, серія та номер: КР0000121, виданий 23.07.2001, видавник: Компаніївська районна рада.

05.06.2017 між ФГ "Глорія" (Сторона 1) в особі голови ФГ Кучеренка Миколи Івановича, що діє на підставі Статуту, та ФГ "ДЮК" (Сторона 2) в особі голови ФГ Кутюка Сергія Юрійовича, що діє на підставі Статуту, укладено Договір про сумісну діяльність №05-06-17 від 05.06.2017 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого сторони за даним Договором зобов`язуються шляхом об`єднання: трудової участі, майна та грошей, вказаних у розділі 6 даного Договору сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети - реалізації врожаю с/г культур, зібраних на протязі десяти років, шляхом проведення сільськогосподарських робіт на орних землях Сторони 1, площею 22,10 га, і надалі по тексту - Земля.

Відповідно до п. 1.2. Договору визначення на місці орних земель площею 22,1 га, необхідних для досягнення мети даного Договору і для виконання на них сільськогосподарських робіт, вказаних в пункті 3 та 4 даного Договору, проводиться повноважними представниками Сторін.

Згідно з п. 2.1. Договору для досягнення мети за даними Договором Сторони зобов`язуються:

- Спільно визначати графік проведення сільськогосподарських робіт;

- Спільно забезпечувати облік виконаних с/г робіт;

Залік витрат на сумісну діяльність Сторін буде здійснюватись у відповідності з актами виконаних робіт, які Сторони узгоджують і підписують. (п. 2.2. Договору)

Відповідно до п. 3.1.-3.5. Договору Сторона 1 зобов`язується при необхідності за власний рахунок проводити необхідні с/г роботи в допомогу Стороні 2. Виконувати поставку найманим або власним транспортом, за свій рахунок зібраного врожаю на елеватор чи тік за згодою Сторін. Сплачувати податки пов`язані з діяльністю Сторони 1. При необхідності за власний рахунок забезпечувати працівників в період виконання с/г робіт харчуванням. Забезпечує охорону с/г техніки Сторони 1. Забезпечує постачання паливно-мастильними матеріалами, у тому числі наданими Стороною 2, в період виконання с/г робіт.

Згідно з п. 4.1.-4.5. Договору Сторона 2 зобов`язується за власний рахунок проводити необхідні с/г роботи згідно з узгодженою Сторонами сівозміною землі, виконувати доставку власним транспортом, за свій рахунок зібраного врожаю на елеватор чи тік. За власний рахунок забезпечує працівників в період виконання ними с/г робіт, харчування і приміщенням для відпочинку. Забезпечує дотримання цими працівниками правил техніки безпеки. Забезпечує охорону с/г техніки в період виконання с/г робіт. Забезпечує безперебійне постачання паливно-мастильних матеріалів, утому числі наданих Стороною 1, для с/г техніки, в період виконання с/г робіт.

Ведення спільних справ за даним Договором здійснюється Сторонами за їх спільною згодою. Сторона 2 є повноважним представником Сторони 1, керує всією сумісною діяльністю та чинить усі необхідні дії та акти для досягнення поставленої за Договором мети. Всі фінансові операції по сумісній діяльності Сторін здійснюється через розрахунковий рахунок Сторони 1. (п. 5.1.-5.3. Договору)

Внесок Сторони 2 трудова участь її працівників, а також с/г техніки та обігові кошти необхідні для досягнення - мети договору. Внесок Сторони 2 визначається згідно пункту 2.2 договору. Частка Сторони 2 складає 50 (п`ятдесят) % прибутку від реалізованого врожаю. Внесок Сторони 1 - трудова участь її працівників, а також с/г техніка та обігові кошти необхідні для досягнення мети Договору. Внесок Сторони 1 визначається згідно пункту 2,2 Договору. Частка Сторони 1 складає 50 (п`ятдесят) % прибутку від реалізованого врожаю. (п. 6.1.-6.6. Договору)

Згідно з п. 7.1. Договору грошові та майнові внески Сторін, а також майно, створене або придбане Сторонами в результаті сумісної діяльності, складає їх спільну часткову власність.

Валовий дохід, що отримується за даним Договором в результаті сумісної діяльності. використовується в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат Сторін. Прибуток, що отримується Сторонами від сумісної діяльності, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначених в розділі вданого Договору. Підбиття підсумків сумісної діяльності і розподіл прибутку між Сторонами здійсниться на підставі акту, який складають Сторони. Фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку Стороні 2 та отримання відповідної часті прибутку Стороною 1. (п. 8.1.-8.3. Договору)

Даний Договір діє з моменту підписання і до повного взаєморозрахунку Сторін, який підтверджується актом, підписаним повноважними представниками Сторін. (п. 14 Договору)

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Крім того 05.06.2017 сторонами підписано Додаток 1 до Договору про сумісну діяльність №05-06-17 від 05.06.2017, відповідно до якого Сторони домовились, що Сторона 2 передає в користування Стороні 1 суму коштів еквівалентну 25 000 (двадцять п`ять тисяч) дол. США. Валовий дохід від сумісної діяльності на протязі п`яти років належить Стороні 2. Сторона 1 на протязі п`яти років не приймає участі в сумісній діяльності, а лише надає Стороні 2 землю згідно Договору в користування та можливість використовувати рахунки Сторони 1 для досягнення мети основного Договору.

Додаток до договору підписаний сторонами та скріплений печатками.

Зазначене в свою чергу є підставою для визнання недійсним договору про сумісну діяльність, як удаваного, оскільки його, на думку позивача, вчинено для приховування іншого правочину, а саме договору оренди/суборенди земельної ділянки.

Згідно з ч. 4 ст. 176 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка передбачає право суб`єктів господарювання разом здійснювати господарську діяльність, для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб`єкта господарювання. Таким чином, сплативши кошти, згідно додатку №05-06-2017 від 05.06.2017 ФГ "ДЮК" усунув ФГ "Глорію", як суб`єкта господарювання для здійснення спільної діяльності.

Позивач зазначає, що протягом поточного року, ФГ "ДЮК" одноосібно було оброблено та засіяно земельну ділянку, що належить ФГ "Глорія", чим порушено умови договору про спільну діяльність, а також норми та вимоги чинного законодавства врегульовані Господарським кодексом України.

У зв`язку з вищевикладеним, та з метою правового врегулювання питання щодо подальшого використання та обробітку земельної ділянки загальною площею 22,1 га ріллі, що належить на праві постійного користування землею ФГ "Глорія", позивачем надіслано пропозицію компенсувати витрати ФГ "ДЮК", а саме на паливно-мастильні матеріали, використання сільськогосподарської техніки, роботу працівників, посівний матеріал, добрива, тощо та надати можливість самостійно зібрати урожай, за умови розірвання вказаного вище договору.

Разом з тим, листом було обумовлено і інші пропозиції, щодо врегулювання конфлікту, а саме укладання нового договору про спільну діяльність терміном на 1-2 роки, за умови розірвання попереднього договору за згодою сторін, на попередньо оговорених і більш деталізованих умовах. До речі, термін сумісна діяльність не визначена жодним правовим актом, а тому суперечить чинному законодавству.

Протягом двох місяців, з моменту відправлення пропозиції ФГ "ДЮК", а саме 20.07.2022, що підтверджено Інформацією вказаною в рекомендаційному направлені ПАТ "Укрпошта" ВПЗ Компанїївка, Кропивницького району Кіровоградської області, відповіді на лист, або можливої зустрічної пропозиції щодо врегулювання порушеного у заяві конфлікту від фермерського господарства не надійшло.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (ст. 235 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20), що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

При цьому господарський суд зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

Cтаттею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом положень ч. 1-2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з ч. 1-2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Положеннями ч. 1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі, договір оренди землі укладається саме на платній основі.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми цивільного та земельного законодавства України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №915/166/17 зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформулював такий правовий висновок:

"Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій".

Аналогічний висновок міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №920/22/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19.

Судом встановлено, що порядок проведення між сторонами розрахунків передбачений у Додатку №1 до Договору про сумісну діяльність №05-06-17 від 05.06.2017 шляхом передачі відповідної суми грошових коштів ФГ "Глорія", при цьому останнє на протязі п`яти років не приймає участі в сумісній діяльності, а лише надає ФГ "Дюк" землю згідно Договору в користування та можливість використовувати рахунки ФГ "Глорія" для досягнення мети основного Договору.

Такі розрахунки, згідно наведених вимог Закону України "Про оренду землі", є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою для, в даному випадку, проведення сільськогосподарських робіт (п. 1.1 договору) та отримання позивачем плати за користування цією земельною ділянкою.

Порівняльний аналіз положень спірного договору з положеннями як глави 77 Цивільного кодексу України, так і ст. 5, 13, 15 Закону України "Про оренду землі", в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між сторонами в даній справі фактично був укладений договір оренди земельної ділянки.

Отже господарський суд дійшов висновку, що на його підставі відповідач фактично отримав право використовувати земельну ділянку на платній основі за 25 000 дол. США. При цьому суд встановив наявність таких істотних умов договору оренди, як об`єкт оренди (земельна ділянка), дата укладення та строк дії оренди, умови оплати.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що договір №05-06-17 від 05 червня 2017 року з додатком 1 від 05 червня 2017 року, про сумісну діяльність відноситься до удаваних правочинів, оскільки за його змістом він виражає волю його сторін на укладання саме договору оренди землі.

Разом з тим, ч. 2 ст. 235 ЦК України передбачено правові наслідки визнання правочину удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 8 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач користується земельною ділянкою площею 22,1 га на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії та номер: КР0000121 від 23.07.2001, виданого Компаніївською районною радою.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Разом з тим, відповідно до наведених положень законодавства, користувачу не надано право розпоряджатись наданими йому у користування землями шляхом їх передачі в оренду, оскільки таким правом наділений лише власник землі або уповноважена ним особа.

Суд зазначає, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачеві земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи викладене, спірний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вищевикладене свідчить про недійсність договору про спільну діяльність на підставі ч. 1, 2, 5 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 207 ГК України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 920/22/18. Вказана позиція також послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19, від 17.08.2021 у справі №904/4885/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20.

Отже, за обставинами цієї справи наведене свідчить про відсутність у сторін договору справжньої мети здійснювати спільну діяльність і про удаваний характер договору про спільну діяльність.

Відтак, господарський суд приходить до висновку, що сторони, уклавши прихований договір оренди землі, діяли з порушенням норм земельного законодавства та наявні правові підстави для визнання договору №05-06-17 від 05.06.2017 з додатком 1 від 05.06.2017 про сумісну діяльність, укладеного між Фермерським господарством "Глорія" (код ЄДР 31872703) та Фермерським господарством "ДЮК" (код ЄДР 30350868), недійсним.

Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для його задоволення в повному обсязі.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір №05-06-17 від 05 червня 2017 року з додатком 1 від 05 червня 2017 року про сумісну діяльність, укладений між Фермерським господарством "Глорія" (код ЄДР 31872703) та Фермерським господарством "ДЮК" (код ЄДР 30350868).

Стягнути з Фермерського господарства "ДЮК" (код ЄДР 30350868, с. Семенасте, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27133) на користь Фермерського господарства "Глорія" (код ЄДР 31872703, с. Виноградівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28421) судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 27.02.2023.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.