Рішення

від 21.02.2023 по справі 914/2282/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2023 Справа № 914/2282/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши матеріали заяви про стягнення судових витрат у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Осктрейд», м. Коростень, Житомирська обл.,

до відповідача: Приватного підприємства «Захід-бетон-буд», м. Львів

про: стягнення 405 095,74 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Брожко Н.І.;

від відповідача: не з`явився;

встановив:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2282/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Осктрейд» до Приватного підприємства «Захід-бетон-буд» про стягнення 405 095,74 грн.

За результатами розгляду справи, 31.01.2023 Господарським судом Львівської області було ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Захід-бетон-буд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Осктрейд» 130 095,74 грн та судовий збір в розмірі 4013,94 грн. Провадження у справі в частині стягнення 275 000,00 грн закрито.

07 лютого 2023 року на адресу суду надійшла заява (Вх. №516/23) представника Позивача про ухвалення додаткового рішення у зв`язку з відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42900,00 грн та 6076,44 грн судового збору

Ухвалою від 08.02.2023 суд призначив розгляд заяви в судовому засіданні на 15.02.2023 з явкою сторін на власний розсуд.

Ухвалою від 15.02.2023 суд відклав розгляд справи на 21.02.2023.

В судове засідання 21.02.2023 представник Позивача з`явився в режимі відеоконференції, надала пояснення по суті заяви, просила таку задоволити, представник відповідача не з`явився, причин не явки не вказав, заперечення на заяву про відшкодування витрат на правову допомогу на надав.

В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду: копію договору про надання правової допомоги № 7/2022 від 04.05.2022 року; копію акту приймання наданих послуг від 31.01.2023; копію рахунку від 31.01.2023 року.

Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 ч.8 ст.129 ГПК України, докази у підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються стороною до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заява позивача про розподіл судових витрат та долучення доказів про надання правової допомоги, надіслана до суду 03.02.2023 та зареєстрована 07.02.2023.

Отже, докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, подані позивачем в межах строків визначених ч.8 ст.129 ГПК України, а їх поданню передувала відповідна заява позивача подана до закінчення судових дебатів.

Крім того, Представником позивача у позовній заяві було зазначено, про подальшу компенсацію витрат на правничу правову допомогу в сумі 20 000,00 грн. Також зазначено, що повний та точний розрахунок понесених судових витрату зв`язку з вирішенням даного спору буде надано суду по факту їх понесення.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача ТОВ «Осктрейд» представляла адвокат Брожко Н. І., яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги № 10/01/22 від 10.01.2022 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1257170.

Повноваження Брожко Н. І., як адвоката, підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 8916/10 від 13.03.2020.

Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, ТОВ «Осктрейд» звернулось до Адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери» про що було укладено відповідний Договір про надання правової допомоги № 7/2022 від 04.05.2022 року.

Пунктом 1.1 Договору про надання правової допомоги визначено Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов`язання з якісного і своєчасного надання Замовнику Послуг, а Замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати належним чином надані Послуги (перелік визначено Договором).

Відповідно до умов пункту 3.1 договору Сторони досягли згоди, що оплата Послуг, наданих у зв`язку з виконанням предмету цього Договору, на день підписання Договору встановлюється в залежності від посади співробітника Виконавця, який безпосередньо виконує конкретне замовлення і складає, без ПДВ (1 год роботи): Керівний Партнер 3000,00 грн, Заступник Керівного Партнера- 2700,00, Адвокат 2500,00, Помічник адвоката 2200,00. Мінімальною одиницею надання Послуг є 6 хвилин, що становлять 1/10 години.

За погодженням сторін до оплачуваного Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСКТРЕЙД» часу включається весь час, витрачений адвокатським об`єднанням на виконання послуг для Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСКТРЕЙД».

Пунктом 3.5 Договору, предбачено, що Замовник зобов`язаний оплатити Послуги Виконавця протягом3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами акту прийому Послуг, або здійснити передоплату за Послуги Виконавця в залежності від домовленості Сторін.

Як свідчать матеріали справи, виконавцем клієнту були надані юридичні послуги, що підтверджується відповідною копією акту приймання наданих послуг від 31.01.2023 на суму 42900,00 грн з ПДВ. Зокрема згідно вказаного акту адвокат надав, а Клієнт (позивач) прийняв наступну правову допомогу (послуги правового характеру):

- Аналіз наданих Замовником документів для підготовки позовної заяви у справі № 914/2282/22 (2 год);

- Підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості у справі №' 914/2282/22 (4,00 год);

- Оформлення додатків до позовної заяви про стягнення заборгованості у справі № 914/2282/22 (2,00 год);

- Підготовка заяви про участь у засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі № 914/2282/22 від 27.09.2022 (0,4 год);

- Підготовка заяви про зменшення позовних вимог у справі № 914/2282/22 та оформлення додатків до цієї заяви (2,00 год);

- Підготовка заяви про участь у засіданні у режимі відеоконференції в межах приміщення суду у справі № 914/2282/22 від 22.11.2022 (0,4 год);

- Підготовка та участь у судових засіданнях у справі № 914/2282/22 призначених на 25.10.2022 та 06.12.2022 (2,4 год);

- Підготовка заяви про стягнення судових витрат у справі № 914/2282/22 (1,1 год).

Вартість наданих послуг склала 42900,00 грн з ПДВ. Вказаний акт не оплачений клієнтом.

В ході розгляду справи судом було проведено три судових засідання 25.10.2022, 06.12.2022 та 31.01.2023 адвокат Брожко Н.І. брала в них участь в режимі відеоконференції за допомогою системи онлайн сервісу відеозв`язку «EASYCON», як представник позивача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому слід зазначити, що жодних клопотань про зменшення судових витрат від Приватного підприємства «Захід-бетон-буд» не надходило.

Проте, на переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Разом з тим, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 та від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Брожко Н.І. судом враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.

У даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.

Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.

У даному випадку суд, з урахуванням наведеного вище, приймає до уваги ті обставини, що справа № 914/2282/22 не має публічного інтересу, відсутні складні арифметичні розрахунки під час підготування позову, розглядалася за правилами загального позовного провадження, однак по своїй суті не є складною, підставою позову є договір поставки.

Окрім того, на переконання суду такий вид послуг як аналіз наданих замовником документів для підготовки позовної заяви та оформлення додатків до позовної заяви, які зазначені адвокатом позивача окремо, є одним і тим же видом послуг та охоплюються таким видом як " підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості у справі". Додаткове включення цих витрат є неправильним і не відповідає критерію "розумності витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд оцінює наданий акт про надання правової допомоги від 31.01.2023, з якого вбачається, що на підготовку заяви про зменшення позовних вимог витрачено 2 год, однак на переконання суду заява на 2 аркуші не є складною, а досвід адвоката дозволяє зробити висновок, що кількість годин необхідних на складання вказаної заяви є завищеною.

Низка послуг, вказаних у акті, такі як підготовка заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 27.09.2022 та 22.11.2022 є ідентичними, на що затрачено 0,8 години.

Крім того, частиною 6 статті 129 ГПК України передбачено, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як вбачається з доданого до позовної заяви попереднього розрахунку судових витрат, позивач заявив, що витрати будуть становити 20 000,00 грн витрат на правову допомогу, де ознайомлення із матеріалами справи та підготовка позовної заяви (4 години роботи адвоката) 10 000,00 грн, підготовка відповіді на відзив Відповідача (2 години роботи адвоката) 5000,00 грн, підготовка та участь в судових засіданнях у справі - залежно від кількості та тривалості засідань 2 500 грн, без ПДВ та підготовка заяви про відшкодування судових витрат Позивача у справі 2500,00 грн.

Разом з тим, у заяві про відшкодування витрат на правову допомогу заявлено до стягнення з Відповідача 42900,00 грн, що у двічі більше аніж в попередньому розрахунку судових витрат, долученому до матеріалів позовної заяви. При цьому, вказана заява, в порушення приписів ч.6 статті 129 ГПК України, не містить обґрунтування щодо наявності відповідних обставин (поважних причин) істотного збільшення суми витрат на правничу допомогу, в порівнянні з їх сумою, вказаною у позовній заяві 20 000,00 грн.

Так, різниця між сумою, заявленою ТОВ «Осктрейд» у заяві про відшкодування судових витрат та сумою, зазначеною у позовній заяві становить 22 900,00 грн.

Суд дійшов висновку, що у своїй заяві від 07.12.2020 про відшкодування судових витрат ТОВ «Осктрейд» належним чином не обґрунтовано, що слугувало значному збільшенню суми витрат на правову допомогу.

На підставі приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, суд вважає, що розмір заявлених представником Позивача Брожко Н.І. витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 42900,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеній вище частині.

Як наслідок, суд вважає обґрунтованими та документально підтвердженими заявлені позивачем судові витрати в сумі 15000,00 грн. На переконання суду, витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Щодо стягнення судового збору, суд зазначає, що питання стягнення такого вирішено в рішенні суду від 31.01.2023.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 221, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву про стягнення витрат на правову допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Захід-бетон-буд» (79037, м. Львів, вул. Земельна, буд. 6, код ЄДРПОУ 38287359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Осктрейд » (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Сергія Кемського, буд. 68, код ЄДРПОУ 43071279) 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 27.02.2023р.

Суддя Запотічняк О.Д.