Рішення

від 27.02.2023 по справі 917/1642/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 Справа № 917/1642/22

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000", вул. Панікахи, буд. 2, корпус 12, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 30695862

до Товариства з обмеженою відповідальністю АГІТ-ПОЛ, вул. Зіньківська, буд. 52, м. Полтава, 36009, код ЄДРПОУ 34698626

про стягнення 81 106,83 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 81 106,83 грн за договором купівлі-продажу від 29.08.2022 № КТ260722/5, з яких 72 000,00 грн основний борг, 6 904,10 грн пеня, 402,73 грн 3% річних, 1 800,00 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 1853 від 05.09.2022 на суму 72 000,00 грн на умовах договору купівлі-продажу від 29.08.2022 № КТ260722/5.

Ухвалою від 21.12.2022 (а.с. 59-60) суд залишив позовну заяву без руху з підстав неподання позивачем доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та доказів відправлення на адресу відповідача копії відповідного платіжного документу.

Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки позовної заяви та ухвалою від 10.01.2023 (а.с. 73-74) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Ухвала суду від 10.01.2022 направлялась сторонам, в т.ч. відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 58) та повернулась до суду із відміткою поштового працівника адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 85-88).

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "відсутній за адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні - 18.01.2023 - слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі "Новини" https://pl.arbitr.gov.ua/ (а.с. 89) суд повідомив сторони про відкриття провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІМ-200", як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю АГІТ-ПОЛ, як Покупцем, був укладений договір купівлі-продажу від 29.08.2022 № КТ260722/5 (далі Договір, а.с. 14-17), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві Товар в асортименті, повне найменування якого, номенклатура, асортимент, марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики (далі - Товар) вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору а.с. 18) предметом купівлі-продажу за Договором є ноутбук LENOVO 82H800ULRA IdealPad 3 15ITL6 15.6FHD AG/Intel i3-1115G4/8/128F/int/DOS/Grey за ціною 24 000,00 грн за одиницю, в кількості 3 шт, на загальну суму 72 000,00 грн. Умови поставки, місце призначення поставки: м. Полтава, відділення Нової Пошти № 2.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 Договору, Товар відвантажується Продавцем Покупцю за цінами, зазначеними по кожному виду продукції в рахунку-фактурі та/або Специфікаціях до даного Договору. Ціна Договору визначається як сумарна вартість партій Товару, переданих у власність Покупця згідно видаткових накладних протягом терміну дії даного Договору.

За п. 3.1, 3.2 Договору, розрахунок за Товар здійснюється шляхом безготівкового розрахунку згідно погодженої Специфікації до даного Договору та рахунку-фактури. Порядок розрахунку: 100% післяоплата протягом десяти банківських днів з моменту поставки партії Товару на адресу Покупця згідно п. 4.2.

Порядок розрахунків встановлений в розділі 4 Договору, зокрема:

- поставка Товару здійснюється на умовах, погоджених сторонами в цьому Договорі. Термін поставки Товару в повному обсязі: не пізніше 30 вересня 2022 року (п. 4.1 Договору);

- умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього Договору. Пунктом поставки Товару за даним Договором є склад Покупця. Адреса Покупця згідно Специфікації (п. 4.2 Договору);

- прийняття Товару та перевірка його кількості і зовнішньої якості здійснюється в момент поставки Товару (п. 4.5 Договору);

- при прийманні-передачі Товару уповноважений представник Покупця перевіряє кількість поставленого Товару відповідно до товаросупровідних документів та підтверджує це підписом на видаткових накладних (п. 4.6 Договору);

- приймання-передача Товару здійснюється в пункті поставки одночасно із розвантаженням Товару (п. 4.7 Договору);

- датою поставки Товару вважається дата підписання видаткової накладної (п. 4.9 Договору).

Згідно п. 9.2 Договору, він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріпленням печатками сторін та діє по 30 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору.

На виконання умов укладеного Договору позивач надав відповідачу рахунок від 31.08.2022 № 20465 (а.с. 19) на оплату Товару на загальну суму 72 000,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 05.09.2022 № 1853 на суму 72 000,00 грн (а.с. 20), довіреності на отримання цінностей від 02.09.2022 № 52 представником відповідача Іванченко А.І. (а.с. 21), експрес-накладної перевізника «Нова пошта» від 06.09.2022 № 20450584887871 (а.с. 22) та даних трекінгу зазначеного відправлення (а.с. 23-24) відповідач отримав Товар 07.09.2022.

Як зазначає позивач в позовній заяві, оплату отриманого Товару на суму 72 000,00 грн відповідач не здійснив.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 30.09.2022 № 117 про сплату заборгованості за отриманий Товар в сумі 72 000,00 грн (а.с. 29-30), яку відповідач залишив без реагування.

Враховуючи не виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати отриманого Товару та із посиланням на п. 6.4 Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 81 106,83 грн., з яких:

- 72 000,00 грн основного боргу,

- 6 904,10 грн пені, нарахованої за період з 22.09.2022 по 30.11.2022;

- 402,73 грн 3% річних, нарахованих за період з 22.09.2022 по 30.11.2022;

- 1 800,00 грн інфляційних втрат, нарахованих за жовтень 2022.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу Товар на загальну суму 72 000,00 грн, що підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною від 05.09.2022 № 1853 (а.с. 20).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 3.2 Договору встановлений порядок розрахунку: 100% післяоплата протягом десяти банківських днів з моменту поставки партії Товару на адресу Покупця згідно п. 4.2, згідно якого пунктом поставки Товару за даним Договором є склад Покупця; адреса Покупця згідно Специфікації. В Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору а.с. 18) зазначені умови поставки, місце призначення поставки: м. Полтава, відділення Нової Пошти № 2.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 06.09.2022 передав перевізнику «Нова пошта» Товар за відправленням № 20450584887871 (експрес-накладна від 06.09.2022, а.с. 22).

Відповідно до даних трекінгу зазначеного відправлення (а.с. 23-24) Товар отриманий 07.09.2022 представником відповідача Іванченко А.І. за довіреністю на отримання цінностей від 02.09.2022 № 52 (а.с. 21).

Отже, відповідно до п. 3.2 Договору, останнім днем виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною від 05.09.2022 № 1853 на суму 72 000,00 грн є 21.09.2022.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором оплату за отриманий Товар не здійснив.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача заборгованості в сумі 72 000,00 грн, строк оплати якої настав, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовуються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

За п. 6.4 Договору, у разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 6 904,10 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (розрахунок пені, а.с. 5).

Перевіривши розрахунок пені, наведений в позовній заяві, суд встановив, що вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 402,73 грн. 3% річних, нарахованих за період з 22.09.2022 по 30.11.2022 та 1 800,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за жовтень 2022 (розрахунок річних та інфляційних, а.с. 4-5).

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, тому підлягає задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку пені, річних та інфляційних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних повністю та стягнення з відповідача 72 000,00 грн основного боргу, 6 904,10 грн пені, 402,73 грн 3% річних, 1 800,00 грн інфляційних втрат.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача в сумі 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГІТ-ПОЛ (вул. Зіньківська, буд. 52, м. Полтава, 36009, код ЄДРПОУ 34698626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000" (вул. Панікахи, буд. 2, корпус 12, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 30695862) 72 000,00 грн основного боргу, 6 904,10 грн пені, 402,73 грн 3% річних, 1 800,00 грн інфляційних втрат; 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Пушко І.І.