Вирок

від 24.02.2023 по справі 522/8079/21

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.02.2023

Справа № 522/8079/21

Провадження по справі № 1-кп/522/41/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106на підставі обвинувального акту з додатками у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160500003427 від 24.12.2020 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, який має середню освіту, пенсіонер по 2-й групі інвалідності, одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 та її представника - адвоката ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

Викладення обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, яке суд вважає доведеним.

23.12.2020 року приблизно о 21:10 год., у нічний час доби, в умовах увімкненого зовнішнього міського електричного освітлення і достатньої видимості, при мокрому дорожньому покритті водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Посмітного у Приморському районі м. Одеси, з боку пров. Полуничний в напрямку вул. Генуезська, на якій організовано двосторонній рух по одній смузі у кожному напрямку руху.

Під`їжджаючи до нерегульованого перехрестя вул. Посмітного - вул. Тіниста, режим проїзду транспортних засобів на якому та режим руху пішоходів на якому на момент дорожньо-транспортної пригоди регулювався дорожнім знаком 5.5 «Дорога з одностороннім рухом» згідно Правил дорожнього руху України, встановленим перед даним перехрестям по ходу напрямку руху автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , при виникненні необхідності виконання маневру лівого повороту з вул. Посмітного на вул. Тінисту, водій ОСОБА_3 був не уважним, за дорожньою обстановкою не слідкував, що позбавило його можливості безпечно керувати транспортним засобом, контролювати його рух та вчасно реагувати на можливу зміну дорожньої обстановки для нього. Перед зміною свого напрямку руху та виконання маневру лівого повороту водій ОСОБА_3 не в повному обсязі переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, в`їжджаючи на нерегульоване перехрестя вул. Посмітного - вул. Тіниста, та виконуючи маневр лівого повороту з проїзної частини вул. Посмітного на проїзну частину вул. Тіниста, не надав переваги в русі пішоходу, якого він об`єктивно міг та повинен був виявити, який перетинав проїзну частину на яку водій повертав, а саме пішоходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мала перевагу в русі перед транспортним засобом і яка на даному перехресті перетинала проїзну частину вул. Тіниста, рухаючись по лінії тротуару вул. Посмітного, зліва направо по ходу напрямку руху автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , в результаті чого здійснив на неї наїзд.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена та госпіталізована до КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки.

Вказане тілесне ушкодження спричинене дією тупого твердого предмету, якими могли бути частини кузову автомобіля та дорожнє покриття в умовах ДТП 23.12.2020 року, і відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Також встановлено, що дії водія автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , регламентувалися вимогами пункту 16.2 Правил дорожнього руху України, згідно з якими на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає.

Виконанням вимог пункту 16.2 Правил дорожнього руху України водій автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.

Дії водія автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , які не відповідали вимогам пункту 16.2 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою.

Таким чином, водій ОСОБА_3 , своїми необережними діями допустив порушення вимог п. п. 2.3. (б), 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:

- п. 2.3 ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 10.1 ПДР «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 16.2 ПДР «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку».

Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Приморською окружною прокуратурою м. Одеси подано в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР до ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, на загальну суму 9 916 (дев`ять тисяч дев`ятсот шістнадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

Потерпілою ОСОБА_5 , поданий в її інтересах представником - адвокатом ОСОБА_6 , до ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування матеріальної (14 306 гривень) та моральної шкоди (85 694 гривень), заподіяної вчиненням кримінального правопорушення.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини справи, які описані у обвинувальному акті та пояснив суду наступне. Вказав, що він ввечері після 21:00 год. в грудні 2020 року, було темно та слизько, їхав за кермом автомобіля марки «Мерседес», сірого кольору, рухався по вул. Посмітного, в сторону вул. Тіниста, в м. Одеса, впевнився, що немає перешкод, повернув та раптом побачив жінку, на яку випадково здійснив наїзд. Після чого вийшов з автомобіля та підійшов до неї. Згодом підійшов перехожий, який допоміг їм. Свідок викликав працівників поліції та швидку, після чого допоміг відвести жінку до машини швидкої допомоги.

Обвинувачений ОСОБА_3 у вчиненому щиро кається та просив вибачення у потерпілої. Він зробив відповідні висновки та дуже сильно жалкує, що так сталося. Пояснив, що замість того щоб провести собі операцію, допоміг потерпілій матеріально як зміг. На наступний день після ДТП приїхав в лікарню до потерпілої, оплатив лікування та ліки, приблизно на суму 18 828, 71 гривень, на підтвердження чого надав чеки.

Обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов Приморської окружної прокуратури м. Одеси заявлений в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР, поданий до нього, визнав в повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.

Цивільний позов ОСОБА_5 , поданий в її інтересах представником - адвокатом ОСОБА_6 , до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 14 306 гривень та моральної шкоди у розмірі 85 694 гривень, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення, не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Просив суд суворо його не карати та призначити йому мінімальне покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 23.12.2020 року вона вийшла від знайомих, дощу не було, не дійшовши до перехрестя вул. Посмітного та вул. Тіниста, побачила, що стояв ряд автомобілів. Вона подивилась в сторони, поправила капюшон, автомобіль під керуванням ОСОБА_3 спускався вниз по вул. Посмітного і вона почала переходили дорогу, проте на неї наїхав цей автомобіль справа та збив її. Від удару вона перелетіла через капот автомобіля та приземлилась на асфальт. Водій, який їхав позаду того автомобіля по правій смузі, підійшов до неї та спитав як вона себе почуває. Потім вийшов ОСОБА_3 , розмовляв по телефону. Ще підходив інший автомобіль та сказав ОСОБА_3 викликати швидку, чого він не зміг зробити, оскільки у останнього не було грошових коштів на мобільному телефоні. Швидку викликав інший водій. Потім її відвезли до КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР. В результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки. В стані алкогольного сп`яніння вона не перебувала. З 23.12.2020 року по 12.01.2021 року вона перебувала в лікарні, після чого виписали з лікарні. Її поставили титанову пластину на берцовій кістці. 29.12.2020 року до неї приїжджав ОСОБА_3 із жінкою та доньками, сказали що в його дитини ДЦП. Обвинувачений купив ліки, попросив вибачення за вчинене.

Поданий нею цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 14 306 гривень та моральної шкоди у розмірі 85 694 гривень, заподіяної їй вчиненням кримінального правопорушення, підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , просила суворо не карати її підзахисного, врахувати стан здоров`я ОСОБА_3 , який хворіє на невиліковну тяжку хворобу, є пенсіонером по 2-й групі інвалідності, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, добровільно намагався відшкодовувати витрати на лікування, завдані в результаті вчинення кримінального правопорушення, в міру своїх фінансових можливостей, наявність пом`якшуючої покарання обставини, а саме щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також те, що обвинувачений погоджується сплатити штраф, та призначити покарання із застосуванням положенням ст.69 КК України у виді штрафу з розстрочкою. Щодо задоволення цивільного позову, поданого Приморською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР до ОСОБА_3 не заперечувала. Проте заперечувала про задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 , поданого представником - адвокатом ОСОБА_6 , до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди.

Прокурор просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу із застосуванням положенням ст. 69 КК України. Позов Приморської окружної прокуратури м. Одеси, заявлений в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР, просив задовольнити. Стосовно позову ОСОБА_5 , поданого в її інтересах представником - адвокатом ОСОБА_6 , до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, просив задовольнити в розмірах документально підтвердженими потерпілою стороною.

Потерпіла ОСОБА_5 та її представник - адвокат ОСОБА_6 , не заперечували проти призначення покарання ОСОБА_3 , про яке просив прокурор. Просили задовольнити в повному обсязі цивільний позов ОСОБА_5 , поданого в її інтересах представником - адвокатом ОСОБА_6 , до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 14 306 гривень та моральної шкоди у розмірі 85 694 гривень, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення. Не заперечували проти задоволення цивільного позову поданого Приморською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР до ОСОБА_3 .

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з урахуванням визнання вини обвинуваченою, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повністю доведена.

Суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та суд кваліфікує їх за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Мотивування прийнятого судом рішення.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується таким.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Таким чином, підстава застосування ст. 69 КК України складається з двох елементів, що характеризують вчинений злочин і особу винного, а саме: а) наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що певним чином характеризують особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, відповідно до висновку суду касаційної інстанції, викладеного у постанові ВС/ККС у справі № 712/4384/20 від 27.04.2021 року, для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який, є громадянином України, одружений, який хворіє на невиліковну тяжку хворобу, є пенсіонером по 2-й групі інвалідності, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у лікаря на наркологічному обліку не значиться, раніше не судимий.

Також обвинуваченим ОСОБА_3 були надані документально підтверджені дані щодо стану його здоров`я.

Суд враховує, що прокурор, обвинувачений та його захисник просили суд призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу, враховуючи наявність таких пом`якшуючих покарання обставин, а саме: щире каяття, часткове відшкодування шкоди та стан здоров`я обвинуваченого, який хворіє на невиліковну тяжку хворобу, що підтверджується наданою суду медичною документацією, проти чого не заперечували потерпіла та її представник.

Відповідно до ст. 66 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує те, що він визнав вину, щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, частково відшкодував шкоду.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

При цьому, суд враховує, що ОСОБА_3 є пенсіонером по 2-й групі інвалідності, тому відповідно до вимог КК України йому не може бути призначено покарання у виді виправних робіт та обмеження волі.

Таким чином, враховуючи факт наявності пом`якшуючих покарання обставин (щире каяття обвинуваченого, часткове добровільне відшкодування завданого кримінальним правопорушенням шкоди) та погіршений тяжкий стан здоров`я, що суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також враховуючи особу винного, який раніше не судимий, на обліках не перебуває, є пенсіонером по 2-й групі інвалідності, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 , покарання із застосуванням ст. 69 КК України, - у виді штрафу у розмірі 2250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 38 250 гривень з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, що буде справедливим та відповідатиме принципам та цілям його призначення.

За таких обставин, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - із застосуванням ст. 69 КК України.

Суд вважає, що вказаний вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті призначення покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Приймаючи до уваги майновий стан обвинуваченого та стан його здоров`я, лікування якого постійно потребує значних витрат, суд приходить до висновку про можливість розстрочки виплати штрафу на дванадцять частин строком до дванадцяти місяців.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян, станом на 01.01.2023 року складає 17 гривень, тобто розмір штрафу призначеного ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, складає 38 250 гривень (17х2250=38 250).

З урахуванням положень ч. 4 ст. 53 КК України, розстрочка виплати штрафу на дванадцять частин строком до дванадцяти місяців становить щомісячно по 3 187 гривень 50 копійок (38 250?12=3 187,5).

Щодо цивільних позовів у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Згідно ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

За правилами ст. 61 КПК Україницивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання щодо заявлених цивільних позовів, суд виходить з норм частин першої, четвертої статті 128 Кримінального процесуального кодексу України, за якими особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов; форма і зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. При цьому права та обов`язки цивільного позивача, цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду (частина друга статті 61, частина друга статті 62 КПК України).

Частиною 1 статті 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частина 1 статті 22 ЦК України передбачає відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.3 Постанови Пленуму ВЕрховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до висновку експерта № 217 від 08.02.2021 року, який є в матеріалах кримінального провадження ОСОБА_5 в результаті ДТП зазнала тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Після ДТП ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР.

Щодо цивільного позову Приморської окружної прокуратури м. Одеси, поданого в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, на загальну суму 9 916 гривень 00 копійок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Частиною 3 статті 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» від 07.07.1995 року встановлено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Прокурором були надані докази на підтвердження суми коштів витрачених на ОСОБА_5 , яка перебувала на стаціонарному лікуванні у 3-му травматологічному відділенні КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР з 23.12.2020 року по 12.01.2021 року, що склали 9916 гривень.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що цивільний позов Приморської окружної прокуратури м. Одеси про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 коштів на користь КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 , у розмірі 9 916 гривень 00 копійок, підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена, а сума витрат на стаціонарне лікування обґрунтована та документально підтверджена довідкою зазначеного закладу охорони здоров`я № 01-83/595 від 09.04.2021 року. Крім того, проти задоволення даного цивільного позову ніхто із сторін не заперечував.

Щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 .

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та цивільного позову, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В обґрунтування поданого цивільного позову потерпіла зазначила, що починаючи з 23.12.2020 року і до теперішнього часу вона потребує постійного медичного догляду та відповідного медикаментозного лікування. Так, станом на 29.06.2021 року було витрачено лікарських засобів на загальну суму 14 306 гривень, на підтвердження чого були долучені ксерокопії квитанцій.

Потерпіла ОСОБА_5 відчуває себе безпорадною, фізично хворою людиною з дуже обмеженими можливостями, потребує стороннього догляду та постійної уваги, на даний час позбавлена можливості вести свій звичний спосіб життя, страждає на постійні головні болі та болі внаслідок отримання численних забоїв, перелому великогомілкової кістки, крім того, постійно відчуває запаморочення, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт. Пояснила суду, що після ДТП стан її здоров`я значно погіршився.

Крім того, потерпілу турбують переживання з приводу коштів, які були витрачені на лікування, які вона вимушена була шукати у рідних та близьких, оскільки вона є пенсіонеркою та отримує пенсійне забезпечення на місяць у розмірі 2 200 гривень, що підтверджується долученою до цивільного позову випискою по картковому рахунку. Крім того, весь вказаний час, потерпіла потребує посиленого харчування, придбання ліків, вітамінів та постійного догляду.

Судом встановлено та потерпілою стороною документально підтверджено, що потерпілій були завдані матеріальні збитки в розмірі 14 306 гривень, заявлені в цивільному позові, які остання витратила на купівлю лікарських засобів, та які підлягають відшкодуванню обвинуваченим на користь цивільного позивача.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 14 306 гривень обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За змістом ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Згідно зі сталою судовою практикою Верховного Суду, яка узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, при вирішенні питання про визначення розміру моральної шкоди, її розмір має виходити з розміру мінімальної заробітної плати, яка діє на час розгляду справи.

Правова позиція Верховного суду по визначенню грошового відшкодування моральної шкоди при спричиненні тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, з урахуванням обставин справи, становить в розрізі від 58 до 74 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати в 2020 році становив - 4723 грн., а станом на 01.01.2023 року - 6700 грн.

Розмір заподіяної шкоди, заявлений потерпілою, узгоджується з формулою розрахунку моральної шкоди, встановленою правовою позицією Верховного Суду і не є завищеним або не співмірним.

Суд вважає, що заявлена представником в інтересах потерпілої ОСОБА_5 позовна заява про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди у сумі 85 694 гривень підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

В позовній заяві та в судовому засіданні, в обґрунтування зазначеного розміру стягнення моральної шкоди, спричинену їй в результаті ДТП, потерпіла вказала на фізичні та душевні страждання, погіршення стану її здоров`я, тимчасову втрату працездатності, зміну звичайного способу її життя, необхідність подальшого операційного втручання, масажі та значний час відновлення стану її здоров`я, у зв`язку з похилим віком. Коштів саме в розмірі 85694 гривень, на її думку, буде достатньою для подальшого лікування та відновлення здоров`я.

Також представник потерпілої особи, обґрунтовуючи суму моральної шкоди, посилалася на те, що на час проходження потерпілою ОСОБА_5 лікування, її діти витратили на комунальні послуги - 14 617, 17 гривень.

Вказане є суб`єктивним припущенням потерпілої сторони, що всупереч п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, не підтверджено доказами та визнається судом неспроможним.

При цьому, суд констатує, що потерпіла не виконала визначеного ЦПК України обов`язку щодо доведення стороною обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та не довела перед судом заявлений нею розмір моральної шкоди в повному обсязі.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, характер, глибину моральних страждань та переживань потерпілої ОСОБА_5 , яка є особою похилого віку, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду потерпілій в розмірі 70000,00 гривень та на переконання суду саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілої є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілої і не буде становити надмірного тягаря для ОСОБА_3 , з урахуванням його матеріального стану та даних щодо його особи, який не визнав цивільній позов в повному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування потерпілій понесеної нею моральної шкоди саме у такій сумі, суд виходить з того, що визначаючи розмір відшкодування, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.

Потерпілою стороною не доведено перед судом заподіяння потерпілій моральної шкоди саме у розмірі, заявленому у цивільному позові, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги потерпілої. Відтак, зазначений розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілої, з іншого.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні не застосовувався.

На підставі вимог ст. 174 КПК України, арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2021 року по справі №522/23605/20 (провадження № 1-кс/522/483/21) на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ C270», д/н НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 03.09.2010 року, належить МВ «KERANTA», адреса: LIETUVOS RESPUBLIKA, м. Kaunas, вул. Draugysters, б. 19, необхідно скасувати та вважати повернутим власнику ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно наданих прокурором довідок про витрати на проведення експертизи встановлено, що під час досудового розслідування витрати на залучення експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, у зв`язку з проведенням судових експертиз складають 2 745 гривень 76 копійок, а саме: 1) судова авто-технічна експертиза технічного стану автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , вартістю 1 716 гривень 10 копійок; 2) судова авто-технічна експертиза за обставинами ДТП, вартістю 1 029 гривень 66 копійок, на підтвердження чого стороною обвинувачення було надано суду відповідні докази.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 15, 50, 53, 65, 69, 286 КК України, ст. 100, 124, 127-129, 174, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 2250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійокз призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Застосувати розстрочку виплати штрафу, встановивши, що ОСОБА_3 повинен сплачувати 3 187 (три тисячі сто вісімдесят сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок, щомісячно протягом 12 місяців, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому даний вирок набере законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами він зобов`язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу він має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу. Згідно з частиною 4 статті 26 КВК України у разі несплати ним чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати, суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Цивільний позов Приморської окружної прокуратури м. Одеси поданий в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, на загальну суму 9 916 (дев`ять тисяч дев`ятсот шістнадцять) гривень 00 (нуль) копійок - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Комунальної бюджетної установи КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР (65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5-Г, р/р № UA058201720344370005000046273, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02774415) у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 9 916 (дев`ять тисяч дев`ятсот шістнадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

Цивільний позов ОСОБА_5 , поданого в її інтересах представником - адвокатом ОСОБА_6 , до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 14 306 (чотирнадцять тисяч триста шість) гривень 00 (нуль) копійок на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок його злочинних дій, та 70 000 (сімдесят тисяч) 00 (нуль) копійок на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок його злочинних дій.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 документально підтверджені судові витрати, витрачені на залучення експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз у зв`язку з проведенням судових експертиз (виконавець: Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз МЮ України, (р/р UA768201720313251001201000586 в ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 02883110), на загальну суму 2 745 (дві тисячі сімсот сорок п`ять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок, а саме:

- судова авто-технічна експертиза технічного стану автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , вартістю 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 10 (десять) копійок;

- судова авто-технічна експертиза за обставинами ДТП, вартістю 1 029 (одна тисяча двадцять дев`ять) гривень 66 (шістдесят шість) копійок.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні не застосовувався.

Накладений арешт на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2021 року по справі №522/23605/20 (провадження № 1-кс/522/483/21) на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ C270», д/н НОМЕР_5 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 03.09.2010 року, належить МВ «KERANTA», адреса: LIETUVOS RESPUBLIKA, м. Kaunas, вул. Draugysters, б. 19, - скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- автомобіль марки «MERCEDES-BENZ C270», д/н НОМЕР_5 , який отримав на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - вважати повернутим ОСОБА_3 .

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1