Рішення

від 21.02.2023 по справі 491/652/19

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

21.02.2023 Справа №: 491/652/19 Провадження № 2/518/52/2023

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

21 лютого 2023 року

Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Тарасенка М.С.,

секретаря судового засідання Шевчук Г.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД» (ЄДРПОУ 30818378) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та Селянського (фермерського) господарства «ЗАДУМ» (ЄДРПОУ 30818451) про визнання договору оренди землі недійсним та визнання укладеною додаткової угоди між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД», -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 та Селянського (фермерського) господарства «ЗАДУМ» про визнання договору оренди землі недійсним та визнання укладеною додаткової угоди між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.07.2008 р. між ДП «Украгросоюз» (зараз ТОВ «Украгросоюз ЛТД») та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передала ДП «Украгросоюз» в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,80 га за адресою: Одеська область, Ананьївський район, Долинська сільська рада, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , кадастровий номер земельної ділянки 5120281400:01:002:0105.

До договору оренди землі була укладена додаткова угода.

Договір оренди землі та додаткова угода були зареєстровані у Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 червня 2012 року.

Додатковою угодою пункт 8 договору оренди викладено в наступній редакції: «Договір укладено на строк до 31.12.2018 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

Станом на 30.11.2018 позивачу стало відомо, що, відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру, новим власником земельної ділянки є ОСОБА_1 .

30.11.2018 р. позивач направив ОСОБА_1 лист-повідомлення №154 від 28.11.2018 р. про поновлення договору оренди земельної ділянки від 10.07.2008 р. з проектом додаткової угоди.

Також позивач направив на адресу ОСОБА_1 лист №15 від 11.02.2019 із проектами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 10.07.2008 на той самий строк та на тих самих умовах, вважаючи його поновленим автоматично.

Проте ОСОБА_1 відмовляється від продовження орендних правовідносин без обґрунтування підстав, хоча позивач в повній мірі виконував умови договору (сплачував своєчасно і повністю орендну плату), чим порушує переважне право позивача на поновлення договору оренди, та уклала договір оренди земельної ділянки з іншою особою - Селянським (фермерським) господарством «Задум».

Позивач просить суд на підставі ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди від 10.07.2008 р. у запропонованій позивачем редакції.

Також позивач вважає, що укладений 21.11.2016 р. між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Задум» договір оренди цієї ж самої земельної ділянки порушує переважне право позивача на поновлення договору оренди, а тому на підставі ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України просить визнати недійсним договір оренди землі від 21.11.2016 р., укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Задум», про оренду земельної ділянки кадастровий номер 5120281400:01:002:0105, право оренди земельної ділянки за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під записом № 18450336 від 21.12.2016.

Представник позивача, адвокат Гук В.С., надав заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні справу просить розглянути в його відсутність.

Представник відповідачів, адвокат Вєлєв І.І., в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю заперечує проти задоволення позовних вимог. Крім того, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач неналежним чином виконував обов`язки по договору в частині сплати орендної плати і фактично з 2016 року земельною ділянкою ОСОБА_1 користувалось СФГ «Задум» та сплачувало їй кошти за користування землею. Лист пропозицію про поновлення договору оренди землі ОСОБА_1 не отримувала.

Так як земельною ділянкою ОСОБА_1 з 2016 року користувалось СФГ «Задум», сплачувало їй кошти за користування, а ДП «Украгросоюз» припинило землекористування та орендну плату не сплачувало, то ОСОБА_1 і уклала договір оренди належної їй земельної ділянки із Селянським (фермерським) господарством «Задум». На момент укладення оспорюваного договору від 21.11.2016 р. з СФГ «Задум», ТОВ «Украгросоюз ЛТД» вже не було землекористувачем належної ОСОБА_1 земельної ділянки.

Ухвалою судді Ширяївського районного суду Одеської області Тарасенка М.С. від 08 листопада 2021 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 13 грудня 2021 року після передачі даної справи з Ананьївського районного суду Одеської області. Судові засідання відкладалися за клопотанням сторін, з поважних причин.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 10.07.2008 р. між ДП «Украгросоюз» (зараз ТОВ «Украгросоюз ЛТД») та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, згідно з умовами якого ОСОБА_3 передала ДП «Украгросоюз» в строкове (строком на 5 років) платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,80 га за адресою: Одеська область, Ананьївський район, Долинська сільська рада, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , кадастровий номер земельної ділянки 5120281400:01:002:0105.

Договір оренди землі та додаткова угода були зареєстровані у Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 червня 2012 року.

До договору оренди землі була укладена додаткова угода від 10.07.2008, згідно умов якого пункт 8 договору оренди викладено в наступній редакції: «Договір укладено на строк до 31.12.2018 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

30.11.2018 р. позивач направив ОСОБА_1 лист-повідомлення № 154 від 28.11.2018 р. про поновлення договору оренди земельної ділянки від 10.07.2008 р. з проектом додаткової угоди.

Також позивач направив на адресу ОСОБА_1 лист № 15 від 11.02.2019 із проектами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 10.07.2008 на той самий строк та на тих самих умовах.

З інформаційної довідки від 05.08.2019 року видно, що 21.12.2016 року було зареєстровано право оренди Селянського (фермерського) господарства «Задум» земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 21.11.2016 року, номер запису 18450336 від 21.12.2016 року.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що, на думку позивача, наявні всі умови для поновлення терміну дії Договору оренди на новий строк на підставі ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а також наявні підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 21.11.2016 року, укладеного між Селянським (Фермерським) господарством «Задум» та ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд та застосування норм права.

Дослідивши докази, надані сторонами, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

На підтвердження зазначених доводів до позовної заяви позивачем додано копіями: договір оренди землі від 10 липня 2008 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 (далі - договір оренди землі від 10 липня 2008 року), акту прийому передачі земельної ділянки від 10 липня 2008 року, додаткової угоди до невстановленого договору оренди землі.

Проте, з приводу зазначених документів слід зазначити наступне.

З додаткової угоди до договору оренди землі, яким нібито було внесено зміни до пункту 8 зазначеного договору щодо строку дії договору, не є зрозумілим, щодо якого саме договору оренди землі стосується дана додаткова угода, оскільки реквізити відповідного договору в додатковій угоді зазначені не були.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент нібито укладення зазначеної додаткової угоди) було визначено, як однією з істотних умов договору оренди землі, строк дії договору оренди.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

З цього приводу слід зазначити, що законодавцем застосовано саме слово «строк».

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавцем розділяються поняття «строку» та «терміну».

Згідно частин 1 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Частиною 2 статті 252 ЦК України визначено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З копії договору оренди землі від 10 липня 2008 року вбачається, що в пункті 8 зазначеного договору зазначено, що договір укладено на п`ять років, тобто зазначено саме строк дії договору, що відповідає положенням ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Проте, в пункті 1 додаткової угоди (якщо припустити, що дана додаткова угода стосується договору оренди землі від 10 липня 2008 року) визначено викласти пункт 8 договору в наступній редакції «8. Договір укладено на строк до 31.12.2018 р….».

Тобто, в даному випадку додаткової угодою нібито внесено зміни до договору оренди землі, якими фактично зазначено строк дії договору у вигляді терміну його дії, зокрема визначено його календарною датою, що не відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про оренду землі».

При цьому, як зазначалося, абзацом 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренди землі» визначено, що строк дії договору є істотною умовою договору оренди, тобто фактично зазначеною додатковою угодою було виключено з договору одну з його істотних умов.

У зв`язку з наведеним слід звернути увагу на положення частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент нібито укладення зазначеної додаткової угоди, а також на момент нібито державної реєстрації договору оренди землі та додаткової угоди до нього), якою визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент нібито державної реєстрації договору оренди землі та додаткової угоди до нього) визначено, що істотною умовою договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

З цього приводу слід зазначити, що в конструкції зазначеної норми законодавцем не застосовано сполучник «або», що свідчить про те, що всі перелічені відомості про об`єкт оренди є обов`язковими та являють собою істотні умови договору оренди землі.

Проте, ані договір оренди землі від 10 липня 2008 року, ані додаткова угода нібито до зазначеного договору, не містять відомостей про таку істотну умову договору оренди землі, як кадастровий номер земельної ділянки.

При цьому, як зазначалося відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент нібито укладення зазначеної додаткової угоди, а також на момент нібито державної реєстрації договору оренди землі та додаткової угоди до нього), якою визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Державну реєстрацію договору оренди землі від 10 липня 2008 року нібито проведено 20 червня 2012 року відділом Держкомзему у Ананьївському районі Одеської області Головного управління Держкомзему в Одеській області, що вбачається з печаток зазначеного органу, якими скріплено відомості про державну реєстрацію.

Проте, відділ Держкомзему у Ананьївському районі реорганізовано у Відділ Держземагентства в Ананьївському районі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року №974, тобто державна реєстрація проведена органом, якого фактично не існувало на момент нібито проведення державної реєстрації.

Крім того, слід звернути увагу на те, що згідно положень статті 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції яка була чинна станом на 20 червня 2012 року) визначалося, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким законом є Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Абзацом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції яка була чинна станом на 20 червня 2012 року) визначалося, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте, суду не надано будь-яких відомостей про те, що інформація про договір оренди землі від 10 липня 2008 року та додаткову угоду до зазначеного договору була внесена у вигляді відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, державна реєстрація договору оренди землі від 10 липня 2008 року та додаткової угоди до нього, навіть якщо вона проводилась, була проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому, як зазначалося, згідно положень статті 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції яка була чинна станом на 20 червня 2012 року) визначалося, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Безпосередньо пунктом 43 договору оренди землі від 10 липня 2008 року визначено, що зазначений договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, що відповідало положенням статті 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 10 липня 2008 року).

Навіть якщо вважати, що державна реєстрація здійснювалася за нормами, які діяли станом на момент укладення договору оренди землі від 10 липня 2008 року та згідно частини 2 статті 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на зазначений момент) було визначено, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Проте, відповідного закону на вказаний момент прийнято не було.

Натомість порядок здійснення державної реєстрації договорів оренди землі станом на 2008 рік визначався, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, якою було затверджено «Порядок державної реєстрації договорів оренди землі» (далі - Порядок).

При цьому, пунктом 12 Порядку було визначено, що факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

Проте, в супереч зазначеної норми, факт державної реєстрації договору оренди землі від 10 липня 2008 року та додаткової угоди від 10 липня 2008 року до зазначеного договору посвідчено відділом Держкомзему у Ананьївському районі Одеської області Головного управління Держкомзему в Одеській області та печаткою зазначеного відділу.

Таким чином можливо дійти висновку, що з урахуванням порушень вимог закону при реєстрації договору оренди землі від 10 липня 2008 року зазначений договір не набрав чинності, а в позивача не виникло право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_3 та, в подальшому, ОСОБА_1 .

Також, позивач зазначає, що строк дії договору оренди землі від 10 липня 2008 року складає 10 років та 5 місяців. З огляду на те, що ДП «УКРАГРОСОЮЗ» протягом всього строку дії договору добросовісно виконувало свої зобов`язання за договором оренди землі, своєчасно повідомило орендодавця про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі, протягом одного місяця після закінчення строку договору орендодавцем не направлено орендарю листа-повідомлення і заперечення у поновленні договору оренди землі, позивач зазначає, що договір оренди землі від 10 липня 2008 року є поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

Проте, з цього приводу слід звернути увагу на те, що згідно частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що однією з обов`язкових умов оренди є платність.

Зазначене відповідає положенням статті 1 Закону України «Про оренду землі», якою визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Позивач зазначає в позовній заяві, що орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди землі вчасно сплачуючи орендну плату в грошовій чи натуральній формі, тобто добросовісно виконує свої обов`язки за договором оренди.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є землекористувачі.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

На адресу суду на виконання ухвали про витребування доказів надійшов лист Головного управління ДПС в Одеській області від 08 вересня 2020 року, до якого додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб про суми доходів на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

При цьому, згідно наданої інформації ДП «УКРАГРОСОЮЗ» у проміжок часу з 1 кварталу 2000 року по 2 квартал (включно) 2016 року орендна плата на користь ОСОБА_1 або ОСОБА_3 не нараховувалась та не виплачувалася, податки до державного бюджету з орендної плати не сплачувались.

Наведені обставини спростовують твердження позивача про те, що ДП «УКРАГРОСОЮЗ» протягом всього строку дії договору добросовісно виконувало свої зобов`язання за договором оренди землі, що в свою чергу свідчить про те, що позивач втратив переважне право на поновлення договору, передбачене ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Зазначене узгоджується з правовими позиціями висловленими Верховним Судом, який зазначає, що поновлення договору оренди землі у зв`язку з продовженням права користування можливе у разі встановлення юридичних фактів про належне виконання орендарем своїх обов`язків за договором, вчасного письмового інформування орендодавця про намір продовжити договір, листа-повідомлення про такий намір та проекту додаткової угоди, а також відсутності заперечень або іншого рішення орендодавця протягом одного місяця з дня його інформування (постанови ВП ВС від 5 червня 2019 року у справі № 709/433/17, від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц та від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17).

За наведених обстави вимоги позивача про визнання укладеною додаткову угоду між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД» про поновлення Договору оренди землі від 10 липня 2008 року про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5120281400:01:002:0105, задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими та недоведеними належними та достовірними доказами.

З приводу вимоги позивача визнати недійсним Договір оренди землі від 21.11.2016, укладений між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Задум» про оренду земельної ділянки площею 6,8 га за кадастровим номером 5120281400:01:002:0105, право оренди земельної ділянки за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під записом №18450336 від 21.12.2016 року, суд зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеної вимог позивач зазначає, що ДП «УКРАГРОСОЮЗ» отримало право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5120281400:01:002:0105 на підставі укладання та реєстрації договору оренди землі від 10 липня 2008 року. Однак незважаючи на наявність чинного договору оренди землі із ДП «УКРАГРОСОЮЗ» ОСОБА_1 здійснила недобросовісні дії та передала спірну земельну ділянку в оренду третій стороні СФГ «ЗАДУМ», уклавши договір оренди землі від 21.11.2016.

Тобто, на думку позивача, договір оренди між ОСОБА_1 та СФГ «ЗАДУМ» укладено відносно земельної ділянки, яка вже перебуває в оренді ДП «УКРАГРОСОЮЗ», що свідчить про невизнання ОСОБА_1 договору оренди землі від 10 липня 2008 року із ДП «УКРАГРОСОЮЗ», що порушує переважне право підприємства на використання спірної земельної ділянки.

Проте, як вбачається з вищенаведених встановлених судом під час розгляду справи обставин зазначені доводи позивач є недоведеними, у зв`язку з чим в задоволенні вимог позивача про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між відповідачами 21.11.2016 також слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Украгросоюз ЛТД» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 141, 265, 279, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД» (ЄДРПОУ 30818378) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та Селянського (фермерського) господарства «ЗАДУМ» (ЄДРПОУ 30818451) про визнання договору оренди землі недійсним та визнання укладеною додаткової угоди між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 27 лютого 2023 року.

Суддя М.Тарасенко