Рішення

від 24.02.2023 по справі 380/16086/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2023 року

справа №380/16086/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 08592247), в якому просить суд:

-визнати неправомірними дії Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років вимушений прогул за період з 06.11.2015 по 06.04.2021- 5 років 5 місяців;

-зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років вимушений прогул за період з 06.11.2015 по 06.04.2021 - 5 років 5 місяців.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 11.09.2007 проходив службу в органах внутрішніх справ. З моменту незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності та через скорочення штатів був звільнений з органів внутрішніх справ та поновлювався на службі за рішеннями судів. На думку позивача, враховуючи факт неодноразового поновлення позивача на посаді означає, що у період вимушеного прогулу позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а безпосередньо саме зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника, а відтак відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватись до вислуги років. Тому вважає, що період з 06.11.2015 (початок строку перебігу вимушеного прогулу позивача) по 06.04.2021 (до прийняття позивача на службу в Управління патрульної поліції ДПП у Львівській області), а саме 5 років 5 місяців позивач перебував у вимушеному прогулі (внаслідок незаконного звільнення), який має бути зарахованим до вислуги років. 18.04.2022 позивач звернувся до ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області із заявою про зарахування до вислуги років час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 06.04.2021. Однак, 11.05.2022 отримав від Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області відмову про зарахування до вислуги років періоду з 06.11.2015 до 06.04.2021. обгрунтовуючи це тим, що такі зобов`язання відсутні у рішенні Львівського окружного адміністративного суду по справі №1.380.2019.001313. Тому позивач оскаржує протиправну бездіяльність відповідача, що полягала у відмові йому зарахувати до вислуги років та трудового стажу період вимушеного прогулу, що тривав з 06.11.2015 по 06.04.2021. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 11.11.2022 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази дотримуючись, при цьому, приписів ст. 163 КАС України.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду та залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, так як він пропустив встановлений КАС України місячний строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.01.2023 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 06.02.2023 продовжено розгляд адміністративної справи, оскільки позивач виконав ухвалу про залишення позовної заяви без руху, а строк звернення до суду позивач не пропустив.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Відповідач зауважує, що зарахування до вислуги років позивачу періоду вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 06.04.2021 не підлягають до задоволення, з огляду на те, що він поновлений як працівник міліції на «неіснуючій» посаді, не проходив та не міг проходити службу як особа начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також не міг виконувати службові обов`язки за посадою, оскільки з 07.11.2015 Закон України «Про міліцію» втратив чинність та ліквідовано територіальні органи МВС.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ з 11.09.2007, а з 01.04.2014 займав посаду інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Львів ГУМВС України у Львівській області.

Начальником ГУ МВС України у Львівській області 24.12.2014 було прийнято наказ №3079 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування міста Львова ГУМВС України у Львівській області», згідно якого за халатне та безвідповідальне ставлення до виконання службових та функціональних обов`язків, порушення статей 1 та 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, порушення п.п. 6.2, 6.6, 6.13, 6.24, 6.25, 6.26, 17.1, 17.1.7, 17.1.9, 17.2, 27.1, 27.2, 27.10, 27.10.2, 27.10.3 та 27.10.4 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо - патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27.03.2009 № 111/2009, службової телеграми ДДАІ МВС України від 23.09.2014 № 4/3-8405, незнання Правил дорожнього руху та інших нормативно - правових актів у сфері безпеки дорожнього руху, невжиття заходів реагування на звернення учасників дорожнього руху, ігнорування законних вимог громадян, ненадання допомоги учасникам дорожнього руху, некультурне, грубе, недоброзичливе і неввічливе ставлення до громадян, вчинення порушення ПДР під час керування патрульним автомобілем, порушення вимог ДДАІ МВС України щодо заборони запрошувати у салон службового автомобіля громадян, на інспектора ДПС взводу № 3 роти дорожньо - патрульної служби ВДАІ з обслуговування м. Львів ГУМВС України у Львівській області старшого сержанта міліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення звільнення з органів внутрішніх справ.

31.01.2015 позивач ознайомився із змістом наказу від 24.12.2014 №3079 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування міста Львова ГУМВС України у Львівській області».

Наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області від 17.06.2015 № 417 о/с старшого сержанта міліції ОСОБА_1 , інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Львів ГУМВС України у Львівській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п. 63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказ начальника ГУ МВС України у Львівській області від 17.06.2015 № 417 о/с, позивач вважав протиправним та таким, що підлягав скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 у справі №813/3743/15 ОСОБА_1 поновлено в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Львів ГУ МВС України у Львівській області з 18.06.2015. Дана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016.

Наказом Головного Міністерства внутрішніх справ у Львівській області за №1004 о/с від 04.11.2016 ОСОБА_1 поновлено в органах внутрішніх справ на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Львів ГУ МВС України у Львівській області з 18.06.2015.

Наказом Головного Міністерства внутрішніх справ у Львівській області за №1005 о/с від 04.11.2016, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено зі служби у запас Збройних Сил України за п.63 «г» (через скорочення штатів) інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Львів ГУ МВС України у Львівській області, сержанта міліції ОСОБА_1 , з 06.11.2015.Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі №813/4237/16 було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України у Львівській області №1005 о/с від 04.11.2016 про звільнення зі служби у запас Збройних Сил України за п.63 «з» (через скорочення штатів) інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів ГУ МВС України у Львівській обл. старшого сержанта міліції ОСОБА_1 з 06.11.2016 та поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів ГУ МВС України у Львівській області з 05.11.2016; в частині поновлення ОСОБА_1 постанова допущена до негайного виконання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 апеляційну скарга ГУ МВС України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 було повернуто апелянту, відтак постанова суду першої інстанції набрала законної сили.

Також, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 у справі №876/9797/16 - постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 було скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково: стягнуто з Державної автомобільної астіінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Перфецького, буд.19. код ЄДРПОУ 23312239) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 18.06.2015 року до 04.08.2016 року включно в загальному розмірі 36841 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок одну) грн. 86 коп., із урахуванням всіх обов`язкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із заробітку (грошового забезпечення). Вказана постанова набрала законної сили.

Водночас судове рішення про поновлення ОСОБА_1 з 18.06.2015 відповідач виконав лише 04.11.2016 і наступним своїм наказом, який скасовано постановою суду від 20.12.2016, звільнив позивача з роботи. Судове рішення щодо поновлення позивача виконано відповідачем 1 11.04.2017.

Крім того, наказом ГУ МВС України у Львівській області від 11.04.2017 за №1046 о/с «Про звільнення» ОСОБА_1 - сержанта міліції, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м.Львова ГУ МВС України у Львівській області було звільнено з 06.11.2015 із органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 «з» (через скорочення штатів).

Тобто як випливає із наведеного, наказом від 04.11.2016 ОСОБА_1 вже звільнявся з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 на підставі п.63 «з» і цей наказ судом був визнаний протиправним і скасований.

Водночас, наказ відповідача-1 від 11.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 є ідентичним наказові відповідача-1 від 04.11.2016, за яким ОСОБА_1 повторно було звільнено «заднім числом» - 1,5 роки назад.

Таким чином, з наказу відповідача-1 від 11.04.2017 №1026 о/с слідує, що в цей день ОСОБА_1 було поновлено на роботі, а з оскаржуваного наказу від 11.04.2017 №1046 о/с убачається, що ОСОБА_2 звільнено ще 1,5 року назад - з 06.11.2015.

Тож, позивач, не погоджуючись із цим наказом, звернувся до суду за захистом порушених, на його думку, прав та законних інтересів з означеним позовом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі №813/1360/17 було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1046 о/с від 11.04.2017 р «Про звільнення», в частині звільнення ОСОБА_1 сержанта міліції, інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м.Львова ГУ МВС України у Львівській області з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 «з» (через скорочення штатів), поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м.Львова ГУ МВС України у Львівській області; стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (код ЄДРПОУ 23312239) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 05.08.2016 по 27.04.2017 в загальному розмірі 23 671 (двадцять три тисячі шістсот сімдесят одна) грн. 34 коп. Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 2758 (дві тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн. 34 коп. звернуто до негайного виконання. Вказана постанова набрала законної сили.

15.07.2017 на адресу позивача поштою надійшов наказ ГУ МВСУ у Львівській області №1070 о/с від 13.07.2017, згідно з яким на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 ОСОБА_1 поновлено на роботі з 06.11.2015 року. Одночасно в тому ж конверті надійшов наказ ГУ МВСУ у Львівській області №1071 о/с від 13.07.2017 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 (через скорочення штатів).

Судове рішення про поновлення ОСОБА_1 з 18.06.2015 відповідач виконав лише 04.11.2016 і наступним своїм наказом, який скасовано постановою суду від 20.12.2016, звільнив позивача з роботи. Судове рішення щодо поновлення позивача виконано відповідачем 1 11.04.2017.

Однак, наказом ГУ МВС України у Львівській області від 11.04.2017 за №1046 о/с «Про звільнення» ОСОБА_1 - сержанта міліції, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м.Львова ГУ МВС України у Львівській області було звільнено з 06.11.2015 із органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 «з» (через скорочення штатів).

Таким чином, відповідач ГУ МВСУ у Львівській області втретє звільнив ОСОБА_1 з 06.11.2015.

Тобто як випливає із наведеного, наказом від 04.11.2016 ОСОБА_1 вже звільнявся з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року на підставі п.63 «з» і цей наказ судом був визнаний протиправним і скасований.

Наказ відповідача-1 від 11.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 є ідентичним наказові відповідача-1 від 04.11.2016, за яким ОСОБА_1 повторно було звільнено «заднім числом» - 1,5 роки назад.

Водночас, наказом відповідача від 13.07.2017 про звільнення ОСОБА_1 є ідентичним наказам відповідача від 04.11.2016, 11.04.2017, за якими ОСОБА_1 повторно було звільнено «заднім числом» .

Таким чином, з наказу відповідача-1 від 13.07.2017 №1070 о/с слідує, що в цей день ОСОБА_1 було поновлено на роботі, а з наказу від 13.07.2017 №1071 о/с убачається, що ОСОБА_2 звільнено ще 1,5 року назад - з 06.11.2015.

Тож, позивач, не погоджуючись із цим наказом, звернувся до суду за захистом порушених, на його думку, прав та законних інтересів з зазначеним позовом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 у справі № 813/2863/17 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України у Львівській області за № 1071 о/с від 13.07.2017 р. в частині звільнення зі служби у запас Збройних Сил України за п. 63 «з» (через скорочення штатів) інспектора дорожньо- патрульної служби взводу № 3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Львів ГУ МВС України у Львівській області старшого сержанта міліції ОСОБА_1 та поновлено його на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Львів Головного управління МВС України у Львівській області; стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення за період з 28.04.17 р. по 10.08.2017 р. В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць постанова допущена до негайного виконання.

10.03.2019 на адресу позивача надійшов супровідний лист від 04.03.2019 №832/0543/49- 2019 з повідомленням «Про виконання рішення суду», до якого долучено наказ ГУ МВС України у Львівській області № 1205 о/с від 28.02.2019, згідно якого на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 позивача поновлено на посаді з 06.11.2015 та наказ ГУ МВС України № 1026 о/с від 28.02.2019 «Про звільнення» згідно якого ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. « 63» (через скорочення штатів).

Судове рішення від 03.11.2017 про поновлення ОСОБА_1 з 06.11.2015 відповідач виконав 28.02.2019 і наступним своїм наказом від 28.02.2019, звільнив позивача з роботи. з 06.11.2015 року із органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 «з» (через скорочення штатів). Таким чином, відповідач ГУ МВСУ у Львівській області вчетверте звільнив ОСОБА_1 з 06.11.2015.

Тобто як випливає із наведеного, наказом від 04.11.2016 ОСОБА_1 вже звільнявся з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 на підставі п.63 «з» і цей наказ судом був визнаний протиправним і скасований. Наказ відповідача від 28.02.2019 про звільнення ОСОБА_1 є ідентичним наказові відповідача від 11.04.2017, за яким ОСОБА_1 повторно було звільнено з 06.11.2015. Таким чином, з наказу відповідача від 28.02.2019 №1205 о/с слідує, що в цей день ОСОБА_1 було поновлено на роботі, а з оскаржуваного наказу від 28.02.2019 №1206 о/с вбачається, що ОСОБА_2 звільнено з 06.11.2015.

Позивач, не погоджуючись із цим наказом, звернувся до суду за захистом порушених, на його думку, прав та законних інтересів з зазначеним позовом.Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 у справі №1.380.2019.001313 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 28.02.2019 №1206 о/с «Про звільнення» згідно з якого ОСОБА_1 сержанта міліції, інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львова Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 63 «з» (через скорочення штатів). Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львова Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015року. Стягнено з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 11.08.2017 по 18.03.2019 в загальному розмірі 52059 грн. 15коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2 758 ( дві тисячі сімсот п`ятдесят вісім гривень) 69 коп звернути до негайного виконання.

Позивач зазначає, що в період з 06.11.2015 (початок строку перебігу вимушеного прогулу Позивача) по 06.04.2021 (до прийняття позивача на службу в Управління патрульної поліції ДПП у Львівській області), а саме 5 років 5 місяців він перебував у вимушеному прогулі (внаслідок незаконного звільнення), який має бути зарахованим до вислуги років.

Тому, 18.04.2022 позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області із заявою про зарахування до вислуги років час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 06.04.2021.

Водночас 11.05.2022 у отримав від ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області відмову про зарахування до вислуги років періоду з 06.11.2015 до 06.04.2021. Підставою відмови стало те, що такі зобов`язання відсутні у рішенні Львівського окружного адміністративного суду по справі №1.380.2019.001313.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо незарахування позивачу до вислуги років вимушений прогул за період з 06.11.2015 по 06.04.2021 - 5 років 5 місяців протиправною, він звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (пп.20, 24) час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством. У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. «б» ч.1ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ, ... на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до ст.ст. 236, 236 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. […] У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. […] Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон №1404) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 231 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» військовослужбовець, стосовно якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту про проходження військової служби, має право оскаржити наказ про дострокове розірвання контракту і звільнення з військової служби у порядку, встановленому законодавством. Оскарження наказу не зупиняє його виконання. У разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання. У такому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу і строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Новий контракт з таким військовослужбовцем укладається у порядку, визначеному цим Положенням.

Відповідно до п. 149 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби за контрактом в Управлінні державної охорони України» у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, він підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Час вимушеного прогулу зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання. У такому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу і строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Новий контракт з таким військовослужбовцем укладається у місячний строк після поновлення його на військовій службі.

З огляду на вказане, судом встановлено, що внаслідок систематичного прийняття ГУ МВС у Львівській області шаблонних (однакових за змістом) незаконних наказів про звільнення зі служби з 06.11.2015 ОСОБА_1 був змушений звертатися до суду за захистом своїх прав та щоразу суд поновляв його на раніше займаній посаді з дати звільнення.

ГУ МВС у Львівській області обчислило вислугу років ОСОБА_1 станом на 07.04.2021 в календарному обчисленні 08років 01місяць 22дні.

ГУ МВС України у Львівській області відмовляється зараховувати час вимушеного прогулу ОСОБА_1 до його вислуги років з тих мотивів, що з 06.11.2015 заявник не проходив службу, а його посада з цієї дати не була передбачена штатами.

Суд при прийнятті рішення враховує, що в розумінні КЗпП України вимушений прогул це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції та, як наслідок, не отримував заробітної плати. Причиною виникнення вимушеного прогулу є протиправні дії роботодавця, що зумовили звільнення працівника без законної підстави. Особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Отже, період вимушеного прогулу обчислюється починаючи з дня, наступного за днем незаконного звільнення, і триває до дня винесення наказу про поновлення працівника на роботі.

В розумінні пп.20, 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ незаконно звільнена особа рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ підлягає поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а час вимушеного прогулу вважається часом перебування особи рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ, що зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством.

Отже, факти неодноразового поновлення позивача на посаді з дати звільнення свідчать про те, що в період вимушеного прогулу позивач вважається таким, що проходив службу в органах внутрішніх справ, а зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника. Правильність саме такого способу тлумачення норм Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підтверджується тим, що Положення про проходження інших видів державної служби спеціального характеру (військової служби у Збройних Силах України, за контрактом в Управлінні державної охорони України тощо) прямо передбачають зарахування часу вимушеного прогулу до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні).

Отже, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи, що спори між тими ж сторонами щодо незаконного звільнення позивача закінчилися прийняттям наказу про звільнення з посади від 06.04.2021 та остаточним розрахунком вислуги років станом на 06.11.2015 (а не станом на дату звільнення), суд вирішує питання щодо періоду вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 06.04.2021.

Відповідно до встановлених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 08592247) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років вимушений прогул за період з 07.11.2015 по 06.04.2021.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років вимушений прогул за період з 07.11.2015 по 06.04.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто два) гривні 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.