Постанова

від 21.02.2023 по справі 440/11898/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 р.Справа № 440/11898/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О.,

представника позивача Колода Л.В.,

представників відповідача Сулим Л.О., Головко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю компанія"ТІКО ЛТД КО" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2022, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 31.01.22 по справі № 440/11898/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія"ТІКО ЛТД КО"

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування припису

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "ТІКО ЛТД КО", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 21 припису № 43 від 14.06.2021 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та зазначили, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26 листопада 2020 року Державною службою України з надзвичайних ситуацій виданий наказ № 633 "Про затвердження плану перевірок", яким затверджений план заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки ДСНС на 2021 рік, та включено, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "ТІКО ЛТД КО" до річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з надзвичайних ситуацій на 2021 рік в червні 2021 року.

18 січня 2021 року Головним управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області виданий наказ № 10 "Про здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки протягом лютого - грудня 2021 року", яким вирішено провести планові зоходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "ТІКО ЛТД КО" в червні 2021 року.

14.06.2021 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області проведено планову перевірку дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "ТІКО ЛТД КО" за адресою: вул. Строни, 3, м. Горішні Плавні, за результатами якої складено акт №57.

Перевіркою встановлено та зафіксовано у акті перевірки від 14.06.2021 №57, серед іншого, порушення вимог пожежної безпеки, що мали місце в приміщенні адміністартивно - виробничої будівлі, а саме:

- адміністративно - виробнича будівля не обладнана системою протипожежного захисту, а саме: системою пожежної сигналізації, автоматичною системою пожежегасіння, та системою керування евакуюванням людей в частині систем оповіщення про пожежу та покажчиками напрямку евакуювання, чим порушено пункт 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, наказ МВС від 30.12.2014 року № 1417, ДБН В.2.5-56:2014, пункти 4.1, 4.8.1.2, 13.1.2, 14.2 додатку А таблиці А.1; пункт 7.1.2 додатку А таблиці А.2; пункти 3, 19, 20 додатку Б таблиці Б.1;

- адміністративно - виробнича будівля не обладнана системою проти димного захисту, а саме, системою видалення диму та гарячих газоподібних продуктів згорання, чим порушено пункт 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, наказ МВС від 30.12.2014 року № 1417, пункти 10.2.4, 10.2.5 ДБН В.2.5-56:2014;

- не проведено ідентифікацію для встановлення факту наявності або відсутності джерел та чинників небезпеки, які здатні за негативних обставин (аварій, стихійних лих тощо) ініціювати виникнення надзвичайної ситуації, а також для оцінки максимального рівня можливих надзвичайних ситуацій, чим порушено пункти 6, 9 наказу МНС № 98 від 23.02.2006 року "Про затвердження Методики ідентифікації потенційно небезпечних обєктів".

14.06.2021 ГУ ДСНС у Полтавській області видано припис Товариству з обмеженою відповідальністю компанія "ТІКО ЛТД КО" про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 43.

Не погодившись з пунктами 1, 2 та 21 цього припису, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, регулює Кодекс цивільного захисту України.

Статтею 64 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Згідно зі статтею 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

За змістом пунктів 1, 11 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 №252/26697 (надалі - ППБУ) будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».

Так, згідно пунктів 4.1, 4.8.1.2, 13.1.2, 14.2 додатку А таблиці А.1, пункт 7.1.2 додатку А таблиці А.2 ДБН В.2.5-56:2014 до Переліку однотипних за призначенням об`єктів, які підлягають обладнанню системами пожежної сигналізації та пожежогасіння, І типу передавання тривожних сигналів належать, зокрема: - одноповерхові будинки адміністративно - офісного призначення загальною площею понад 300 кв.м., а висотою 2 поверхи до 26, 5 м; - одноповерхові приміщення при загальній площі більше 3500 кв.м.; двоповерхові будинки виробничі за наявності приміщення площею 500 кв.м. та більше; будинки складів категорії В за наявності приміщення площею 1000 кв.м.; - виробничі приміщення наземні категорії В.

Згідно пунктів 3, 19, 20 додатку Б таблиці Б.1 ДБН В.2.5-56:2014 до Переліку будинків та приміщень, що підлягають обладнанню системами оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей належать, зокрема: - підприємства торгівлі, виробничі та складські будинки, будинки адміністративні та побутові промислових підприємств.

Згідно пунктів 10.2.4, 10.2.5 ДБН В.2.5-56:2014 передбачено видалення диму та гарячих газоподібних продуктів згоряння.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що між сторонами відсутній спір з приводу правомірності підстав та порядку проведення заходу державного нагляду (контролю), за результатами якого виданий обов`язковий до виконання припис.

Натомість, позивач наполягає на відсутності у нього обов`язку зі встановлення на об`єкті системи пожежної сигналізації, автоматичної системи пожежегасіння, системи керування евакуюванням людей в частині систем оповіщення про пожежу та покажчиками напрямку евакуювання, системи видалення диму та гарячих газоподібних продуктів згорання, а також заперечує обов`язок проведення ідентифікації для встановлення факту наявності або відсутності джерел та чинників небезпеки.

Оцінюючи наведені доводи позивача, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів відповідності об`єкта, що використовує позивач для ведення підприємницької діяльності, вимогам пункт 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, наказ МВС від 30.12.2014 року № 1417, пунктам 4.1, 4.8.1.2, 13.1.2, 14.2 додатку А таблиці А.1; пункт 7.1.2 додатку А таблиці А.2; пункти 3, 19, 20 додатку Б таблиці Б.1; пунктам 10.2.4, 10.2.5ДБН В.2.5-56:2014.

Доводи позивача про те, що адміністративно - виробнича будівля за адресою: м. Горішні Плавні, вул. Строни, 3, обладнана системою протипожежного захисту з 1985 року суд відхиляє, оскільки наявність робочого проекту, розробленого у 1982 році, який передбачав влаштування пожежної сигналізації та систем промислової вентиляції не підтверджує безпосереднє встановлення відповідних систем протипожежного захисту, а також що вони на даний час є діючими.

Крім того, наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23.02.2006 № 98 затверджено Методику ідентифікації потенційно небезпечних об`єктів (далі - Методика), в п.2 якої визначено, що дія цієї Методики розповсюджується на осіб, які повинні зареєструвати небезпечні об`єкти, у тому числі осіб, відповідальних за об`єкти, визначені центральними та місцевими органами виконавчої влади як такі, що несуть загрозу виникнення надзвичайних ситуацій (далі - НС) та підлягають ідентифікації. Пунктом 6 Методики передбачено, що ідентифікація передбачає аналіз структури об`єктів господарської діяльності та характеру їх функціонування для встановлення факту наявності або відсутності джерел небезпеки, які за певних обставин можуть ініціювати виникнення НС, а також визначення рівнів можливих НС.

Також зазначеною Методикою визначено порядок проведення ідентифікації об`єктів господарської діяльності щодо визначення потенційної небезпеки, відповідно до п. 9 якого, ідентифікацію проводять відповідальні особи об`єктів господарської діяльності.

Отже, обов`язок ідентифікації об`єкта господарської діяльності щодо визначення потенційної небезпеки також покладається на суб`єкта господарювання.

Відповідно до даних з ЄДРПОУ позивача серед видів економічної діяльності позивача є види діяльності за КВЕД: 14.13. - виробництво іншого верхнього одягу; 14.14 - виробництво спіднього одягу, тоді як згідно Переліку основних джерел небезпеки, які притаманні потенційно небезпечним об`єктам, одним із джерел небезпеки визначено обладнання основних виробництв легкої, текстильної промисловості.

Таким чином, відповідачем правомірно визначено позивачу обов`язок ідентифікації для встановлення факту наявності або відсутності джерел та чинників небезпеки, які здатні за негативних обставин (аварій, стихійних лих тощо) ініціювати виникнення надзвичайної ситуації, а також для оцінки максимального рівня можливих надзвичайних ситуацій.

Колегія суддів наголошує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, що свідчили б про невідповідність висновків відповідача вимогам чинного законодавства та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "ТІКО ЛТД КО".

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

А відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, обов`язок з доведення правомірності оспорюваних положень припису загалом покладено на відповідача - як на суб`єкта владних повноважень, посадовою особою якого цей припис внесено.

Водночас, виходячи з принципу змагальності сторін, позивач, у разі заперечення викладених у приписі порушень, мав довести безпідставність висновків контролюючого органу в цій частині.

Належних і допустимих доказів, що свідчили б про неправомірність висновків відповідача, які слугували підставою для внесення припису у спірній частині, позивачем не надано.

Натомість факт недотримання позивачем вимог законодавства з питань пожежної безпеки підтверджено матеріалами планового заходу державного нагляду (контролю), які підписані представником позивача без зауважень.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність та обґрунтованість спірних пунктів припису ГУ ДСНС у Полтавській області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "ТІКО ЛТД КО" повністю.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі № 440/11898/21, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю компанія"ТІКО ЛТД КО" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №440/11898/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 27.02.2023 року