Рішення

від 18.08.2010 по справі 54/144-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2010 р.                                                            Справа № 54/144-10

вх. № 5010/1-54

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -  не з'явився

 відповідача -  ОСОБА_1, особисто

розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків  

до  ФОП ОСОБА_1, м. Харків  

про стягнення 2185,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача - СПДФО ОСОБА_1 на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди № 2542-Н, укладеним між сторонами 06 квітня 2006 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 2185,17 грн., з яких 2011,86 грн. - основний борг, 173,31 грн. пеня. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

У судовому засіданні 03.08.2010 року відповідачем було заявлене клопотання щодо зупинення провадження по даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 53/55-09 за позовом СПДФО ОСОБА_1; 3-я особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення ФДМУ по Харківській області до Українського Держаного проектного інституту "Укрміськбудпроект" про стягнення 6750,00 грн., усунення перешкод та повернення майна.

Аналіз фактичних обставин справи, дає підстави суду дійти висновку, що вимога відповідача щодо зупинення провадження по справі є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 16.08.2010 року було оголошено перерву до 18.08.2010 року о 11-00. Після перерви судове засідання було поновлено і  продовжено у тому ж складі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. У попередньому судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.04.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди № 2542-Н на окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, розташовані на 1-му поверсі одноповерхової складської будівлі, загальною площею 95,4 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пров. Союзний, буд. 11, що знаходяться на балансі Українського проектного інституту "Укрміськбудпроект".

У відповідності до пункту 3.3. договору, орендна плата повинна була перераховуватися відповідачем щомісячно, до 10 числа місяця наступного за звітним безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначений фінансовими органами в розмірі 70%.

Згідно пункту 3.5. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 5.2. договору було передбачено, що відповідач повинен своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету.

Пунктом 10.1. договору було передбачено, що договір оренди № 2542-Н було укладено строком на 11 місяців, що діє з 28.04.2006 р. до 27.03.2007 р. Також, даним пунктом договору було передбачено, що зміна умов договору в частині збільшення його строку до 1 року і більше оформлюється додатковою угодою, яка підлягає нотаріальному посвідченню.

Додатковою угодою № 2 від 03.08.2007 року строк договору було продовжено на 11 місяців до 26.02.2008 року.

Додатковою угодою № 3 від 12.06.2008 року строк договору було продовжено на 11 місяців, тобто з 26.02.2008 року до 25.01.2009 року.

Враховуючи те, що в матеріалах справи не міститься інших додаткових угод до договору оренди № 2542-Н та те, що відповідно до п. 10.12. чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, господарський суд приходить до висновку, що договір оренди № 2542-Н припинив свою дію 25.01.2009 р.

З урахуванням викладено та приймаючи до уваги те, що згідно з п. 10.11. договору чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, господарський суд вважає, що позивні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за період з 25.01.2009 року по жовтень 2009 року та пені за період з 06.04.2009 р. по 20.10.2009 року у розмірі 173,31 грн. не підлягає задоволенню, оскільки дана сума заборгованості нараховувалася позивачем відповідачу після припинення дії договору оренди № 2542-Н.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено те, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з 01 січня 2010 року не мав об'єктивної можливості користуватися орендованим за договором оренди № 2542-Н майном, що не заперечується позивачем.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача орендної плати за січень 2009 року є не обґрунтованими, вони не підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, у зв’язку з чим не підлягають задоволенню.

          За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові не підлягають покладенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 626, 628, 629, 759, 762 ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -      

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                 

Повний текст судового рішення підписано 25.08.2010 року.