Постанова

від 27.02.2023 по справі 620/4168/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4168/22 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Віра" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2022 року позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Віра" звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, яким просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене в листі від 01 червня 2022 року №АП/13-01-18-12-06 про відмову в підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи;

- зобов`язання відповідача відновити та підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2022 року, про що видати відповідну довідку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано всіх обставин справи.

Додатково зазначив, що станом на 01 січня 2022 року за СТОВ "Віра" рахується податковий борг по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення код платежу 13030100 в сумі 2,00 грн. який виник 19 листопада 2021 року та підтверджується витягом з ІКП позивача.

Позивачем подано до суду відзив відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, враховуючи те, що посилання апелянта на наявність у позивача податкового боргу, як на підставу для відмови в підтвердженні статусу платника єдиного податку відповідно до пп. 291.5-1.3 п. 291.5 ст. 291 ПК України є помилковим, оскільки положення зазначеної норми встановлюють умови, за яких суб`єкти господарювання не можуть набувати статус платника єдиного четвертої групи, однак не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції СГТОВ "Віра" з 09 липня 1997 року є платником податку на додану вартість(а.с. 9).

Відповідно до довідки про набуття (підтвердження) статусу платника єдиного податку четвертої групи від 01 червня 2022 року № АП/25-01-18-08-06 податковим органом підтверджено статус СГТОВ "Віра", як платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік (а.с. 11).

Розглянувши подані СГТОВ "Віра", податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи, подані до Городнянської ДПІ ГУ ДПС у Чернігівській області (2506) від 18 лютого 2022 року на 2022 рік, Головне управління ДПС у Львівській області, листом від 01 червня 2022 року №3725/АП/13-01-18-12-06 повідомило позивача про відмову у наданні та/або підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи через наявність станом на 01 січня 2022 року податкового боргу по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в сумі 2,00 грн (а.с. 12).

Не погоджуючись з відмовою в підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив зокрема з того, що положення пп. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 Податкового кодексу України встановлюють умови, за яких суб`єкти господарювання не можуть набувати статус платника єдиного податку четвертої групи, однак не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 291.2, 291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з положеннями пп. "а" пп. 4 пункту 291.4 ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

За змістом пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року визначений у цій нормі пакет документів.

В той же час порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульовано положеннями ст. 299 ПК України, згідно з пунктом 299.10 якої реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу.

Підпунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України встановлено обов`язок платника єдиного податку перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадках наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів (пп. 8).

У даному ж випадку відповідач обмежився лише констатацією факту наявності у позивача станом на 01 січня 2022 року податкового боргу в сумі 2,00 грн., водночас зазначена сума не перевищує суму, визначену абз. 3 п. 59.1 ст. 59 ПК України.

Щодо доводів апелянта стосовно правомірності прийнятого ним спірного рішення з посиланням на положення п. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, відповідно до якого не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, колегія суддів зазначає наступне.

Абзацом 2 п. 299.11 ст. 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анульовується з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Водночас у межах даної справи не надано доказів проведення відповідачем документальної виїзної перевірки позивача та, відповідно, не встановлено наявності у нього податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що у розумінні п. 299.10 ст. 299 ПК України є підставою для анулювання реєстрації платником єдиного податку.

В матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідного рішення контролюючим органом.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача не виникло правових підстав для відмови в підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік.

Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №822/1676/18, від 20 червня 2019 року у справі №822/1807/17, від 19 грудня 2019 року у справі №810/3682/15, від 19 червня 2020 року у справі №822/758/17, від 27 січня 2022 року у справі №818/857/17.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку