Постанова

від 27.02.2023 по справі 640/29595/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/29595/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2021 року позивач - ПрАТ "Телесистеми України" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26 квітня 2021 року № 315400416.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, не з`ясовано всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази.

Додатково наголосив що під час камеральної перевірки встановлено, що протягом грудня 2019 року - грудня 2020 року, в інтегрованій картці платника податку на додану вартість ПрАТ "Телесистеми України" обліковується податковий борг по податковим зобов`язанням зазначеним позивачем в податкових деклараціях з грудня 2019 року - грудня 2020 року з граничним терміном сплати 19 грудня 2019 року, 20 січня 2020 року, 20 лютого 2020 року, 19 березня 2020 року, 17 квітня 2020 року, 20 травня 2020 року, 16 травня 2020 року, 17 липня 2020 року, 20 серпня 2020 року, 18 вересня 2020 року, 19 жовтня 2020 року відповідно, який фактично погашався з 24 січня 2020 року по 23 листопада 2021 року.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки відсутність в апеляційній скарзі обґрунтувань свідчить про штучність застосованих відповідачем штрафних санкцій та відсутність будь-яких належних аргументів незаконності судового рішення.

Також представником позивача заявлено клопотання про стягнення з ГУ ДПС у м. Києві витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції в сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ПрАТ "Телесистеми України" за результатами якої складено акт від 23 квітня 2021 року №33938/Ж5/26-15-04-16-18.

Зокрема в акті перевірки зафіксовано, що протягом грудня 2019 - грудня 2020 року відповідно даних інтегрованої картки платника податку на додану вартість за ПрАТ "Телесистеми України" обліковувався податковий борг по податковим зобов`язанням, зазначеним у податкових деклараціях з грудня 2019 року по грудень 2020 року з граничним терміном сплати 19 грудня 2019 року, 20 січня 2020 року, 20 лютого 2020 року, 19 березня 2020 року, 17 квітня 2020 року, 20 травня 2020 року, 16 червня 2020 року, 17 липня 2020 року, 20 серпня 2020 року, 18 вересня 2020 року, 19 жовтня 2020 року відповідно, який фактично погашався з 24 січня 2020 року по 23 листопада 2021 року.

На підставі акта перевірки від 23 квітня 2021 року №33938/Ж5/26-15-04-16-18 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2021 року №315400416 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання / порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні" з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів з податку на додану вартість, визначеного п. 57.1 ст. 57, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, на підставі ст. 124 Податкового кодексу України, за затримку на 3, 10, 23, 23, 24, 24, 24, 25, 25, 25, 26, 26, 28 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 207 454,90 грн. та зобов`язано ПрАТ "Телесистеми України" сплатити штраф у розмірі 5% у сумі 10 372,75 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нарахування пені у розмірі 25 661,56 грн. (20 832,80 грн. з урахування наявної переплати у сумі 4 828,77 грн.) рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправним, а також, водночас порушення строків сплати узгоджених сум податку на додану вартість відбулося внаслідок зарахування поточних платежів в рахунок погашення пені, а тому застосування штрафних санкцій до ПрАТ "Телесистеми України" є безпідставним.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 54.1 ст. 54 ПК України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп. 49.1.18 п. 49.1 ст. 49 та п. 202.1 ст. 202 ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже платник податку зобов`язаний сплачувати визначені ним податкові зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов`язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації, а за несплату узгодженої суми грошового зобов`язання такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді накладення штрафу.

Як встановлено судом першої інстанції підставою для накладення штрафу на позивача став висновок контролюючого органу про порушення строку сплати самостійно задекларованих сум податку на додатну вартість за грудень 2019 - листопад 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПрАТ "Телесистеми України" сплачувало самостійно задекларовані податкові зобов`язання протягом вказаного періоду у встановлений строк, а відповідач самостійно змінював призначення платежів в порядку ст. 87 ПК України і спрямовував кошти на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи:

- декларацією за листопад 2019 року від 19 грудня 2019 року №9305918517 позивачем визначено зобов`язання з ПДВ на суму 209540,00 грн., граничний строк сплати 30 грудня 2019 року, згідно з платіжними дорученнями від 13 грудня 2019 року №00016968 та від 21 грудня 2019 року №00017414 позивачем сплачено 209540,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань з ПДВ за листопад 2019 року (а.с. 14-17);

- декларацією за грудень 2019 року від 20 січня 2020 року №9332003434 позивачем визначено зобов`язання з ПДВ на суму 73433,00 грн., граничний строк сплати 30 січня 2020 року, згідно з платіжним дорученням від 29 січня 2020 року №0000949 позивачем сплачено 73433,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань з ПДВ за грудень 2019 року (а.с. 18-20);

- декларацією за січень 2020 року від 20 лютого 2020 року №9030309524 позивачем визначено зобов`язання з ПДВ на суму 59298,00 грн., граничний строк сплати 01 березня 2020 року, згідно з платіжним дорученням від 27 лютого 2020 року №00001989 позивачем сплачено 59298,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань з ПДВ за січень2020 року (а.с. 21-23);

- декларацією за лютий 2020 року від 19 березня 2020 року №9057707808 позивачем визначено зобов`язання з ПДВ на суму 49080,00 грн., граничний строк сплати 30 березня 2020 року, згідно з платіжним дорученням від 24 березня 2020 року №00002825 та з урахуванням переплати в сумі 25660,00 позивачем сплачено 49080,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань з ПДВ за лютий 2020 року (а.с. 24-26);

- декларацією за березень 2020 року від 17 квітня 2020 року №9083808577 позивачем визначено зобов`язання з ПДВ на суму 52224,00 грн., граничний строк сплати 30 квітня 2020 року, згідно з платіжним дорученням від 24 квітня 2020 року №00003813 позивачем сплачено 52224,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань з ПДВ за березень року (а.с. 27-29);

- декларацією за квітень 2020 року від 20 травня 2020 року №9111182099 позивачем визначено зобов`язання з ПДВ на суму 53323,00 грн., граничний строк сплати 01 червня 2020 року, згідно з платіжним дорученням від 26 травня 2020 року №00004751 позивачем сплачено 53323,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань з ПДВ за квітнеь року (а.с. 30-32);

- декларацією за травень 2020 року від 19 червня 2020 року №9140550610 позивачем визначено зобов`язання з ПДВ на суму 86303,00 грн., граничний строк сплати 30 червня 2020 року, згідно з платіжними дорученнями від 15 червня 2020 року №00005246 та від 30 червня 2020 року №00005696 позивачем сплачено 86303,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань з ПДВ за травень року (а.с. 33-36);

- декларацією за червень 2020 року від 17 липня 2020 року №9170604738 позивачем визначено зобов`язання з ПДВ на суму 410891,00 грн., граничний строк сплати 30 липня 2020 року, згідно з платіжними дорученням від 10 липня 2020 року №00006080, від 15 липня 2020 року №00006271 та від 27 липня 2020 року №00006544 позивачем сплачено 410891,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань з ПДВ за червень 2020 року (а.с. 37-41);

- декларацією за липень 2020 року від 20 серпня 2020 року №9206793116 позивачем визначено зобов`язання з ПДВ на суму 779607,00 грн., граничний строк сплати 31 серпня 2020 року, згідно з платіжними дорученнями від 11 серпня 2020 року №0007053, від 14 серпня 2020 року №00007173 та від 28 серпня 2020 року №00007518 позивачем сплачено 779607,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань з ПДВ за липень 2020 року (а.с. 42-46);

- декларацією за серпень 2020 року від 18 вересня 2020 року №9236762905 позивачем визначено зобов`язання з ПДВ на суму 836061,00 грн., граничний строк сплати 30 вересня 2020 року, згідно з платіжними дорученням від 08 вересня 2020 року №00007820, від 14 вересня 2020 року №00007941, від 15 вересня 2020 року №00007942 та від 30 вересня 2020 року №00008347 позивачем сплачено 836061,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань з ПДВ за серпень 2020 року (а.с. 47-52);

- декларацією за вересень 2020 року від 19 жовтня 2020 року №9269682846 позивачем визначено зобов`язання з ПДВ на суму 631841,00 грн., граничний строк сплати 30 жовтня 2020 року, згідно з платіжними дорученнями від 05 жовтня 2020 року №00008547, від 23 жовтня 2020 року №00009027 позивачем сплачено 631841,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань з ПДВ за вересень 2020 року (а.с. 53-56);

- декларацією за жовтень 2020 року від 19 листопада 2020 року №9305229039 позивачем визначено зобов`язання з ПДВ на суму 802510,00 грн., граничний строк сплати 30 листопада 2020 року, згідно з платіжними дорученнями від 05 листопада 2020 року №00009386, від 13 листопада 2020 року №00009637 та від 27 листопада 2020 року №00009940 позивачем сплачено 802510,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань з ПДВ за жовтень 2020 року (а.с. 57-61).

Отже, зазначеними платіжними дорученнями підтверджується своєчасна сплата позивачем узгоджених податкових зобов`язань за спірний період відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкових зобов`язань.

Також судом встановлено та не заперечується відповідачем, що в порядку ст. 87 ПК України кошти відповідачем спрямовувались на погашення податкового боргу, який на переконання відповідача виник внаслідок несплати позивачем пені у розмірі 20832,79 грн. (нараховано пеню у сумі 25661,56 грн., проте, з урахуванням наявної переплати у сумі 4828,77 грн., залишок пені склав 20832,79 грн.), нарахованої контролюючим органом 02 березня 2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі №640/9769/19 за позовом ПрАТ "Телесистеми України" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення, зобов`язання вчинити дії, зокрема, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 08 квітня 2019 року № 114077-17, якою позивача повідомлено про нарахування пені у розмірі 20 832,79 грн., а також зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві відкоригувати інтегровану картку платника податків ПрАТ "Телесистеми України" шляхом виключення донарахування пені з податку на додану вартість у сумі 25 661,56 грн. та поновивши в ній списану суму переплати у розмірі 4 828,77 грн.

Отже враховуючи, що нарахування пені у розмірі 25 661,56 грн. (20 832,80 грн. з урахування наявної переплати у сумі 4 828,77 грн.) рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправним, а також оскільки порушення строків сплати узгоджених сум податку на додану вартість відбулося внаслідок зарахування поточних платежів в рахунок погашення пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування до ПрАТ "Телесистеми України" штрафних санкцій та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2021 року №315400416.

Щодо наявності підстав для стягнення з Головного управління ДПС у м. Києві витрат ПрАТ "Телесистеми України" на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 120/3929/19-а.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві, апелянт заперечує співмірність та обґрунтованість судових витрат позивача загалом.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до відзиву надано копії: договору про надання правничої допомоги від 28 серпня 2018 року, додаткових угод від 18 грудня 2019 року, від 31 грудня 2020 року, від 21 грудня 2021 року, замовлення на надання правничої допомоги від 21 грудня 2022 року, довіреності від 21 грудня 2021 року №27.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 28 серпня 2018 року укладеного між ПрАТ "Телесистеми України" та АО "Ляхович, Скрицький і партнери" клієнт доручає а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі, на умовах та в порядку, визначеному цим договором та відповідним замовленням (п. 1.1 договору).

Всі розрахунки за цим договором сторони здійснюють шляхом оплати грошових коштів на рахунок контрагента в банку згідно визначених реквізитів (п. 3.5 договору).

Згідно з замовленням від 21 грудня 2022 року адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу щодо забезпечення представництва в суді апеляційної інстанції клієнта щодо перегляду справи №640/29595/21 за апеляційною скаргою на рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року, а також іншу правничу допомогу у цій справі: вивчення матеріалів справи, аналіз судового рішення та апеляційної скарги; розробка правової позиції; підготовка процесуальних документів, в тому числі, але не обмежуючись відзивом на апеляційну скаргу; підготовка до розгляду справи та участь у судових засіданнях (за необхідності) (п. 1).

Гонорар за цим замовленням є фіксованим (визначеним у твердій сумі) та встановлюється в сумі 10000,00 грн. У разі необхідності участі адвоката в судовому засіданні, вартість кожного візиту тривалістю до 2-х годин встановлюється в розмірі 5000,00 грн. Вартість кожної наступної години складає 1500,00 грн. Гонорар виплачується після узгодження Акту приймання правничої допомоги. Сторони можуть узгодити авансову виплату гонорару (його частини) (п. 4.)

Сторони допускають складення акту приймання правничої допомоги за окремими видами наданих послуг (п. 5).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що враховуючи предмет спору, складність справи та подання адвокатом Ляховичем С.О. відзиву на 2 аркушах, з яких зокрема по суті апеляційної скарги та заперечень зазначено 2 абзаци загальних висновків, колегія суддів вважає очевидно неспіввісним та необґрунтованим розмір гонорару за подання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 10000,00 грн.

Крім того розгляд справи здійснювався судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, отже підстави для врахування вартості візиту адвоката в судові засідання відсутні.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає необґрунтованим клопотання представника ПрАТ "Телесистеми України" щодо стягнення з ГУ ДПС у м. Києві витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 грн.

Водночас суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що позивачем не надано до відзиву на апеляційну скаргу акту приймання наданих послуг та доказів оплати гонорару, а тому останнім не підтверджено понесення зазначених витрат на правничу допомогу.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку