Рішення

від 31.01.2023 по справі 359/3836/22

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/393/2023

Справа № 359/3836/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

при секретарі - Івковій Д.Л.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Козирь С.В.

представників відповідача - Сінькевича В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

27.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, з наступними вимогами:

- визнати незаконним Наказ Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» «По особовому складу» від 10.02.2022 № 11-07/1-299/п;

- визнати незаконним Наказ Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» від 22.09.2021 № 01-07.1-17 (зі змінами від 10.11.2021 № 01-07.1-23) в частині скорочення посади заступника генерального директора з економіки та фінансів Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника генерального директора з економіки та фінансів Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»;

- стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код ЄДРПОУ 20572069) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.02.2022 по 22.06.2022 не включно в розмірі 1923144,08 грн.;

- стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.06.2022 по дату прийняття рішення із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 20903,74грн. (т.1 а.с. 1-15).

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Наказом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 19.11.2014 №11-07/1-1306/п позивач був призначений заступником генерального директора з економіки та фінансів. Наказом відповідача від 10.02.2022 № 11-07/1-299/п позивача звільнено з роботи з 10.02.2022 у зв`язку із скороченням штату працівників, п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. За змістом якого підставою для звільнення позивача зазначено: наказ відповідача «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» від 22.09.2021 № 01-07.1-17 (зі змінами від 10.11.2021 № 01-07.1-23); лист відповідача «Щодо попередження про наступне вивільнення» від 11.11.2021 № 01-22-2039; згода Міністерства інфраструктури України (без номеру та дати). Позивач вказує, що не був ознайомлений із жодним наведеним документом та стверджує, що його звільнення відбулось із численними порушеннями трудового законодавства. А саме, що в порушення вимог ст.49-2 КЗпП України відповідач не попередив позивача персонально про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та не пропонував йому вакантні посади, які були у відповідача з моменту прийняття рішення про вивільнення позивача у зв`язку із скороченням штату та до моменту звільнення позивача. Також зазначає, що Генеральний директор не мав права його звільняти без попередньої згоди Наглядової ради відповідно до вимог Статуту та Контракту, укладеного з генеральним директором від 21.07.2021. Генеральний директор попередньо не погоджував і Наглядова рада не приймала рішення про погодження змін до організаційної структури та звільнення позивача, чим перевищив свої повноваження та порушив процедуру його звільнення, що є підставою для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі.

Також зазначає, що відповідач в порушення посадової інструкції позивача не ознайомлював його із проектами рішень про зміну організаційної структури та звільнення, а також відповідачем порушено переважне право позивача на залишення на роботі. А саме, зазначає, що наказом від 21.09.2021 № 01-07.1-15 «Про внесення змін до організаційної структури юго розпису підприємства» до штатного розпису було включено посаду директора з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу, на яку було переведено особу, яка займала посаду радника генерального директора ( ОСОБА_4 ).

Крім того, вказує, відповідач не повідомив профспілкові організації за три місяці про звільнення та не провів консультацій для запобігання його звільненню, в порушення вимог ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Позивач стверджує, що його звільнено з роботи за відсутності реального скорочення штату працівників та із особистих мотивів. Зазначає, що приймав участь у конкурсі на посаду генерального директора, переможцем якого рішенням Наглядової ради було визнано ОСОБА_3 , який з моменту зайняття посади генерального директора почав створювати штучні передумови для наступного звільнення позивача та інших заступників генерального директора. Зазначає, що у продовж липня у штатний розпис було включено нові посади радників генерального директора в кількості 7 одиниць, які за рішенням генерального директора зайняли особи, які ніколи не працювали у відповідача. В подальшому у вересні 2021 року, до штатного розпису були включені посади директорів за відповідними напрямками, у тому числі посада директора з фінансових питань та організації і оплати праці, які за своїми функціональними обов`язками повністю чи частково дублювали роботу, яку виконували заступники генерального директора. При цьому, новостворена посада директора з фінансових питань та організації і оплати праці не була запропонована позивачу, а на неї було переведено особу, призначену двома місяцями раніше на посаду радника генерального директора.

Також звертає на інші вчинені щодо нього дії відповідача: блокування доступу до службової стоянки та відмова у видачі йому ключів від службового кабінету у перший робочий день після виходу із відпустки; блокування шістьма особами в масках вільного пересування позивачем в адміністративній будівлі в перший робочий день після виходу із відпустки та відео фіксування всіх дій (переміщень) позивача без його згоди; блокування доступу до кабінету генерального директора, коли позивач намагався його проінформувати про вихід із щорічної відпустки; перенесення робочого місця із окремого кабінету в адміністративній будівлі до тамбуру технічного поверху в непрацюючій частині будівлі пасажирського терміналу «В» без вікон, офісної меблі та техніки, вентиляції тощо; звільнення заступників генерального директора, які працювали на підприємстві до моменту перемоги ОСОБА_3 у конкурсі на посаду генерального директора та приймали участь у конкурсі; порушення Положення про управління персоналом в ДП МА «Бориспіль» від 16.12.2020 № 11-06-3, зокрема безпосередній керівник (генеральний директор) не забезпечив прибуття позивача до служби управління персоналом для ознайомлення з наказом про звільнення, а навпаки заблокував позивачу доступ до його службового кабінету.

Також вказує, що відповідач не здійснив із позивачем повний розрахунок у день звільнення. Вказує, що відповідач нарахував йому такі платежі: 1) компенсація за 9 днів не використаної відпустки - 109566,36 грн.; 2) вихідну допомогу за один місяць у розмірі посадового окладу в сумі - 273050 грн.; 3) оплату за один робочий день у розмірі - 13625,50 грн.; 4) плату за вислугу років в сумі - 4095,75 грн.; 5) суму індексації заробітної плати в розмірі - 39,20 грн. Після утримання із вказаних сум податків та зборів, йому в день звільнення перераховано - 322325,06 грн. 02.03.2022 відповідач додатково перерахував 7140,28 грн. в якості оплати днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування.

Також вважає, що відповідно до ст.44 КЗпП України йому, як посадовій особі, мав бути виплачений шестимісячний середній заробіток, що становить: 449430,38грн.х 6 = 2696582,28 грн. Також йому мала бути виплачена премія за підсумками роботи за рік в розмірі 273050 грн..

З урахуванням вимог ст.235 КЗпП України йому має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого станом на 22.06.2022 (92 робочі дні) становить 1923144,08 грн. з урахуванням середньоденного заробітку 20903,74 грн. (за серпень-вересень 2021 року).

.

Щодо строку звернення до суду, звертає увагу, що відповідно до п.1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а також що з 24.02.2022 на всій території України було введено військовий стан. Запровадження воєнного стану є поважною причиною, через яку позивач не міг звернутись до суду за захистом свого порушеного права у місячний строк.

02.08.2022 до суду надійшов відзив ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (т.1 а.с.101-117), за змістом якого відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні. Так, посилаючись на вимоги ст.ст.64,65 Господарського кодексу України, та правовий висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 28.03.2019 (справа №755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17) зазначає, що оскарження позивачем наказу від 22.09.2021 №01-07.1-17 (зі змінами, внесеними наказом від 10.11.2021 № 01-07.1-23), є неналежним способом захисту.

Зокрема, зазначено, що генеральним директором ДП МА «Бориспіль», в ході реалізації права на управління діяльністю підприємства, був виданий наказ «Про внесення змін до організаційної структури та і штатного розпису підприємства» від 22.09.2021 №01-07.1-17 (зі змінами, знесеними наказом від 10.11.2021 № 01-07.1-23). Про заплановані зміни в організаційній структурі та штатному розписі, ДП МА «Бориспіль» повідомило профспілки підприємства листом від 22.09.2021 №01-22-1675, в якому висловило готовність співпрацювати з профспілками шляхом проведення відповідних консультацій про заходи пом`якшення несприятливих наслідків при скороченні працівників підприємства. Також зазначено, що листом від 11.11.2021 № 01-22-2039 відповідач попередив позивача про те, що на підставі наказу від 22.09.2021 № 01-07.1-17 (зі змінами, внесеними наказом від 10.11.2021 № 01-07.1-23), посада заступника генерального директора з економіки та фінансів, яку позивач обіймає, підлягає скороченню 10 лютого 2022 року, а позивач вивільненню. До листа було долучено службову записку з переліком наявних вакантних посад по підприємству (станом на 11.11.2021) та запропоновано позивачу, у випадку виявлення ним бажання щодо переведення на одну з наявних на підприємстві вакантних посад, звернутись до служби управління та розвитку персоналу, а також за його бажанням, позивач може щодня або щотижня з`являтись до служби управління та розвитку персоналу для ознайомлення з оновленим переліком вакантних посад по підприємству. Зазначають, що поштове відправлення №0830105667232, в якому містився лист від 11.11.2021 № 01-22-2039 з додатками, позивачем отримано 13.11.2021, а також, що з моменту отримання листа від 11.11.2021 №01-22-2039 та до моменту звільнення, позивач не вчинив жодних дій, які б вказували на виявлення ним бажання щодо переведення на одну з наявних на підприємстві вакантних посад, та не звертався з цього питання до служби управління та розвитку персоналу. Так само, позивач не виявив бажання щодня або щотижня з`являтись до служби управління та розвитку персоналу для ознайомлення з оновленим переліком вакантних посад по підприємству.

Відповідно до ст.ст. 43, 247 КЗпП України, відповідач звернувся до профспілок ДП МА «Бориспіль» з листом від 21.01.2022 № 03- 22-73 щодо розгляду питання надання згоди на звільнення позивача за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. У відповідь на вказаний лист профспілки поінформували відповідача про те, що позивач не є їх членом.

З урахуванням викладеного, зазначають, що при звільненні позивача цілком дотримано вимоги статті 49-2 КЗпП України.

Відповідач уважає хибними доводи позивача відносно того, що його звільнення необхідно погоджувати з Наглядовою радою аеропорту, оскільки на момент внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства згідно з наказом від 22.09.2021 №01-07.1-17 (зі змінами, внесеними наказом від 10.11.2021 № 01-07.1-23) діяла редакція статуту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.09.2021, положеннями якого до компетенції наглядової ради аеропорту не віднесено погодження призначення та звільнення заступників Генерального директора, головного бухгалтера, головного інженера, керівника юридичної служби. При цьому, згідно з пунктом 9.4 статуту заступники Генерального директора призначаються на посаду/звільняються Генеральним директором Аеропорту за погодженням з Уповноваженим органом управління, яким згідно з статутом є Міністерство інфраструктури України.

На виконання зазначених вимог статуту ДП МА «Бориспіль» звернулось до Уповноваженого органу управління в особі Міністерства інфраструктури України з листом від 22.09.2021 №01-22/1Е-121 та отримало відповідь про погодження звільнення позивача з посади вступника генерального директора з економіки та фінансів.

Відповідач звертає увагу, що посада директора з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу не була запропонована позивачу, оскільки була укомплектована до моменту внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства на підставі наказу від 22.09.2021 №01-07.1-17 (зі змінами, внесеними наказом від 10.11.2021 № 01-07.1-23), яким передбачалось скорочення посади позивача та його подальше вивільнення. Зазначають, що крім посади заступника генерального директора з економіки та фінансів, не передбачалося скорочення жодних інших однорідних посад, внаслідок чого переважне право на залишення позивача на роботі не було порушено.

Відповідач також вважає безпідставними доводи позивача щодо нездійснення з ним повного розрахунку у день звільнення, посилаючись на те, що вихідна допомога при звільненні по п. 1 ст. 40 КЗпП України нарахована у розмірі одного середньомісячного заробітку. Зазначають, що позивач неправильно розрахував розмір середньоденної заробітної плати у сумі 20903,74 грн. та розмір місячного середнього заробітку у сумі 449430,38 грн., оскільки позивач не працював протягом чотирьох місяців перед звільненням, а тому середньомісячний заробіток має визначатися у розмірі посадового окладу 273050,00 грн., та при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід виходити з наступного розрахунку середньоденної заробітної плати: 546100,00 грн. /41 дн. =13319,51 грн.

Відповідач уважає безпідставним посилання позивача на невиплату йому у день звільнення премії за підсумками роботи за 2021 рік, посилаючись на те, що відповідно до пункту 3.1 Положення про нарахування та виплату працівникам підприємства премії за підсумками роботи за рік, виплата премії працівникам підприємства здійснюється на підставі наказу по підприємству протягом року, наступного за роком за підсумками роботи якого виплачується премія. Також зазначено, що наказ про виплату премії за 2021 рік відповідачем не приймався, а тому відсутні підстави для її виплати позивачу.

Звертають увагу, що позовна заява по даній справі підписана не адвокатом, а самим позивачем, що свідчить про те, що позов складено ним самостійно, а також, що позивач не надав всі необхідні документальні підтвердження витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим відповідач уважає недоведеними витрати позивача на правову допомогу у сумі 30000 грн.

.

23.09.2022 представником позивача адвокатом Козирем С.В. подано відповідь на відзив (т.2 а.с.1-6), за змістом яких додатково зазначено, що відповідач надіслав лист від 11.11.2021 №01-22-2039 на адресу: АДРЕСА_2. Вказана адреса не є адресою проживання (перебування) позивача, який 13.11.2021 не перебував за вказаною адресою та не міг особисто отримувати жодних поштових відправлень. Також за вказаною адресою не перебували члени сім`ї позивача або особи, яким би позивач надавав доручення на отримання кореспонденції, адресованої на його ім`я. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830105667232 не містить підпису позивача, а в графі «вручено особисто» невідомими особами здійснено напис «ОСОБА_1», що не відповідає прізвищу та почерку позивача. Звертають увагу, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою, вказаною вище зареєстроване ТОВ «ШИШКІНН СПА ГОТЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 40148694). Позивачу не відомо з яких підстав відповідач надсилав поштове відправлення №0830105667232 на вказану вище адресу, а також особи, які отримали таке відправлення та зробили відмітку в графі «вручено особисто».

Звертає увагу, що з відповіді відповідача на адвокатський запит, в період з 21.09.2021 10.02.2022 включно, у відповідача з`являлись вакансії, які не пропонувались позивачу, зокрема:19.10.2021 до штатного розпису була включена посада заступника директора за напрямком розвитку авіаційної діяльності; 05.11.2021 до штатного розпису була включена посада заступника директора за напрямком неавіаційної діяльності; 19.11.2021 до штатного розпису була включена посада начальника аеровокзального комплексу; 02.12.2021 до штатного розпису була включена посада радника генерального директора з влучення інвестицій; 07.12.2021 до штатного розпису була включена посада радника генерального директора. Також, згідно з службою запискою відповідача від 10.02.2022 №29-10-34 станом на 10.02.2022 була вакантною посада начальника вантажного терміналу. Окрім цього, в період з 21.09.2021 по 10.02.2022 відповідач включав до штатного розпису ряд посад некерівного складу (фахівці, спеціалісти, економісти, провідні фахівці тощо), які також не пропонувались позивачу, що є порушенням ст.49-2 КЗпП України.

03.10.2022 відповідачем подано заперечення (т.3 а.с. 2-12), за змістом яких, додатково зазначено, що поштове відправлення № 0830105667232, в якому містився лист від 11.11.2021 №01-22-2039 з додатками, позивачем отримано 13.11.2021. Лист був направлений на адресу, що була зазначена самим позивачем в заяві від 05.08.2016 на ім`я начальника відділу кадрів. Даною заявою позивач повідомив про зміну його фактичного місцезнаходження з 07.08.2016 на вказану вище адресу та просив внести відповідні зміни в документи по обліку, заяв про зміну вказаної адреси в подальшому не подавав. Крім того, зазначають, що позивач звертався до відповідача із заявою від 22.09.2021 (вх.№ З-89 від 22.09.2021), в якій просив прийняти документи на відпустку (наказ) без збереження заробітної плати за п. 3-1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» з 23.09. по 24.09.2021 та підтверджуючі документи про переведення на дистанційне навчання його дітей. При цьому подальше листування з позивачем відбувалося з використанням електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2. 03.12.2021 ДП МА «Бориспіль» з електронної адреси info@кbp.aero направило на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 електронний лист, яким ДП МА «Бориспіль» попередило позивача про те, що його посада підлягає скороченню 10.02.2022 року, у зв`язку з чим він підлягає вивільненню 10.02.2022 року. Вказаним листом було направлено копію листа від 11.11.2021р. №01-22-2039 попередження про наступне вивільнення з додатками у вигляді копії наказу від 11.11.201 з попередження про наступне вивільнення, з додатками ( копією наказу від 22.09.2021 №01-07.1-17, копії наказу від 10.11.2021 №01-07.1-23, службової записки від 11.11.2021 №29-10-242 (на 8 арк.), копію записки від 03.12.2021 №29-10-262 з переліком наявних вакантних посад по підприємству станом на 03.12.2021. В електронному листі підприємство просило позивача звернутись до служби управління та персоналу, у випадку виявлення ним бажання щодо переведення на одну з наявних вакантних посад.

Також сторони скористалися своїм правом на подачу письмових пояснень (т.3 а.с.76-82, а.с.88-96).

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду(т.1 а.с.100).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Козир К.О. позов підтримали. Позивач надав пояснення, за змістом яких підтвердив викладені в позовній заяві та поданих заявах по суті справи обставини, наполягає, що не отримував листи від відповідача, про скорочення посади дізнався в день звільнення, коли його ознайомили з оскаржуваним наказом.

Представник відповідача Сінькевич В.А. в судовому засіданні проти задоволенні позову заперечував з наведених у відзиві, а також поданих до суду запереченнях та поясненнях по суті справи.

Третя особа - Генеральний директор ОСОБА_3. на розгляд справи не з`явився, заяв та клопотань, пояснень по суті справи не направив.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з даними трудової книжки на ім`я позивача ОСОБА_1 24.09.2014 він був прийнятий на роботу в Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (ДП МА «Бориспіль») на посаду виконуючого обов`язки заступника генерального директора з економіки та фінансів. Наказом №11-07/1-1306/п від 19.11.2014 позивач з 19.11.2014 був призначений заступником генерального директора з економіки та фінансів (т.1 а.с.17-19).

Наказом генерального директора ДП МА «Бориспіль» ОСОБА_3. «По особовому складу» від 10.02.2022 №11-07/1-299/п позивача ОСОБА_1 , заступника генерального директора з економіки та фінансів підрозділу загальне керівництво, звільнено з роботи 10 лютого 2022 року , у зв`язку зі скорочення штату працівників , на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (т.1 а.с.16).

Абзацем другим наказу зазначено: виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку та компенсацію за 9 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

За змістом наказу, підставою для звільнення позивача були: наказ відповідача «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» від 22.09.2021 №01-07.1-17 (зі змінами від 10.11.2021 №01-07.1-23); лист головам профспілок ДП МА «Бориспіль» «Про зміни в організаційній структурі та штатному розписі підприємства» від 22.09.2021 року №01-22-1675; лист Міністру інфраструктури України «Про погодження» від 22.09.2021 року №01-22/1Е-121; згода Міністерства інфраструктури України; лист ОСОБА_1 «Щодо попередження про наступне вивільнення» від 11.11.2021 №01-22-2039 (з додатками); лист головам професійних спілок ДП МА «Бориспіль» «Щодо надання інформації» від 21.01.2022 року №03-22-73; лист-відповідь голови профспілки ДП МА Бориспіль« від 21.01.2022 року №301-01-12 від 21.01.2022 року; лист-відповідь голови НПСПАБ від 21.01.2022 року №03-16; лист-відповідь голови профспілки «Відкрите небо» від 24.01.2022 року №6; лист-відповідь голови первинної профспілкової організації авіапрацівників ДП МА «Бориспіль» від 25.01.2022 року №32 (т.1 а.с.16).

Як визнано позивачем та підтверджується відміткою на оскаржуваному наказі (т.1 а.с.16) з наказом №11-07/1-299/п від 10.02.2022 він був ознайомлений у день звільнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас, за змістом ч.2 цієї статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Дослідивши, проаналізувавши та оцінивши в повному обсязі усі надані суду докази, кожний окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки звільнення позивача відбулось з дотриманням вищенаведених вимог ст.ст. ст.ст.40,42 КЗпП України, а також вимог ст.49-2 КЗпП України.

Так, відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Встановлено, що згідно з п.п.1.1, 1.2 1.3 п.1 Наказу генерального директора ДП МА «Бориспіль» ОСОБА_3. «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» від 21.09.2021 №01-07.1-15, копія якого долучена позивачем до позовної заяви (т.1 а.с.84-87), з метою удосконалення організаційної структури Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», приведення її у відповідність до керівництва з економіки аеропортів, затвердженого Міжнародною організацією цивільної авіації (ІСАО), покращення та вдосконалення фінансової дисципліни в підприємстві та контролю за її виконанням, оптимізації бізнес-процесів підприємства, усунення дублювання функцій структурних підрозділів та ефективного використання трудових ресурсів підприємства, наказано :

1. З 21 вересня 2021 року включити до штатного розпису підрозділу загальне керівництво посаду директор з фінансових питань та організації з оплати праці персоналу в кількості 1 одиниця.

1.1. З 21 вересня 2021 року підпорядкувати директору з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу наступні підрозділи та посади: -посаду головного бухгалтера з підпорядкованими йому структурними підрозділами;- підрозділ служба фінансового забезпечення; -підрозділ служба управління та розвитку персоналу; - підрозділ відділ організації і оплати праці без змін чисельності, фонду оплати праці, умов та характеру роботи.

1.2. ОСОБА_4 , радника генерального директора перевести за її згодою на посаду директора з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу з 21 вересня 2021 року

Крім того, п.17 вказаного Наказу (від 21.09.2021 №01-07.1-15) з 21 вересня 2021 року введено в дію організаційну структуру підприємства, що є додатком до 1 до цього наказу (т.2 а.с.91).

За змістом п.18, п.19 Наказу, зокрема, зазначено: з 21 вересня 2021 року ввести в дію посадову інструкцію заступника генерального директора з економіки та фінансів №29-05/2-45 (редакція 07), посадову інструкцію заступника генерального директора з економіки та фінансів від 26.06.2018 №29-05/2-99.1 (редакція 06) зі змінами.

При цьому суд звертає увагу, що посадові обв`язки заступника генерального директор з економіки та фінансів, яку обіймав позивач, та новоствореної посади директора з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу схожі, проте не є повністю ідентичними (т.1 а.с.54-62,171-175).

Як стверджує позивач, він отримав вищевказаний наказ «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» 22.09.2021.

Крім того, дослідженням Посадової інструкції заступника генерального директора з економіки та фінансів від 26.06.2018 №29-05/2-99.1 (редакція 06) (т.1 а.с.54-62) встановлено, що до 21 вересня 2021 року позивачу, як заступнику генерального директора з економіки та фінансів були підпорядковані: служба фінансового забезпечення; служба планування та аналізу , а також оперативно - головний бухгалтер та підрозділили, підпорядковані головному бухгалтеру (п.1.5).

Таким чином, з 22.09.2021 позивачу було відомо про те, що підпорядковані йому служби та підрозділи перейшли у підпорядкування введеної до штатного розпису посади - директора з фінансових питань та організації з оплати праці персоналу, на яку було переведено ОСОБА_4 .

Встановлено, що Наказом генерального директора ДП МА «Бориспіль» ОСОБА_3. «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» від 22.09.2021 №01-07.1-17 (т.1 а.с.118-120), з метою оптимізації бізнес-процесів підприємства, усунення дублювання функцій управління та скорочення адміністративних витрат, було скорочено з 24 грудня 2021 року ряд посад, у тому числі: в штатному розписі підрозділу загальне керівництво чотири посади заступників генерального директора, серед яких посаду заступника генерального директора з економіки та фінансів в кількості 1 одиниця (п.6.1.).

Пунктом 8 наказу зазначено, що працівникам, які обіймають посади, що підлягають скороченню, відповідно до вимог цього наказу (у т.ч. в пункті 6 підпунктах 6.1-6.4) з`явитись до служби управління та розвитку персоналу для отримання попередження про скорочення в термін до 23 жовтня 2021 року.

З 22 вересня 2021 року введено в дію організаційну структуру підприємства, що є додатком 1 до цього наказу (т.2 а.с.92).

Як визнано позивачем та підтверджується матеріалами справи 22.09.2021 ним було подано заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати згідно з п.3-1 ст.25 Закону України «Про відпустки» з 23.09 по 24.09.2021 , а також проект відповідного наказу (розпорядження) про надання відпустки (т.3 а.с.14,15).

Сторонами визнано, та матеріалами справи підтверджується, що 23.09.2021 о 16.30. позивачем з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено лист на електронну пошту відповідача: інфо аеропорт «Бориспіль»; Генеральний директор; ІНФОРМАЦІЯ_3, - із заявою на ім`я генерального директора ДПМА «Бориспіль» ОСОБА_3, за змістом якої просив відмінити оформлення наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати за п.3.1 ст.25 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_1 з 23.09.2021 по 24.09.2021, у зв`язку з фактичним настанням обставин, передбачених п.3.1. (як стало відомо, дистанційне навчання у сш.128 не розпочалось 23.09.2021 ). А також повідомив, що 23.09.2021 він захворів і звернувся до лікаря за оформлення лікарняного (т.3 а.с.37,38).

Судом встановлено, що позивач був відсутній на роботі з 23 вересня 2021 року по 10 лютого 2022 року, перебуваючи у відпустці та лікарняному, що підтверджується довідкою про використання щорічної відпустки та згідно з даними електронного реєстрі листків непрацездатності (т.1 а.с.179,180-181). Дана обставина повністю визнана сторонами.

Наказом генерального директора ДП МА «Бориспіль» «Про внесення змін до наказу від 22.09.2021 №01-07.1-17» «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» дату скорочення посади заступника генерального директора з економіки та фінансів 24 грудня 2021 року, визначену підпунктом 6.1 пункту 6 наказу 22 .092021 №01-07.1-17 «Про внесення змін до організаційної структури штатного розпису підприємства», змінити на 10 лютого 2022 року (т.1 а.с.121).

З наданих суду письмових доказів також встановлено, що відповідач 22.09.2021 звернувся з листом до голів професійних спілок №01-22-1675, за змістом якого повідомив про заплановане з 24 грудня 2021 року скорочення у штатному розписі підприємства зазначених в листі посад, у тому числі заступника генерального директора з економіки та фінансів, та повідомив про можливе вивільнення працівників (т.1 а.с.122-123).

Крім того, листом від 22.09.2021 №01-22/1Е-121 відповідач в особі Генерального директора ОСОБА_3. звернувся до Міністра інфраструктури України, яким повідомив про видані накази від 21.09.2021 №01-07.1-15 та від 22.09.2021 №01-07.1-17, якими введена організаційна структура , яка передбачає скорочення з 24 грудня 2021 року зазначених посад, у тому числі - заступника генерального директора з економіки та фінансів, та відповідно до вимог пунктів 10.1.2, 10.1.3 пункту 10.1 Статуту ДП МА «Бориспіль» просило погодити зміни у штатному розписі підприємства, що стосуються скорочення зазначених посад, а також звільнення працівників, які їх обіймають, у тому числі: заступника генерального директора з економіки та фінансів - ОСОБА_1 (т.1 а.с.124).

Листом без номеру та дати, підписаного електронним підписом Міністра інфраструктури України Кубракова О.М., Міністерство інфраструктури України за результатами розгляду вищевказаного листа повідомило ДП МА «Бориспіль» про те, що погоджує звільнення, у тому числі: ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з економіки та фінансів Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за умови дотримання вимог законодавства (т.1 а.с.125).

Так, листом від 11.11.2021 №01-22-2039 відповідач попередив позивача про те, що на підставі наказу від 22.09.2021 № 01-07.1-17 (зі змінами, внесеними наказом від 10.11.2021 № 01-07.1-23), посада заступника генерального директора з економіки та фінансів, яку він обіймає, підлягає скороченню 10 лютого 2022 року, у зв`язку з чим він підлягає вивільненню 10 лютого 2022 року. Також, повідомлено перелік наявних вакантних посад по підприємству та, у випадку виявлення бажання щодо переведення на одну з вакантних посад, запропоновано звернутись до служби управління та розвитку персоналу. Крім того, повідомлено про те, що за його бажанням, позивач може щодня або щотижня з`являтись до служби управління та розвитку персоналу для ознайомлення з оновленим переліком вакантних посад по підприємству. Також, в листі відповідач проінформував позивача, що у випадку звільнення з ДП МА «Бориспіль» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України), йому буде виплачена вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку у відповідності до статті 44 КЗпП України (а.с.т.1 а.с.126).

Зі змісту листа вбачається, що він був адресований на ім`я позивача ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; а також на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2.

З долучених відповідачем письмових документів встановлено, що рекомендований лист з описом вкладень №0830105667232 був направлений позивачу ОСОБА_1 11.11.2021 за адресою: АДРЕСА_2 , - що підтверджується відбитком поштового штемпеля на Описі вкладення (а.с.т.1 а.с.127).

Згідно з відомостями перевірки статусу відстеження, відправлення №0830105667232 було вручено особисто 13.11.2021 (а.с.128).

Крім того, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0830105667232 на ім`я ОСОБА_1 , копії листа від 11.11.2021 №01-22-2039, направлений за адресою: АДРЕСА_2 , - вручений адресату особисто -13.11.2021, на якому також міститься підпис в одержанні від імені «ОСОБА_1» (т.1 а.с.127).

Згідно з Описом вкладення (т.1 а.с.127) разом з копією листа ДП МА «Бориспіль» від 11.11.2021 №01-22-2039, позивачу були направлені: копія наказу від 22.09.2021 №01-07.1-17, копія наказу від 10.11.2021 №01-07.1.23, копія службової записки від 11.11.2021 №29-10-242 щодо переліку вакантних посад по підприємству (т.1 а.с.129-136).

При цьому, як визнано позивачем, в своїй заяві, адресованій начальнику відділу кадрів Бригунець О.А., датованій 05.08.2016, ОСОБА_1 повідомив про зміну його фактичного місцезнаходження з 07.08.2016 на : АДРЕСА_2. Якою просив внести відповідні зміни в документи по обліку. Вказавши, що зареєстроване місце проживання не змінюється (т.1 а.с.145).

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем 03.12.2021 об 11.45 з електронної адреси info@kbp.aero на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено лист з попередження, що на підставі наказу від 22.09.2021 №01-07.1-17 зі змінами, внесеними наказом від 10.11.2021 №01-07.1-23, посада заступника генерального директора з економіки та фінансів, які він обіймає, підлягає скороченню 10 лютого 2022 року у зв`язку чим позивач підлягає вивільненню 10 лютого 2022 року. В додатках до вказаного листа направлено копію листа від 11.11.2021 №01-22-2039 щодо попередження про наступне вивільнення з додатками: копія наказу від 22.09.2021 №01-07.1-17, копія наказу від 10.11.2021 №01-07.1.23, копія службової записки від 11.11.2021 №29-10-242, а також копія службової записки від 03.12.2021 №29-10-262 з переліком наявних вакантних посад по підприємству станом на 03.12.2021 (т.3 а.с.39).

Наведене також підтверджується, службовою запискою від 30.09.2022 №37-10-27 «Про надання інформації та копій документів» директора з організаційно-розпорядчих питань та взаємодії з ДО (т.3 а.с.33-34), службовою запискою від 29.09.2022 «23-10-273 «Щодо надання інформації» начальника служби ІТ (т.3 а.с.61), та відповідною інформацією, що міститься на оптичному носії інформації з копією змісту вхідного/вихідного листування, в info@kbp.aero та ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 23.09.2021 та 03.12.2021 (т.3 а.с.62).

Також встановлено, що на виконання вимог ст.43 та ст.247 КЗпП України відповідач звернувся до профспілкових організацій листом від 21.01.2022 №03-22-73, у якому повідомив про те, що 10 лютого 2022 року відбудеться звільнення з роботи заступника генерального директора з економіки та фінансів ОСОБА_1 за скороченням штату працівників за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та проханням розглянути питання його звільнення в межах чинного законодавства. Про це також свідчать відмітки про отримання листа головами профспілкових організацій (т.1 а.с.137-140).

У відповідь відповідачем отримано листи від Професійної спілки ДП МА «Бориспіль», Первинної профспілкової організації авіапрацівників ДП МА «Бориспіль», Професійної спілки «Відкрите небо», Незалежної професійної спілки працівників авіаційної безпеки, якими повідомлено, що позивач ОСОБА_1 не є членом вказаних профспілок (т.1 а.с.141-144).

З пояснень позивача та представника відповідача встановлено, що 10.02.2022 позивач ОСОБА_1 з`явився на роботі в ДП МА «Бориспіль», де був ознайомлений за наказом генерального директора ОСОБА_3. «Про визначення робочого місця» від 24.12.2021 №01-07/1-17, яким визначено робоче місце заступника генерального директора з економіки та фінансів ОСОБА_1 в кабінеті №30 на 4 поверсі будівлі аеровокзалу терміналу «В» ДП МА «Бориспіль» (т.1 а.с.53), а також з наказом про його звільнення від 10.12.2022 №11-07/1-299/п (т.1 а.с.16).

Будь-яких заперечень щодо неотримання листа від 11.11.2021 №01-22-2039 «Щодо попередження про наступне звільнення», який зазначений як підстава видачі наказу про звільнення, при ознайомленні з наказом про звільнення, позивач не вказав.

Крім того, як визнано позивачем, та як вбачається зі змісту п.4.23. «Посадової інструкції заступника генерального директора з економіки та фінансів» від 26.06.2018 №29-05/2-99.1 (Редакція 06) заступник генерального директора на період тимчасової відсутності генерального директора підприємства (відрядження, відпустка, тимчасова непрацездатність тощо) виконує його обов`язки, та був обізнаний щодо порядку вивільнення працівників (т.1 а.с.53-62).

Разом із з цим, як визнано сторонами, при ознайомлення з наказом про звільнення в присутності т.в.о начальника служби управління та розвитку персоналу Біленко О.М. , а також працівника відділу правового забезпечення юридичної служби, представника відповідача Сінькевича В.А. , позивач ОСОБА_1 про своє бажання щодо переведення на одну з вакантних посад не заявив.

З урахуванням викладеного, зокрема направлених відповідачем листів, та отриманого підтвердження щодо вручення листа позивачу, на момент звільнення позивача у відповідача були відсутні підстави для сумніву щодо дотримання при звільненні вищенаведених вимог ст.49-2 КЗпП України.

Суд звертає увагу, що позивач з 22.09.2021 був обізнаний про зміну обсягу своїх посадових обов`язку у зв`язку з введенням в дію змін до організаційної структури та штатного розпису наказом від 21.09.2021 №01-07.1-15 (т.1 а.с.84-87), яким було включено до штатного розпису підрозділу загальне керівництво посаду директор з фінансових питань та організації з оплати праці персоналу, якому передано в підпорядкування раніше підпорядковані позивачу за посадою підрозділи та посади, а також переведено на створену посаду ОСОБА_4 , яка обіймала посаду радника генерального директора.

Отже, з урахуванням цієї обставини, підстави для переведення позивача на вказану посаду директора з фінансових питань та організації з оплати праці персоналу, у відповідача були відсутні.

Крім того, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України, переважне право на залишення працівника на роботі у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається за умови скорочення однорідних посад. Так, на підставі наказу від 22.09.2021 №01-07.1-17 (зі змінами, внесеними наказом від 10.11.2021 № 01-07.1-23), скороченню підлягали усі наявні на підприємстві посади заступників генерального директора, серед яких посада заступника генерального директора з економіки та фінансів.

Оскільки посада, яку займав позивач, на підприємстві була єдиною й будь-яка перевага в цьому випадку не могла бути реалізована, тому у відповідача не було підстав для з`ясування наявності у позивача переважного права на залишення на роботі та застосування статті 42 КЗпП України.

Суд звертає увагу, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 310/9294/18 (провадження № 61-16809св20), від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15 (провадження № 61-37686св18), право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування в новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки, переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах.

Відповідно до Статуту Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16 вересня 2021 року (т.1 а.с.29-52) Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (Уповноважений орган управління) (п.1. розділу «Загальні положення»).

Повноваження Наглядової ради визначені п.8.24 Статуту. Зокрема, за змістом підпункту 8.24.7 до компетенції наглядової ради Аеропорту належить: призначення на посаду та припинення повноважень Генерального директора Аеропорту у відповідності до вимог чинного законодавства, затвердження умов контракту з Генеральним директором Аеропорту, встановлення розміру його винагороди, укладення від імені Аеропорту і розірвання з ним контракту, здійснення контролю за дотриманням його умов.

За змістом п.9.4 Статуту Генеральний директор, є підзвітним Наглядовій раді Аеропорту та несе відповідальність за свої рішення щодо Аеропорту згідно із законодавством та умовами укладеного з ним контракту; виконує умови укладеного з Наглядовою радою Аеропорту контракту; затверджує структуру управління та штатний розпис Аеропорту, призначає на посади/звільняє з посад працівників Аеропорту з урахуванням умов і фонду оплати праці Аеропорту, а також вимог законодавства; форму апарат управління Аеропорту. Заступники Генерального директора, уповноважений з антикорупційної діяльності призначаються на посаду/звільняються Генеральним директором Аеропорту за погодженням Уповноваженим органом управління.

Відповідно до підпунктів 10.1.2, 10.1.3 п.10.1 Статуту уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань погоджує призначення на посаду та звільнення заступників Генерального директора Аеропорту; погоджує кількісний склад та штатний розпис щодо Генерального директора Аеропорту та його заступників.

Таким чином, встановлено, що генеральний директор ДП МА «Бориспіль» ОСОБА_3., діяв в межах своїх повноважень та в порядку визначеному Статутом ДП МА «Бориспіль» за погодженням з Уповноваженим органом управління - Міністерства інфраструктури України, вносячи зміни до організаційної структури та штатного розпису підприємства, які, з урахуванням чинної редакції Статуту не потребували погодження Наглядової ради, скорочуючи посаду, яку обіймав позивач та приймаючи рішення про його наступне вивільнення.

А також суд враховує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі № 755/3495/16-ц, не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Доводи позивача, що відповідач шляхом включення до штатного розпису посад радника генерального директора, а в подальшому скорочення цих посад з одночасним введенням посад директорів за відповідними напрямками та переведення на них працівників, що займали посади радників генерального директора, та створив умови для скорочення посад заступників генерального директора, в тому числі посади, яку обіймав позивач, не спростовують встановлено судом факту, що в даному випадку генеральний директор діяв в межах своїх повноважень та в порядку, визначеному Статутом ДП МА «Бориспіль», з дотриманням вимог ст.49-2 КЗпП України.

З таких самих підстав суд вважає такими, що не можуть бути підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення роботі, незабезпечення генеральним директором права позивача на ознайомлення з проектами рішень про зміну організаційної структури та звільнення в порядку, визначеному його посадовою інструкцією

Суд критично оцінює заперечення позивача про те, що він не отримував попередження про наступне вивільнення та йому не було запропоновано іншу роботу, ані рекомендованим листом ані на електронну пошту, оскільки такі твердження спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 233 КЗпП, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до п. 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації», із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 р. N1336, і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України було встановлено карантин, строк якого продовжено до 31 серпня 2022 р.

Крім того, через військову агресію Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан, строк дії якого було неодноразово продовжено.

Як стверджує позивач, ці обставини перешкоджали йому звернутися до суду у визначені в ст.233 КЗпП України строки.

У цьому зв`язку, суд звертає увагу, що звільнення Київської області від російських військ відбулося на початку квітня 2022 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 22 червня 2022 року, при цьому будь-яких доказів щодо існування об`єктивних перешкод для такого звернення у період до 24 лютого 2022 року, а також про тягом квітня - травня та по 22 червня 2022 року, позивач не надав.

Наведене ставить під сумнів добросовісність дій позивача щодо порушеного ним через чотири місяці після звільнення питання про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних наказів, та поновлення позивача на роботі.

У зв`язку з відмовою в позові про поновлення на роботі відсутні і підстави для стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач не здійснив повного розрахунку у день звільнення (неправильно виплатив вихідну допомогу, також не виплатив премію за підсумками роботи за рік), то такі доводи та посилання позивача на відповідні положення Статуту ДП «МА «Бориспіль» та ст.ст.44,116КЗпП України, слід визнати необґрунтованими, оскільки з урахуванням вимог ст.13 ЦК України, суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог. Проте, вимоги щодо стягнення невиплачених сум, а також середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку ( в прядку ст.117 КЗпП України) позивач не заявив.

Таким чином, у позові слід відмовити у повному обсязі.

Позивач звільнений від сплати судового збору, понесені ним витрати на правову відшкодуванню не підлягають у зв`язку з відмовою в позові.

Інші судові витрати по сплаті не значаться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,258,259,263-265,266,273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання незаконними та скасування Наказу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» «По особовому складу» від 10.02.2022 №11-07/1-299/п, Наказу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства від 22.09.2021 №01-07.1-17 (зі змінами від 10.11.2021 №01-07.1-23 в частині скорочення посади заступника генерального директора з економіки та фінансів Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника генерального директора з економіки та фінансів Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.02.2022 та понесених судових витрат -

- відмовити повністю

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 24.02.2023.

Суддя І. В. Муранова-Лесів