Постанова

від 12.07.2023 по справі 359/3836/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 359/3836/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7744/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,

при секретарі Савіцькій Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Муранової-Лесів І.В.,-

встановив:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.

Позивач просив: визнати незаконним наказ державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» «По особовому складу» від 10 лютого 2022 року № 11-07/1-299/п; визнати незаконним наказ державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» від 22 вересня 2021 року № 01-07.1-17 (зі змінами від 10 листопада 2021 року № 01-07.1-23) в частині скорочення посади заступника генерального директора з економіки та фінансів державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника генерального директора з економіки та фінансів державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; стягнути з державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 лютого 2022 року по 22 червня 2022 року в розмірі 1 923 144 грн 08 коп.; стягнути з державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2022 року по дату прийняття рішення із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 20 903 грн 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача про звільнення прийнято за відсутності реального скорочення штату працівників та з особистих мотивів, а тому є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з істотним порушенням вимог трудового законодавства. Зазначав, що відповідач порушив його переважне право на залишення на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП України.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2023 рокувідмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невірне встановлення обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» зазначив, що доводи апеляційної скарги необґрунтовані. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2023 року без змін.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та його представника, а також представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем дотримано процедуру звільнення, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних наказів та поновлення позивача на роботі. Оскільки посада, яку займав позивач, на підприємстві була єдиною й будь-яка перевага в цьому випадку не могла бути реалізована, тому у відповідача не було підстав для з`ясування наявності у позивача переважного права на залишенні на роботі та застосуванні статті 42 КЗпП України.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що наказом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 19 листопада 2014 року №11-07/1-1306/п ОСОБА_1 призначений заступником генерального директора з економіки та фінансів.

Наказом відповідача від 10 лютого 2022 року № 11-07/1-299/п ОСОБА_1 звільнено з роботи з 10 лютого 2022 року у зв`язку із скороченням штату працівників, на підставі наказу «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» від 22 вересня 2021 року № 01-07.1-17 (зі змінами від 10.11.2021 № 01-07.1-23).

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Проте, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Суд першої інстанції встановив, що наказом генерального директора державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» від 22 вересня 2021 року № 01-07.1-17, з метою оптимізації бізнес-процесів підприємства, усунення дублювання функцій управління та скорочення адміністративних витрат, скорочено з 24 грудня 2021 року ряд посад, у тому числі: в штатному розписі підрозділу загальне керівництво чотири посади заступників генерального директора, серед яких посаду заступника генерального директора з економіки та фінансів.

Відповідно до пункту 8 наказу, працівникам, які обіймають посади, що підлягають скороченню, необхідно з`явитись до служби управління та розвитку персоналу для отримання попередження про скорочення в термін до 23 жовтня 2021 року.

З 22 вересня 2021 року введено в дію організаційну структуру підприємства.

22 вересня 2021 року позивач подав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати.

23 вересня о 16 год 30 позивач направив лист на електронну пошту відповідача, в якому він повідомляє, що він захворів та оформлює листок непрацездатності.

З 23 вересня 2021 року по 10 лютого 2022 року позивач перебував у відпустці та на лікарняному.

Наказом генерального директора державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» «Про внесення змін до наказу від 22 вересня 2021 року № 01-07.1-17» перенесено дату скорочення посади заступника генерального директора з економіки та фінансів з 24 грудня 2021 року на 10 лютого 2022 року.

22 вересня 2021 року відповідач звернувся з листом до голів професійних спілок № 01-22-1675, в якому повідомив про заплановане скорочення у штатному розписі підприємства зазначених в листі посад, у тому числі заступника генерального директора з економіки та фінансів.

Відповідно до листів професійної спілки державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», первинної профспілкової організації авіапрацівників державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», професійної спілки «Відкрите небо», незалежної професійної спілки працівників авіаційної безпеки, ОСОБА_1 не є членом вказаних профспілок.

Крім того, 22 вересня 2021 року відповідач листом № 01-22/1Е-121 звернувся до Міністра інфраструктури України, в якому також повідомив про видані накази № 01-07.1-15, № 01-07.1-17, та просив погодити зміни у штатному розписі підприємства, що стосуються скорочення посад, у тому числі заступника генерального директора з економіки та фінансів.

Листом, підписаним електронним підписом, Міністр інфраструктури України погодив зміни у штатному розписі підприємства, що стосуються скорочення посад.

11 листопада 2021 року відповідач листом № 01-22-2039 попередив позивача про те, що посада заступника генерального директора з економіки та фінансів підлягає скороченню 10 лютого 2022 року.

Цим листом позивачу запропоновано перелік наявних вакантних посад на підприємстві.

Суд першої інстанції врахував, що переважне право на залишення працівника на роботі у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці надається за умови скорочення однорідних посад. Проте, відповідно до прийнятих наказу № 01-07.1-17, скороченню підлягали усі наявні на підприємстві посади заступників генерального директора, серед яких посада заступника генерального директора з економіки та фінансів.

Також суд правильно зробив висновок, що при внесенні змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства, генеральний директор діяв в межах своїх повноважень та в порядку визначеному Статутом підприємства за погодженням з Уповноваженим органом управління - Міністерством інфраструктури України.

Суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінює твердження позивача про те, що він не був ознайомлений з прийнятими наказами, оскільки такі твердження спростовуються наявними в справі доказами.

Суд правомірно зробив висновок про недобросовісність дій позивача, який маючи об`єктивну можливість у строки, визначені законом, звернутись в суд з даним позовом, подав позов лише 22 червня 2022 року.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини щодо наявності на підприємстві вакантних посад, які підлягали пропозиції позивачу, перевірив вказані обставини доказами, які оцінив на предмет належності, достатності та достовірності кожен окремо й у взаємозв`язку.

На підставі встановленого суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що при звільненні позивача роботодавець додержався вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

У зв`язку з чим спростовуються доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем процедури звільнення позивача.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 31 січня 2023 року постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 14 липня 2023 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.В. Кулікова

С.Г. Музичко