Рішення

від 20.02.2023 по справі 389/2446/22

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.02.2023

ЄУН 389/2446/22

Провадження №2/389/542/22

Заочне рішення

іменем України

20 лютого 2023 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні залу суду в місті Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення меж користування земельною ділянкою,

з участю: позивача - ОСОБА_1 , його представника - адвоката Урсаленка О.М.,

встановив:

ОСОБА_1 28.10.2022 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив встановити межі користування земельними ділянками, розташованими за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .

На обгрунтування своїх вимог зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу №767 від 16.09.1976 він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на приватизованій ним земельній ділянці з кадастровим номером 3510600000:50:081:0008. Його земельна ділянка межує із земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_2 , яка належить відповідачці. Оскільки остання самочинно порушила межі між їхніми ділянками, встановивши паркан на 70 сантиметрів за межами своєї території на земельній ділянці, що належить позивачу, і в добровільному порядку демонтаж/перенесення паркану не здійснює, тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом. Зазначає, що відповідачкою не дотримано принципу добросусідства, порушені вимоги земельного законодавства та благоустрою території, а тому порушені права позивача, як суміжного землевласника, підлягають захисту шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі між суміжними земельними ділянками та приведення огорожі в попередній стан.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті Знам`янського міськрайонного суду, причини неявки суду не повідомила, відзив не подала.

Згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вислухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст.386 ЦК України).

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Відповідно до ч.1 ст.96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно зі ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки та встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.ч.4, 7 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відтак, аналіз наведених вище норм закону дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Водночас, вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Верховний Суд в постанові від 12.04.2018 у справі №926/2189/17 зазначив, що негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Пунктом 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що відповідачка самочинно порушила межі між своєю та позивача земельними ділянками, встановивши паркан на 70 сантиметрів за межами своєї території на земельній ділянці, що належить позивачу, і в добровільному порядку демонтаж/перенесення паркану не здійснює, що порушує права позивача, як суміжного власника, на користування своїм майном.

Як вбачається зі змісту позову, предметом спору є усунення порушень в користуванні позивачем його земельною ділянкоюшляхом демонтажу самовільно встановленої відповідачкою огорожі та приведення її в попередній стан.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Отже, сторона посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести факти, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.

Таким чином, доказування є юридичними обов`язками сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач у цій справі на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, зокрема щодо подачі суду доказів та обґрунтування своїх вимог.

На підтвердження того, що позивач є власником зазначеної земельної ділянки, останнім надані витяг з рішення виконавчого комітету Знам`янської міської ради народних депутатів від 18.11.1997 №584 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №171965564 від 27.06.2019.

Проте, з вказаних доказів, а також наданої технічної документації із землеустрою вбачається, що позивач є не одноосібним власником земельної ділянки з кадастровим номером 3510600000:50:081:0008, а йому належить її 1/3 частина на праві спільної часткової власності. Згідно з наданими документами, власником іншої 2/3 частини земельної ділянки є ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Разом з цим, позивачем не надано докази того, чи було встановлено між ним та ОСОБА_3 порядок користування належною їм земельною ділянкою, оскільки відповідно до вимог ст.358 ЦК України право спільної власності здійснюється власниками за їхньою згодою.

Доказів визначення меж на місцевості частки позивача та того, що відповідачка встановила паркан саме на частині земельної ділянки позивача, а не ОСОБА_3 , позивачем не надано. Також з матеріалів справи не вбачається, що використання даної земельної ділянки відповідачкою оспорюється іншим співвласником ОСОБА_3 .

Вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з`ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина підлягає знесенню. За необхідності з`ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу. Невстановлення вказаних обставин унеможливлює виконання такого рішення.

Крім того, суду не надано жодних доказів, що відповідачка є власником (користувачем) суміжної з позивачем земельної ділянки, те, що вона дійсно встановила паркан за межами своєї території на земельній ділянці, що належить позивачу. Суд не бере до уваги як доказ надані позивачем фотокартки, оскільки такі є неналежними доказами, так як не містять інформації щодо предмета доказування.

Крім того, доказів того, що позивач попередньо звертався до органу місцевого самоврядування з метою врегулювання питань землекористування та порушення відповідачкою правил добросусідства, суду також не надано. Правом на призначення відповідної експертизи, зокрема, земельно-технічної, позивач не скористався.

Інших доказів на підтвердження того, що встановлений відповідачкою паркан знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у власності позивача, або на межі земельних ділянок, і перешкоджають йому у користуванні земельною ділянкою, позивачем не надано.

Тобто, матеріали справи взагалі не містять інформації щодо виявлення факту порушення права позивача, як власника суміжної земельної ділянки, внаслідок самовільно встановленого паркану. Не надано таких доказів позивачем і в судовому засіданні.

В силу вимог ст.391 ЦК України позивач повинен довести, що діями відповідачки порушується його право власності чи законного володіння та тоді він вправі вимагати від відповідачки усунення порушень його права на землю.

Відповідно до визначеного ст.12 ЦПК України принципу змагальності сторін кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не доведено жодних обставин на обґрунтування своїх позовних вимог та не надано суду належних та достатніх доказів порушення його права на користування земельною ділянкою діями відповідачки, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення його позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи, що даним судовим рішенням позивачу відмовлено в позові, тому понесені ним судові витрати необхідно віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст.96, 103, 152 ЗК України, ст.ст.321, 376, 386, 391 ЦК України, ст.ст.12, 76, 81, 89, 141,263-265, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення меж користування земельною ділянкою, відмовити.

Понесені позивачем судові витрати віднести на його рахунок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер і серія паспорта громадянина України невідомі.

Повний текст рішення суду складено 24.02.2023.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва