Постанова

від 27.02.2023 по справі 263/12570/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року

м. Київ

справа №263/12570/18

адміністративне провадження № К/9901/12124/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 818/1681/18

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне підприємство «ВЕСТ КЛАЙФ», про визнання протиправним та скасування припису, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року (ухвалене у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2018 року фізична особа-підприємць ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради (далі - ГУМА Маріупольської МР, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне підприємство «ВЕСТ КЛАЙФ» (далі - третя особа, ПП «ВЕСТ КЛАЙФ») в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати припис від 18 серпня 2018 року № 23 про усунення порушень порядку розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, прийнятий Головним управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на час прийняття припису № 23 від 18 серпня 2018 року у позивача були діючі дозволи на розміщення засобів зовнішньої реклами на території м. Маріуполя.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

3. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що з дати припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , автоматично втратили чинність (вважаються анульованими, недійсними) видані йому дозволи на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами. Розміщення зовнішньої реклами без відповідного дозволу є порушенням п. 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» та підставою для її демонтажу.

Також судами зазначено, що оскільки на час винесення відповідачем припису від 18 серпня 2018 року № 23 договори про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на спірних ділянках в м. Маріуполі були розірвані в судовому порядку то і в свою чергу дія дозволів могла бути анульована відповідно до Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 березня 2017 року № 46, та як наслідок у відповідача виникло право на винесення припису про усунення порушень порядку розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 04 травня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла вказана касаційна скарга.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки були прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права.

Позивач зазначив, що відповідно до висновку Верховного Суду зробленого у постанові від 16 січня 2020 року при розгляді справи № 905/514/19 автоматичного анулювання дозвільних документів чинне законодавство не передбачає. Крім того, позивач заперечує проти висновків судів, що дозволи є недійсними з дати припинення підприємницької діяльності.

Також позивач вважає, що наявність договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів ставиться в залежність від існування діючого дозволу на розміщення засобів зовнішньої реклами, а не навпаки.

Позивач ставить під сумнів правомірність проведеного відповідачем заходу контролю (перевірки), встановленого способу усунення встановлених порушень та повноваження відповідача приймати спірний припис.

6. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 травня 2020 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

7. Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про зупинення дії оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 10.12.2021 № 2245/0/78-21, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

9. Верховний Суд ухвалою від 24 лютого 2023 року відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за участі його представника, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 27 лютого 2023 року.

Також Верховний Суд на підставі статті 52 КАС України замінив Головне управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради на його правонаступника Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 відповідно до інформації з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був зареєстрований фізичною особою-підприємцем у період з 07 червня 2006 року по 01 вересня 2017 року.

Нова реєстрація позивача як фізичної особи-підприємця відбулася 16 липня 2018 року.

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21 травня 2014 року № 215 «Про розгляд звернень суб`єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя» позивачу були продовжені терміни дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на 13 білбордів терміном на п`ять років (з 13 лютого 2014 року по 19 лютого 2019 року), зокрема за адресою: АДРЕСА_1 (номер за схемою 1021).

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 16 липня 2014 року № 294 «Про розгляд звернень суб`єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя» позивачу були продовжені терміни дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на 10 білбордів терміном на п`ять років (з 18 лютого 2014 року по 18 лютого 2019 року), зокрема за адресою: АДРЕСА_2 (номер за схемою 1018); АДРЕСА_3 (номер за схемою 1019); АДРЕСА_3 (номер за схемою 1020); АДРЕСА_4 (номер за схемою 1022); АДРЕСА_5 ( номер за схемою 1024).

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20 серпня 2014 року № 328 «Про розгляд звернень суб`єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя» позивачу були продовжені терміни дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на 12 білбордів терміном на п`ять років (з 18 лютого 2014 року по 18 лютого 2019 року), зокрема за адресою: АДРЕСА_6 (номер за схемою 1023); АДРЕСА_7 ( номер за схемою 1124); АДРЕСА_8 ( номер за схемою 1025); АДРЕСА_9 ( номер за схемою 1026).

Зі змісту рішення Господарського суду Донецької області від 10 червня 2019 року у справі № 905/514/19 судами було встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу № 05/06 від 05.06.2017, № 20/06 від 20.06.2017, № 12/05 від 12.05.2017 та № 10/07 від 10.07.2017 ФОП ОСОБА_1 продав, а ПП «ВЕСТ КЛАЙФ» купило спеціальні конструкції зовнішньої реклами розміром 3,0 х 6,0 кожна, у тому числі номери за схемою 1018, 1019, 1020, 1021, 1022, 1023, 1024, 1025, 1026, 1124.

Згідно акту приймання-передачі від 05 червня 2017 року до договору купівлі-продажу № 05/06 від 05 червня 2017 року та акту приймання-передачі від 12 травня 2017 року до договору купівлі-продажу № 12/05 від 12 травня 2017 року передано ПП «ВЕСТ КЛАЙФ» спеціальні конструкції зовнішньої реклами, у тому числі номери за схемою 1018, 1019, 1020, 1021, 1022, 1023, 1024, 1025, 1026, 1124.

В подальшому, як зазначив позивач, при зверненні ПП «ВЕСТ КЛАЙФ» до Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради з заявами про переоформлення дозволів на зовнішню рекламу йому було відмовлено у переоформленні дозволів з посиланням на рішення відповідача від 22 березня 2017 року № 46 «Про затвердження Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя», через заборону перебування засобів зовнішньої реклами в центральній частині міста.

На цій підставі ФОП ОСОБА_1 10 липня 2018 уклав з покупцем додаткові угоди до договорів купівлі - продажу від 12 травня 2017 року, 05 червня 2017 року, 20 червня 2017 року, 10 липня 2017 року. Згідно акта приймання-передачі від 10 липня 2018 року до договору купівлі-продажу № 05/06 від 05 червня 2017 року та акта приймання-передачі від 10 липня 2018 року до договору купівлі-продажу № 12/05 від 12 травня 2017 року спеціальні конструкції зовнішньої реклами, у тому числі номери за схемою 1018, 1019, 1020, 1021, 1022, 1023, 1024, 1025, 1026, 1124 повернулися у власність ФОП ОСОБА_1

18 серпня 2018 року Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради було складено припис № 23 про усунення порушень порядку розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на розповсюджувача зовнішньої реклами ФОП ОСОБА_1 .

В приписі зазначено, що в результаті перевірки дотримання порядку розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя встановлено розміщення такої реклами без відповідного дозволу, що є порушенням пункту 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», за наступними адресами: АДРЕСА_2 (номер за схемою 1018); АДРЕСА_3 (номер за схемою 1019); АДРЕСА_10 (номер за схемою 1020); АДРЕСА_1 (номер за схемою 1021); АДРЕСА_4 (номер за схемою 1022); АДРЕСА_6 (номер за схемою 1023); АДРЕСА_5 ( номер за схемою 1024); АДРЕСА_8 ( номер за схемою 1025); АДРЕСА_9 ( номер за схемою 1026); АДРЕСА_7 (номер за схемою 1124). Встановлено термін тридцять календарних днів з дати отримання припису для усунення порушень, шляхом демонтажу вказаних спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Вважаючи припис Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 18 серпня 2018 року № 23 протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Приписами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про рекламу" визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 6 вересня 2005 року № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV) цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів

Згідно статті 1 Закон № 2806-IV у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб`єктами господарювання у зв`язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру; дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру; документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

12. Відповідно до частини першої статті 4-1 Закону № 2806-IV порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Так, правовідносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, врегульовані Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (надалі по тексту - Типові правила №2067).

Відповідно до пункту 1-3 Типових правил №2067 вони також визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Згідно норм частини сьомої статті 4-1 Закону № 2806-IV дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

Дія документа дозвільного характеру припиняється через десять робочих днів із дня прийняття (винесення) дозвільним органом рішення про анулювання такого документа, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 15 статті 4-1 Закону № 2806-IV документи дозвільного характеру, видані суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, вважаються такими, що подовжили строк своєї дії на період проведення антитерористичної операції, про що дозвільні органи протягом трьох днів вносять відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 березня 2017 року № 46 було затверджено Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя.

Відповідно до п. 3 Правил № 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Дозвіл скасовується до закінчення строку дії на підставі рішення виконавчого органу ради за письмовою заявою розповсюджувача зовнішньої реклами, у разі невикористання місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців або не переоформлення дозволу в установленому порядку. Перелік підстав для скасування дозволу є вичерпним. Рішення про скасування дозволу фіксується в журналі реєстрації та надсилається робочим органом розповсюджувачу зовнішньої реклами.

13. Складаючи припис від 18 серпня 2018 року № 23 та зазначаючи в ньому про необхідність здійснити демонтаж вказаних спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідач посилався на розміщення зовнішньої реклами без відповідного дозволу, що є порушенням п.1 статті 16 Закону № 270/96-ВР.

Колегія суддів КАС ВС зазначає, що стаття 16 Закону № 270/96-ВР в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин не містила пункт перший. Вказана стаття складається з частин.

14. Відмову у задоволенні позовних вимог суди обґрунтовують тим, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного припису, оскільки:

- з 01 вересня 2017 року, дати внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 , втратили чинність (вважаються анульованими, не дійсними) видані йому, як ФОП дозволи на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами розміром 3м. х 6м;

- рішенням Господарського суду Донецької області від 10 червня 2019 року у справі № 905/514/19 спростовано доводи позивача про те, що дозвільні документи (дозволи) на розміщення зовнішньої реклами, були дійсними до закінчення строку їх дії;

- існування дозволу на розміщення засобів зовнішньої реклами ставиться в залежність від наявності діючого договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, таким чином при розірванні такого договору може бути анульований дозвіл на розміщення зовнішньої реклами з подальшим демонтажем спеціальної конструкції;

- рішеннями Господарського суду Донецької області від 27 березня 2017 року у справі № 905/145/17, від 27 березня 2017 року у справі № 905/144/17, від 13 березня 2017 року у справі № 905/143/17 розірвано договори про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 22 від 20 серпня 2014 року, № 15 від 15 липня 2014 року, № 6 від 21 травня 2014 року та зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у визначений термін демонтувати рекламні конструкцій, зокрема і за адресами, вказаними у приписі.

Також судами зроблено висновок, що оскільки договори про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на спірних ділянках в м. Маріуполі були розірвані в судовому порядку, дія дозволів могла бути анульована відповідно до Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 березня 2017 року № 46. Тому у відповідача були підстави для винесення припису.

15. Отже, зі змісту оскаржуваного припису та рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що підставою для його прийняття стало розміщення зовнішньої реклами без відповідного дозволу.

З даного приводу колегія суддів КАС ВС зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі №905/514/19 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області про визнання укладеним між ними договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у запропонованій позивачем в позовній заяві редакції, касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 10 червня 2019 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2019 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова Верховного суду у справі №905/514/19 мотивована, наступним:

- обставини наявності у позивача дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами: АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 є обставинами, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі;

- висновки судів про те, що дозволи на розміщення зовнішньої реклами, які були раніше видані позивачу на рекламні конструкції за цими адресами, є анульованими з підстав припинення позивачем як ФОП підприємницької діяльності з 01 вересня 2017 року - дня припинення ним підприємницької діяльності, а нові дозвільні документи на розміщення зовнішньої реклами у позивача відсутні, визнані Верховним Судом передчасними;

- суди попередніх інстанцій не з`ясували чи були переоформлені зазначені дозволи у зв`язку з набуттям ПП «Вест Клайф» права власності на рекламні конструкції та відповідно не встановили чи підлягали ці дозволи анулюванню у зв`язку з припиненням позивачем підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

- чинне законодавство не передбачає автоматичного анулювання дозвільних документів;

- судами не з`ясовано прийняття відповідачем, як уповноваженим органом, рішення про анулювання виданих позивачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами щодо спірних рекламних конструкцій, з огляду на що суди дійшли передчасного висновку про те, що видані позивачу дозволи на розміщення рекламних конструкцій є автоматично анульованими.

- суди не з`ясували на якій підставі позивач користувався місцями розміщення спірних спеціальних конструкцій зовнішньої реклами до моменту їх продажу ПП «Вест Клайф», тобто чи були укладені між сторонами у справі договори про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів (щодо спірних рекламних конструкцій), чи є такі договори діючими, чи припинилася дія таких договорів та з яких підстав.

За наслідками нового розгляду справи № 905/514/19 рішенням господарського суду Донецької області від 22 квітня 2020 року, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30 вересня 2020 року задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 . Визнано укладеним договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.

Судові рішення мотивовані наявністю правових підстав для укладення договору, враховуючи наявність відповідних дозволів у позивача та обов`язковість укладення договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів відповідно до вимог чинного законодавства.

Судами вказано на відсутність рішення про анулювання документа дозвільного характеру прийнятого дозвільним органом - виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та відсутність в матеріалах справи доказів переоформлення дозволів на ПП «Вест Клайф».

Також, судами зроблено висновок, що дозволи позивача на розміщення засобів зовнішньої реклами є дійсними в силу положень статті 5 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та частини п`ятнадцятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №905/514/19 касаційну скаргу виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області залишено без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 22 квітня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі № 905/514/19 залишено без змін.

16. Тобто на час прийняття оскаржуваних рішень у справі, що розглядається колегією суддів КАС ВС, постановою КГС ВС від 16 січня 2020 року у справі №905/514/19 були скасовані судові рішення висновки яких стали підставою для відмови у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису.

Відповідно до положень частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи №905/514/19 обставини щодо дійсності наданих позивачу дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та зміст норм частини четвертої статті 78 КАС України, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку що такі обставини не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.

З огляду на підставу, яка слугувала прийняттю оскаржуваного припису та встановлення факту дійсності наданих ФОП ОСОБА_1 дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про протиправність винесеного припису від 18 серпня 2018 року № 23.

17. Стосовно доводів судів, що у відповідача були підстави для винесення оскаржуваного рішення також у зв`язку з прийняттям Господарським судом Донецької області рішень від 27 березня 2017 року у справі № 905/145/17, від 27 березня 2017 року у справі № 905/144/17, від 13 березня 2017 року у справі № 905/143/17, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.

Відповідно до змісту припису від 18 серпня 2018 року № 23, єдиною підставою для його винесення було те, що зовнішня реклама розміщена без відповідного дозволу. В приписі не зазначено такої підстави для його прийняття, як судові рішення у господарських справах, які набрали законної сили. Тому, законність припису не може обґрунтовуватись іншими підставами окрім тих, що зазначені в самому приписі.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанції про правомірність та обґрунтованість винесеного відповідачем припису є помилковими, оскільки наявність підстави, що слугувала для його прийняття не підтвердилась під час розгляду справи у суді.

Оскільки дійсність дозволів на розміщена зовнішньої реклами є самостійною підставою для задоволення позовних вимог, колегія суддів КАС ВС не убачає необхідності надавати оцінку всім доводам касаційної скарги.

18. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

19. Щодо розподілу судових витрат у даній справі колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі - 1 057, 20 гривень (квитанція № ПН 922032 від 28 січня 2020 року); за подання касаційної скарги - 1 409,60 гривень (квитанція № ПН 1237135 від 29 травня 2020 року), у зв`язку з задоволенням касаційної скарги, судові витрати, що складаються із судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (правонаступник Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради) у розмірі 2 466,8 гривень.

Докази сплати судового збору за подання позовної заяви у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі № 263/12570/18 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради (правонаступник - Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне підприємство «ВЕСТ КЛАЙФ», про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис від 18 серпня 2018 року № 23 про усунення порушень порядку розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, прийнятий Головним управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_14 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Мира, будинок 70, код ЄДРПОУ 04052784) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2 466,8 гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Рибачук А.І.

Тацій Л.В.