Ухвала

від 22.02.2023 по справі 760/488/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/488/23

Провадження №1-кс/760/451/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 розглянувши клопотання слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022100090002062 від 12.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України,-

в с т а н о в и в:

Слідчий СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , звернулася до суду з клопотанням погодженим прокурором Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна, згідно якого просила накласти арештна майно(заборонавідчужувати його,розпоряджатися нимбудь яким чиномта використовувати),а самена: документи ТОВ «ДОК» на 5 арк., договір на ім`я ОСОБА_8 про оренду на 8 арк., акт на 2 арк., грошові кошти в сумі 21540 доларів США та 91150 гривень паспорт гр. України на ім`я ОСОБА_9 (другий паспорт) дублікат та печатку ТОВ «ДОК», квитанції про обмін валют на строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022100090002062 від 12 вересня 2022 року.

В обґрунтування клопотання зазначила, що у провадженні Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження №12022100090002062, дані щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 вересня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

До Солом`янського УП ГУНП у м. Києві надіи?шла заява від ОСОБА_10 про те, що гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклавши боргову розписку на суму 100 000 доларів США з зобов`язанням про повернення грошових коштів, але по теперішній? час грошових коштів ОСОБА_11 не повернув, завдавши останньому матеріальної? шкоди.

В ході допиту потерпілого ОСОБА_12 було встановлено, що ОСОБА_8 регулярно позичав у заявника грошові кошти в різних сумах зазвичай це було близько 50 тис. доларів.

На початку вересня 2020 року до ОСОБА_12 звернувся ОСОБА_13 з проханням запозичити йому грошові кошти для ведення підприємницької діяльності, а саме для подальшої інвестиції в підприємство ТОВ «КРАСНАСЕРВІС УКРАЇНА» ЄДРПОУ 40994001 в якому він є співвласником, для закупівлі баштанових кранів та подальшої здачі їх в оренду. На що ОСОБА_12 погодився оскільки давно знайомий з ОСОБА_8 та оскільки останній надав відповідну розписку в котрій було вказано термін повернення грошових коштів по першій вимозі ОСОБА_12 .

Потім в подальшому 14 грудня 2020 року ОСОБА_13 звернувся до ОСОБА_12 з проханням позичити ще 50 тис. доларів начебто для подальшого інвестування в ТОВ «КРАСНАСЕРВІС УКРАЇНА» ЄДРПОУ 40994001 на таких самих умовах на що останній погодився і ОСОБА_8 також надав розписку про отримання грошових коштів у розмірі 50 тис. доларів, з терміном повернення на першу вимогу ОСОБА_12 .

Так, в середині квітня 2022 року при особистій зустрічі ОСОБА_12 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_12 повідомив останнього про необхідність повернення позичених грошових коштів у повному розмірі, а саме 100 тис. доларів. На що ОСОБА_8 повідомив, що кінця травня 2022 року він буде намагатися повернути грошові кошти в повному розмірі.

В подальшому при особистій зустрічі з ОСОБА_8 01 червня 2022 року, яка відбулась знову за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_12 запропонував надати ОСОБА_8 ще одну відстрочку на один місяць тобто до 01 липня 2022 року на що останній відповів, що грошей він не має та не знає коли зможе повернути борг.

13 червня 2022 року ОСОБА_12 направив лист-вимогу на адресу фактичного проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_2 замовним листом користуючись послугами Укрпошти. Даний лист останній не отримав, та він повернувся до адресанта оскільки не був вручений.

Після останньої зустрічі ОСОБА_12 не зв`язувався з ОСОБА_8 та останній жодним чином не намагався сприяти поверненню хоча б частини запозичених коштів.

Крім того, ОСОБА_12 стало відомо, що ОСОБА_8 придбав в середині червня нерухомість та його ліквідні об`єкти нерухомості були переоформлені на його матір.

Так, в середині липня ОСОБА_12 уклав з адвокатом угоду для подачі цивільного позову до суду, але на сьогоднішній день дата засідання не призначена.

Всі вище вказані грошові кошти ОСОБА_12 передав особисто в руки ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищезазначене з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та відшукання документів, що стосуються вчинення шахрайських дій ОСОБА_8 відносно ОСОБА_12 , які виявились у заволодінні грошовими коштами, саме 100 000 тис. доларів шляхом зловживання довірою, нотатків із чорновими записами, магнітних та оптичних носіїв інформації, грошових коштів та інших речей та документи, що стосуються та підтверджують причетність до вчинення даного кримінального правопорушення, у органу досудового розслідування виникла необхідність проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_3 (приватний будинок).

Так, згідно допиту свідка ОСОБА_14 , було встановлено, що гр. ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Окрім того, в матеріалах кримінального провадження міститься копія паспорта гр. України, виданого на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де на 11 сторінці міститься відомості про місце реєстрації останньої, а саме: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 (матір ОСОБА_8 ).

Згідно допиту свідка ОСОБА_14 , було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи вищезазначене, з метою відшукання грошових коштів, що здобуваються кримінально-протиправним шляхом, а також документальних матеріалів, що стосуються предмету злочину, а також інших документів та речей його виконання та документів, що свідчать про наявність у ОСОБА_8 прямого умислу на заволодіння грошовими коштами, шахрайським шляхом, а також відшукання його майна з метою забезпечення кримінального провадження у частині покриття збитків, що заявлено потерпілим ОСОБА_12 як цивільний позов в кримінальному провадженні у органудосудового розслідуваннявиникла необхідністьу проведенніобшуку упомешканні,де проживаєОСОБА_8 , а саме у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , де можуть зберігаються вищезазначені речі, грошові кошти та документи та документи.

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_15 постановив ухвалу від 09.12.2022 (справа №760/18398/22, 1-кс/760/6092/22) на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 .

В ході обшуку будинку АДРЕСА_3 було вилучено: документи ТОВ «ДОК» на 5 арк., договір на ім`я ОСОБА_8 про оренду на 8 арк., акт на 2 арк., грошові кошти в сумі 21540 доларів США та 91150 гривень, паспорт гр. України на ім`я ОСОБА_9 (другий паспорт) дублікат та печатку ТОВ «ДОК», квитанції про обмін валют.

Вищевказані вилучені об`єкти є процесуальними джерелами фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню, а саме паспорт гр. України на ім`я ОСОБА_4 міг використовуватися ОСОБА_8 в ході переоформлення майна на останню, враховуючи, що вказаний паспорт гр. України не є дійсним, адже зі слів ОСОБА_4 вона заявляла про його втрату до органів внутрішніх справ та отримала новий паспорт (який було виявлено в ході обшуку в сумці ОСОБА_4 ), який за реквізитами відрізняється від вилученого.

Також, вказані вилучені речі та грошові кошти визнано постановою слідчого речовими доказами у кримінальному провадженні №12022100090002062. Таким чином, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Отже, з метою збереження речових доказів планується накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку та визнане постановою про визнання речових доказів речовим доказом у кримінальному провадженні, а саме: документи ТОВ «ДОК» на 5 арк., договір на ім`я ОСОБА_8 про оренду на 8 арк., акт на 2 арк., грошові кошти в сумі 21540 доларів США та 91150 гривень, паспорт гр. України на ім`я ОСОБА_9 (другий паспорт) дублікат та печатку ТОВ «ДОК», квитанції про обмін валют.

З метою всебічного, повного і неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою збереження речових доказів виникла необхідність у накладенні арешту на майно.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, на думку досудового органу, у ході досудового розслідування виявлені обставини, які свідчать, що необхідно накласти арешт на вищевказане майно.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав викладених у ньому, зазначивши, що в рамках кримінального провадження подано цивільний позов.

Третя особа,щодо майна якоївирішуєтьсяпитання про арешт майна ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах останньої та ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання про арешт майна, надавши письмові заперечення та копії документів на які посилались у своїх запереченнях.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, проаналізувавши підстави, які мають значення для вирішення питання про арешт майна приходить до наступного висновку.

Положеннями ст.7КПКУкраїни визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.3 ст.26 КПК Українислідчий суддя у кримінальному провадження вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.171КПКУкраїни з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Частиною 5ст.9 КПК України, визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до ч.1 ст.170КПКУкраїни арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч.2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктами 1, 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За положеннями ч.2 ст.173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд, повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна.

З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження №12022100090002062, дані щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 вересня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

З фабули внесеної органом досудового розслідування до ЄРДР вбачається, що до Солом`янського УП ГУНП у м. Києві надіи?шла заява від ОСОБА_10 про те, що гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклавши боргову розписку на суму 100 000 доларів США з зобов`язанням про повернення грошових коштів, але по теперішній? час грошових коштів ОСОБА_11 не повернув, завдавши останньому матеріальної? шкоди.

Постановою слідчого від 20.12.2022 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100090002062 від 12.09.2022:

документи ТОВ «ДОК» на 5 арк., договір на ім`я ОСОБА_8 про оренду на 8 арк., акт на 2 арк., грошові кошти в сумі 21540 доларів США та 91150 гривень, паспорт гр. України на ім`я ОСОБА_9 (другий паспорт) дублікат та печатку ТОВ «ДОК», квитанції про обмін валют.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09.12.2022 надано дозвіл на проведення обшуку саме у будинку по АДРЕСА_3 , тобто в цілому будинку, без визначення окремої квартири, тому доводи адвоката, щодо місця проведення обшуку є необґрунтованими.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст.170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Крім того, в даному випадку слід звернути увагу на правову кваліфікацію кримінального правопорушення ч.4 ст.190 КК України та поданий цивільний позов в рамках кримінального провадження.

Згідно ч.10ст.170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Щодо грошових коштів, питання про арешт яких ставиться у поданому клопотанні, слід зазначити, що в судовому засіданні не доведено належними, допустимими та беззаперечними доказами, що вилучені під час обшуку в готівковій формі грошові кошти належать саме ОСОБА_4 , при цьому рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приходячи дотакого висновку,слідчий суддявраховує йте,що вданому випадкуобмеження прававолодільця майната/або третьоїособи,щодомайна якоївирішуєтьсяпитанняпро арештмайна є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі вищевикладеного, клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.98, 107, 131, 132, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в:

Клопотання слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022100090002062 від 12.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190ККУкраїни задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме:

- документи ТОВ «ДОК» на 5 арк., договір на ім`я ОСОБА_8 про оренду на 8 арк., акт на 2 арк;

- грошові кошти в сумі 21540 доларів США та 91150 гривень;

- паспорт гр. України на ім`я ОСОБА_9 (другий паспорт) дублікат та печатку ТОВ «ДОК», квитанції про обмін валют

на строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12022100090002062 від 12 вересня 2022 року.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя - ОСОБА_1