Ухвала

від 18.04.2023 по справі 760/488/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

власника майна ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22.02.2023 задоволено клопотання слідчого СВ Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, а саме: документи ТОВ «ДОК» на 5 арк., договір на ім`я ОСОБА_9 про оренду на 8 арк., акт на 2 арк.; грошові кошти в сумі 21540 доларів США та 91150 гривень; паспорт гр. України на ім`я ОСОБА_10 (другий паспорт) дублікат та печатку ТОВ «ДОК», квитанції про обмін валют, на строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100090002062 від 12.09.2022.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

---

Справа № 760/488/23 Слідчий суддя - ОСОБА_11

Апеляційне провадження № 11-сс/824/1842/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

30.03.2023 від захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він вказував на те, що обшук проведено за адресою: АДРЕСА_1 , однак вказана адреса не є фактичним місцем проживання ОСОБА_9 , зокрема у даному будинку є дві квартири, в квартирі АДРЕСА_2 проживає мати ОСОБА_9 - ОСОБА_5 , а в квартирі АДРЕСА_3 сам ОСОБА_9 , зазначений факт підтверджено ОСОБА_9 26.09.2022 під час проведення додаткового допиту у якості свідка.

Слідчим СВ Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 під час проведення обшуку було встановлено те, що ОСОБА_9 не проживає у зазначеній квартирі, проте вилучено особисті речі ОСОБА_5 .

Вилучені документи та грошові кошти не мають жодного відношення до даного кримінального провадження.

Дозвіл на вилучення спірного майна ухвалою слідчого судді від 09.12.2022 про надання дозволу на проведення обшуку не надавався.

Апелянт звертав увагу на те, що 23.12.2022 слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на раніше зазначене майно, яке ухвалою слідчого судді від 23.12.2023 повернуто слідчому для усунення недоліків.

У подальшому, слідчий повторно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, однак згодом слідчий подав заяву про повернення вищевказаного клопотання, яке повернуто ухвалою слідчого судді від 05.01.2023.

На переконання апелянта, слідчим суддею не взято до уваги те, що дане клопотання слідчого подано без виконання вимог ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23.12.2022.

Зокрема, клопотання слідчого, всупереч вимог ст. 171 КПК України, не містить відомостей про власника майна, яке підлягає арешту, документів, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Також клопотання слідчого не містить обґрунтування підстав, мети та необхідності арешту майна, відомостей щодо можливої належності до речових доказів вилученого майна.

Апелянт вказував на формальність та незаконність винесення постанови слідчого від 20.12.2022 про визнання майна речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Крім того, слідчим суддею не враховано відсутність ризиків, що призвели до позбавлення ОСОБА_5 права на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, гарантованого ст. 41 Конституції України.

Захисник зазначав, що ним в інтересах ОСОБА_5 подавалася заява про ознайомлення з матеріалами судового провадження, в задоволення якої слідчим суддею відмовлено та доручено слідчому ОСОБА_7 , яка не була учасником судового розгляду, в приміщенні суду ознайомити захисника з тими матеріалами клопотання, які на її розсуд можна надати на ознайомлення під час технічної перерви. При цьому, слідчим надано лише клопотання про арешт майна. Докази, якими слідчий обґрунтовує своє клопотання йому на ознайомлення не надавалися.

У зв`язку з цим, захисником повторно заявлялося клопотання про ознайомлення з матеріалами судового провадження, у задоволенні якого також відмовлено.

Таким чином, на думку апелянта, слідчим суддею порушено право на захист ОСОБА_5 та принцип змагальності сторін.

Слідчим суддею також порушено порядок розгляду клопотання слідчого, передбачений ст. 173 КПК України, не враховано правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також не вжито заходів для виклику представника ПП «ДОК» в судове засідання, в якому вирішувалося питання щодо накладення арешту на належне йому майно.

Крім того, слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_9 та перегляд відеозапису обшуку від 20.12.2022.

Також апелянт вказував на те, що слідчим суддею розглянуто клопотання слідчого ОСОБА_7 за наявності невирішеного питання про відвід даного слідчого від участі у кримінальному провадженні, розгляд якого було призначено іншим слідчим суддею 28.02.2023.

Слідчим суддею оголошено лише назву документів, доданих до клопотання слідчого, що не свідчить про їх дослідження.

Грошові кошти в сумі 21540 доларів США та 91150 гривень вилучено з особистого сейфу ОСОБА_5 , вони не мають жодного відношення до даного кримінального провадження та є власними заощадженнями останньої, зокрема вона працювала на посаді економіста у ТОВ «Крантехніка» та ТОВ «Крансервіс України», отримує пенсію за віком при повному стажі, є директором ПП «ДОК».

Законність походження спірних грошових коштів підтверджується довідкою про отримання пенсії в період з 2015 по 2018 року, довідкою про заробітну плату на ПП «ДОК» в період з 2018 по 2022 року, довідкою про заробітну плату ТОВ «Крансервіс України» в період з 2018 по 2022 року, довідкою про заробітну плату на ТОВ «Крантехніка» з серпня 2017 року по листопад 2017 року, випискою з особистого банківського рахунку, договором купівлі-продажу будинку від 10.10.2005, заявою про видачу готівки з особистого рахунку ОСОБА_5 на загальну суму 22 264, 75 доларів США, квитанцією про здійснення валютно-обмінної операції.

Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на паспорт ОСОБА_5 , слідчий безпідставно послалася на можливе використання даного паспорта, який є недійсним, під час переоформлення майна, оскільки дане припущення виникло виключно на підставі повідомлення заявника ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_9 переоформлена нерухомість на його матір ОСОБА_5 . При цьому, в ухвалі слідчого судді жодним чином не обґрунтовано необхідність накладення арешту на даний паспорт.

У клопотанні слідчого не зазначено, яке саме доказове значення мають квитанції про обмін валют, а також не обґрунтована необхідність та мета накладення арешту на вказані квитанції.

Крім того, у клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді жодним чином не обґрунтовано, яке відношення документи ПП «ДОК», печатка даного товариства та її дублікат мають до даного кримінального провадження.

ОСОБА_5 не має відношення до даного кримінального провадження, а її підприємницька діяльність жодним чином не пов`язана із цивільно-правовими відносинами між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 .

Крім того, 12.04.2023 від захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 30.01.2023 про відмову у задоволенні відводу слідчого судді від участі в розгляді клопотання про арешт майна, в яких апелянт посилався на незаконність та необгрунтованість вказаної ухвали.

У судове засідання прокурор не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про причини неприбуття у судове засідання не повідомив та клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу із доповненнями, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 з доповненнями не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12022100090002062, дані щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Як зазначено у клопотанні, до Солом`янського УП ГУНП у м. Києві надіи?шла заява від ОСОБА_13 уклав боргову розписку на суму 100 000 доларів США із зобов`язанням про повернення грошових коштів, але по теперішній час грошових коштів ОСОБА_14 не повернув, завдавши останньому матеріальної шкоди.

В ході допиту потерпілого ОСОБА_12 було встановлено, що ОСОБА_9 регулярно позичав у заявника грошові кошти в різних сумах, зазвичай близько 50 тис. доларів.

На початку вересня 2020 року до ОСОБА_12 звернувся ОСОБА_15 з проханням запозичити йому грошові кошти для ведення підприємницької діяльності, а саме для подальшої інвестиції в підприємство ТОВ «КРАСНАСЕРВІС УКРАЇНА» ЄДРПОУ 40994001, в якому він є співвласником, для закупівлі баштанових кранів та подальшої здачі їх в оренду, на що ОСОБА_12 погодився, оскільки давно знайомий з ОСОБА_9 та останній надав відповідну розписку, в котрій було вказано термін повернення грошових коштів по першій вимозі ОСОБА_12 .

В подальшому, 14.12.2020 ОСОБА_15 звернувся до ОСОБА_12 з проханням позичити ще 50 тис. доларів начебто для подальшого інвестування в ТОВ «КРАСНАСЕРВІС УКРАЇНА» ЄДРПОУ 40994001 на таких самих умовах, на що останній погодився.

В середині квітня 2022 року при особистій зустрічі ОСОБА_12 та ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_12 повідомив останнього про необхідність повернення позичених грошових коштів у повному розмірі, а саме 100 тис. доларів, на що ОСОБА_9 повідомив, що кінця травня 2022 року він буде намагатися повернути грошові кошти в повному розмірі.

В подальшому, при особистій зустрічі з ОСОБА_9 01.06.2022, яка відбулась за адресою: м. Київ, пр-т В. Лобановського 10, ОСОБА_12 запропонував надати ОСОБА_9 ще одну відстрочку на один місяць, тобто до 01.07.2022, на що останній відповів, що грошей він не має та не знає коли зможе повернути борг.

13.06.2022 ОСОБА_12 направив лист-вимогу на адресу фактичного проживання ОСОБА_9 , а саме: АДРЕСА_5 замовним листом. Даний лист останній не отримав, та він повернувся до адресанта, оскільки не був вручений.

Після останньої зустрічі ОСОБА_12 не виходив на зв`язок із ОСОБА_9 та останній жодним чином не намагався сприяти поверненню запозичених коштів. Крім того, ОСОБА_12 стало відомо, що ОСОБА_9 придбав в середині червня нерухомість та його ліквідні об`єкти нерухомості були переоформлені на його матір.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09.12.2022 надано дозвіл на проведення обшукуза місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 .

Згідно даних протоколу обшуку від 20.12.2022, цього ж дня проведено обшук будинку АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено документи ТОВ «ДОК» на 5 арк., договір на ім`я ОСОБА_9 про оренду на 8 арк., акт на 2 арк.; грошові кошти в сумі 21540 доларів США та 91150 гривень; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 (другий паспорт) дублікат; печатку ТОВ «ДОК»; квитанції про обмін валют.

Постановою слідчого слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 від 20.12.2022 вилучені речі, документи та грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12022100090002062.

09.01.2023 слідчий СВ Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , в якому просила накласти арешт на майно, а саме: документи ТОВ «ДОК» на 5 арк., договір на ім`я ОСОБА_9 про оренду на 8 арк., акт на 2 арк.; грошові кошти в сумі 21540 доларів США та 91150 гривень; паспорт гр. України на ім`я ОСОБА_10 (другий паспорт) дублікат; печатку ТОВ «ДОК»; квитанції про обмін валют, на строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022100090002062, із забороною відчуження, розпорядження та користовування таким майном.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22.02.2023 задоволено клопотання слідчого, та накладено арешт на майно, а саме: документи ТОВ «ДОК» на 5 арк., договір на ім`я ОСОБА_9 про оренду на 8 арк., акт на 2 арк.; грошові кошти в сумі 21540 доларів США та 91150 гривень; паспорт гр. України на ім`я ОСОБА_10 (другий паспорт) дублікат та печатку ТОВ «ДОК», квитанції про обмін валют, на строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100090002062 від 12.09.2022.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вилучене 20.12.2022 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 , з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 12022100090002062 від 12.09.2022, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучені грошові кошти, речі та документи, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна призвести до його пошкодження, знищення, приховання чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання слідчого та ухвала слідчого судді не містять правову підставу та обгрунтування арешту майна, колегія суддів вважає безпідставними. Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання прокурора та ухвала слідчого судді містять вказівки на мету та правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме необхідність арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 доводи про те, що вилучене за адресою АДРЕСА_1 майно належить ОСОБА_5 , яка не має відношення до кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Як убачається із матеріалів клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 проживає за адресою АДРЕСА_1 , за якою, в ході обшуку, було вилучено майно, про арешт якого порушується питання у клопотанні слідчого.

Долучені апелянтом до апеляційної скарги копії довідок Пенсійного Фонду України щодо нарахування пенсії за віком ОСОБА_9 , довідки про заробітну плату ОСОБА_5 за 2018-2022 роки та квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій за 18.12.2008, 27.03.2009 та 17.11.2021, не можуть бути належним підтвердженням тієї обставини, що саме вказані грошові кошти ОСОБА_9 у подальшому зберігались за адресою АДРЕСА_1 .

Інших доказів на підтвердження доводів про належність вилучених грошових коштів саме ОСОБА_9 , апелянтом не надано.

За наведених обставин, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про відсутність доказів на спростування належності вилучених грошових коштів для ОСОБА_9 , з чим погоджується і колегія суддів.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені грошові кошти, речі та документи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Підстави вважати постанову слідчого слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 від 20.12.2022 про визнання вилучених речей, документів та грошових коштів речовими доказами у кримінальному провадженні №12022100090002062, такою, що не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, у колегії суддів відсутні, а тому доводи апелянта у цій частині є безпідставними.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

З урахуванням наведеного, відсутність грошових коштів у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09.12.2022 про дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_1 , не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна за умови дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Колегією судів не встановлено недотримання слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України або невідповідності оскаржуваної ухвали вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_9 , перегляд відеозапису обшуку від 20.12.2022 та відкладенні судового засідання до вирішення заяви про відвід слідчого ОСОБА_7 , яка розглядається в межах іншого судового провадження, зведені до незгоди із прийнятими слідчим суддею рішеннями за наслідками розгляду таких клопотань, та не є самостійною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Посилання захисника на те, що слідчий двічі звертався із клопотаннями про арешт цього ж майна, однак ухвалами слідчих суддів Солом`янського районного суду міста Києва від 23.12.2023 та 05.01.2023 такі клопотання слідчого були повернуті, не впливають на правильність висновків слідчого судді у даному судовому провадженні, оскільки вищевказані ухвали не є предметом даного апеляційного перегляду.

Доводи захисника про незаконність ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 30.01.2023, постановленої у межах провадження № 760/488/23, про відмову у задоволенні відводу слідчого судді від участі в розгляді клопотання про арешт майна, не може бути підставою для скасування ухвали слідчого судді про арешт майна, враховуючи, що вказана ухвала не є предметом даного апеляційного розгляду, та не підлягає окремому апеляційному скарженню. Заперечення проти такої ухвали може бути включене до апеляційної скарги на остаточне судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3