Ухвала

від 13.02.2023 по справі 490/931/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/931/23 13.02.2023

н\п 1-кс/490/1390/2023

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/931/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2023 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання т.в.о. старшого слідчого СВ ХРУП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 , погодженого прокурором Херсонської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Юр`ївка Снігурівського району Миколаївської області, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчим відділом ХРУП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42022232010000253 від 12.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, за наступних обставин.

Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН входять Україна, РФ та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є РФ.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98- ВР та Федеральним Законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору РФ зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статі 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська. Луганська. Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська. Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

22 лютого 2022 року президент РФ направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил (далі - ЗС) РФ за межами РФ, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині ранку президент РФ публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента № 573/2022, затвердженим Верховною Радою України Законом України від 15.08.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Воєнний стан в Україні продовжені строком на 90 діб - до 19 лютого 2023 року. Відповідний Закон від 16.11.2022 № 2738-ІХ набрав чинності 18 листопада 2022 року.

Так, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин указаної території.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26 серпня 2022 року № 193) «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 24.08.2022», Херсонська міська територіальна громада Херсонського району Херсонської області, була включена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Разом із тим, громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає на території міста Херсон, достеменно поінформована, що у 2014 році розпочалася збройна агресія російської федерації проти України, а також про те, що вона переросла у широкомасштабне вторгнення військ російської федерації на територію суверенної держави, до громадянства якої вона належить. Також, ОСОБА_6 об`єктивно розуміючи зміст загальновідомих подій про те, що збройні формування російської федерації, шляхом вчинення воєнного нападу 24.02.2022 захопили місто Херсон, в травні 2022 року (більш точну дату досудовим розслідуванням не встановлено), всупереч законного порядку установленого Конституцією України,ЗаконамиУкраїни «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцевесамоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовимиактами, на тимчасово окупованій території Херсонської міськоїтериторіальної громади Херсонського району Херсонської області,цілеспрямовано створена підпорядкована, керована та фінансована російською федерацією окупаційна адміністрація - «Військово-цивільна адміністрація Херсонської області», в яку входили органи і структури,функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованоютериторією України, з метою подальшого утримання адміністративно політичного контролю на захопленій військовим шляхом території.

Незважаючи на вказані факти, усвідомлюючи, що Україна є унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, ОСОБА_6 знаходячись у м. Херсон Херсонської області вчинила умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації, підтримки рішень та дій окупаційної адміністрації держави-агресора, за наступних обставин.

18.05.2022 віце-прем`єр рф ОСОБА_8 , так званий «голова Криму» ОСОБА_9 та так званий «голова військово-цивільної адміністрації Херсонської області» ОСОБА_10 , перебуваючи у м. Херсон, публічно заявили, що до основних завдань «військово-цивільної адміністрації Херсонської області», зокрема відноситься організація освітнього процесу Херсонського регіону.

10.06.2022 так званий «голова військово-цивільної адміністрації Херсонської області» ОСОБА_10 публічно заявив, що установи, які надають освітні послуги мають бути збережені, керівники, які приймають правила та погоджуються, що Херсонська область завжди буде частиною російської федерації, будуть працювати далі, а керівники, які з цим не погоджуються, будуть замінені на інших.

Так, 26.05.2022 з метою інтеграції системи освіти на окупованій території Херсонської області з системою освіти рф та відновлення роботи учбових та виховних закладівна тимчасово окупованій частині території Херсонської області, створено незаконний орган в окупаційній адміністрації держави-агресора так званий «Департамент освіти і науки військово-цивільної адміністрації Херсонської області», який розпочав свою роботу та який від окупаційної влади очолила громадянка України ОСОБА_11 (стосовно останньої правоохоронними органами Херсонської області направлено до суду обвинувальні акти про вчинення нею таких кримінальних правопорушень як державна зрада та колабораційна діяльність).

Основним завданням «Департаменту освіти і науки військово-цивільної адміністрації Херсонської області» є реалізація та підтримка рішень та дій держави-агресора шляхом впровадження на території Херсонської області стандартів освіти держави-агресора, а саме російської федерації, зокрема з метою підтримання окупаційної політики у вказаному напрямку та створення її позитивного іміджу серед місцевого населення.

14.06.2022 так звана «начальник департамента образования и науки ВГА Херсонской области» ОСОБА_12 публічно заявила про інтеграцію навчальних закладів Херсонської області в освітню систему російської федерації, про надання російською федерацією підручників, про формування викладацького складу.

З цією метою, а саме ефективного виконання завдань покладених на так званий «Департамент освіти і науки ВЦА Херсонської області», для стабілізації і розвитку сфери освіти і науки російської федерації, незаконним органом влади «Військово-цивільною адміністрацією Херсонської області» видано наказ № 232-р від 15.07.2022 «О создании государственных бюджетных образовательных учреждений Херсонской области» (далі - Наказ № 232-р), в якому відповідно до п. 15 передбачено створення «нового навчального закладу», а саме: «Государственное бюджетное образовательное учреждение ГБОУ Херсонской области «Школа № 35 города Херсона» ) на базі цілісного майнового комунального підприємства: Херсонська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №35 Херсонської міської ради, код ЄДРПОУ: 2411239, юридична адреса: Херсонська область, м. Херсон, пров. Смоленський, 80.

Згідно із п. 21 Наказу № 232-р предметом діяльності утворених державних бюджетних освітніх закладів є освітня, наукова і виховна діяльність Херсонської області, які відносяться до відання так званого "департамента образования и науки ВГА Херсонской области"» утвореного окупаційними органами влади.

Згідно із п. 23, 24 Наказу № 232-р державним бюджетним освітнім закладам необхідно провести державну реєстрацію державної бюджетної освітньої установи у визначеному порядку в термін до 15 серпня 2022 року.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Управління федеральної податкової служби Росії встановлено, що 15.07.2022 «Военно-гражданская администрация Херсонской области» зареєстровано «Государственное бюджетное образовательное учреждение Херсонской области «Учебно-воспитательный комплекс №35 города Херсона», який очолила ОСОБА_6 .

Таким чином, після зайняття вищевказаної посади ОСОБА_6 навчальний заклад м. Херсона - Херсонська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 35 Херсонської міської ради, код ЄДРПОУ: 24112399, юридична адреса: Херсонська область, м. Херсон, пров. Смоленський, 80, з 15.07.2022 здійснив перехід на російську навчальну програму та розпочав незаконну діяльність як «Государственное бюджетное образовательное учреждение Херсонской области «Учебно-воспитательный комплекс №35 города Херсона».

Окрім того, відповідно до пп. 1.14 п.1 розпорядження так званої «ВЦА Херсонської області» № 123 від 04.08.2022 «Об определении статуса базовое образовательное учреждение» визначено статус базового навчального закладу Херсонській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Херсонської міської ради.

Підпунктом 2.11. п.2 вказаного розпорядження закріплено за Херсонською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 35 Херсонської міської ради цілісний земельно-майновий комплекс Херсонської гімназії №13 Херсонської територіальної громади; Херсонського закладу дошкільної освіти №33 ім.Фребеля міської територіальної громади.

У свою чергу, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора, щодо реалізації рішення про інтеграцію навчальних закладів м. Херсон в освітню систему рф, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходячись у м.Херсон Херсонської області, будучи директором Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №35 Херсонської міської ради, відповідно до наказу Управління освіти Херсонської міської ради №491-К від 31.05.2018, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, достовірно розуміючи, що Херсонська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 35 Херсонської міської ради (далі - ЗЗСО №35), розташована за адресою: Херсонська область, м.Херсон, пров.Смоленський, 80, є власністю Херсонської міської територіальної громади держави України, та її функціонування забезпечується держаними органами та органами місцевого самоврядування Україні, а саме наказу управління освіти Херсонської міської ради №51-т від 08.09.2022 «Про деякі питання організації освітнього процесу в 2022/2023 навчальному році на період дії воєнного стану», підтримала рішення окупаційного адміністрації держави-агресора про інтеграцію навчальних закладів Херсонської області в освітню систему російської федерації, шляхом надання згоди на її призначення директором ««ГБОУ Херсонской области «Учебно-воспитательный комплекс №35 города Херсона».

З метою реалізації дій та рішень окупаційних органів влади які спрямовані на відновлення роботи ««ГБОУ Херсонской области «Учебно-воспитательный комплекс №35 города Херсона»» та інтеграції програми закладу освіти до стандартів освіти держави-агресора розпочала підбір кадрів, які б погодилася на впровадження стандартів освіти рф в очоленому нею закладі, з цією метою у період часу з кінця липня по серпень 2022 року включно (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) використовуючи повноваження «директора» школи, у приміщенні «ГБОУ Херсонской области «Учебно-воспитательный комплекс №35 города Херсона» розташованого за адресою: м.Херсон, пров. Смоленський, 80, викликала на індивідуальні бесіди працівників вказаної школи стосовно їх працевлаштування під керівництвом окупаційної влади. ОСОБА_6 підтримала дії та рішення окупаційної адмінстрації держави-агресора, а саме "департамента образования и науки ВГА Херсонской области" щодо інтеграції «ГБОУ Херсонской области «Учебно-воспитательный комплекс №35 города Херсона» в освітню систему російської федерації та впровадження стандартів освіти держави, та про пошук кадрів, які забезпечать виконання рішення окупаційної адміністрації.

Для реалізації злочинного умислу, спрямованого на підтримку рішення окупаційної адміністрації держави агресора щодо інтеграції програми закладу освіти до стандартів освіти держави-агресора вжила заходів по захопленню приміщення навчального закладу «ГБОУ Херсонской области «Учебно-воспитательный комплекс №35 города Херсона», розташованого за адресою: м. Херсон, пров. Смоленський, 80, та з 31.08.2022 встановлена охорона представників окупаційної адміністрації держави-агресора з метою обмеження доступу до навчального закладу проукраїнського педагогічного та технічного персоналу.

Починаючи з серпня по жовтень включно 2022 року активно підтримувала та реалізовувала рішення і дії окупаційної адміністрації держави-агресора, спрямовані на встановлення та забезпечення ефективного контролю над навчальним закладом «ГБОУ Херсонской области «Учебно-воспитательный комплекс №35 города Херсона» та впровадження стандартів освіти держави-агресора у очоленому нею закладі освіти, під час яких надавала вказівки щодо продовження роботи під її керівництвом за підтримки держави-агресора в особі «департамента образования и науки ВГА Херсонской области"».

Також, ОСОБА_6 підтримуючи рішення та дій окупаційної адміністрації держави-агресора, починаючи з серпня по листопад 2022 року забезпечила виплату заробітної плати працівникам очолюваної нею "Херсонской общеобразовательной школы І-ІІІ ступеней №35 Херсонской городской территориальной громады" в грошових одиницях рф (рублях). Здійснювала виплату заробітної плати в приміщенні «ГБОУ Херсонской области «Учебно-воспитательный комплекс №35 города Херсона» особисто, давала гроші готівкою працівникам даного навчального закладу.

Зазначене вказує на вчинення ОСОБА_6 умисних дій, спрямованих на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки їх рішень, спрямованих на інтеграцію та роботу сфери освіти відповідно до стандартів освіти держави-агресора російської федерації на території Херсонської області.

Таким чином, ОСОБА_6 , перебуваючи у тимчасово окупованому збройними силами держави-агресора м. Херсон, діючи з прямим умислом у період часу з кінця липня по листопад 2022 року в порушення норм чинного законодавства України, Закону України «Про загальну середню освіту», добровільно вчиняла дії спрямовані на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації дій та рішень окупаційної адміністрації "департамента образования и науки ВГА Херсонской области" щодо інтеграції навчальних закладів Херсонської області в освітню систему російської федерації та впровадження стандартів освіти держави-агресора.

Вказані дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 111-2 КК України, як вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу окупаційній адміністрації державі-агресора, з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації рішень та дій окупаційної адміністрації держави-агресора, тобто пособництво державі агресору.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 , яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, неодноразово викликалася до органу досудового розслідування для проведення із нею слідчих дій, проте не з`явилася, наразі перебуває на території АР Крим, яка перебуває під контролем російської федерації, у зв`язку із чим може безперешкодно покинути вказану територію, не пересікаючи Державний кордон України, що дає обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування з метою уникнення відповідальності, виїде на підконтрольну територію України, буде незаконно впливати на свідків, які ще не встановлені, а також на свідків, які встановлені, але залишилися на території м. Херсона та співпрацюють з органом досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності може знищити, сховати або спотворити будь-які з документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які знаходяться в тому числі і у свідків, які не допитані, але зможуть підтвердити злочинну діяльність ОСОБА_6 , а також може продовжити вчинення інших кримінальних правопорушень, передавати інформацію ворогу державі агресору, продовжувати співпрацю з окупаційною адміністрацією держави-агресора з метою завдання шкоди державі Україна, слідчий просить про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала, з підстав у ньому викладених, просила про його задоволення.

Захисник підозрюваної вирішення вказаного питання залишила на розсуд суду.

Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

28.01.2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, про що у загальнодержавному засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур`єр» розміщено відповідне повідомлення в порядку ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України.

Вказаний факт підтверджений прокурором у судовому засіданні документально.

Підозрювана ОСОБА_6 , будучи викликаною до органу досудового розслідування шляхом публікацій в засобах масової інформації - газеті «Урядовий кур`єр» та на веб-сайті Офісу Генерального прокурора повісток про виклик на 1,2,3 лютого 2023 р. до слідчого не з`явилася, не повідомивши про причини неявки, що в тому числі свідчить про переховування від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

У зв`язку з неприбуттям підозрюваної ОСОБА_6 на неодноразові виклики до органу досудового розслідування, переховуванням з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також у зв`язку з не встановленням її точного місця перебування, постановою слідчого від 04.02.2023 р. ОСОБА_6 оголошено у розшук, проведення якого доручено працівникам оперативному підрозділу ХРУП ГУНП в Херсонській області.

В ході проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що підозрювана ОСОБА_6 зареєстрована та проживала у АДРЕСА_2 , проте в кінці жовтня 2022 року виїхала на тимчасово окуповану територію АР Крим.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 12.08.25022 року за № 42022232010000253 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, триває.

Згідно до ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний зобов`язаний в тому числі прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

За правилами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 183 КПК України, визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених п.п.6,7ст. 176 КПК України.

Ст. 193 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

В ч. 1 ст. 135 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У судовому засіданні встановлено, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 особисто вручено не було, оскільки остання перебуває на даний час на непідконтрольній території України.

На виклики слідчого підозрювана не з`являєтьсяся, не повідомляючи про причини неявки, що свідчить про її ухилення від кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні прокурором доведено, що ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні, оскільки органом досудового розслідування вжито всіх можливих заходів для вручення їй повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, підтверджується даними:

- протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 11.01.2023 р., яка вказала, що директором Херсонської загальноосвітньої школі І-ІІІ ступенів №35 Херсонської міської ради була ОСОБА_6 . На даній посаді вона пропрацювала останні 4 роки. В подальшому ОСОБА_6 залишилася співпрацювати на посаді директора Херсонської загальноосвітньої школі І-ІІІ ступенів №35 Херсонської міської ради та організувала освітній процес за стандартами освіти держави-агресора та впроваджувала російську освітню програму;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 17.01.2023 р., який підтвердив, що в квартирі АДРЕСА_3 проживала ОСОБА_6 разом з чоловіком та дитиною з 2017, квартира належить ОСОБА_6 . На початку листопада ОСОБА_6 разом із родиною виїхали;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 21.01.2023 р., якими підтверджується, що директор та заступник перейшли на співпрацю з окупаційними органами влади, що відомо педагогам навчального закладу №35. Вчителі, які залишилися працювати в навчальному закладі, отримували заробітну плату російськими рублями. ОСОБА_6 співпрацювала з окупаційною владою добровільно;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_16 від 20.01.2023 р., якими підтверджується, що з початку серпня 2022 р. ОСОБА_6 повідомила, що «теперь будем работать на русских», за вказівкою ОСОБА_6 свідок сховав у підвалі український прапор, учбові книги за українською програмою були перенесені у «строй класс». При прийнятті дитини до школи, батькам виплачували російські грошові кошти у сумі 10 тис. рублів. У навчальному закладі перебувала російська військова охорона. ОСОБА_6 в кінці жовтня 2022 разом зі своїм чоловіком поїхала до АР Крим м. Євпаторія і більше до м.Херсон не поверталася;

- протоколу пред`явлення особи для впізнання по фотознімках від 20.01.2023 р. за участю свідка ОСОБА_16 , згідно з якими свідок впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка була директором Херсонської школи № 35;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 20.01.2023 р., якими підтверджується що з 24.02.2022 р. школа працювала дистанційно, він отримував заробітну плату в рублях, а саме 16700 рублів та додаткову допомогу у сумі 10000 рублів. ОСОБА_6 особисто зарплату видавала в своєму робочому кабінеті готівкою, про що свідок розписувався у 2 відомостях. У навчальному закладі 01.09.2022 проводилася святкова лінійка, грала музика;

- протоколу пред`явлення особи для впізнання по фотознімках від 20.01.2023 р. за участю свідка ОСОБА_17 , згідно з якими свідок впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка була директором Херсонської школи № 35;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_18 від 20.01.2023 р. згідно до яких, директором школи була ОСОБА_6 , з 24.02.2022 школа працювала дистанційно, приходила раз на тиждень прибирати приміщення школи. В серпні місяці 2022 р. ОСОБА_6 запитала у неї чи згідна працювати на «нову владу», на що остання відмовилася. Свідок з 01.09.2022 р. пішла у відпустку, після її закінчення повернулася до роботи. У навчальному закладі вже висів російській прапор та працювала російська військова охорона. Також до школи були завезені навчальні підручники за російською програмою. Свідок повідомила, що коли були перші заклики до евакуації, директор школи ОСОБА_6 поїхала до АР Крим за донькою і назад до м.Херсон не повернулася.

- протоколу пред`явлення особи для впізнання по фотознімках від 20.01.2023 р. за участю свідка ОСОБА_18 , відповідно до якого свідок впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка була директором Херсонської школи № 35.

- протоколу допиту свідка ОСОБА_19 від 20.01.2023 р., згідно з якими директором школи була ОСОБА_6 , з 24.02.2022 школа працювала дистанційно, він виходив на роботу позмінно. В кінці липня 2022 р. ОСОБА_6 повідомила свідку, щоб він написав заяву про згоду працювати далі у цій школі. Заяву писав на ім`я директора ОСОБА_6 російською мовою у її присутності, отримував заробітну плату в рублях, 20000 рублів. Директор ОСОБА_6 та завуч школи особисто привозили кошти у навчальний заклад, виплачували заробітну плату готівкою в приміщенні школи під підпис у відомостях. З 31.08.2022 школа була під цілодобовою військовою російською охороною, до школи було завезено російські підручники.

- протоколу пред`явлення особи для впізнання по фотознімках від 20.01.2023 р. за участю свідка ОСОБА_19 , згідно з якими свідок впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка була директором Херсонської школи № 35;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_20 від 20.01.2023 р., згідно з якими свідок є вахтером у Херсонській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №35 Херсонської міської ради, директором якої була ОСОБА_6 . У вересні 2022 вона ходила на роботу до навчального закладу, у школі була військова російська охорона. ОСОБА_6 у вересні 2022 під час розмови зі свідком пропонувала співпрацю. З першого вересня діти навчалися у школі.

- протоколу пред`явлення особи для впізнання по фотознімках від 20.01.2023 р. за участю свідка ОСОБА_20 , згідно з якими свідок впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка була директором Херсонської школи № 35;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_21 від 23.01.2023 р., згідно з свідок вказав, що він проживає за адресою АДРЕСА_4 . В квартирі АДРЕСА_3 проживала ОСОБА_6 разом із родиною. На теперішній час в квартирі ніхто не проживає, декілька місяців тому назад родина ОСОБА_6 кудись виїхали, де перебувають на даний час свідку не відомо.

-протоколу допиту свідка ОСОБА_22 від 24.01.2023 р., якими підтверджується, що школа працювала за українською програмою дистанційно приблизно до кінця квітня 2022, в середині червня 2022 до ОСОБА_6 почали приходити російські військові на спілкування. Також приходив ОСОБА_23 . У навчальному закладі ОСОБА_6 спілкувалася із працівниками індивідуально та пропонувала співпрацю. ОСОБА_6 добровільно та за власним бажанням співпрацювала на окупаційну владу;

- протоколу огляду інтернет публікації від 23.01.2023 р. у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка розміщена в соціальній мережі «Телеграм» від 13. 01.2023, відповідно до якої ОСОБА_6 є диктором школи 35 м. Херсон, добровільно і за власною ініціативою надала згоду працювати з окупаційною владою, й залишившись на посаді директора вказаної школи переоформила її на росію. Також ОСОБА_6 отримала паспорт та громадянство росії.

- протоколу огляду від 25.01.2023 р., згідно з якими було оглянуто Херсонську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №35 Херсонської міської ради, яка розташована за адресою м. Херсон, пров.Смоленський, 80.

Так, нормами чинного КПК України не визначене поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночним поняттями.

Досліджені у судовому засіданні дані є достатньо вагомими у своїй сукупності для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Матеріали кримінального провадження також містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, підозрювана ОСОБА_6 , яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, хоча і має постійне зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проте виїхала на тимчасово окуповану територію України - АР Крим, на виклики слідчого не з`являється, може безперешкодно покинути вказану територію, не пересікаючи Державний кордон України, що дає обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_6 , яка на даний час вже переховується від органів досудового розслідування з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду в подальшому, може незаконно впливати на свідків, що проживають в м. Херсон, а також і на тимчасово окупованій території, з метою уникнення кримінальної відповідальності може знищити, сховати або спотворити будь-які з документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та які знаходяться в тому числі і у свідків, які не допитані на даний час, але зможуть надати свідчення про факти, що мають значення у кримінальному провадженні, а також може продовжити вчинення інших кримінальних правопорушень, з огляду на обставини ймовірно вчиненого нею кримінального правопорушення.

Вказане дає обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, ризику продовження вчинення злочину та вчинення іншого злочину, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час судом не допитані, а також знищити, сховати або спотворити будь-які з документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні даних про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-2 КК України, тяжкість покарання, що може бути призначене підозрюваній в разі притягнення до кримінальної відповідальності, особу підозрюваної, яка хоча і є не судимою, проте обґрунтовано підозрюється у вчиненні найбільш суспільно небезпечного злочину, характеру та способу ймовірно вчиненого кримінального правопорушення проти держави Україна, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, є обґрунтованою.

Застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Також, відповідно до положень ст.ст. 183,193,194 КПК України, згідно з якими при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається та у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу вирішуватиметься остаточно вже після його затримання та доставки до суду, тому строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч.1 ст. 197 КПК України, підозрюваній ОСОБА_6 , відносно якої необхідно обрати запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу, розмір застави слідчим суддею не визначається.

Обставини, визначені ч. 2 ст. 183 КПК України, які б унеможливлювали застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , відсутні.

З урахуванням наведеного, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу та розміру застави.

Після затримання підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1