ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1916/23 Справа № 191/1918/21 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Попенко Ю.К.
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Донець Сергій Олександрович, на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року в цивільній справі номер 191/1918/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Фермерське господарство «Ленд-Агро», приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Монич Михайло Юрійович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним і скасування державної реєстрації права власності,
В С Т А Н О В И В:
В червні 2021 року до Синельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті звернувсяпозивач ОСОБА_1 з позовомдо відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ,треті особи:Фермерське господарство«Ленд-Агро»,приватний нотаріусСинельниківського районногонотаріального округуМонич МихайлоЮрійович,про визнаннядоговору купівлі-продажунедійсним іскасування державноїреєстрації прававласності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2016 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача стягнута заборгованість за договором позики від 12 жовтня 2007 року в розмірі 50000,00 грн, інфляційні нарахування в розмірі 44345,28 грн, 3% річних в розмірі 5700,00 грн, всього на загальну суму 100045,28 грн. 19 грудня 2017 року судом було видано виконавчий лист. 05 квітня 2019 року позивач звернувся до приватного виконавця з заявою про примусове виконання вказаного судового рішення і 12 квітня 2019 року відкрите виконавче провадження №58886331.
11 липня 2019 року вказане рішення суду оскаржено і 05 лютого 2020 року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення залишено без змін.
Також 07 серпня 2019 року рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з відповідача на користь позивача додатково стягнуто заборгованість за несвоєчасне виконання основного зобов`язання в розмірі 120851,70 грн., яка складається із пені за несвоєчасне виконання основного зобов`язання в розмірі 97336,46 грн., 3% річних в розмірі 4005,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 19510,00 грн, а також судовий збір в розмірі 1208,52 грн. Рішення набрало законної сили 07 вересня 2019 року і видано виконавчий лист.
Відповідач ОСОБА_2 взагалі нічого позивачу не сплатив, в рамках виконавчого провадження приватному виконавцю не вдалося встановити будь-яке майно боржника.
На теперішній час позивачу стало відомо, що відповідачу ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Синельниківської райдержадміністрації №281р від 04 червня 2002 року надано у власність земельну ділянку площею 7,45 га, розташовану на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, і видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №073298 від 20 січня 2003 року, кадастровий номер 1224855300:01:002:0472.
Згідно з реєстром нерухомого майна вказана земельна ділянка на даний час належить відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич М.Ю. і зареєстровано в реєстрі за №1129.
В подальшому земельна ділянка кадастровий номер 1224855300:01:002:0472, на підставі договору оренди від 14 грудня 2019 року передана в оренду ФГ «Ленд-Агро» на строк 45 років.
Позивач зазначає, що жодний договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин з метою уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів. Боржник, проти якого ухвалено судове рішення про стягнення коштів і відкрите виконавче провадження, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір купівлі-продажу, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником в період наявності у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів в частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Крім того, спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки не містить інформації про наявність у сторін поточних рахунків і даних щодо перерахування в безготівковому порядку коштів на рахунок продавця. Фактично розрахунків між сторонами не було і оспорюваний договір був направлений на приховування єдиного нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 , тому правочин є таким, що порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, а саме уникнення від сплати боргу за судовим рішенням.
Просив суд визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2018 року, укладений між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем ОСОБА_4 і стягнути з відповідачів судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 19 квітня 2022 року відповідача ОСОБА_4 у зв`язку з його смертю, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , замінено його правонаступником ОСОБА_3 (а.с. 40, 139).
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Фермерське господарство «Ленд-Агро», приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Монич Михайло Юрійович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним і скасування державної реєстрації права власності, відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодився позивач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Синельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від31жовтня 2022рокутапостановити новерішення,яким позовнівимоги позивачазадовольнити в повномуобсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що цивільно-правовий договір (в тому числі договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільно-правових відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Верховний Суд України здійснив розширювальне тлумачення статті 234 ЦК України і кваліфікував договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, як фіктивний (постанови Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі №6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі №306/2952/214-ц, від 09 вересня 2017 року у справі №259/1654/15-ц).
Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду під час винесення рішення по
справі, що є порушенням частини 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Визнання судом недоведеності факту взаєморозрахунку протирічить процесуальним вимогам ЦПК України.
Позивачем надано докази відсутності взаєморозрахунків сторін спірної угоди між собою з посиланням на норми права, які регулюють порядок розрахунків сторін між собою при укладенні угод на певну суму, в т.ч. тих, які підлягають нотаріальному посвідченню.
Від відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року залишити без змін.
Зазначає, що одне лише посилання на обставини укладення спірного договору без наміру відчужити майно на користь пов`язаної особи без здійснення оплати та з метою уникнення на нього стягнення, є лише припущенням, доки позивачем не буде надано відповідних належних і достатніх доказів того, що такі обставини дійсно існували під час укладення спірного договору.
Матеріалами справи підтверджується правильність висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів укладенням спірного правочину, як і не доведено тієї обставини, що саме його грошові вимоги будуть задоволені у разі визнання договору купівлі-продажу недійсним, тобто не підтверджено наявності в нього права на оспорення відповідного правочину в розумінні статті 215 ЦК України.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Донець С.О. апеляційну скаргу підтримали, вважали її такою, що підлягає задоволенню.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Наконечна Т.М. апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення, судове рішення без змін.
В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 216).
В судовезасідання апеляційногосуду третіособи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся осіб.
Заслухавши головуючого, позивача та його представника, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2016 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнута заборгованість за договором позики від 12 жовтня 2007 року в розмірі 50000,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 44345,28 грн., 3% річних в розмірі 5700,00 грн., а всього 100045,28 грн. 19 грудня 2017 року судом видано виконавчий лист (а.с. 13, 14).
05 лютого 2020 року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2016 року залишено без змін (а.с. 15-17).
07 серпня 2019 року рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за несвоєчасне виконання основного зобов`язання в розмірі 120851,70 грн, яка складається із пені за несвоєчасне виконання основного зобов`язання в розмірі 97336,46 грн, 3% річних в розмірі 4005,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 19510,00 грн, вирішено питання про судові витрати. 12 березня 2020 року судом видано виконавчий лист (а.с. 19-20, 21).
З повідомлення приватного виконавця Куземченко А.С. №01-19/3811 від 15.07.2020 року вбачається, що за заявою позивача ОСОБА_1 12 квітня 2019 року відкрите виконавче провадження за виконанням рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2016 року №58886331 (а.с. 18).
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю відповідачу ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Синельниківської райдержадміністрації №281р від 04 червня 2002 року передано у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,45 га, розташовану на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (а.с. 22).
17 листопада 2018 року згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Моничем М.Ю. і зареєстрованим в реєстрі №1129, ОСОБА_5 продав належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 1224855300:01:002:0472, ОСОБА_4 . В пункті 2 договору вказано, що продаж вищезазначеної земельної ділянки здійснено за ціною 140060,00 грн., яка була повністю сплачена покупцем і отримана представником продавця особисто до підписання цього договору (а.с. 23-26).
З інформації про державну реєстрацію іншого речового права вбачається, що за договором оренди земельної ділянки від 14.12.2019 року ОСОБА_4 передав в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,45 га на строк дії: 14.12.2044 року орендарю Фермерському господарству «Ленд-Агро» (номер запису про інше речове право 34712991) (а.с. 123, 124 зв.).
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Згіднозі ст. 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У ч. 5ст. 203 ЦК Українизакріплено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,
п`ятою та шостоюстатті 203цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №755/17944/18 зроблено висновок про те, що договір, укладений на шкоду кредитору (фраудаторний), може бути як оплатний, так і безоплатний. До обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, належать, зокрема: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2016 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнута заборгованість за договором позики від 12 жовтня 2007 року в розмірі 50000,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 44345,28 грн., 3% річних в розмірі 5700,00 грн., а всього 100045,28 грн.
Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю відповідачу ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Синельниківської райдержадміністрації №281р від 04 червня 2002 року йому передано у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,45 га, розташовану на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
17 листопада 2018 року згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Моничем М.Ю. і зареєстрованим в реєстрі №1129, ОСОБА_5 продав належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 1224855300:01:002:0472, ОСОБА_4 . В пункті 2 договору вказано, що продаж вищезазначеної земельної ділянки здійснено за ціною 140060,00 грн., яка була повністю сплачена покупцем і отримана представником продавця особисто до підписання цього договору.
ОСОБА_4 , як власник, передав в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,45 га, на строк дії: 14.12.2044 року, орендарю Фермерському господарству «Ленд-Агро» (номер запису про інше речове право 347129) за договором оренди земельної ділянки від 14.12.2019 року, кадастровий номер 1224855300:01:002:0472.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору фіктивним, оскільки сторони договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки не перебували в родинних, сімейних чи інших близьких відносинах. За продану земельну ділянку ОСОБА_2 отримав грошові кошти в певній сумі, позивач не довів, що вартість цього договору купівлі-продажу земельної ділянки не є ринковою. Тобто, не доведено наміру сторін на укладання фіктивного правочину.
Крім того, суд першої інстанції правильно встановив на підставі наданих і належним чином досліджених доказів, що стороною позивача не доведено, що в діях відповідача ОСОБА_2 вбачається факт ухилення від повернення боргу позивачу і відповідно не доведений факт укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки саме з цією метою.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати позивача ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити беззадоволення,рішення Синельниківськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 31жовтня 2022року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24.02.2023 року.
Судді:
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.02.2023 |
Оприлюднено | 01.03.2023 |
Номер документу | 109230903 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: що виникають з договорів купівлі-продажу |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Космачевська Т. В.
Цивільне
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Твердохліб А. В.
Цивільне
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Твердохліб А. В.
Цивільне
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Твердохліб А. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні