Ухвала

від 28.02.2023 по справі 317/2386/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 317/2386/22

Провадження № 2-з/317/3/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді СакоянаД.І., розглянувши без виклику сторін заяву про забезпечення позову, яка подана адвокатом Фісуном Богданом Володимировичем як представником позивача ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Запорізького районного суду Запорізької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (суддя Ачкасов О.М.).

27.02.2023 адвокат Фісун Б.В. подав від імені позивача ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріал даної заяви розподілено судді Ачкасову О.М., проте у зв`язку із забороною призначення перед відпусткою «14 і більше днів» здійснено перерозподіл матеріалу заяви. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріал заяви про забезпечення позову розподілено судді Сакояну Д.І.

Дослідивши матеріали заяви, суддя приходить до висновку, що заява підлягає поверненню з наступних підстав.

За правилами цивільного процесуального законодавства, заява про забезпечення позову за формою та змістом повинна відповідати ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Положенням частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що документами, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Адвокат Фісун Б.В., звертаючись до суду 27.02.2023 із заявою про забезпечення позову, не додав до даної заяви документа, який підтверджує його повноваження.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, дану заяву про забезпечення позову слід повернути.

При цьому суд зауважує, що відповідно до вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду у провадження судді Сакояна Д.І. надійшли саме матеріали заяви про забезпечення позову, а не матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яка перебуває у провадженні іншого судді. Отже, суд не тільки не зобов`язаний, а й не має права відшукувати документи, які підтверджують повноваження представника на підписання заяви про забезпечення позову у матеріалах іншої справи, яка знаходиться у провадженні іншого судді.

Варто також урахувати й те, що у заяві про забезпечення позову не міститься жодного посилання на те, що вона подається у цивільній справі №317/2386/22, а не як заява про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Керуючись ст.ст.149-151,259-260 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову, яка подана адвокатом Фісуном Богданом Володимировичем як представником позивача ОСОБА_1 повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя Д.І. Сакоян