Вирок

від 28.02.2023 по справі 951/81/23

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 рокуСправа № 951/81/23 Провадження №1-кп/951/23/2023

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Козові Тернопільської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 09.01.2023 за №1202321105000017 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Козова, Козівської ТГ, Тернопільського району, Тернопільської області, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, із середньою освітою, вдови, не працюючої, такої, що на утриманні неповнолітніх дітей не має, не депутата, в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_5 скоїла кримінальне правопорушення за таких обставин:

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» №2102-IX, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин24.02.2022.

В подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX.

Також, Верховною Радою України 16.11.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» №2738-IX, яким затверджено Указ Президента України № 757/2022від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Крім того, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 було оголошено загальну мобілізацію на території України строком на 90 діб, яка неодноразово продовжувалася Указом Президента України «Про продовженнястроку проведеннязагальної мобілізації»від 17.05.2022№ 342/2022 з 25.05.2022 строком на 90 діб, Указом Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 12.08.2022№ 574/2022 з 23.08.2022 строком на 90 діб, та Указом Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 07.11.2022 року № 758/2022 з 21.11.2022 строком на 90 діб.

06 січня 2023 року, близько 23 годині 45 хвилин (точного часу досудовим слідством не встановлено), ОСОБА_5 перебувала біля житлового будинку ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 . Виявивши відсутність ОСОБА_4 за місцем проживання, а також те, що вікно до житлового будинку відчинене, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 06 січня 2023 року, близько 23 годині 50 хвилин (точного часу досудовим слідством не встановлено), ОСОБА_5 , перебуваючи на території житлового господарства по місцю проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , переконавшись, що за нею ніхто не спостерігає та її дії не будуть помічені, за допомогою фізичної сили, через незачинене вікно, проникла до житлового будинку за вказаною адресою. В подальшому, ОСОБА_5 , переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись що за її діями ніхто не спостерігає, із приміщення спальної кімнати таємно викрала будучі у користуванні навушники марки BATTLETRON з перехідником моделі GE009008 вартістю 549,63 (п`ятсот сорок дев`ять гривень шістдесят три копійки) та вживаний мобільний телефон марки HUAWEI Y 5 модель AMN-LX9, 2/16 Gb, чорного кольору вартістю 1646,67 (одна тисяча шістсот сорок шість гривень шістдесят сім копійок), після чого покинула житловий будинок і територію домоволодіння.

З викраденим майном ОСОБА_5 , покинула місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши реальну можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_4 , майнової шкоди на загальну суму 2196, 30 гривень (дві тисячі сто дев`яносто шість гривень тридцять копійок).

Таким чином, такими діями ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.185КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у житло, вчинену в умовах воєнного стану.

Правова позиція сторони захисту.

Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні повністю підтвердила обставини обвинувачення та визнала вину у вчиненні злочину, який їй інкриміновано. Сказала, що розкаюється.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Прокурор у судовому засіданні вважала повністю доведеним факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185КК України та просила призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст.75КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 3 роки з покладанням частини обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Надала суду характеризуючі дані.

Потерпілий щодо призначення покарання вказав, що вважає недоцільним позбавляти обвинувачену волі.

Оцінка доказів.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам вимоги ч.3 ст.349КПК України і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченої ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_4 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченої та стосуються судових витрат і речових доказів.

Так, обвинувачена ОСОБА_5 та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом обвинуваченої, потерпілого, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченої. ОСОБА_5 було роз`яснено, що в даному випадку вона позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_5 пояснила, що визнає вину в інкримінованих їй діях, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті.

Зокрема пояснила, що вона і потерпілий ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , будинок поділений на дві частини і має два різні входи. Ввечері 06 січня 2023 року вона підійшла до входу до місця проживання ОСОБА_4 і виявила, що його немає в будинку. Також побачила, що вікно до житлового будинку відчинене. Вона вирішила залізти і пошукати щось з їжі. Таким чином, через незачинене вікно вона проникла до житлового будинку за вказаною адресою. Не знайшовши в кухні їжі пішла далі. В спальні побачила навушники і телефон, які привласнила і після чого вийшла із житлового будинку через вхідні двері і покинула територію домоволодіння. З викраденим майном пішла до своїх друзів.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 06 січня 2023 року, на святий вечір, близько 16-ї години, він поїхав до дідуся з бабусею. Двері в житловий будинок точно зачиняв. Щодо вікна не впевнений, можливо, воно залишилося привідчиненим. 8 січня 2023 року він повернувся і побачив, що вхідні двері незамкнені. Коли увійшов в кімнату, хотів включити музику на колонці, проте побачив, що немає навушників. Також побачив, що відкрите вікно, після чого викликав поліцію.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю зібраними під час досудового розслідування доказами, які суд визнає достовірними, належними, допустимими та достатніми для кваліфікації її дій за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у житло, вчинену в умовах воєнного стану.

Призначення покарання.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченої ОСОБА_5 кримінального обвинувачення, необхідно призначити їй покарання.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості

Обставинами,передбаченими ст.66КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, передбаченою ст. 67 КК України, яка обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого нею кримінального правопорушення, позитивну характеристику за місцем мешкання, надану виконавчим комітетом Козівської селищної ради, її вік, стан здоров`я те, що в силу ст. 89 КК України раніше не судима, вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, вину у вчиненому визнала, заподіяну шкоду повністю відшкодувала, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

А тому, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, вважає, що для досягнення мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_5 необхідно призначити їй покарання у виді позбавлення волі, адже таке буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченою кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме її виправленню та перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діяння, в межах санкції ст. 185 КК України.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Відповідно до висновку, що міститься в досудовій доповіді Козівського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області від 15.02.2023, орган пробації вважає, що виправлення даної особи без обмеження або позбавлення волі на певний строк можливе виправлення без ізоляції від суспільства.

Крім того, у цій справі, покарання суд призначає, в тому числі, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 634/609/15-к, де останній роз`яснив, що при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, відповідно до якої, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст.75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Таким чином, виходячи з тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, наявності пом`якшуючих обставин та обтяжуючої обставини, а також що станом на час розгляду цього кримінального провадження шкода відшкодована, особи винної та її ставлення до вчиненого нею діяння, позиції потерпілого, який вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання, призначеного вироком суду з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і буде виконувати покладені на неї обов`язки.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування Суд сприймає як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації та обставинах, при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Метою притягнення до кримінальної відповідальності є не тільки покарання, а й виправлення особи, розуміння ним своїх негативних наслідків та виправлення останніх. На думку суду, застосування до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі є найбільш доречним та є тим стримуючим фактором, який буде достатнім для виховання ОСОБА_5 , з урахуванням іспитового строку та певних обмежень, встановлених судом.

На переконання суду, призначення такого покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 та попередження вчинення нею нових злочинів.

Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Згідно обвинувального акту, наявні судові витрати у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта №СЕ-19/120-23/598-ТВвід23.01.2023),вартість якої 943,90гривень; судової товарознавчої експертизи (висновок експерта №СЕ-19/120-23/595-ТВвід 20.01.2023), вартість якої 943,90 гривень, судової дактилоскопічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/120-23/597-Двід 20.01.2023), вартість якої 1132,68 гривень, загальна сума - 3020 (три тисячі двадцять) гривень 68 копійок,, підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженню не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Підстав для зміни чи скасування раніше обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу, судом не встановлено, а тому слід продовжити запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченій до набрання вироком законної сили, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 128, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази, а саме:

-навушники марки BATTLETRON з перехідником моделі GE009008 та мобільний телефон марки HUAWEI Y 5 модель AMN-LX9, 2/16 Gb, чорного кольору повернути потепілому ОСОБА_4 .

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов`язання залишити до набрання вироком законної сили.

Покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) прибувати за кожним викликом слідчого, прокурора або суду;

2) не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає - АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

Контроль за виконанням умов запобіжного заходу покласти на відділ поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області.

Цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта №СЕ-19/120-23/598-ТВвід23.01.2023),вартість якої 943,90гривень; судової товарознавчої експертизи (висновок експерта №СЕ-19/120-23/595-ТВвід 20.01.2023), вартість якої 943,90 гривень, судової дактилоскопічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/120-23/597-Двід 20.01.2023), вартість якої 1132,68 гривень, загальна сума - 3020 (три тисячі двадцять) гривень 68 копійок, стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Козівський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Ірина БРАТКІВ