Рішення від 15.02.2023 по справі 675/1383/21

Справа № 675/1383/21

Провадження № 2/675/43/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2023 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліци М. О.,

з участю представника позивача адвоката Сташук М. О.,

представника відповідача Міністерства Оборони України Літвіна С. М.,

представника відповідача міської ради Кулик Ю. В.,

представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судуу м.Ізяславі урежимі відеоконференціїцивільну справуза позовом ОСОБА_2 доМіністерства ОборониУкраїни,Концерну «Військоторгсервіс», Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області, третя особана сторонівідповідача,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,Спеціалізована прокуратурау військовійта обороннійсфері Західногорегіону, про визнання права власності,

у с т а н о в и в :

01 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до судузпозовною заявою Міністерства ОборониУкраїни,Концерну «Військоторгсервіс», Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю, загальною площею 387,9 кв. м, по АДРЕСА_1 , мотивуючи це тим, що 10 липня 2001 року оформлено право власності держави в особі Шепетівського військового торгу № 42 на будівлю ательє по провулку Вокзальному в м. Ізяславі Хмельницької області.Позивач зазначає,що відповіднодо договорукупівлі-продажунежитлових приміщеньвід 24жовтня 2008рокуконцерн«Військторгсервіс» передаву власність ОСОБА_2 нежитлову будівлю, загальною площею 381,6 кв. м, по АДРЕСА_1 , за що ОСОБА_2 як покупець сплатив 248500 грн. ОСОБА_2 вказує, що продаж проводився товарно-майновою біржею, а хід торгів було зафіксовано протоколом № 1088-н від 08 жовтня 2008 року. Позивач повідомив, що 18 листопада 2013 року рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області у справі № 675/1498/13-ц, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 03 лютого 2014 року частково задоволено позов заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, Міністерства оборони України в особі Концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Хмельницькій області та визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , укладений 24 жовтня 2008 року між Концерном «Військторгсервіс» та ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Дацишиним О. М. при цьому ОСОБА_2 звертає увагу, що хоча судом і визнано договір недійсним, однак було відмовлено в поверненні майна у власність держави в особі Міністерства оборони України, оскільки не було заявлено вимоги щодо повернення на користь ОСОБА_2 коштів, сплачених на виконання договору. Позивач вказує, що у подальшому ні Міністерство оборони України, ні Концерн «Військторгсервіс» не зверталися до суду з позовом про застосування двосторонньої реституції чи витребування майна у добросовісного набувача. ОСОБА_2 зауважує, що строки давності для пред`явлення таких позовів вже минув. Позивач наполягає, що протягом усього часу добросовісно, відкрито та безперервно володів цим майном, посилаючись при цьому на те, що 20 листопада 2009 року на підставі рішення виконавчого комітету Ізяславської міської ради Хмельницької області «Про надання дозволу на перепланування» отримав дозвіл на перепланування спірного нерухомого майна, провів перепланування, внаслідок чого площа об`єкта нерухомості збільшилася з 381,6 кв. м до 387,9 кв. м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 180334899 від 10 серпня 2019 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 262791368221). Також ОСОБА_2 зазначає, що 09 січня 2014 року йому було видане Реєстраційною службою Ізяславського районного управління юстиції Хмельницької області Свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 15892323, яке було зареєстроване у реєстрі. Крім того, позивач вказує, що ним на підставі договору купівлі-продажу № 1397 від 15 жовтня 2014 року було оформлено право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822110100:01:006:0959 по АДРЕСА_1 , площею 0,0308 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28148007. ОСОБА_2 вважає, що його володіння спірним об`єктом нерухомості є добросовісним, оскільки він на момент придбання майна не знав і не міг знати про відсутність підстав для набуття права власності і скасування відповідних доручень посадових осіб; офіційно звертався додержавних органів від власного імені для проведення реконструкції, викупу земельної ділянки, оплату комунальних платежів. Позивач вказує, що відкрито і безперервно володіє спірним майном з 24 жовтня 2008 року. ОСОБА_2 вважає, що ним виконані всі умови, визначені діючим законодавством, для можливості набуття права власності на спірний об`єкт нерухомості. На підтвердження своїх доводів позивач послався на практику Європейського суду з прав людини.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача адвокат Сташук М. О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просили їх задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає доведеними наданими доказами всі обставини, на які позивач послався у позовній заяві.

Представник відповідача Міністерства оборони України Літвін С. М. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві.

Представник відповідача Концерну «Військторгсервіс» у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовим клопотанням, у якому просив справу розглядати за відсутності представника, подав до суду відзив на позов.

Представник відповідача Ізяславської міської ради Шепетівського району Кулик Ю. В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Рапіта О. В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Допитавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд знаходить, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

01 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до судузпозовною заявою до Міністерства ОборониУкраїни,Концерну «Військоторгсервіс», Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року відкрите провадження за вказаною заявою, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального провадження.

16 грудня 2021 року до закінчення підготовчого провадження у справі до Ізяславського районного суду Хмельницької області з письмовою заявою про вступ у справу на стороні відповідача звернулась Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону, що передбачено ч. 1 ст. 53 ЦПК України.

17червня2022 року підготовче провадження було закрите, справу призначено до розгляду.

Згідно ст.8Конституції Українив Українівизнається ідіє принципверховенства права;Конституція Українимає найвищуюридичну силу;норми КонституціїУкраїни єнормами прямоїдії;закони таінші нормативно-правовіакти приймаютьсяна основіКонституції Українита повиннівідповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За вимогами ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частинами 1та 2ст.321ЦК Українивизначено,що правовласності єнепорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2008 року були проведені публічні торги щодо продажу спірного нерухомого майна, в ході яких право укладання договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна отримав ОСОБА_2 , що зафіксовано в протоколі № 1088-н. Крім того, встановлено, що 24 жовтня 2008 року укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих у АДРЕСА_1 , площею 381,6 кв. м, між Концерном «Військторгсервіс» та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Дацишиним О. М. та зареєстровано в реєстрі за № 4172.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору купівлі-продажу Концерн «Військторгсервіс» передав у власність ОСОБА_2 нежитлову будівлю загальною площею 381,6 кв. м, розташовану в АДРЕСА_1 , актом прийому-передачі від 17 листопада 2008 року.

Рішенням виконавчого комітету Ізяславської міської ради Хмельницької області від 20 листопада 2009 року ОСОБА_2 дозволено здійснити перепланування вказаного нерухомого майна. У зв`язку з проведеним переплануванням ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно від 09 січня 2014 року, в якому відображене збільшення площі майна з 381,6 кв. м до 387 кв. м.

Позивач додав до позовної заяви копію рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області № 675/1498/13-ц від 18 листопада 2013 року, яке набрало законної сили 03 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_2 , третя особа Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Хмельницькій області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 03 лютого 2014 року, у касаційному порядку не переглядалось, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті касаційного провадження. Вказаним рішенням визнаний недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих у АДРЕСА_1 , який укладений 24 жовтня 2008 року між Концерном «Військторгсервіс» та ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Дацишиним О. М. у задоволенні вимог заступника прокурора про зобов`язання ОСОБА_2 повернути до держаної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну «Військторгсервіс» спірні нежитлові приміщення відмовлено через застосування односторонньої реституції.

Відповідно до вимог ст. 344 ЦК України особа,яка добросовіснозаволоділа чужиммайном іпродовжує відкрито,безперервно володітинерухомим майномпротягом десятироків аборухомим майном-протягом п`ятироків,набуває правовласності наце майно(набувальнадавність),якщо іншене встановленоцим Кодексом. Набуттяправа власностіна земельнуділянку занабувальною давністюрегулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа,яка заявляєпро давністьволодіння,може приєднатидо часусвого володінняувесь час,протягом якогоцим майномволоділа особа,чиїм спадкоємцем(правонаступником)вона є.Якщо особазаволоділа майномна підставідоговору зйого власником,який післязакінчення строкудоговору непред`явив вимогипро йогоповернення,вона набуваєправо власностіза набувальноюдавністю нанерухоме майночерез п`ятнадцять,а нарухоме майно-через п`ятьроків зчасу спливупозовної давності. Втратане зсвоєї волімайна йоговолодільцем неперериває набувальноїдавності уразі поверненнямайна протягомодного рокуабо пред`явленняпротягом цьогостроку позовупро йоговитребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України єфізичні особи та юридичні особи,держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

У цій справі позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним нерухомим майном, а відповідно й наявності у нього добросовісності такого володіння. Суд зауважує, що оскільки договір купівлі-продажу укладений з порушенням чинного на дату його укладення законодавства, вчинений продавцем без необхідного обсягу цивільної дієздатності за відсутності волевиявлення власника майна, то відповідно договір купівлі-продажу в силу закону був неможливим, позивач це повинен знати (повинен був знати), і в цьому випадку про добросовісність не йдеться.

Крім того суду зазначає, що ОСОБА_2 не може вважатися володільцем, який добросовісно заволодів спірним майном, оскільки на підставідоговору купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих у АДРЕСА_1 , від 24 жовтня 2008 року, укладеного між Концерном«Військторгсервіс» та ОСОБА_2 , позивач отримав це майно не у володіння (володіння та користування), а саме у власність. Передача цього майна ОСОБА_2 відбулася згідно акту прийому-передачі будівлі від 17 листопада 2008 року.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє суд від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14травня 2019року року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Згідно з ч. 5 ст.13Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для визнання права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, розташоване у АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно доч.ч.1,2ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенніпозову ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,паспорт серії НОМЕР_1 ,виданий ШепетівськимМРВУМВС Українив Хмельницькійобласті 03серпня 1996року,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 ,жителя АДРЕСА_2 )до МіністерстваОборони України(місцезнаходження Повітрофлотськийпроспект,буд.6,м.Київ,03168,код ЄДРПОУ00034022),Концерну «Військоторгсервіс»(місцезнаходження вул.Молодогвардійська,буд.28А,м.Київ,03151,код ЄДРПОУ33689922), Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області(місцезнаходження вул.Незалежності,буд.43,м.Ізяслав Шепетівськогорайону Хмельницькоїобласті,30300,код ЄДРПОУ04060720), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону (місце знаходження вул. Клепарівська, буд. 20, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 38326057) про визнання права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 лютого 2023 року.

Суддя: О. С. Янішевська