Ухвала

від 09.02.2023 по справі 463/8180/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/8180/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1184/22 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

представника ТОВ

«Фемелі Хілс Форт» - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відео конференції апеляційну скаргу представника ТОВ «Фемелі Хілс Форт» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2022 року про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2022 року клопотання прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно задоволено.

В рамках кримінального провадження №62022000000000667 накладено арешт на об`єкт нерухомого майна: 9-ти поверхову нежитлову будівлю (літ «А»), загальною площею 13304,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 12, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2170605980000, що на праві приватної власності належить ТОВ «Фемелі Хілс Форт», код 44550463.

На ухвалу слідчого судді представник ТОВ «Фемелі Хілс Форт» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати тапостановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Фемелі Хілс Форт» відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог адвокат зазначає, що слідчий суддя постановив оскаржувану ухвалу, незважаючи на відсутність підстав для арешту майна та очевидну сумнівність тверджень про те, що арештована будівля може містити відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, а застосований захід забезпечення кримінального провадження явно не спрямований на досягнення законних завдань кримінального провадження та не відповідає вимогам щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності.

Звертає увагу, що ні слідчі, ні прокурори не проводили огляду належної ТОВ «Фемілі Хілс Форт» будівлі за адресою: м. Київ, вул.. Михайлівська, 12, яку безпідставно називають речовим доказом.

Вважає, що оскаржувана ухвала не містить жодних відомостей про встановлення слідчим суддею на підставі наданих прокурором доказів існування хоча б одного з ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, що є обов`язковою умовою для задоволення клопотання про арешт майна.

На думку апелянта, про формалізм ухваленого рішення свідчить те, що слідчий суддя не визначив форми обмеження права власності, способу виконання ухвали та реалізації застосованого ним обмеження. Разом з тим, орган досудового розслідування все ж зареєстрував 22.12.2022 на підставі цієї ухвали обтяження у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

09 січня 2023 року адвокат ОСОБА_6 подав змінену апеляційну скаргу, у якій, зокрема, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою повернути прокурору клопотання про накладення арешту на майно, оскільки таке клопотання не підлягає розгляду у суді, до якого воно було подане.

В обґрунтування змінених вимог апелянт покликається на те, що у доданих до клопотання процесуальних документах органу розслідування зазначено, що адреса реєстрації Центрального апарату ДБР: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, а адреса для листування (та фактичного здійснення діяльності): м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15. Також звертає увагу, що у доданій до клопотання інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено, що цю довідку слідчий ДБР ОСОБА_8 також сформував та отримав в м. Києві.

Вважає, що за таких обставин, коли наявні у матеріалах судової справи докази чітко та однозначно підтверджують, що ця справа, виходячи з вимог п.1 ч. 2 ст. 132 КПК України, не підсудна Личаківському районному суду м. Львова, слідчий суддя мав би дослідити чи дане клопотання подане до належного суду і саме цей суд уповноважений його розглядати.

На думку адвоката ОСОБА_6 , враховуючи вищевказане, з огляду на положення ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 9, ч. 3 ст. 26 КПК України, саме повернення клопотання прокурору є єдиним можливим та правосудним рішенням.

Прокурор ОСОБА_7 скерував заперечення на апеляцій скаргу адвоката ОСОБА_6 , у яких просить у задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 , поданої в інтересах ТОВ «Фемелі Хілс Форт», відмовити.

Також прокурор ОСОБА_7 подав клопотання, у якому просить розгляд апеляційної скарги проводити без його участі, з врахуванням поданих ним заперечень.

Адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів, просив таку задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, виступ адвоката ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законною, вмотивованою та обґрунтованою.

Слідчими другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022000000000667 від 31.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період 2020-2022 років службові особи Кабінету Міністрів України, АТ «НАК «Нафтогаз України», ПрАТ «Нерухомість Столиці» та ТОВ «Фемелі Хілс Форт», діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої фізичної або юридичної особи, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, шляхом укладання та умисного невиконання на завідомо невигідних умовах договору оренди та додаткових угод щодо оренди офісної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 12, вчинили зловживання службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, приміщення нежитлової будівлі (літера «А»), за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 12, на праві приватної власності належать ТОВ «Фемелі Хілс Форт», код 44550463.

15 листопада 2022 року постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 нерухоме майно: 9-ти поверхову нежитлову будівлю (літ «А»), загальною площею 13304,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 12, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2170605980000, що на праві приватної власності належать ТОВ «Фемелі Хілс Форт», код 44550463, визнано речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Слідчий у клопотанні про накладення арешту на майно покликається на ч. 1 ст. 170 КПК України, при цьому зазначає, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

З врахуванням зазначених положень закону слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні та запобігання ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 КПК України.

Доводи апеляції скарги про відсутність правових підстав для арешту 9-ти поверхової нежитлової будівлі (літ «А»), загальною площею 13304,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 12, апеляційний суд до уваги не бере.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Стаття 98 КПК України вказує, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У постанові від 05 листопада 2022 року слідчий обґрунтував необхідність визнання речовим доказом 9-ти поверхової нежитлової будівлі (літ «А»), загальною площею 13304,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 12 , зазначивши, зокрема, що в грану досудового розслідування є достатньо підстави вважати, що вищевказані приміщення нежитлової будівлі (літера «А») за адресою: м. Київ, вул.. Михайлівська, 12 , використовувалися під час вчинення кримінального правопорушення та були об`єктом кримінально протиправних дій, а тому в силу ст. 98 КПК України є речовим доказом.

З метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, існує обґрунтована необхідність у накладенні арешту з метою збереження речових доказів. У свою чергу, збереження адміністративного будинку як речового доказу полягає в запобіганні подальшого продажу вказаного майна, а також знищення технічних характеристик чи внесення змін до планування будинку, що унеможливить встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, проведення слідчих дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, в тому числі із залученням осіб, які володіють спеціальними знаннями та навичками з використанням документів організації та порядку укладення договору оренди зазначених вище приміщень нежитлової будівлі, визначення вартості проведення ремонтно-оздоблювальних робіт.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що вказана справа не підсудна Личаківському районному суду м. Львова.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000667 від 31.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України здійснюється слідчими другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора.

Засади організації та діяльності Державного бюро розслідувань регулюються чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року № 794-VIII.

Частиною 1 ст. 12 цього Закону передбачено, що Директор державного бюро розслідувань відповідно до наданих повноважень координує і контролює діяльність центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО в Україні введено воєнний стан.

У зв`язку з цим Наказом Директора державного бюро розслідувань від 04 березня 2022 року № 121-дск місцем здійснення досудового розслідування першим та другим відділами Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління ДБР визначено ТУ ДБР, розташоване у м. Львові, що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова.

Відповідно до п.7 ч. 2 ст. 132 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у відповіді на звернення Львівського апеляційного суду щодо можливості розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, поданих окремими відділами Головного слідчого управління ДБР (№ 186/0/158-22 від 25.05.2022).

На сьогодні наказ Директора державного бюро розслідувань від 04 березня 2022 року № 121-дск чинний і підлягає застосуванню, у зв'язку з чим у апеляційного суду немає жодних підстав вважати, що клопотання прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно розглянуте з порушенням правил підсудності.

Зважаючи на вищевикладене, на підставі аналізу в сукупності матеріалів судового провадження та обставин кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. Доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими. Слідчим суддею відповідно до статей 132, 170, 173 КПК України дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею допущено не було.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 62022000000000667 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Фемілі Хілс Форт» - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4