Постанова

від 24.10.2007 по справі 2-116/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

24 жовтня 2007 р.                                                                                  

№ 2-116/06 

Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:         

головуючого - судді                                                               

Кривда Д.С.,

суддів                                                

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. 

у

відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від

позивача:         ОСОБА_1  

від відповідача:     Тюрін Ю.В.  

розглянувши 

касаційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю “Східноєвропейський університет економіки і менеджменту“

на постанову  Київського

міжобласного апеляційного господарського суду 

від 06.06.2007р.

у справі № 

2-116/06  Придніпровського

районного суду м. Черкаси

за позовом  ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою

відповідальністю “Східноєвропейський університет економіки і менеджменту“

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору, на стороні відповідача ОСОБА_2

про  стягнення вартості майна та частки прибутку у

зв'язку із виходом з товариства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до

Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Товариства з обмеженою

відповідальністю “Східноєвропейський університет економіки і менеджменту“ про

стягнення частини вартості майна у розмірі 873688,75грн.

Рішенням Придніпровського районного

суду м. Черкаси від 25.12.2003р. у справі № 2-4064/03, залишеним без змін ухвалою

Апеляційного суду Черкаської області від 11.05.2004р., позовні вимоги ОСОБА_1

задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вищий

навчальний заклад “Черкаська академія менеджменту“ на користь ОСОБА_1

233842,92грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 1700грн., зобов'язано

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вищий навчальний заклад “Черкаська

академія менеджменту“ направити до бюджету 54807,48 грн. прибуткового податку

громадянина.

Ухвалою Верховного Суду України від

08.06.2005р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення

Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.12.2003р. та ухвалу

Апеляційного суду Черкаської області від 11.05.2004р. скасовано, а справу

направлено на новий розгляд.

Заявою від 17.07.2006р. ОСОБА_1

збільшив позовні вимоги, та просить суд стягнути частину вартості майна та

частку прибутку з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої

суми у розмірі 1141547,69 грн.

За новим розглядом справи, рішенням

Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.12.2006р. (суддя Н.І.Гончар),

залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного

господарського суду  від 06.06.2007р.

(судді: О.М.Сибіга, О.М.Гаврилюк, Р.В.Федорчук), позовні вимоги ОСОБА_1

задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю

“Східноєвропейський університет економіки і менеджменту“ на користь ОСОБА_1

771959,06грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 3400грн.

Не погодившись з прийнятими у даній

справі судовими рішеннями,   Товариство з

обмеженою відповідальністю “Східноєвропейський університет економіки і

менеджменту“ подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення

Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.12.2006р. та постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 06.06.2007р. та прийняти нове рішення,

яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свою вимогу Товариство з

обмеженою відповідальністю “Східноєвропейський університет економіки і

менеджменту“ мотивує тим, що судом першої та апеляційної інстанції неправильно

застосовано норми матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Східноєвропейський університет

економіки і менеджменту“ ОСОБА_1 доводить безпідставність вимог Товариства з

обмеженою відповідальністю “Східноєвропейський університет економіки і

менеджменту“ та просить залишити дану скаргу без задоволення, а прийняті у

даній справі судові рішення -без змін.

Розглянувши касаційну скаргу,

перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального

та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що

касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Східноєвропейський

університет економіки і менеджменту“ 

підлягає задоволенню частково.

Судом попередніх інстанцій

встановлено:

03.12.1992р. було створено та

зареєстровано ТОВ „Інститут управління бізнесом”, засновниками якого були: ТОВ

„Центр і ЛТД",  частка якого у   статутному 

фонді  становила  51%; 

ОСОБА_2  24,99%; ОСОБА_3 - 6,86%;

ОСОБА_1 - 7,35%.; ОСОБА_4 - 2,45%; ОСОБА_5 - 2,45%; ОСОБА_6 - 2,45% та ОСОБА_7

- 2,45%.

Протоколом загальних зборів

учасників № 1 від 23.01.1998р. було прийнято рішення про реорганізацію ТОВ

„Інститут управління бізнесом” в ТОВ „Черкаський інститут управління”.

Статутний фонд ТОВ „Черкаський інститут управління” визначено у розмірі

500000гри., який поділено між учасниками на частки, де ТОВ „Центр ЛТД” - 25%,

ОСОБА_2 - 53,75%, ОСОБА_1 - 13,75% та ОСОБА_6 - 7.5%.

Проте, у касаційній скарзі

відповідач посилається на те, що статутний фонд товариства у розмірі 500000грн.

сформовано не було, тому суди дійшли помилкового висновку щодо наявності

500000грн. розміру статутного фонду відповідача.

Правила щодо зміни статутного

(складеного) капіталу господарського товариства встановлено ст. 16 Закону

України “Про господарські товариства”, згідно якої товариство має право

змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після

внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків,

передбачених цим Законом. Рішення товариства про зміни розміру статутного

(складеного) капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного

реєстру. Таким чином, з приписів даної правової норми випливає, що збільшення

статутного капіталу товариства можливе лише після повного внесення всіма

учасниками своїх вкладів, після чого здійснюється державна реєстрація змін і

рішення товариства щодо цього набирає чинності.

Проте, попередніми судовими

інстанціями на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не

було досліджено обставин щодо того чи була здійснена державна реєстрація змін

щодо збільшення статутного фонду відповідача та коли цю реєстрацію здійснено,

що свідчить про неповне встановлення обставин справи, необхідних для вирішення

даного господарського спору.

Правила щодо оплати вартості майна

при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю встановлені ст.

54 Закону України “Про господарські товариства”, згідно ч. 1 якої при виході

учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість

частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному)

капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому

він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Таким чином,

приписами даної правової норми встановлено, що учаснику товариства, який вийшов

з товариства, виплачується вартість частини майна, що пропорційна його частці у

статутному капіталі, при цьому виплата проводиться після затвердження річного

звіту. Отже, вартість майна, що виплачується вибулому учаснику, становить

вартості його частки за саме за результатами року.

Згідно ч. 2 ст. 54 Закону України

“Про господарські товариства” учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка

прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що частка прибутку

виплачується вибулому учаснику за результатами в даному році до його виходу.

Проте, задовольняючи позов, суди

попередніх інстанцій помилково 

застосували приписи ч. 2 ст. 54 Закону України “Про господарські

товариства” до правовідносин, що врегульовані ч. 1 ст. 54 Закону України “Про

господарські товариства”.

Не враховано судом при вирішенні

даної справи і вказівки, що містяться в постанові Верховного суду України від

08.06.2005р.

Наведене свідчить про неповне

з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що

мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст.

43 Господарського процесуального кодексу України  щодо всебічного, повного та об'єктивного

розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського

процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку

обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові

господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст.

111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не

наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні

встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до

господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи

господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі

передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення

обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та

відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3

ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України                            

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю “Східноєвропейський університет економіки і

менеджменту“ задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного

суду м. Черкаси від 05.12.2006р. та постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду  від

06.06.2007р. у справі № 2-116/06 

скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду

Черкаської області.

Головуючий - суддя                                                    

Кривда Д.С.

судді                                                              

               Жаботина Г.В.  

Уліцький А.М.