Постанова

від 15.02.2023 по справі 921/665/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. Справа №921/665/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Желік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участі секретаря судового зсідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ТРЕЙД", м.Львів, вул.Зелена, 407А, б/н від 29.12.2022 (вх.ЗАГС №01-05/45/23 від 03.01.2023)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2022 (суддя Стадник М.С., повний текст складено 19.12.2022), постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ТРЕЙД" №б/н від 14.12.2022 (вх. №8575 від 15.12.2022) про забезпечення позову

у справі №921/665/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ТРЕЙД", вул.Зелена, буд.407А, м. Львів, Львівської області, 79027

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Глібівська компанія натуральних напоїв", вул. Броварна, буд.1, с. Глібів, Гусятинський р-н, Тернопільська обл., 48216

про: стягнення 3 810 116,79грн, з яких: 3 157 408,50грн основного боргу, 468 111,16грн пені, 28 560,95грн 3% річних та 156 036,18грн. інфляційні втрат

за участю представників:

від позивача (скаржника): представник Завада Т.Р.

від відповідача: не з`явився;

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2022 у справі №921/665/22 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "І-ТРЕЙД" у задоволенні заяви №б/н від 14.12.2022 (вх. №8575 від 15.12.2022) про забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на належний на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Глібівська компанія натуральних напоїв" об`єкт нерухомого майна - завод мінеральних вод загальною площею 5155,5 кв.м., що знаходиться за адресою Тернопільська область, Гусятинський район, село Глібів, вул. Костьолок, будинок 101, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1561708761216; - накладення арешту на належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Глібівська компанія натуральних напоїв" грошові кошти, які знаходяться на відкритих рахунках у банківських установах України в межах суми стягнення 3 810 116,79грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2022 та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволити; вжити заходів забезпечення позову шляхом - накладення арешту на належний на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Глібівська компанія натуральних напоїв" (код ЄДРПОУ 40897613, вул. Броварна, буд. 1, с. Глібів, Гусятинський р-н, Тернопільська обл., 48216) об`єкт нерухомого майна - завод мінеральних вод загальною площею 5155,5 кв.м., що знаходиться за адресою Тернопільська область, Гусятинський район, село Глібів, вул Костьолок, будинок 101, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1561708761216; - накладення арешту на належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Глібівська компанія натуральних напоїв" (код ЄДРПОУ 40897613, вул. Броварна, буд. 1, с. Глібів, Гусятинський р-н, Тернопільська обл., 48216) грошові кошти, які знаходяться на відкритих рахунках у банківських установах України в межах суми стягнення 3 587 786,06грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.01.2023 апеляційну скаргу ТзОВ "І-ТРЕЙД" залишено без руху, встановлено скаржнику строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху на усунення встановлених недоліків, а саме для надання суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2481,00 грн.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 05.01.2023 надіслано на поштову адресу апелянта.

16.01.2023 через систему "Електронний суд" надійшла заява ТзОВ "І-ТРЕЙД" про усунення недоліків апеляційної скарги (документ сформовано в системі "Електронний суд" 13.01.2023).

17.01.2023 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ТРЕЙД" б/н від 29.12.2022 (вх.ЗАГС №01-05/45/23 від 03.01.2023) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2022 у справі №921/665/22, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу; призначено розгляд справи на 15.02.2023

15.02.2023 представником ТОВ "Глібівська компанія натуральних напоїв" подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд прийняти рішення, яким оскаржену ухвалу господарського суду Тернопільської області залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Свою позицію обґрунтовує тим, що ТОВ "Глібівська компанія натуральних напоїв" не відчужила та не має на меті відчужувати наявне у товариства, як нерухоме так і рухоме майно, будь-яких доказів, які б підтверджували зворотне заявником до суду не надано. Станом на 10.02.2023 на балансі відповідача обліковується майно балансовою вартістю 22 690 705,00 грн., про що свідчить оборонто-сальдова відомість по рахунку 10 за 2023 рік.

В спростування доводів заявника зазначає, що за договором депозиту саме банк є боржником перед клієнтом, натомість жодних кредитних договорів з АТ "Таскомбанк" у ТОВ "Глібівська компанія натуральних напоїв" немає, про що свідчать довідки банку від 10.02.2023 № 15/543 та 16/543.

Окрім того, вказує, що товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тим більше товариство не відповідає за зобов`язаннями інших юридичних осіб, які створені учасниками товариства, чим спростовує доводи заявника щодо того, що засновник відповідача є засновником іншого товариства, у якого наявний податковий борг, що на його думку створює зобов`язання для засновника ТОВ "Глібівська компанія натуральних напоїв".

Звертає увагу й на те, що ТОВ "І-ТРЕЙД" не є належним кредитором за договором підряду, з огляду на наявну в матеріалах справи угоду від 01.08.2022 про заміну сторони в договорі підряду № 10/02-22 від 10.02.2022.

З огляду на вказане, вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення відповідачем дій, а також не наведено суду достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

В судове засідання 15.02.2022 скаржник участь уповноваженого представника забезпечив, який навів свої доводи та міркування щодо вимог апеляційної скарги, та просив її задоволити, скасувавши оскаржену ухвалу. Позивач участі уповноважених представників не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавав.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Слід зазначити, що сторони були достеменно повідомлені про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду.

У зв`язку з чим суд враховує, що позивач не був позбавлений права та можливості завчасно з врахуванням дати призначення апеляційної скарги до розгляду повідомити суд про причини його відсутності під час розгляду апеляційної скарги до дати проведення судового засідання.

З врахуванням зазначеного, а також того, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів вважає за можливе здійснити її розгляд за наявними у справі матеріалами за участі уповноваженого представника скаржника.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржену ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, одночасно з поданням позовної заяви, позивач подав заяву №б/н від 14.12.2022 про забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Глібівська компанія натуральних напоїв" (код ЄДРПОУ 40897613, вул. Броварна, буд. 1, с. Глібів, Гусятинський р-н, Тернопільська обл., 48216) на праві власності об`єкт нерухомого майна: - завод мінеральних вод загальною площею 5155,5 кв.м., що знаходиться за адресою Тернопільська область, Гусятинський район, село Глібів, вул Костьолок, будинок 101, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1561708761216; - накладення арешту на належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Глібівська компанія натуральних напоїв" грошові кошти, які знаходяться на відкритих рахунках у банківських установах України в межах суми стягнення 3 810 116,79грн.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частини першої статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до частин першої, другої статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України).

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача - ТОВ "Глібівська компанія натуральних напоїв" щодо стягнення заборгованості яка з врахуванням авансових платежів, часткових оплат та з врахуванням перерахунку договірної ціни відповідно до Додаткової угоди від 08.09.2022 про перерахунок заборгованості за Договором підряду №10/02-22 від 10.02.2022 станом на 06.12.2022 становить 3 157 408,57грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 01.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Бір Трейд" (Первісний виконавець) Товариством з обмеженою відповідальністю "Глібівська компанія натуральних напоїв" та Товариством з обмеженою відповідальністю "І-Трейд" (Новий виконавець) укладено Угоду про заміну сторони в Договорі підряду №10/02-22 від 10.02.2022.

Окрім того, у зв`язку із не своєчасним виконанням Замовником своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт, йому нараховано 468 111,16 грн. пені, 28 560,95 грн. 3% річних та 156 036,18 грн. інфляційні втрат;

При цьому подаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовував її тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду з огляду на те, що згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №27000514 від 07.12.2022 у відповідача як боржника наявне приватне обтяження, зокрема застава рухомого майна об`єктом якої є майнові права на грошові кошти, що розміщені в АТ "ТАСКОМБАНК" згідно депозитного договору "Гарантійний" "ДВ-510/558955 від 16.09.2019, майнові права вимоги грошових коштів за Договором банківського вкладу "Гарантійний" №ДВ-510/558955 від 16.09.2010 в сумі 3 780 000,00грн які розміщені на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий Заставодавцю в Акціонерному товаристві "ТАСКОМБАНК". Обтяження зареєстроване 16.09.2019 на підставі Кредитного договору №Т13.05.2014 К 2292 від 16.09.2019. Тобто у відповідача наявні інші кредитори, зокрема АТ "ТАСКОМБАНК", яким забезпечено вимоги за Кредитним договором, внаслідок чого відповідач обмежений у розпорядженні коштами на суму 3 780 000,00грн та у відповідача наявне невиконане на даний час грошове зобов`язання в сумі 3 550 000,00 перед АТ "ТАСКОМБАНК".

На думку заявника наявність кількох кредиторів ставить під сумнів можливість виконання відповідачем своїх фінансових зобов`язань, зокрема можливість виконання зобов`язань відповідача за рішенням у цій справі.

Також зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру прав власності на нерухомого майна щодо суб`єкта №315384552 від 17.11.2022, Товариству з обмеженою відповідальністю "Глібівська компанія натуральних напоїв" на праві власності належить завод мінеральних вод загальною площею 5155,5 кв.м., що знаходиться за адресою Тернопільська область, Гусятинський район, село Глібів, вул Костьолок, будинок 101, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1561708761216. У разі відчуження належного на праві власності відповідачу об`єкта нерухомого майна, останнє повністю унеможливить виконання судового рішення, оскільки іншого майна у останнього немає, а оборотних коштів не вистачить для покриття пред`явленого позову.

Положеннями частини третьої статті 13, частин першої та третьої статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищенаведені процесуальні положення, суд зауважує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Повно виконавши завдання господарського судочинства, колегія суддів дослідивши усі докази, що містяться в матеріалах справи та оцінивши обґрунтування заявника вказує, що позивачем у заяві не наведено обставин з посиланням на докази, які б свідчили про вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на безпідставне витрачання ними коштів чи приховування активів, а також доказів реалізації активів, що могло б мати наслідком невиконання рішення суду в майбутньому, тощо.

Разом з тим, твердження щодо потенційної можливості настання в майбутньому негативних наслідків, з посиланням на можливість реалізації відповідачем наявних майнових активів, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі з посиланням на докази, які б свідчили про вчинення ним певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів зауважує, що згідно наявної в матеріалах справи оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за 2023 рік на балансі ТОВ "Глібівська компанія натуральних напоїв" обліковується майно балансовою вартістю 22 690 705,00 грн., що значно перевищує розмір позовних вимог.

Окрім того, згідно довідок Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" від 10.02.2023 № 15/543 та 16/543 банк повідомляє, що станом на 10.02.2023 відсутні діючі депозитні та кредитні договори, стороною у яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Глібівська компанія натуральних напоїв".

Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку, що господарським судом, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову надано належну правову оцінку обставинам справи та доводам, на підставі яких позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, чим дотримано принцип збалансованості інтересів сторін у справі.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що твердження позивача про те, що засновник відповідача ТОВ "Глібівська компанія натуральних напоїв" є також засновником іншого товариства, у якого наявний податковий борг, що може свідчити про підвищений ризик невиконання рішення суду, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, зокрема, з огляду на положення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Окрім того, слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, щодо порушення господарським судом норм процесуального права щодо повного та всебічного дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи у прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржувані рішення вказаним вимогам відповідають.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі апеляційного перегляду, доводи скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ТРЕЙД", м.Львів, вул.Зелена, 407А, б/н від 29.12.2022 (вх.ЗАГС №01-05/45/23 від 03.01.2023) - відмовити.

2. Ухвалу господарського суду тернопільської області від 19.12.2022 у справі № 921/655/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 27.02.2023.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.