Постанова

від 20.02.2023 по справі 926/3521/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2023 р. Справа № 926/3521/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівР.І. Марка

О.І. Матущака,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства Купа Бюлд б/н і дати (вх. № 01-05/2866/22 від 24.11.2022)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2022 (повний текст рішення складено 06.10.2022, м. Чернівці, суддя А.А. Бутирський)

у справі № 926/3521/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас, смт. Чабани, Києво-Святошинського району Київської області

до відповідача: Приватного підприємства Купа Бюлд, смт. Глибока Чернівецької області

про стягнення 192 385,64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

30.08.2021 ТзОВ Агрозахист Донбас звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ПП Купа Бюлд про стягнення 192 385,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.01.2018 між сторонами було укладено договір поставки №18/01-1, за умовами п. 1.1 якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором. Проте, відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2022 року у справі №926/3521/21 (суддя А.А. Бутирський) позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Купа Бюлд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» 9 269,34 грн. збитків, заподіяних інфляцією, 27 022,45 грн. 48% річних, 19 917,56 грн. пені, 136 176,29 грн. штрафу, 36 619,28 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 885,79 грн. судового збору.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки №18/01-1 від 18.01.2018 та додаткових угод до нього поставлений позивачем товар оплатив із порушенням, а саме допустив прострочення оплати товару. Відтак, суд дійшов висновку про підставність нарахування позивачем пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, що передбачено ст. ст. 547, 549 Цивільного кодексу України та п. 7.1.1 договору в розмірі 19 917,56 грн. та штрафу згідно п.7.8 договору в розмірі 136 176,29 грн. Також суд вважає обґрунтованим нарахування 48% річних від простроченої суми згідно положень ст. 625 ЦК України та п. 7.7 договору в розмірі 27 022,45 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 9 269,34 грн. Щодо застосування строку позовної даності, суд зазначив, що з врахуванням ст. ст. 257, 258, 625 Цивільного кодексу України та п. 7.9 договору, закінчення перебігу 3-річного строку позовної давності припало на період, починаючи з 31.05.202. Водночас, відповідно до п. 1 Постанови Кабінету міністрів України №211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» карантин на усій території України було встановлено з 12.03.2020. Відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким було доповнено вказаний Розділ Цивільного кодексу України на підставі Закону України №540-ІХ від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Враховуючи зазначене, строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину, який діє починаючи з 12.03.2020. та наразі триває.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

ПП «Купа Бюлд» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2022 року у справі №926/3521/21, в якій просить скасувати зазначене судове рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, без належного з`ясування обставин, що мають значення для справи . Зокрема зазначає, що суд першої інстанції безпідставно виключив із числа доказів додаткову угоду від 20.05.2018 до договору поставки № 18/01-1 від 18.01.2018. Скаржник зауважує, що додаткову угоду до суду подав представник відповідача, а також відповідач не заперечував проти проведення експертизи в цілому, однак не надав згоду на повне або часткове знищення додаткової угоди, як об`єкта експертизи або зміну його властивостей. В зв`язку з наведеним відповідачем була надана заява щодо наявних заперечень проти будь-якого пошкодження, часткового або повного знищення оригіналу додаткової угоди від 20.05.2018 до договору поставки №18/01-1 від 18. 01.2018, оскільки вищезазначена угода є єдиним доказом наявності виконаних боргових зобов`язань з боку відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТзОВ «Агрозахист Донбас» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою. Наголошує, що призначена судом першої інстанції технічна експертиза не була проведена з підстав ненадання відповідачем дозволу на пошкодження додаткової угоди від 20.05.2018 до договору поставки № 18/01-1 від 18.01.2018 під час проведення експертизи. Також позивач вважає безпідставними твердження скаржника про пропущення строків позовної давності, оскільки згідно п. 7.9 договору поставки строк позовної давності сторонами встановлено до 3 років. Просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2022 у справі № 926/3521/21 залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Купа Бюлд» без задоволення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2022 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №926/3521/21 визначено суддю О.С. Скрипчук, суддів: О.І. Матущака, Р.І. Марка.

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 року (головуючий-суддя О.С. Скрипчук, судді: О.І. Матущак., Р.І. Марко) відкрито апеляційне провадження у справі № 926/3521/21 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2022 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Поряд з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012)."

Учасники судового процесу обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом надсилання на їх юридичні адреси ухвали Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 року у справі № 926/3521/21.

На адресу суду від представника позивача надійшла заява від 29.12.2022 (вх. № 01-04/17/23) щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі № 926/3521/21. В даній заяві ТзОВ «Агрозахист Донбас» просить стягнути з ПП «Купа Бюлд» 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «Купа Бюлд» на судове рішення у справі №926/3521/21, яке є предметом оскарження.

Обставини справи

18.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (Постачальник) та Приватним підприємством «Купа Бюлд» (Покупець) укладено договір поставки №18/01-1. Згідно із п. 1.1 договору в терміни визначені договором Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За даним договором поставляється виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

За змістом п. 2.2 договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР). Насіння. Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР, Насіння та Міндобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх в еквіваленті у доларах США або Євро.

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору (п. 3.1 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у додатках до цього договору. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем: по кількості (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру) вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості відповідно до якості, вказаної в сертифікаті якості підприємства-виробника (п. 6.3 договору).

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 договору передбачено крім відповідальності, встановленої п. 7.1 даного договору Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

В разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару за невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору Покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості 48 % річних, якщо інший розмір річних відстоків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п.7.7 договору).

Згідно із п. п. 7.8 договору в разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремими додатком більше ніж на 10 днів Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого товару.

У пукнті 7.9 договору строни домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороню зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 років.

18.01.2018 між сторонами укладено додаток №1 до договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 332 708,88 грн., у т.ч. ПДВ. Відповідач зобов`язався оплатити позивачу до 19.01.2018.

На виконання додатку №1 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 332 708,88., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №1338 від 05.04.2018, №3413 від 27.04.2018.

19.03.2018 між сторонами укладено додаток №2 до договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 1 759 095,68 гри., в т.ч. ПДВ.

Відповідач зобов`язався оплатити позивачу товар шляхом видачі простого авальованого векселя з датою погашення не пізніше 25.10.2018.

На виконання додатку №2 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 1 645 110,08 гри., в т.ч. ГІДВ, що підтверджується видатковими накладними №1343 від 05.04.2018, №2186 від 16.04.2018, №3814 від 04.05.2018, №4690 від 17.05.2018.

11.05.2018 р. між сторонами укладено додаток №3 до договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 135 626,40 гри., в т.ч. ПДВ. Відповідач зобов`язався оплатити позивачу 100% вартості товару до 30.05.2018.

На виконання додатку №3 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 135 626,40 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №4327 від 11.05.2018.

18.01.2018 р. між сторонами укладено додаток №4 до договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 45 928,16 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідач зобов`язався оплатити позивачу 100% вартості товару до 01.09.2018.

На виконання додатку №4 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 45 928,16 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №5477 від 04.06.2018.

20.07.2018 між сторонами укладено додаток №5 до договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 636 118,78 гри., в т.ч. ПДВ. Відповідач зобов`язався оплатити позивачу 100% вартості товару до 01.10.2018.

На виконання додатку №5 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 636 118,78 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7098 від 01.08.2018.

Всього на виконання умов договору та додатків №№1-5 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 2 795 492,30 гри., в т.ч. ПДВ.

Однак, всупереч умовам договору відповідачем сплачено кошти за поставлені товари за додатками №№ 3-5 з порушенням строків оплати, визначених договором.

Так, відповідачем сплачено за поставлені товари: - 332 708,88 грн., в т.ч. ПДВ, - 19.01.2018; - 17.05.2018 передано вексель на суму 1 759 095,68 грн., в т.ч. ПДВ; - 272 418,29 грн., в т.ч. ПДВ - 20.07.2019; - 231 268,70 грн., в т.ч. ПДВ - 16.10.2018; - 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 26.10.2018.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

В ході розгляду апеляційної скарги суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (Постачальник) та Приватним підприємством «Купа Бюлд» (Покупець) укладено договір поставки №18/01-1 від 18.01.2018. Відповідно до умов даного договору в терміни визначені договором Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки та додатків до нього №№ 1-5 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товару на загальну суму 2 795 492,30 грн. в т.ч ПДВ.

Однак, в порушення вказаних вище умов договору та частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач поставлений йому позивачем товар оплатив з порушенням вказаних положень договору та закону, а саме: допустив прострочення оплати.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договром або законом.

Аналогічні положення закріплено в ст. ст. 216 217 ГК України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 ГК України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦУ України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Крім того, ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, частиною 1 названої статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший ніж три проценти річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначалось вище, підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 договору поставки сторони погодили, що крім відповідальності, встановленої п. 7.1 даного договору Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення. В разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремими додатком більше ніж на 10 днів Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого товару (п. 7.8 договору).

У пукнті 7.9 договору строни домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороню зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 років.

У зв`язку з простроченням відповідачем оплати поставленого товару позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, що передбачено ст. ст. 547, 549 Цивільного кодексу України та п. 7.1.1 договору в розмірі 19 917,56 грн. та штраф згідно п. 7.8 договору в розмірі 136176,29 грн.

Також позивач у відповідності до норм ст. 625 ЦК України та п. 7.7 договору нарахував 48 % річних в розмірі 27 022,45 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 9 269,34 грн.

Місцевий господарський суд перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, штрафу, річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що такі нараховано правильно.

Суд апеляційної інстанції перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку, вважає його арифметично вірним.

Щодо тверджень скаржника про неправомірність виключення судом першої інстанції з числа доказів додаткової угоди від 20.05.2018 до договору поставки № 18/01-1 від 18.01.2018, колегія суддів враховує таке.

Як видно з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про те, що між ТзОВ «Агрозахист Донбас» та ПП «Купа Бюлд» була підписана додаткова угода від 20.05.2018 до договору поставки № 18/01-1 від 18.01.2018, відповідно до якої внесено зміни до пунктів 7.1.1, 7.7-7.9 договору поставки та зменшено розмір штрафних санкцій і строки позовної давності до 1 року.

У зв`язку з наведеним обставинами позивачем було подано клопотання про призначення судової технічної експертизи вказаної додаткової угоди, з метою визначення давності її виготовлення (підписання).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.01.2022 призначено у справі № 926/3521/21 судову технічну експертизу щодо додаткової угоди від 20.05.2018 до договору поставки № 18/01-1 від 18.01.2018, проведення якої доручено ТзОВ «Київська незалежна судово-експертна установа».

23.02.2022 до суду ТзОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» подано заяву в якій експертною установою зазначено, що під час розгляду поставлених перед експертом запитань встановлено, що для їх вирішення експерт має застосовувати руйнівні методи дослідження, що може спричинити повне або часткове знищення об`єкта експертизи або зміну його властивостей, у зв`язку з чим експерт просив надати дозвіл на часткове пошкодження підпису від імені ТзОВ «Агрозахист Донбас» Камінського Б.М. та відбитку печатки ТзОВ «Агрозахист Донбас» в оригіналі досліджуваного документа додатковій угоді від 20.05.2018 до договору поставки №18/01-1 від 18.01.2018, у межах передбачених методиками проведення судових експертиз.

Ухвалою суду від 21.03.22 у справі №926/3521/21 у наданні дозволу на часткове пошкодження підпису від імені ТзОВ «Агрозахист Донбас» Камінського Б.М. та відбитку печатки ТзОВ «Агрозахист Донбас» в оригіналі досліджуваного документа додатковій угоді від 20.05.2018 р. до договору поставки №18/01-1 від 18.01.2018, у межах передбачених методиками проведення судових експертиз, відмовлено у зв`язку з тим, що відповідач, який подав даний доказ, не надав згоди на пошкодження вказаної додаткової угоди від 20.05.2018.

Отже, ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання експерта про надання дозволу на використання спеціальних (фізичних, фізико-хімічних та ін.) методів дослідження, які можуть призвести до часткового пошкодження та зміни об`єктів дослідження, у зв`язку з незгодою на це відповідача.

Внаслідок чого 20.06.2022 на адресу суду надійшов супровідний лист від ТзОВ «Київська незалежна судово-експертна установа», в якому експертною установою зазначено, що не існує науково обґрунтованих методів судової експертизи, які б дозволили відповісти на поставленні питання без руйнівних методів дослідження.

Отже, призначена судом технічна експертиза не була проведена з підстав ненадання відповідачем дозволу на пошкодження додаткової угоди від 20.05.2018.

Таким чином, відповідач, не надавши згоду на пошкодження спірної додаткової угоди від 20.05.2018 до договору поставки №18/01-1 від 18.01.2018, унеможливив проведення судової технічної експертизи щодо встановлення автентичності давності виготовлення даної додаткової угоди.

Згідно ч. 11 ст. 80 ГПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

З огляду на наведені обставини та враховуючи подану позивачем відповідну заяву, колегія суддів вважає обґрунтованим та підставним висновок місцевого господарського суду про виключення з числа доказів додаткову угоду від 20.05.2018 р. до договору поставки №18/01-1 від 18.01.2018.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2022 у справі №926/3521/21.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Щодо поданої представником позивача заяви від 29.12.2022 (вх. № 01-04/17/23) про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі № 926/3521/21, колегія суддів враховує наступне.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до матеріалів справи долучено копії наступних документів: ордер на надання правової допомоги ТзОВ «Агрозахист Донбас»; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Колісником Б.О.; договору про надання правової допомоги № 15/09 від 15.09.2022; додаткової угоди від 20.12.2022; акта приймання-передачі послуг від 29.12.022; опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 29.12.2022

Так, 15.09.2022 року між Адвокатом Колісником Богданом Олеговичем та ТзОВ «Агрозахист Донбас» (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 15//09.

Пунктом 3.1 договору визначено, що Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг, що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору.

В пункті 1 додаткової угоди від 20.12.2022 до договору сторонами визначено, що сума (розмір) витрат Клієнта на професійну правничу допомогу у Західному апеляційному господарському суді у справі № 926/3521/21 про стягнення заборгованості з ПП «Купа Бюлд» складає 25 000,00 грн., виходячи із погодженого між Клієнтом та Адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції.

Фіксований розмір вартості послуг адвоката, передбачений п.1 додаткової угоди, у справі №926/3521/21 в суді апеляційної інстанції становить 25 000,00 грн., що підтверджується описом наданих послугу справі №926/3521/21 та актом приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2022.

Заперечень, клопотань про зменшення таких витрат, а також їх не співмірність під час перегляду справи в апеляційному порядку від Приватного підприємства Купа Бюлд на адресу суду не надходило

У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен (ВС/КАС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020).

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Беручи до уваги вищенаведені правові норми, дослідивши подані заявником (позивачем) докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу у даній справі, з урахуванням критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 ГПК України та у співвідношенні із заактованими клієнтом і адвокатом видами правової допомоги, враховуючи відсутність заперечень ПП «Купа Бюлд» про зменшення таких витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі №926/3521/21 в сумі 25 000,00 грн.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 86, 123, 124, 126, 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Купа Бюлд б/н і дати залишити без

задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2022 року у справі

№926/3521/21 без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.

4.Стягнути з Приватного підприємства Купа Бюлд (адреса: 60400, Чернівецька область, Глибоцький район, смт. Глибока, вул. Першотравнева, буд. 47-Д, ідентифікаційний код 33800426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (адреса: 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, ідентифікаційний код 30048570) 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяО.С. Скрипчук

Суддя Р.І. Марко

СуддяО.І. Матущак