Постанова

від 26.01.2023 по справі 910/16678/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2023 р. Справа№ 910/16678/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Горда В.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 26.01.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 (повний текст рішення складено 14.06.2022)

у справі № 910/16678/21 (суддя: Бондарчук В.В.)

за позовом Приватного підприємства «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія»

до Житомирської обласної державної адміністрації

про скасування розпорядження.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2021 року Приватне підприємство «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія» (надалі - ПП «Укрінвестпромбут», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації (надалі - Житомирська ОДА, відповідач) про скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №633 від 23.11.2020 щодо затвердження проекту землеустрою для відведення та передачу в оренду Приватному підприємству «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія» строком на 7 років земельної ділянки площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємство переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Ушомирської сільської ради Коростенського району.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідачем порушено строк розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки. Крім того, відповідач залишив без уваги клопотання позивача про передачу в оренду земельної ділянки строком на 49 років.

Заперечуючи проти позову, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказав на те, що відповідач має право, а не обов`язок на укладення договору оренди на 49 років, при цьому, Житомирська ОДА реалізувала таке право та прийняла оскаржуване рішення про укладення договору оренди строком на 7 (сім) років, виходячи зі строку дії нормативно грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту. Крім того, відповідачем не порушено норми чинного законодавства щодо розгляду клопотання позивача про затвердження землеустрою для відведення в оренду земельної ділянки, а було розглянуто у місячний строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 у справі № 910/16678/21 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія» відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП «Укрінвестпромбут» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 у справі № 910/16678/21, яким залишено без задоволення позовну заяву ПП «Укрінвестпромбуд» до Житомирської ОДА про скасування розпорядження та ухвалити нове рішення, яким скасувати розпорядження голови Житомирської ОДА за № 633 від 23.11.2020.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022, апеляційна скарга у справі № 910/16678/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ПП «Укрінвестпромбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 відкладено до надходження матеріалів справи № 910/16678/21 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16678/21.

До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 01.08.2022, надійшли матеріали справи № 910/16678/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 апеляційну скаргу ПП «Укрінвестпромбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 у справі № 910/16678/21 було залишено без руху.

В межах строків встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 представником ПП «Укрінвестпромбуд» подано заяву у справі № 910/16678/21, до якої додано, зокрема, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 та квитанцію про сплату судового збору № 0.0.2653448846.1 від 25.08.2022 на суму 3405,00 грн.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Владимиренко С.В. та Корсака В.А., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Зубець Л.П., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 справу №910/16678/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Алданова С.О., судді: Зубець Л.П., Майданевич А.Г. Поновлено ПП «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022. Розгляд справи призначено на 20.09.2022.

У відзиві на апеляційну скаргу, Житомирська обласна державна адміністрація заперечила проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого господарського суду від 06.06.2022 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючої судді - Алданової С.О., суддів: Зубець Л.П., Майданевича А.Г. заявила самовідвід від розгляду справи №910/16678/21, оскільки спір у даній справі віднесений до категорії спорів, пов`язаних із земельними правовідносинами, а отже оскаржуване рішення підлягає розгляду суддями першої судової палати Північного апеляційного господарського суду, до складу якої судді Алданова С.О., Зубець Л.П., Майданевич А.Г. не входять.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 задоволено заяву про самовідвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючої судді - Алданової С.О., суддів: Зубець Л.П., Майданевича А.Г. від розгляду справи №910/16678/21 за апеляційною скаргою ПП «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.09.2022 у справі №910/16678/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2022 справу №910/1671/20 прийнято до провадження у визначеному складі суду, справу призначено до розгляду на 22.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 клопотання Житомирської обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено, розгляд справи призначено здійснювати у режимі відеоконференції.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко С.Р. 22.11.2022 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.11.2022 у справі №910/16678/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 справу №910/1671/20 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

22.11.2022 по справі оголошено перерву до 26.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 задоволено клопотання Житомирської обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 26.01.2023 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні також, надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції 21.08.2020 Приватне підприємство «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія» звернулося до Житомирської обласної державної адміністрації з клопотанням за вих. № 85 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Ушомирської сільської ради Коростенського району, поза межами населеного пункту.

21.09.2020 відповідач листом за вих. № 3805/4-7/3-1-1699 повідомив позивачу, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120 та передачу її в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області буде розглянуто на черговому засіданні комісії з питань розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення.

23.11.2020 головою Житомирської обласної державної адміністрації видано розпорядження № 633, яким:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в оренду Приватному підприємству «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія» строком на 7 (сім) років земельну ділянку площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Ушомирської сільської ради Коростенського району;

- встановлено річну орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- доручено голові Коростенської районної державної адміністрації укласти в інтересах держави, в особі Житомирської облдержадміністрації, договір оренди землі з ПП «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія» та надати один його примірник Управлінню екології та природних ресурсів облдержадміністрації.

За твердженням ПП «Укрінвестпромбуд», передача земельної ділянки площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області строком на 7 (сім) років, замість 49 (сорок дев`ять) років, є порушенням ст. 123 Земельного кодексу України, та відповідно є підставою для скасування розпорядження №633 від 23.11.2020. Крім того, позивач зазначає, що його клопотання за вих. №85 від 21.08.2020 розглядалося 2 (два) місяці замість 2-х тижнів, що також є підставою для скасування оскаржуваного розпорядження.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, в тому числі, визнання наявності або відсутності прав.

У частинах першій та четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

За приписами статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.

Статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація, в тому числі, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

У відповідності до положень ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18.

Позивач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, як на підставу для скасування розпорядження голови Житомирської державної адміністрації №633 від 23.11.2020 вказує те, що відповідачем в порушення ст. 123 Земельного кодексу України передано в оренду земельну ділянку площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Ушомирської сільської ради Коростенського району строком лише на 7 (сім) років, замість 49 (сорок дев`ять) років, як просило ПП «Укрінвестпромбуд» у своєму клопотанні.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими доводами скаржника виходячи з наступного.

Так, згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частиною 4 ст. 93 ЗК України передбачено, що строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

В статті 1 Закону України «Про оцінку землі» зазначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

З наведеного вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Крім того, згідно п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. 228.4, п. 288.5 ст. 288 ПК України).

З наведених правових норм вбачається, що нормативна грошова оцінка земель - це основа для визначення розміру орендної плати, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати. Таким чином, у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою для оподаткування для плати за землю змінюється річна сума податкового зобов`язання по земельному податку та орендній платі за земельну ділянку державної власності.

Таким чином, приймаючи до уваги наведені вище положення законодавства щодо укладення договору оренди землі та визначення розміру орендної плати, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що відповідач правомірно прийняв рішення у вигляді розпорядження №633 від 23.11.2020 щодо передачі в оренду позивачу земельної ділянки площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Ушомирської сільської ради Коростенського району саме на строк 7 (сім) років. Тобто, виходячи зі строку дії нормативно грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту

При цьому, судова колегія звертає увагу скаржника на те, що передавати в оренду землю строком до 50 (п`ятдесяти) років, як і визначати річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, це право Житомирської обласної державної адміністрації, а не обов`язок.

Відтак необгрунтованими є доводи скаржника з посиланням на порушення Житомирською обласною державною адміністрацією вимог чинного законодавства щодо передачі в оренду земельної ділянки на строк менше, ніж 49 (сорок дев`ять) років та встановлення річної орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки про що, позивач, вказував у своїх усних поясненнях у судовому засідання під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Щодо твердження позивача про порушення строків розгляду його клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Як зазначалося вище та встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки 21.08.2020.

21.09.2020 відповідач повідомив позивача про те, що його клопотання розглянуто та питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120 та передачу її в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області буде розглянуто на черговому засіданні комісії з питань розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення.

З матеріалів справи вбачається, що 13.10.2020 листом №829/02-20 Ушомирською сільською радою Коростенського району Житомирської області рекомендовано встановити річну орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В подальшому, 30.10.2020 відбулося засідання комісії з питань розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення, яке оформлене витягом з протоколу №9, та на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Витягу з ДЗК про земельну ділянку від 30.12.2019, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.05.2011, Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, рішення Ушомирської сільської ради від 05.03.2020 № 936 та листа №829/02-20 від 13.10.2020 Ушомирської сільської ради, комісією, було прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки в оренду строком на 7 (сім) років.

Таким чином, після отримання відповідачем всіх необхідних документів для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, головою Житомирської державної обласної адміністрації було прийнято розпорядження № 633 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в оренду позивачу строком на 7 (сім) років земельну ділянку площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Що на переконання колегії суддів, свідчить, що Житомирська державна обласна адміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяла у відповідності до норм чинного законодавства, і відповідно підстави для його скасування відсутні.

Щодо доводів скаржника про те, що його не було залучено відповідачем до участі у засіданні комісії, то, як зазначає Житомирська державна обласна адміністрація у своєму відзиві на скаргу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, було продовжено на всій території України дію карантину. У зв`язку із дотриманням режиму карантину проведення засідань комісій із залученням громадськості Житомирською обласною державною адміністрацією було тимчасово призупинено.

Щодо доводів апелянта, що судом першої інстанції не було розглянуто обставину, що на земельній ділянці знаходиться належне позивачу на праві власності нерухоме майно, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України визначено обозв`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на кокурентних засадах (земельних торгах).

Разом з тим, як зазначає відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, оскільки, на земельній ділянці площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120 знаходиться належне на праві власності ПП «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія» нерухоме майно, Житомирською облдержадміністрацією прийнято рішення про передачу вказаної земельної ділянки у строкове платне користування поза межами земельних торгів, тобто у порядку ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. Зазначена норма Закону є імперативною. Передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном. Закон таким чином захищає права та інтереси власників нерухомого майна (будівель і споруд), що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.

Виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу відповідачем.

Місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позову з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачами прав позивача та охоронюваних законом інтересів за викладених в позовній заяві обставин.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки за доводами позивача, рішення було прийнято без участі представників сторін та без належного повідомлення позивача виходячи з наступного.

Так, як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції повідомлялися сторони про розгляд даної справи. Зокрема, позивачу була направлена ухвала суду про відкриття провадження та призначення до розгляду на 13.12.2021 за двома адресами: Чернігівська область, Козелецький район, селе Крехаїв, вул. Н.Земної, буд. 6 (отримана 19.11.2021 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення а.с. 26), а за адресою: АДРЕСА_1 (отримана 22.11.2021 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення а.с. 68) Ухвала про відкладення на 24.01.2022 була отримана позивачем 22.12.2021 (а.с. 69). Представник позивача приймав участь у судовому засіданні 24.01.2022. Судом було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2022, про судове засідання представників було повідомлено під підпіс (а.с.92).

Судове засідання 28.02.2022 не відбулося, оскільки Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Про наступне судове засідання на 06.06.22 позивач повідомлявся також за двома адресами. Поштовий конверт, що був направлений за адресою: АДРЕСА_1 повернувся до суду без вручення з відміткою, що адресат відсутній (а.с.135-136). Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою: АДРЕСА_2 свідчить, що позивач отримав ухвалу суду 09.06.2022 (а.с. 154).

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд зазначає, що відмітку про відсутність особи за адресою АДРЕСА_1 та відповідно невручення поштового відправлення №0105492205849 проставлено працівниками ПАТ «Укрпошта» 20.05.2022, що підтверджується відтиском відповідного календарного штемпелю відділення поштового зв`язку.

Верховний Суд в постанові від 19.12.2022 у справі №910/1730/22 зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

У п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

У даному контексті колегія суддів вважає, що відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду від 03.05.2022 про призначення розгляду справи на 06.06.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово вказував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, щодо застосування норм процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд вважає, що з боку суду всі дії, спрямовані на повідомлення позивача про наступне судове засідання, були вчинені відповідно до норм чинного законодавства, а з урахуванням положень частини 6 статті 242 ГПК України позивач вважається таким, що отримав судове рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ПП «Укрінвестпромбут» не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2022, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПП «Укрінвестпромбут» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2022 - залишити без змін.

Судові витрати (судовий збір) розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 у справі №910/16678/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 у справі №910/16678/21 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватне підприємство «Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія».

4. Матеріали справи №910/16678/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 24.02.2023.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала