Рішення

від 16.02.2023 по справі 909/868/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/868/22Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Гарасимко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Калуської міської ради,

вул. Івана Франка, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Івано-Франківська обласна державна адміністрація,

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза",

вул. Антоновича, буд. 172 А, офіс 513, м. Київ, 03150;

про стягнення 331 728,00 грн,

за участю:

від позивача: Кайдан Д-С.Т.

від відповідача: Качан А.А.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Гнип І.Я.

ВСТАНОВИВ

Калуська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 331 728,00 грн за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою державної власності, площею 50,1194га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135, розташованою за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вул. Промислова, 1.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі Івано-Франківську обласну державну адміністрацію, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

В судових засіданнях 24.11.2022, 26.01.2023, 09.02.2023 оголошувались перерви до 08.12.2022, до 09.02.2023, до 16.02.2023.

Після закінчення підготовчого засідання 09.02.2023, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті розпочато у той самий день, на підставі частини 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Обґрунтовує їх тим, що відповідач - ТОВ "Костанза" є власником нерухомого майна та фактичним користувачем без правовстановлюючих документів земельною ділянкою державної власності, площею 50,1194га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135, розташованою за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вул. Промислова, 1. Вважає, що відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти плати за період з 06.09.2022 до 30.09.2022 в розмірі 331 728,00 грн, які просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Одночасно просить суд взяти до уваги те, що Івано-Франківська обласна державна адміністрація, будучи власником спірної земельної ділянки, проявляє бездіяльність та не вчиняє належних заходів щодо стягнення з відповідача плати за користування спірною земельною ділянкою. Крім того, зазначає, що згідно з правилами підпунктів 10.1.1. пункту 10 статті 10, підпункту 265.1.3. пункту 1 статті 265 Податкового кодексу України, в цьому випадку, отримувачем коштів із плати за землю є територіальна громада м.Калуш. Позовні вимоги обґрунтовує приписами статті 21 Закону України "Про оренду землі", статей 79, 92, 122, 123, 124, 141, 152, 206 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, свої заперечення виклав у відзиві на позов вх№15452/22 від 14.11.2022. Зазначає, що рішення Калуської міської ради №1634 від 21.06.2018, яким встановлено ставку орендної плати на рівні 3,5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135, суперечить приписам статті 288 Податкового кодексу України, які вказують на те, що річна сума платежу не може бути більшою ніж 3% для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, а тому вважає розрахунок позивача на суму 331 728,00 грн - неправомірним. Крім того зазначає, що у відповідності до умов договору про відшкодування витрат за фактичне використання земельної ділянки №11 від 14.10.2022 відповідач зобов"язався відшкодувати з вересня 2022 року Державному підприємству "Калуська ТЕЦ-Нова" земельний податок за користування земельною площею 50,1194га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135.

Водночас, у поданій суду заяві вх№15761/22 від 08.12.2022 відповідач просить суд закрити провадження у справі з підстав відсутності предмета спору між сторонами, позаяк платіжним дорученням №513 від 02.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Костанза" відшкодовано Державному підприємству "Калуська ТЕЦ-Нова" витрати за фактичне використання земельної ділянки за вересень, жовтень 2022 згідно договору №11/133 від 14.10.2022 в сумі 365 634,75грн, а платіжними дорученнями №№ 8685, 8686 від 02.12.2022 Держаним підприємством "Калуська ТЕЦ-Нова" перераховано на рахунок Калуської міської територіальної громади земельний податок за вересень, жовтень 2022 в загальній сумі 365 634,75грн.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. При цьому, просить суд взяти до уваги те, що відповідач, в порушення статті 120 Земельного кодексу України, в тридцятиденний термін з дня реєстрації права власності на нерухоме майно - 06.09.2022 не звернувся до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, як розпорядника земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135, про надання йому в оренду спірної земельної ділянки. Натомість Івано-Франківська ОДА, у листі від 18.10.2022, звертала увагу ТОВ "Костанза" на необхідність документального оформлення права користування земельною ділянкою (письмові пояснення вх№14989/22 від 04.11.2022).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з`ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 06.09.2022 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Костанза" зареєстровано право приватної власності (номер запису 47781548) на майновий комплекс по вул.Промислова 1 в м.Калуш на підставі договору купівлі-продажу №5421 від 06.09.2022, акта приймання-передачі від 02.09.2022 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №312686705 від 18.10.2022, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №309113905 від 06.09.2022).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №312983931 від 21.10.2022 земельна ділянка площею 50,1194га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135, розташована за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вул. Промислова, 1 належить Івано-Франківській обласній державній адміністрації на праві державної власності (номер запису 30691843 від 11.03.2019); 16.04.2021 проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за Державним підприємством "Калуська ТЕЦ-Нова" на підставі розпорядження Івано-Франківської ОДА №81 від 19.03.2021 (номер запису 41590647).

У відповідності до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-2600469562022 від 13.10.2022 земельна ділянка по вул. Промислова 1 в м. Калуш, площею 50,1194га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135 зареєстрована 16.11.2017; цільове призначення 14.01 для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об"єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій.

Рішенням Калуської міської ради №1634 від 21.06.2018 затверджено Положення про встановлення ставок земельного податку та орендної плати за землю на території м.Калуша. Додатком до Положення визначено код класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) - підрозділ 14.01 для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об"єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій; розмір ставки орендної плати - 3,5%.

Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області у витягу з технічної документації №14022 від 14.10.2022, встановлено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135 станом на 2022 рік - 130 035 083,46грн.

Згідно з інформацією фінансового управління Калуської міської ради №№04-12/324, 04-12/325 від 21.10.2022 коштів від сплати орендної плати та земельного податку від ТОВ "Костанза" за період з 06.09.2022 до 30.09.2022 до бюджету Калуської міської територіальної громади не надходили.

Розрахунком (а.с.3) позивачем визначено розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою відповідачем без правовстановлюючих документів з 06.09.2022 до 30.09.2022 в розмірі 331 728, 00грн.

Слід зазначити, що підставі заяви ТОВ "Костанза" №100/243 від 28.11.2022, клопотання ДП "Калуська ТЕЦ-Нова" №001/636 від 05.12.2022, розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації №530 від 26.12.2022 припинено Державному підприємству "Калуська ТЕЦ-Нова" право постійного користування земельною ділянкою площею 50,1194га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135. Одночасно спірну земельну ділянку надано в оренду ТОВ "Костанза" строком на 5 років.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в розмірі 331 728, 00 грн.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Документальними доказами, що містяться в матеріалах справи перед судом доведено, що відповідач - ТОВ "Костанза" з 06.09.2022 є власником нерухомого майна - майнового комплексу по вул.Промислова 1 в м.Калуш на підставі договору купівлі-продажу №5421 від 06.09.2022, акта приймання-передачі від 02.09.2022, посвідчених приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу.

При цьому, в матеріалах справи відсутній укладений в період 06.09.2022 до 30.09.2022 договір оренди земельної ділянки площею 50,1194га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135 по вул. Промислова 1 в м. Калуш, як і відсутні докази проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки, а отже, за переконанням суду, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна урегульовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Водночас частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи документально підтверджено, що земельна ділянка по вул. Промислова 1 в м. Калуш за користування якою позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, як в період зазначений у позові, так і на сьогоднішній день є сформованим об`єктом цивільних прав. Зокрема земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2610400000:02:001:0135; визначено її площу - 50,1194га; цільове призначення - 14.01 для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об"єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій; форму власності - державна; власника - Івано-Франківську обласну державну адміністрацію; земельну ділянку зареєстровано 16.11.2017 у Державному земельному кадастрі.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Приписи пунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель" ).

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Чинне законодавство України, у тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель" не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Отож, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Така правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Матеріали справи містять витяг №14022 від 14.10.2022 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135 станом на 2022 рік - 130 035 083,46грн.

Так, статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції передбачено, що кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принципи справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як сутності права вцілому. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу полягає в наданні суду більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Беручи до уваги: - приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України, якими гарантовано право кожній особі звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; - правила підпунктів 10.1.1. пункту 10.1 статті 10, підпункту 265.1.3. пункту 1 статті 265 Податкового кодексу України, якими обумовлено, що податок на майно складається, зокрема з плати за землю та справляється у формі земельного податку або орендної плати і зараховується до місцевого бюджету; - те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135, розташована по вул. Промислова 1 в м. Калуш і відповідно отримувачем коштів, в цьому випадку, є територіальна громада м.Калуша; - відсутність заперечень, як власника земельної ділянки - Івано-Франківської ОДА, так і землекористувача щодо поданння Калуською міською радою позову, суд вважає за правильне, захистити порушене відповідачем право позивача, у визначений Калуською міською радою спосіб, який за переконанням суду є ефективним, адекватним наявним обставинам та таким, що призведе до потрібних результатів. Уникаючи при цьому надмірного формалізму, який би міг вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка б могла призвести до анулювання вимог чинного законодавства.

Таким чином в наявності порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 06.09.2022 до 30.09.2022 в розмірі 331 728, 00грн згідно розрахунку позивача (а.с.3), який перевірено судом та визнається арифметично правильним.

У відповідь відповідачу на твердження про неправомірність визначення рішенням Калуської міської ради №1634 від 21.06.2018 орендної плати у розмірі 3,5% від нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки - суд зазначає, що за змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а підставою для перегляду розміру орендної плати має бути законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру цієї плати або зміна розміру земельного податку, а не щорічне визначення рішенням міської ради, розміру орендної плати за землю. Так, пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено мінімальну річну суму орендної плати у розмірі не менше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки та максимальну 12 відсотків нормативної грошової оцінки. За таких обставин, позивач правомірно визначив орендну плату у розмірі 3,5% від нормативної грошової оцінки, який не перевищує максимальний розмір (12%) встановлений підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а отже не суперечить закону.

Одночасно, у суду відсутні правові підстави і для закриття провадження у справі, про що клопоче відповідач у заяві вх№15761/22 від 08.12.2022. Так, матеріали справи містять платіжне доручення №513 від 02.12.2022, з якого вбачається перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Костанза" Державному підприємству "Калуська ТЕЦ-Нова" коштів в сумі 365 634,75грн за фактичне використання земельної ділянки за вересень, жовтень 2022 згідно договору №11/133 від 14.10.2022, яким обумовлено користування відповідачем 8-ма земельними ділянками, а визначення розміру витрат проводиться на підставі податкової декларації з плати за землю та виставленого рахунку (відсутні в матеріалах справи) - без зазначення ідентифікації земельної ділянки (кадастровий номер, площа тощо), яка випливає з предмета спору та суми коштів сплаченої за користування нею.

При цьому, Державним підприємством "Калуська ТЕЦ-Нова" самостійно задекларовано за 2022 рік податкове зобов"язання з плати за земельну ділянку площею 50,1194га у розмірі 1 352 321,65 грн, а перерахований платіжними дорученнями №№ 8685, 8686 від 02.12.2022 ДП "Калуська ТЕЦ-Нова" на рахунок Калуської міської територіальної громади земельний податок за вересень, жовтень 2022 в загальній сумі 365 634,75грн зарахований в рахунок погашення податкового боргу за січень, лютий 2022 (інформація №108669/5/09-19-04-01-09 від 19.12.2022 Головного управлінням ДПС в Івано-Франківській області), що узгоджується з правилами пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України, які вказують на те, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Отож, правових підстав ствердити про відсутність предмета спору між сторонами, як і закрити провадження у справі - немає.

Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Калуської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення 331 728,00 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза", вул. Антоновича, буд. 172 А, офіс 513, м. Київ, 03150 (ідентифікаційний номер 39822094) на користь Калуської міської ради, вул. Івана Франка, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 33578261) 331 728,00 грн - безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі орендної плати, 4 975,92 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 27.02.2023

Суддя С.Кобецька