Постанова

від 30.05.2023 по справі 909/868/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. Справа №909/868/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів Р.І. Марка

О.І.Матущака,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» за вих. № 100/57 від 16.03.2023 (вх. № 01-05/853/23 від 21.03.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2023 (повний текст рішення складено 27.02.2023, м. Івано-Франківськ, суддя С.М. Кобецька)

у справі № 909/868/22

за позовом: Калуської міської ради, м. Калуш Івано-Франківської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза», м. Київ

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ

про стягнення 331 728,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кайдан Д.-С.Т.;

від відповідача: Качан А.А.;

від третьої особи: Гнип І.Я.

ВСТАНОВИВ:

Калуська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 331 728,00 грн за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою державної власності, площею 50,1194га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135, розташованою за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вул. Промислова, 1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач - ТОВ "Костанза" є власником нерухомого майна та фактичним користувачем без правовстановлюючих документів земельною ділянкою державної власності, площею 50,1194га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135, розташованою за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вул. Промислова, 1. Позивач вважає, що відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти плати за період з 06.09.2022 до 30.09.2022 в розмірі 331 728,00 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2023 позов Калуської міської ради задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» на користь Калуської міської ради 331 728,00 грн - безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі орендної плати, 4 975,92 грн - судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що беручи до уваги: - приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України, якими гарантовано право кожній особі звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; - правила підпунктів 10.1.1. пункту 10.1 статті 10, підпункту 265.1.3. пункту 1 статті 265 Податкового кодексу України, якими обумовлено, що податок на майно складається, зокрема з плати за землю та справляється у формі земельного податку або орендної плати і зараховується до місцевого бюджету; - те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135, розташована по вул. Промислова 1 в м. Калуш і відповідно отримувачем коштів, в цьому випадку, є територіальна громада м.Калуша; - відсутність заперечень, як власника земельної ділянки - Івано-Франківської ОДА, так і землекористувача щодо подання Калуською міською радою позову, суд вважав за правильне, захистити порушене відповідачем право позивача, у визначений Калуською міською радою спосіб, який за переконанням суду першої інстанції є ефективним.

Не погоджуючись з даним рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю «Костанза» подало апеляційну скаргу вих. № 100/57 від 16.03.2023 (вх. № 01-05/853/23 від 21.03.2023), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2023 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, на переконання відповідача, в силу не бажання досліджувати усі аспекти даної справи безпідставно прийняв рішення, явно ігноруючи інтереси апелянта та за наявності очевидних фактичних даних, необґрунтовано відхилив твердження апелянта.

Відповідач також вказує, що постановивши оскаржуване рішення, суд фактично зобов`язав товариство з обмеженою відповідальністю «Костанза» здійснити подвійну оплату за користування земельною ділянкою.

Разом з тим, відповідач зазначає, що бюджет територіальної громади міста Калуш збитків не зазнав, так як відповідно до платіжних доручень №8685 та 8686 сплатив земельний податок за вересень та жовтень.

Позивачем 10.04.2023 (вх.№01-04/2436/23) подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 30.05.2023 представник позивача з`явився, надав пояснення, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У судове засідання 30.05.2023 представник відповідача з`явився, надав пояснення, подану апеляційну скаргу підтримав.

У судове засідання 30.05.2023 представник третьої особи з`явився, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

06.09.2022 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Костанза" зареєстровано право приватної власності (номер запису 47781548) на майновий комплекс по вул. Промислова 1 в м. Калуш на підставі договору купівлі-продажу №5421 від 06.09.2022, акта приймання-передачі від 02.09.2022 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №312686705 від 18.10.2022, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №309113905 від 06.09.2022).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №312983931 від 21.10.2022 земельна ділянка площею 50,1194 га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135, розташована за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вул. Промислова, 1 належить Івано-Франківській обласній державній адміністрації на праві державної власності (номер запису 30691843 від 11.03.2019); 16.04.2021 проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за Державним підприємством "Калуська ТЕЦ-Нова" на підставі розпорядження Івано-Франківської ОДА №81 від 19.03.2021 (номер запису 41590647).

У відповідності до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-2600469562022 від 13.10.2022 земельна ділянка по вул. Промислова 1 в м. Калуш, площею 50,1194га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135 зареєстрована 16.11.2017; цільове призначення 14.01 для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об"єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій.

Рішенням Калуської міської ради №1634 від 21.06.2018 затверджено Положення про встановлення ставок земельного податку та орендної плати за землю на території м. Калуша. Додатком до Положення визначено код класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) - підрозділ 14.01 для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об"єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій; розмір ставки орендної плати - 3,5%.

Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області у витягу з технічної документації № 14022 від 14.10.2022, встановлено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135 станом на 2022 рік - 130 035 083,46грн.

На підставі заяви ТОВ "Костанза" №100/243 від 28.11.2022, клопотання ДП "Калуська ТЕЦ-Нова" №001/636 від 05.12.2022, розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації №530 від 26.12.2022 припинено Державному підприємству "Калуська ТЕЦ-Нова" право постійного користування земельною ділянкою площею 50,1194га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135. Одночасно спірну земельну ділянку надано в оренду ТОВ "Костанза" строком на 5 років.

Судом встановлено, що відповідач - ТОВ "Костанза" з 06.09.2022 є власником нерухомого майна - майнового комплексу по вул. Промислова 1 в м. Калуш на підставі договору купівлі-продажу №5421 від 06.09.2022, акта приймання-передачі від 02.09.2022, посвідчених приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу.

Згідно з інформацією фінансового управління Калуської міської ради №№04-12/324, 04-12/325 від 21.10.2022 кошти від сплати орендної плати та земельного податку від ТОВ "Костанза" за період з 06.09.2022 до 30.09.2022 до бюджету Калуської міської територіальної громади не надходили.

Розрахунком позивача визначено розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою відповідачем без правовстановлюючих документів з 06.09.2022 до 30.09.2022 в розмірі 331 728, 00грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

ТОВ "Костанза" з 06.09.2022 є власником нерухомого майна - майнового комплексу по вул. Промислова 1 в м. Калуш на підставі договору купівлі-продажу №5421 від 06.09.2022, акта приймання-передачі від 02.09.2022, посвідчених приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу.

В матеріалах справи відсутній укладений в період 06.09.2022 до 30.09.2022 договір оренди земельної ділянки площею 50,1194 га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135 по вул. Промислова 1 в м. Калуш, як і відсутні докази проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки, а отже, за переконанням суду, відповідач всупереч вимогам чинного законодавства користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна урегульовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Водночас частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Позивачем підтверджено, що спірна земельна ділянка, є сформованим об`єктом цивільних прав. Зокрема земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2610400000:02:001:0135; визначено її площу - 50,1194га; цільове призначення - 14.01 для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об"єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій; форму власності - державна; власника - Івано-Франківську обласну державну адміністрацію; земельну ділянку зареєстровано 16.11.2017 у Державному земельному кадастрі.

Так, згідно ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статті 125, 126 Земельного кодексу України).

На підставі заяви ТОВ "Костанза" №100/243 від 28.11.2022, клопотання ДП "Калуська ТЕЦ-Нова" №001/636 від 05.12.2022, розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації №530 від 26.12.2022 припинено Державному підприємству "Калуська ТЕЦ-Нова" право постійного користування земельною ділянкою площею 50,1194га з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135. Одночасно спірну земельну ділянку надано в оренду ТОВ "Костанза" строком на 5 років.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Приписи пунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель" ).

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Чинне законодавство України, у тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель" не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Така правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Згідно витягу №14022 від 14.10.2022 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0135 станом на 2022 рік - 130 035 083,46грн. Вищенаведеним спростовано заперечення відповідача стосовно неналежності поданих позивачем доказів на підтвердження нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а підставою для перегляду розміру орендної плати має бути законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру цієї плати або зміна розміру земельного податку, а не щорічне визначення рішенням міської ради, розміру орендної плати за землю. Так, пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено мінімальну річну суму орендної плати у розмірі не менше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки та максимальну 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з інформацією фінансового управління Калуської міської ради №№04-12/324, 04-12/325 від 21.10.2022 коштів від сплати орендної плати та земельного податку від ТОВ "Костанза" за період з 06.09.2022 до 30.09.2022 до бюджету Калуської міської територіальної громади не надходили.

За таких обставин, позивач правомірно очікував та законно сподівався на сплату відповідачем орендної плати за період з 06.09.2022 до 30.09.2022.

Щодо тверджень апелянта, про те, що бюджет територіальної громади міста Калуш взагалі збитків не зазнав, так як відповідно до платіжних доручень №8685 та 8686 сплатив земельний податок за вересень та жовтень, суд вказує наступне.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що перерахований платіжними дорученнями №№ 8685, 8686 від 02.12.2022 ДП "Калуська ТЕЦ-Нова" на рахунок Калуської міської територіальної громади земельний податок за вересень, жовтень 2022 в загальній сумі 365 634,75грн зарахований в рахунок погашення податкового боргу за січень, лютий 2022 (інформація №108669/5/09-19-04-01-09 від 19.12.2022 Головного управлінням ДПС в Івано-Франківській області), що узгоджується з правилами пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України, які вказують на те, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно з інформацією фінансового управління Калуської міської ради №№04-12/324, 04-12/325 від 21.10.2022 коштів від сплати орендної плати та земельного податку від ТОВ "Костанза" за період з 06.09.2022 до 30.09.2022 до бюджету Калуської міської територіальної громади не надходили.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи письмові докази, суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що відповідно до платіжних доручень №8685 та 8686 сплачено земельний податок за спірний період.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, наведене спростовує доводи скаржника про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2023 року у справі 909/868/22 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Законні підстави для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» відсутні.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» за вих. № 100/57 від 16.03.2023 (вх. № 01-05/853/23 від 21.03.2023) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2023 року у справі 909/868/22 - залишити без змін.

3.Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.06.2023

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Р.І. Марко

Суддя О.І.Матущак