Рішення

від 16.02.2023 по справі 910/10794/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2023Справа № 910/10794/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деллінг Стандарт"

про стягнення 503968,80 грн.

за участі представників:

від позивача: Барчук А.В.,

від відповідача: Балабанов Г.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деллінг Стандарт" про стягнення за порушення зобов`язань за договором поставки від 28.12.2021 № 449/11-21 пені в розмірі 326361,72 грн. та штрафу в розмірі 177607,08 грн. Також позивач просив здійснити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що поставив позивачу в межах встановлених договором строків наявний у нього товар. Утім, унаслідок військової агресії проти України дотримання строків поставки виявилося неможливим, у зв`язку з чим відповідач звертався до позивача з повідомленням про наявність форс-мажорних обставин та об`єктивних перешкод, що перешкоджають виконання зобов`язань за договором у встановлений строк. Також відповідач наголосив, що виконання зобов`язань забезпечувалося банківською гарантією, за якою позивач вже отримав відшкодування. Крім того, відповідач просив зменшити розмір нарахованих санкцій на 99 %, оскільки їх сума є надмірно великою, становить 1/5 вартості товару та порушення строків поставки відбулося не з вини відповідача.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач втратив право посилатися на обставини непереборної сили згідно з пунктом 8.2 договору. При цьому, позивач відноситься до об`єктів критичної інфраструктури, у зв`язку з чим у договорі обумовлено певний строк поставки товару. У той же час, неустойка та банківська гарантія є різними способами забезпечення та захисту прав, а відтак не є взаємовиключними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2021 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки №449/11-21 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язався доставити покупцеві «Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації» далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно з пунктом 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору.

Відповідно до пункту 5.2 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акут приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Пунктом 7.9 договору встановлено, що в разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Пунктом 3 специфікації №1 від 28.12.2021 (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору, встановлено строк поставки товару: відповідно до графіка поставки товару.

Графіком поставки (додаток №3 від 28.12.2021), що є невід`ємною частиною договору, сторони погодили строк поставки товару до 31.03.2022 року.

Із матеріалів справи слідує, що з 14.01.2022 та 17.01.2022 відповідач за видатковими накладними №1, 2 поставив позивачу товар на загальну суму 382 740,00 грн. у межах строків, встановлених договором.

Надалі, поставка товару відбувалася з простроченням. Так, 03.05.2022 за видатковою накладною №47 відповідачем частково поставлений позивачу товар на суму 337 920,00 грн. Фактична дата поставки товару відбулася 20.05.2022, про що свідчить підпис позивача на видатковій накладній та не заперечується відповідачем, тобто прострочення поставки становило 49 днів.

30.06.2022 відповідачем за видатковою накладною №109 поставлений позивачу товар на суму 12 180,00 грн. Фактична дата поставки товару відбулася 08.07.2022, про що свідчить підпис позивача на видатковій накладній, тобто прострочка поставки товару склала 98 днів.

Також, відповідачем 30.06.2022 поставлений позивачу товар за видатковою накладною №108 на суму 34 824,00 грн., та за видатковою накладною №107 на суму 156 480,00 грн., у зв`язку з чим прострочка поставки даного товару склала 90 днів.

25.08.2022 відповідачем поставлений за видатковою накладною №220 товар на суму 1 995 840,00 грн., отже прострочка поставки товару склала 146 днів.

Отже, вартість поставленого з прострочкою товару складає 2 537 244,00 грн.

У зв`язку з цим, позивачем нараховано відповідачу за прострочення строків поставки товару пеню в розмірі 326361,72 грн. та штраф у розмірі 177607,08 грн.

Із метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію №008.1.36-008.1.1-3-1167 від 10.08.2022 з рахунком-фактурою №АКТ1564 від 08.08.2022 на сплату неустойки, яка відповідачем не задоволена.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За арифметичним розрахунком суду пеня в розмірі 326361,72 грн. нарахована позивачем правильно, а саме: за видатковою накладною від 03.05.2022 № 47 за період з 01.04.2022 по 19.05.2022 у розмірі 16558,08 грн., за видатковою накладною від 30.06.2022 № 109 за період з 01.04.2022 по 07.07.2022 у розмірі 1193,64 грн., за видатковою накладною від 30.06.2022 № 108 за період з 01.04.2022 по 29.06.2022 у розмірі 3134,16 грн., за видатковою накладною від 30.06.2022 № 107 за період з 01.04.2022 по 29.06.2022 у розмірі 14083,20 грн., за видатковою накладною від 25.08.2022 № 220 за період з 01.04.2022 по 24.08.2022 у розмірі 291392,64 грн.

Також позивачем арифметично правильно нараховано 7 % штрафу в розмірі 177607,08 грн. (2537244 грн. х 7 % = 177607,08 грн.).

Водночас, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 99 % на підставі статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України.

На обґрунтування даного клопотання відповідач вказав, що сума нарахованих санкцій є надмірно великою та становить 1/5 вартості товару. Разом із цим, порушення строків поставки відбулося не з вини відповідача, оскільки останній повідомляв про неможливість виконання зобов`язань направленим 22.03.2022 на електронну пошту листом щодо настання форс-мажорних обставин згідно з листом ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Судом прийнято до уваги, що позивачем у запереченнях та на запитання суду під час судового засідання не наводилося пояснень, яким чином несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару вплинуло на господарську діяльність позивача, та чи завдано в такий спосіб позивачу збитків. Поряд із цим, судом ураховано, що відповідач зобов`язання з поставки товару виконав до звернення з даним позовом до суду в повному обсязі.

Приймаючи до уваги наведені відповідачем обставини для зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку зменшити розмір заявлених до стягнення з відповідача штрафу та пені на 20 %, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 261089,38 грн. та штраф у розмірі 142085,66 грн.

Обставини щодо наявності забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за договором у вигляді банківської гарантії судом ураховані, проте на вирішення спору не вплинули.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 908/7/18, неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деллінг Стандарт" (04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, 20; ідентифікаційний код 38725967) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (39420, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, 6; ідентифікаційний код 25976423) 261089 (двісті шістдесят одну тисячу вісімдесят дев`ять) грн. 38 коп. пені, 142085 (сто сорок дві тисячі вісімдесят п`ять) грн. 66 коп. штрафу, а також 7559 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 53 коп. грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 27.02.2023 року.

Суддя К.В. Полякова