Ухвала

від 24.02.2023 по справі 910/3048/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/3048/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазкомплект-2010"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 (суддя Головіна К. І.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2022 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)

у справі № 910/3048/22

за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот"

до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазкомплект-2010",

про стягнення 108 000 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" про стягнення банківської гарантії в розмірі 108 000 грн.

19.09.2022 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2022, позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суддів мотивовані установленими обставинами того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазкомплект-2010" (постачальник, принципал) неналежно виконало свій обов`язок перед Акціонерним товариством "Дніпроазот" (покупець, бенефіціар) за укладеним між ними договором поставки, а відтак суди вирішили, що Акціонерне товариство "Банк Інвестицій та заощаджень" (гарант) має виплатити на користь бенефіціара, обумовлену суму банківської гарантії. Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазкомплект-2010" про наявність вини покупця у порушенні постачальником строків поставки суди визнали безпідставними, оскільки доказів навмисного затягування Акціонерним товариством "Дніпроазот" строків прийняття товару до матеріалів цієї справи не додано.

14.02.2023 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2022 у справі № 910/3048/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2022 у справі № 910/3048/22 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Положеннями частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 471 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 108 000 грн банківської гарантії, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 910/3048/22 є малозначною.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України і зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, наводячи такі обґрунтування скаржник не враховує, що у малозначній справі вони можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки подана касаційна скарга взагалі не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі не вбачає.

Разом з тим, суд вважає доцільним відмітити, що доводи скаржника в цілому зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Окремо суд враховує і те, що судами попередніх інстанцій у цій справі було достеменно встановлено обставини порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазкомплект-2010" умов договору поставки від 16.04.2021 № 774314; вчасного і належного звернення бенефіціара до гаранта ще до моменту виконання принципалом умов договору поставки; настання, узгодженого в договорі гарантії гарантійного випадку.

Постанови ж Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на неврахування судами попередніх інстанцій висновків з яких посилається скаржник, прийняті судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин, що можливість проведення касаційного провадження також нівелює. Зокрема (1) у справі № 904/9536/17 судами було установлено, що договором гарантії не було передбачено обов`язку гаранта здійснити виплату на користь бенефіціара у випадку виконання принципалом умов договору в повному обсязі, але з простроченням; вимогу бенефіціара до гаранта пред`явлено після виконання принципалом своїх зобов`язань за договором; (2) у справі № 910/21641/17 судами також було установлено, що банківською гарантією не передбачалося обов`язку гаранта здійснити виплату на користь бенефіціара у випадку виконання принципалом умов договору в повному обсязі, але з простроченням; вимогу бенефіціара до гаранта пред`явлено після виконання принципалом зобов`язань з поставки; (3) у справі ж № 910/16898/19 судами взагалі були враховані преюдиційні обставини, що встановлені судом в іншій справі, які спростовували настання гарантійного випадку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За наведених міркувань, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазкомплект-2010" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2022 у справі № 910/3048/22.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом із доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил