Постанова

від 23.02.2023 по справі 127/15138/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/15138/22

Провадження № 22-ц/801/280/2023

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 рокуСправа № 127/15138/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2022 року, ухвалене місцевим судом під головуванням судді Жмудя О.О., дата виготовлення повного тексту рішення 24 листопада 2022 року,

встановив:

В липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2021 року він перебував у трудових відносинах з комунальним закладом «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка», де працював на посаді вчителя фізичної культури.

31 серпня 2021 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням на підставі ст. 36 КЗпП України, однак відповідач в порушення вимог ст. 47, 116 КЗпП України провів із ним остаточний розрахунок після звільнення лише 30 червня 2022 року.

Відповідач за період роботи позивача на вказаній посаді з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2021 року не здійснював виплату надбавки за звання «майстра спорту міжнародного класу». На неодноразові усні звернення під час роботи та після звільнення щодо необхідності виплатити надбавки за звання «майстра спорту міжнародного класу» результатів не давали, а тому позивач в червні 2022 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплати йому надбавки. За результатами розгляду звернення позивача комунальним закладом «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка» 16 червня 2022 року здійснено виплату коштів в розмірі 6 093,28 грн. та 30 червня 2022 року в розмірі 69,62 грн.

Тобто, позивач вважає, що відповідачем остаточний розрахунок після його звільнення проведено 30 червня 2022 року, тому вимушений звернутися до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунків при звільненні в розмірі 98035,38 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом до Комунального закладу «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка», в якому він просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунків при звільненні в розмірі 98035,38 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області мотивоване тим, що ОСОБА_1 було пропущено тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, а також позивачем не надано суду підтвердження того, що суми надбавки до посадового окладу за спортивне звання «майстер міжнародного класу» фактично йому нараховувалися за час перебування у трудових відносинах з відповідачем та чи взагалі він мав право на таку надбавку, оскільки він звернувся за такою виплатою тільки 31 травня 2022 року.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника, суд попередньої інстанції помилково прийшов до висновку про початок перебігу строку з моменту звільнення 31 серпня 2021 року, а не з моменту остаточного розрахунку 30 червня 2022 року. Поряд з цим зазначає, що інформація про наявність у позивача звання «майстер спорту міжнародного класу» міститься на сайті Вінницької міської ради, яка є засновником і власником Комунального закладу «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка».

13 січня 2023 року від Комунального закладу «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вони заперечили аргументи викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази по справі і прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що згідно наказу комунального закладу «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка» № 61-К від 31 серпня 2020 року позивача ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя фізичної культури з 01 вересня 2020 року згідно п. 2 ст. 23 КЗпП України, терміном до кінця 2020-2021 навчального року (а.с. 8-10).

Наказом комунального закладу «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка» № 105-К від 28 серпня 2021 року ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури, звільнено з займаної посади 31 серпня 2021 року за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 8-10).

ОСОБА_1 є майстром спорту України міжнародного класу, що підтверджується посвідченням №885 (а.с. 11).

Відповідно до довідки КЗ «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка» від 22 червня 2022 року № 141 ОСОБА_1 на посаді вчитель фізичного виховання в КЗ «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка» отримав заробітну плату за період з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2021 року 89216,60 грн. (а.с. 12).

Листом КЗ «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка» № 01-24-146 від 28 червня 2022 року повідомлено ОСОБА_1 про результати звернення останнього щодо виплати йому надбавки за спортивне звання за період роботи у вказаному закладі. Вирішено, що ОСОБА_1 буде здійснено виплату надбавки за спортивне звання «майстра сорту міжнародного класу» в розмірі 15% від ставки заробітної плати у період роботи з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2021 року (а.с. 13).

Відповідно до виписок по рахунку ОСОБА_1 отримав від відповідача 16 червня 2022 року 6093,28 грн. та 30 червня 2022 року 69,92 грн. (а.с. 14-15).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 серпня 2021 по 30 червня 2022 року суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги були заявлені ОСОБА_1 з пропуском тримісячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, встановленого статтею 233 КЗпП України, та відсутні поважні причини для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Натомість, для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній у рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав від відповідача 16 червня 2022 року 6093,28 грн. та 30 червня 2022 року 69,92 грн.

Таким чином, перебіг тримісячного строку для звернення позивача з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні почався з моменту, коли відповідач повністю і остаточно з ним розрахувався, а саме з 30 червня 2022 року. З позовом до суду позивач звернувся 18 липня 2022 року, тобто в межах встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України строку.

Вказані обставини залишились поза увагою місцевого суду.

Поряд з цим, відповідно до частини 1 ст. 47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За змістом статті 117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до положень пп. «в» п. 2 ч. 3 постанови КабінетуМіністрів України№ 1298від 30серпня 2002року «Прооплату праціпрацівників наоснові Єдиноїтарифної сіткирозрядів ікоефіцієнтів зоплати праціпрацівників установ,закладів таорганізацій окремихгалузей бюджетноїсфери» установлено надбавки працівникам за спортивні звання "заслужений тренер", "заслужений майстер спорту" - у розмірі 20 відсотків, "майстер спорту міжнародного класу" - 15 відсотків, "майстер спорту" - 10 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Надбавки за почесні та спортивні звання встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним почесним або спортивним званням. За наявності двох або більше звань надбавки встановлюються за одним (вищим) званням. Відповідність почесного або спортивного звання профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації.

Аналогічна за змістом норма міститься і в пп. «в» п. 2 ч. 4 наказу Міністерства освіти і науки України № 557 від 26 вересня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».

Позивач, який з 03 грудня 2010 року має спортивне звання «майстер спорту міжнародного класу з веслування на байдарках і каное», що підтверджується наданою до позовної заяви копією посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 11), в період трудових відносин з відповідачем мав право на отримання надбавки в розмірі 15% посадового окладу, за умови, якщо його діяльність за профілем збігалась з наявним спортивним званням, відповідність чого повинна була визначатись керівником закладу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема і з оглянутої в судовому засіданні суду апеляційної інстанції особової справи позивача, вони не містять інформації про обізнаність відповідача про наявність у ОСОБА_1 спортивного звання «майстер спорту міжнародного класу з веслування на байдарках і каное». У заяві про прийняття позивача на роботу дані про наявність у нього вказаного звання ним не вказувались, а також вони не містяться в переліку документів доданих до неї.

Як зазначає представник відповідача, про наявність у ОСОБА_1 спортивного звання, роботодавцю стало відомо після звернення позивача з заявою про виплату надбавки з наданням відповідного підтвердження, а саме копії посвідчення № 885 майстра спорту України міжнародного класу, у зв`язку з чим, на підставі наказу КЗ ВЛ № 30 ім. Т. Шевченка № 67-к від 03 червня 2022 року «Про встановлення і виплату ОСОБА_2 надбавки за спортивне звання «майстра спорту міжнародного класу»», 16 та 30 червня 2022 року вказані кошти були виплачені останньому.

Вказані обставини позивачем і його представником не спростовано. Належних, допустимих, достовірних доказів у розмінні ст.ст. 77-79 ЦПК України у підтвердження зворотного ними не надано.

Доводи, зазначені представником позивача у апеляційній скарзі щодо розміщення на сайті Вінницької міської ради, яка є засновником і власником КЗ ВЛ № 30 ім. Т. Шевченка, інформації про те, що ОСОБА_1 є майстром спорту міжнародного класу не приймаються до уваги, оскільки не підтверджують обізнаність саме роботодавця, зокрема і його керівника про наявність у нього такого звання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за відсутності підтвердження обізнаності КЗ ВЛ № 30 ім. Т. Шевченка про наявність у ОСОБА_1 спортивного звання, що виключає наявність у відповідача вини у несвоєчасному проведенні позивачу повного розрахунку при звільненні, у задоволенні його позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні слід відмовити саме з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2022 у даній справі слід змінити в частині мотивів відхилення позовних вимог, які викласти в редакції даної постанови апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину даного рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.С. Панасюк

Т.М. Шемета