Рішення

від 28.02.2023 по справі 320/5546/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2023 року справа № 320/5546/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод харчових інгредієнтів» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод харчових інгредієнтів» (далі ТОВ «Завод харчових інгредієнтів», позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суд з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі ГУ ДФС у Київській області) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області форми "Н" від 03 липня 2019 року №0068195105, форми "Н" від 03 липня 2019 року №0068205105, форми "Н" від 03 липня 2019 року №0068215105, форми "Н" від 03 липня 2019 року №0068235105, форми "Н" від 03 липня 2019 року №0068255105, форми "Н" від 03 липня 2019 року №0068265105.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками камеральної перевірки ТОВ «Завод харчових інгредієнтів», якою було встановлено порушення товариством граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Позивач доводить, що податкові накладні, щодо яких відповідачем були встановлені порушення граничних термінів реєстрації, складені за наслідками операцій з постачання товарів неплатникам ПДВ, у зв`язку з чим вони не підлягали передачі покупцям.

Водночас пункт 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України (далі ПК України) не передбачає санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, що не підлягають передачі отримувачам/покупцям.

Позивач також зазначає, що прийняття оскаржуваних податкових-рішень супроводжувалося грубими порушеннями процедури, які полягали у несвоєчасному повідомленні про час та місце розгляду заперечень на акт перевірки, несвоєчасному прийнятті податкових повідомлень-рішень, що є самостійною підставою для їх скасування.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1ПКУкраїни, необхідна наявність двох обов`язкових складових: 1) податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю); 2) податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Як зазначає відповідач, у спірних правовідносинах цих умов не було, у зв`язку з чим контролюючий орган обґрунтовано визначив позивачу штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/5546/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання на 10 грудня 2019 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року замінено відповідача у справі ГУ ДФС у Київській області на правонаступника Головне управління ДПС у Київській області, повторно витребувано докази у справі від позивача, нові докази від відповідача, зупинено провадження в адміністративній справі №320/5546/19 до 28 січня 2020 року, призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 28 січня 2020 року о 10:30 год.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року провадження у справі №320/5546/19 поновлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року повторно витребувано докази у справі від сторін, зупинено провадження в адміністративній справі №320/5546/19 та призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 10 березня 2020 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року провадження у справі №320/5546/19 поновлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року повторно витребувано докази у справі від позивача, зупинено провадження в адміністративній справі №320/5546/19 до 16 квітня 2020 року; призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 16 квітня 2020 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року провадження у справі №320/5546/19 поновлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року повторно витребувано докази у справі від позивача; зупинено провадження в адміністративній справі №320/5546/19 до 28 травня 2020 року; призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 28 травня 2020 року о 10:00 год.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року провадження у справі №320/5546/19 поновлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року повторно витребувано докази у справі від позивача; зупинено провадження в адміністративній справі №320/5546/19 до 09 липня 2020 року; призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 09 липня 2020 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року провадження у справі №320/5546/19 поновлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року закрито підготовче провадження у справі №320/5546/19; вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 відповідача у справі Головне управління ДПС у Київській області (юридична особа, ідентифікаційний код 43141377) замінено на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод харчових інгредієнтів» 15 серпня 2013 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серії АВ №839827 (т.1, а.с. 13-14).

10 жовтня 2013 року ТОВ «Завод харчових інгредієнтів» зареєстроване як платник податку на додану вартість.

05 червня 2019 року ГУ ДФС у Київській області провело камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, результати якої оформлені актом від 05 червня 2019 року №1669/10-36-51/38715215 (далі Акт перевірки; т.1, а.с. 12-19, т.2, а.с. 214-221).

Перевіркою встановлено, що в період з жовтня 2018 року по січень 2019 року позивачем було несвоєчасно зареєстровано низку податкових накладних на загальну суму ПДВ 659866,50 грн.

З урахуванням викладеного відповідач в Акті перевірки зазначив про порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 ПК України.

12 червня 2019 року позивач склав і направив відповідачеві заперечення на Акт перевірки (т.1, а.с. 57-59).

Рішенням ГУ ДФС у Київській області від 26 червня 2019 року №22604/10/10-36-12-01-18 висновки Акта перевірки залишено без змін (т.1, а.с. 62-63).

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Київській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 03 липня 2019 року №0068195105, яким позивачеві визначено штраф у розмірі 10563,72 грн. за затримку реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 105637,01 грн. на 15 і менше календарних днів (т.1, а.с. 23-25);

- від 03 липня 2019 року №0068205105, яким позивачеві визначено штраф у розмірі 23063,00 грн. за затримку реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 230629,51 грн. на 15 і менше календарних днів (т.1, а.с. 26-28);

- від 03 липня 2019 року №0068215105, яким позивачеві визначено штраф у розмірі 16053,58 грн. за затримку реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 160535,24 грн. (т.1, а.с. 29-31);

- від 03 липня 2019 року №068235105, яким позивачеві визначено штраф у розмірі 10379,87 грн. за затримку реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 103798,39 грн. на 15 і менше календарних днів (т.1, а.с. 32-34);

- від 03 липня 2019 року №0068255105, яким позивачеві визначено штраф у розмірі 5755,80 грн. за затримку реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 57557,78 грн. на 15 і менше календарних днів (т.1, а.с. 35-37);

- від 03 липня 2019 року №0068265105, яким позивачеві визначено штраф у розмірі 172,67 грн. за затримку реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 1726,70 грн. на 15 і менше календарних днів (т.1, а.с. 38-39).

12 липня 2019 року позивач подав до ДФС України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення (т.1, а.с. 53-56).

Рішенням ДПС України від 05 вересня 2019 року №689/6/99-00-08-05-05 скаргу позивача залишено без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення без змін (т.1, а.с. 40-42).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, якими позивачеві був визначений штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, останній звернувся до суду.

Надаючи оцінку доводам позивача про порушення процедури прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить з такого.

Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі №806/1243/17 сформував обов`язковий для усіх адміністративних судів підхід до оцінки значення процедурних порушень у спорах, предметом яких є адміністративний акт.

Зміст цього підходу полягає у наступному.

Дотримання встановленої законом процедури є важливим елементом прийняття адміністративного акта. Разом з цим, саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Позивач у позові доводить, що 12 червня 2019 року ТОВ «Завод харчових інгредієнтів» подало ГУ ДФС у Київській області заперечення на Акт перевірки, у яких зазначило про те, що представник товариства бажає взяти персональну участь у їхньому розгляді.

Як зазначає позивач, повідомлення із запрошенням для розгляду вказаних заперечень всупереч приписам пункту 86.7 статті 86 ПК України, які зобов`язують надіслати його на наступний день після отримання контролюючим органом заперечень на акт перевірки, було надіслано лише на четвертий календарний день.

Так, за доводами позивача, повідомлення від 18 червня 2019 року №21325/10/10-36-12-01 із запрошенням для розгляду заперечень на Акт перевірки на 25 червня 2019 року о 16 год. 30 хв. він отримав 21 червня 2019 року.

Оцінюючи ці доводи, суд зазначає, що затримка у надсиланні відповідачем позивачеві повідомлення про дату, час та місце розгляду його заперечень на Акт перевірки не призвела до того, що позивач про розгляд його заперечень був не повідомлений, або повідомлений у строк, що виключав об`єктивну можливість делегувати представника.

Позивач також зазначає, що повідомив контролюючий орган про те, що представник ТОВ «Завод харчових інгредієнтів» не зможе прийняти участь у розгляді заперечень у призначений день і час, у зв`язку з чим просив відкласти розгляд заперечень на інший день, але відповідач не повідомив його про перенесення розгляду заперечень на Акт перевірки.

Щодо цих доводів суд зазначає, що відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях).

Тобто, заперечення на акт перевірки мають бути розглянуті не пізніше семи робочих днів, що настають за днем їх отримання. Податковий кодекс України не передбачає підстав та механізму продовження зазначеного строку.

З урахуванням викладеного повідомлення позивача про неможливість делегування представника не було перешкодою для розгляду відповідачем заперечень на Акт перевірки.

Позивач також доводить, що відповідно до пункту 86.6 статті 86 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення мали бути прийняті упродовж трьох робочих днів з дня розгляду заперечень 26 червня 2019 року, тобто не пізніше 01 липня 2019 року. Водночас у спірних правовідносинах оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті лише 03 липня 2019 року.

Суд зазначає, що вказане порушення є формальним і не може бути самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Нормами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Абзацом 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

З аналізу викладених норм податкового законодавства випливає, що операції з постачання товарів платниками податку на додану вартість супроводжуються складенням податкової накладної, яка має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Платники податку на додану вартість несуть відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, за виключенням несвоєчасної реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Отже, передбачена пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України санкція не застосовується за одночасної наявності двох умов: 1) податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) відповідно до вимог податкового законодавства; 2) податкова накладна повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: а) які звільнені від оподаткування або б) які оподатковуються за нульовою ставкою.

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №816/1488/17, від 11 грудня 2018 року у справі №807/68/18, від 07 лютого 2019 року у справі №808/3250/17, від 03 лютого 2022 року у справі №520/10395/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 240/1912/19.

Як убачається з матеріалів справи, податкові накладні, щодо яких контролюючий орган установив порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН, були складені за наслідками операцій з постачання позивачем на користь неплатників ПДВ продуктів харчової промисловості.

Суд зазначає, що ПК України не містить пункту, який би визначав перелік випадків, коли податкова накладна не надається отримувачу (покупцю).

Водночас подібний перелік міститься в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267 (далі Порядок №1307).

Відповідно до пункту 8 Порядку №1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини:

01 - складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - складена на постачання неплатнику податку;

03 - складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - складена за щоденними підсумками операцій;

12 - складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

Отже, Порядком №1307 передбачено 15 випадків, коли податкова накладна не видається покупцеві, кожному з яких присвоєно код, який має бути зазначено у відповідній графі податкової накладної.

Як убачається з матеріалів справи, усі податкові накладні, щодо яких встановлено порушення граничних термінів реєстрації, містять відмітку в графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю)» із зазначенням типу причини « 02», тобто всі вони були складені на постачання товарів неплатнику податку.

Щодо іншої умови, наявність якої є обов`язковою для незастосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, суд зазначає, що перелік операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ, закріплено у статті 197 ПК України. Операції, які оподатковуються за нульовою ставкою, перелічено у статті 195 ПК України.

Пунктом 17 Порядку №1307 передбачено, що для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному отримувачу (покупцю) як оподатковуваних товарів/послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, постачальник (продавець) складає окремі податкові накладні. У податковій накладній, складеній на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, у графі «Складена на операції, звільнені від оподаткування» верхньої лівої частини робиться помітка «Без ПДВ».

Операції, що оподатковуються за нульовою, основною ставкою або ставкою 7 відсотків, відображаються в окремих рядках нижньої табличної частини податкової накладної.

Відповідно до пункту 16 Порядку №1307 таблична частина податкової накладної складається з двох розділів: А і Б. До розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг, а саме: до графи 8 - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

У графі 8 зазначається код ставки:

7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків;

901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою;

902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою;

903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Отже, про те, що податкова накладна складена на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, робиться відмітка «Без ПДВ» у верхній лівій частині податкової накладної у графі «Складена на операції, звільнені від оподаткування» та проставляється код « 903» у графі 8 розділу Б табличної частини податкової накладної. Операції, що оподатковуються за нульовою, основною ставкою відображаються в рядках табличної частини податкової накладної, зокрема у графі 8 шляхом проставлення коду « 902».

Суд зазначає, що операції з постачання на користь неплатників ПДВ продуктів харчової промисловості харчових сумішей, начинок, кремів, емульсій та інших харчових інгредієнтів не звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до статті 197 ПК України і не належать до операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до статті 195 ПК України.

Податкові накладні, щодо яких контролюючий орган встановив порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН, також не містять відміток у відповідних графах, які б свідчили, що вони складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

З урахуванням викладеного спірні податкові накладні не належать до податкових накладних, несвоєчасна реєстрація яких не тягне застосування санкцій, передбачених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Позивач щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних, зазначених в Акті перевірки, не заперечує. Таким чином, відповідач обґрунтовано визначив позивачеві штраф.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2019 року №0068195105, №0068205105, №0068215105, у №0068235105, №0068255105, №0068265105 є правомірними.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

У той же час позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Беручи до уваги результат розгляду справи підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 28.02.2023.

Суддя Кушнова А.О.