Рішення

від 27.02.2023 по справі 580/49/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року справа № 580/49/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Державного підприємства Золотоніське лісове господарство, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

02 січня 2023 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Державного підприємства Золотоніське лісове господарство, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не забезпечення проведення робіт з винесення меж ботанічного заказника місцевого значення Джулайка, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка;

2) зобов`язати відповідача відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Джулайка», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства, охоронного зобов`язання та Положення про об`єкт природно-заповідного фонду, на даний час межі ботанічного заказника місцевого значення «Джулайка» не визначені, територія об`єкту до даних Державного земельного кадастру не внесена.

Внаслідок наведеного існує небезпека використання землі на території ентомологічного заказника не за цільовим призначенням, неможливості збереження природно-заповідного фонду, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж ентомологічного заказника та закріпити його межі в натурі (на місцевості).

Ухвалою судді від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що власником земель на яких створений ботанічний заказник місцевого значення «Джулайка» є держава, а тому твердження позивача щодо необхідності покладення обов`язку проведення робіт з винесення меж ботанічного заказника місцевого значення Джулайка, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка на ДП «Золотоніський лісгосп», оскільки воно є землекористувачем, а не власником. Крім того, відповідач зазначив, що звернення прокурора до суду з даним позовом є неправомірним.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити повністю.

З`ясувавши доводи учасників розгляду справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

Рішенням Черкаської обласної ради № 17-3/ІV від 17.08.2004 «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду області» ботанічний заказник місцевого значення «Джулайка» площею 14 га, включено до Переліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду області, що мають природоохоронне та естетичне значення і підлягаю особливій охороні, з одночасною пропозицією землекористувачам розробити протягом року документацію по встановленню меж території в натурі.

Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації 26.02.2021 передано під охорону відповідачу ботанічний заказник місцевого значення «Джулайка» площею 14 га з метою збереження та охорони, про що складено охоронне зобов`язання №198.

Відповідно до вказаного охоронного зобов`язання відповідач зобов`язується забезпечити режим охорони та збереження ботанічного заказника місцевого значення «Джулайка».

Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Джулайка» (далі Положення) затвердженого Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації та погодженого відповідачем в особі Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» 22.06.2020.

Згідно п. 1.2 Положення, ботанічний заказник місцевого значення «Джулайка» входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Пунктами 1.5 та 1.6 вищезазначеного Положення визначено, що ДП «Золотоніський лісгосп» несе відповідальність за належний стан і додержання встановленого заповідного режиму території, межі заказника виносяться в натурі, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали територіального органу Держгеокадастру та землекористувачів, відображаються у відповідних формах статистичної звітності з кількістю і обліку земель та землевпорядній документації, обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій з встановленням необхідних державних інформаційно-охоронних знаків (4 знаки) та інформаційних щитів ( 1 щит) затвердженого зразка.

Згідно п. 3.5 Положення, ДП «Золотоніський лісгосп» забезпечує режим охорони та збереження території земельних ділянок у межах ботанічного заказника місцевого значення «Джулайка»,

Згідно з інформації Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі ГУ Держгеокадастр в Черкаській області) №10-23-0.21-2932/2-22 від 13.09.2022 землевпорядна документація на вказаний об`єкт природно-заповідного фонду не розроблялась та не затверджувалась, даний об`єкт не внесено до Державного земельного кадастру.

У зв`язку із невжиттям ДП «Золотоніський лісгосп`заходів щодо проведення робіт з винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Джулайка», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1311 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави згідно зі ст. 1 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру" відносяться до мети здійснення функцій прокуратури України.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (п. 1 ч. 6 ст. 23 вказаного Закону).

Згідно частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина 4 вказаної статті).

Аналіз положень ч.ч. 3, 4 ст. 53 КАС України у взаємозв`язку із змістом ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У постанові від 26.05.2020 №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, подаючи позов до суду, повинен обгрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що відповідача покладений обов`язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою, організації і встановлення меж території ботанічного заказника місцевого значення «Джулайка», а також здійснення контролю за його виготовленням. Водночас через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства, охоронних зобов`язань та положення про об`єкт природно-заповідного фонду на даний час межі гідрологічного заказника місцевого значення Панське болото не визначені, територія об`єкту до даних Державного земельного кадастру не внесена. Внаслідок наведеного існує небезпека використання землі на території заказника не за цільовим призначенням, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж заказника, закріпити його межі в натурі (на місцевості). Відсутність встановлених меж в натурі фактично унеможливлює збереження його природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу.

Надаючи правову оцінку щодо наявності інтересів держави при зверненні керівника Золотоніської окружної прокуратури з позовом до суду суд зазначає, що правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів врегульовує Закон України Про природно-заповідний фонд України № 2456-XII від 16.06.1992.

Вказаним Законом передбачено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Отже порушення особливого режиму охорони території природно-заповідного фонду є порушенням інтересів держави, тому прокурор наділений повноваженнями звернутись до суду з позовом про їх захист.

Щодо виявлених порушень суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні питання регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України), Законом України Про природно-заповідний фонд України від 16.06.1992 № 2456-XII (далі Закон № 2456), Законом України Про землеустрій від 22.05.2003 № 858-IV (далі Закон № 858).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що відповідно до ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст. 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Зокрема, приписами статті 7 Закону № 2456 визначено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 53 Закону № 2456 встановлено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Статтею 60 Закону № 2456 визначено, що охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природо-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Законом, що визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування є Закон України Про землеустрій.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону № 858 проект землеустрою сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Приписами частини 2 статті 25 Закону № 858 визначено види документації із землеустрою, зокрема і проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до ст. 47 Закону № 858 проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Статтею 19 Закону № 858 визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Згідно зі ст. 26 Закону № 858, замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Статтею 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд від 16.06.1992 № 2456- XII визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

У частині 3 ст. 26 Закону України Про природно-заповідний фонд України вказано, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у даному спорі саме на відповідача покладається обов`язок забезпечення та організації проведення робіт з винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Джулайка», закріплення їх внатурі (на місцевості).

Судом встановлено, що рішенням Черкаської обласної ради № 17-3/ЇУ від 17.08.2004 «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду області» ботанічний заказник місцевого значення «Джулайка» площею 14 га, включено до Переліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду області, що мають природоохоронне та естетичне значення і підлягаю особливій охороні, з одночасною пропозицією землекористувачам розробити протягом року документацію по встановленню меж території в натурі.

Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації 26.02.2021 передано під охорону відповідачу ботанічний заказник місцевого значення «Джулайка» площею 14 га з метою збереження та охорони, про що складено охоронне зобов`язання №198.

Відповідно до вказаного охоронного зобов`язання відповідач зобов`язується забезпечити режим охорони та збереження ботанічного заказника місцевого значення «Джулайка».

Як установив суд, відповідачем межі земель ботанічний заказник місцевого значення «Джулайка» не встановлено і не закріплено на місцевості, як і не прийнято відповідних рішень з даного приводу.

Відсутність вчинення заходів із проведення робіт з винесення меж території ботанічного заказника місцевого значення «Джулайка», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що, зважаючи на правовий статус території природно-заповідного фонду, порушує встановлений порядок його охорони та використання, тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Джулайка», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку.

Зобов`язати Державне підприємство «Золотоніське лісове господарство» забезпечити проведення робіт з винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Джулайка», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Валентина ТИМОШЕНКО