Постанова

від 22.02.2023 по справі 640/34213/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/34213/21 Головуючий у 1-й інстанції: Аверкова В.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетснаб» до Київської міської ради, треті особи - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальне підприємство «Київтранспарксервіс», Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та нечинним пункту рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Маркетснаб» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та нечинним пункт 1 рішення КМР від 31.08.2021 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» в частині виключення з переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс», паркувального майданчика, розташованого за адресою: м. Київ, Голосіївський район, пл. Московська (Центральний автовокзал), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва;

- зобов`язати КМР включити до таблиці №1 до додатка 5 до рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, Голосіївський район, пл. Московська (Центральний автовокзал), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 2 рішення КМР від 26.08.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» визначено КП «Київтранспарксервіс» єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

Рішенням КМР від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» затверджено Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів (додаток 5); таблицею № 1 до додатку 5 вказаного рішення визначено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс», зокрема за КП «Київтранспарксервіс» закріплено спеціально обладнаний майданчик для паркування за адресою: м. Київ, Голосіївський район, пл. Московська (Центральний автовокзал), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва.

26.11.2019 між позивачем та КП «Київтранспарксервіс» укладено договір № ДДП-20191126/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Голосіївський район, пл. Московська (Центральний автовокзал), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва, відповідно до умов якого позивачу надано право на організацію та експлуатацію 26 місць для паркування транспортних засобів, що перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою м. Київ, Голосіївський район, пл. Московська (Центральний автовокзал), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 31 місце для платного паркування транспортних засобів, та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів. Відповідно до пункту 4.5 договору оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі КП «Київтранспарксервіс» в експлуатацію позивачу майданчика для паркування та здійснюється щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок КП «Київтранспарксервіс» у розмірі 100 % місячної вартості експлуатації з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Відповідно до пункту 7.7 договору сторони погодили умови одностороннього розірвання договору, зокрема КП «Київтранспарксервіс» має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку втрати КП «Київтранспарксервіс» права передачі паркувального майданчика в експлуатацію.

31.08.2021 КМР прийнято рішення №2185/2226 про внесення змін до Таблиці № 1 до додатка 5 рішення КМР від 23.06.2011 №242/5629, яким, зокрема внесено зміни до таблиці №1 до додатка 5 до рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629, згідно з яким виключено з переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс», паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, Голосіївський район, пл. Московська (Центральний автовокзал), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Листом КП «Київтранспарксервіс» від 11.02.2021 №053/05-670 позивача повідомлено, що договір вважається розірваним з 01.02.2021, оскільки КП «Київтранспарксервіс» втратило право передачі паркувального майданчика в експлуатацію за адресою: м. Київ, Голосіївський район, пл. Московська (Центральний автовокзал).

ТОВ «Маркетснаб», не погоджуючись з пунктом 1 рішення КМР від 31.08.2021 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» в частині виключення з переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс», паркувального майданчика, розташованого за адресою: м. Київ, Голосіївський район, пл. Московська (Центральний автовокзал), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва, вважаючи його протиправним та нечинним, звернулось до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та наявні законодавчо визначені підстави для їх задоволення, оскільки оскаржуване рішення від 31.08.2021 № 2185/2226, яке порушує права позивача, прийнято без додержання процедури прийняття регуляторного акту, визначеної Законом № 1160-IV.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення не порушує права позивача. Вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики» не розповсюджується на спірні правовідносини.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам .

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас, за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

В свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові».

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі № 21-1115во10 суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 15.04.2020 № 712/11800/17 та від 19.10.2020 у справі № 815/1294/16.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в межах даного адміністративного позову просить суд визнати протиправним та нечинним пункт 1 рішення КМР від 31.08.2021 №2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» в частині виключення з переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс», паркувального майданчика, розташованого за адресою: м. Київ, Голосіївський район, пл. Московська (Центральний автовокзал), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва та зобов`язати КМР включити до таблиці №1 до додатка 5 до рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, Голосіївський район, пл. Московська (Центральний автовокзал), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Зазначеним пунктом 1 рішення від 31.08.2021 № 2185/2226 КМР таблицю № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 24 грудня 2020 року N 22/22) викладено в новій редакції, що додається.

Позивач зауважував, що вказане вище рішення Київської міської ради порушило права та інтереси позивача, оскільки на його підставі з 01.02.2021 розірвано договір від 26.11.2019 № ДДП-20191126/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Голосіївський район, пл. Московська (Центральний автовокзал), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва, який було укладено між позивачем та КП «Київтранспарксервіс».

В той же час, колегія суддів зазначає, що майданчик для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: місто Київ, Голосіївський район, пл. Московська, (Центральний автовокзал) в межах II територіальної зони паркування міста Києва вилучено з таблиці 1 додатка 5 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2020 № 22/22 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві».

Тобто, паркувальний майданчик, розташований за адресою: м. Київ, Голосіївський район, пл. Московська (Центральний автовокзал), в межах ІІ територіальної зони паркування м. Києва, вилучався з переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс» не спірним рішенням КМР від 31.08.2021 №2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», а саме на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2020 № 22/22 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договір між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Маркетснаб» від 26.11.2019 № ДДП-20191126/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: місто Київ, Голосіївський район, пл. Московська, (Центральний автовокзал) в межах II територіальної зони паркування міста Києва комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» розірвано у зв`язку з вилученням вищевказаної адреси з таблиці 1 додатка 5 на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2020 № 22/22 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», про що повідомлено позивача наявним у матеріалах справи листом від 11.02.2021 № 053/05-670.

Таким чином, рішенням Київської міської ради від 31.08.2021 № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» не було порушено прав позивача, а тому оскільки відповідно до ст. 6 КАС України захисту підлягають лише порушені права, то позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Київтранспарксервіс» задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетснаб» до Київської міської ради, треті особи - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальне підприємство «Київтранспарксервіс», Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та нечинним пункту рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 27.02.2023.