Постанова

від 02.02.2023 по справі 761/46622/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/46622/19 Головуючий у І інстанції - Фролова І.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/2371/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Линок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та трьох відсотків річних,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та трьох відсотків річних.

Відповідно до прохальної частини уточненої позовної заяви, а також заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основної заборгованості у розмірі 4 182 338, 25 (чотири мільйони сто вісімдесят дві тисячі 338 гривень) 25 копійок, три проценти річних від простроченої суми, що становить 363 004,04 (триста шістдесят три тисячі чотири гривні) 04 копійки, сукупно 4 545 342,29 (чотири мільйони п`ятсот сорок п`ять тисяч триста сорок дві гривні) 29 копійок, та стягнути судові витрати.

Свою заяву обґрунтовував тим, що 20 січня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, згідно умов якого Позивач надав ОСОБА_3 грошову позику у розмірі 1 183 875 грн., що еквівалентно 153 750 доларів США на строк з 20 січня 2009 року по 21 квітня 2009 року, що підтверджується договором позики та розпискою ОСОБА_3 від 20.01.2009 про отримання ним грошових коштів.

Поручителем за зазначеним Договором позики виступив ОСОБА_4 , які зобов`язалися нести відповідальність перед ОСОБА_1 за виконання всіх зобов`язань ОСОБА_3 за Договором позики від 20.01.2009. Внаслідок невиконання своїх зобов`язань за Договором позики за ОСОБА_3 утворилася заборгованість та 05. грудня 2011 року між Позивачем, ОСОБА_1 (далі - Первісний кредитор), та Відповідачем, ОСОБА_2 (далі - Новий кредитор), було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору, а Новий кредитор набув права вимоги, належне Первісному кредитору на підставі Договору позики від 20.01.2009, укладеного з ОСОБА_3 (далі - Боржник) (п. 1 Договору про відступлення права вимоги).

За Договором про відступлення права вимоги ОСОБА_2 набув право вимагати з дати проведення розрахунків з ОСОБА_1 від Боржника належного виконання обов`язків за договором позики від 20.01.2009 (п. 2 Договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 4 Договору про відступлення права вимоги ОСОБА_2 зобов`язався сплатити на користь ОСОБА_1 153 750,00 доларів США за курсом НБУ на день проведення розрахунків. За умовами п. 5 Договору про відступлення права вимоги ОСОБА_2 зобов`язався сплатити на користь Позивача грошові кошти в сумі, вказаній в п. 4 Договору в день та в місці укладення ОСОБА_2 договору купівлі - продажу пансіонату з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі Договору дарування пансіонату від 29.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2206.

Так, пансіонат з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , було продано 24.05.2017 року на користь ТОВ «Ренесанс Капітал ЛТД» (код ЄДРПОУ - 40932469), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №88831835 від 06.06.2017.

В той же час, ОСОБА_2 в порушення п. 6 Договору не повідомляв Позивача про відчуження зазначеного нерухомого майна та умови Договору про відступлення права вимоги не виконав. Таким чином, відкладальна обставина на виконання умов Договору про відступлення права вимоги - продаж пансіонату, відбулася ще 24.05.2017 року, проте по даний час заборгованість ОСОБА_2 за Договором про відступлення права вимоги не погашена та складає 153 750,00 доларів США.

На підставі вказаного, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2022 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідно до п.4 Договору про відступлення права вимоги ОСОБА_2 зобов`язався сплатити на його користь 153 750 доларів США в день та в місці укладення ним договору купівлі-продажу пансіоната з надвірними спорудами, який належить на праві власності ОСОБА_5 однак в супереч п.6 Договору не повідомив його як первісного кредитора про день та місце укладання договору та 24.05.2017 року було відчужено пансіонат на користь ТОВ «Ренесанс Капітал ЛТД». Таким чином, відкладальна обставина на виконання умов Договору про відступлення прав вимоги-продаж пансіонату, відбулась 24.05.2017 року, проте по даний час заборгованість ОСОБА_2 за Договором про відступлення прав вимоги не погашена та складає 153 750 доларів США.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду залишення без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не було укладено Договір купівлі-продажу пансіонату від 24.05.2017 року, а відповідно, відкладальна умова, визначена у п. 5 Договору не наступила, оскільки у ній конкретно зазначено, що Відповідач зобов`язаний сплати Позивачу грошові кошти, визначені у п. 4 Договору, у випадку укладання саме Відповідачем Договору купівлі-продажу пансіонату.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 січня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, згідно умов якого Позивач надав ОСОБА_3 грошову позику у розмірі 1 183 875 грн., що еквівалентно 153 750 доларів США на строк з 20 січня 2009 року по 21 квітня 2009 року, що підтверджується договором позики та розпискою ОСОБА_3 від 20.01.2009 про отримання ним грошових коштів.

Поручителем за зазначеним Договором позики виступив ОСОБА_4 , які зобов`язалися нести відповідальність перед ОСОБА_1 за виконання всіх зобов`язань ОСОБА_3 за Договором позики від 20.01.2009 року.

Внаслідок невиконання своїх зобов`язань за Договором позики за ОСОБА_3 утворилася заборгованість та 05 грудня 2011 року між ОСОБА_1 (далі - Первісний кредитор), та ОСОБА_2 (далі - Новий кредитор), було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору, а Новий кредитор набув права вимоги, належне Первісному кредитору на підставі Договору позики від 20.01.2009, укладеного з ОСОБА_3 (далі - Боржник) (п. 1 Договору про відступлення права вимоги).

За Договором про відступлення права вимоги ОСОБА_2 набув право вимагати з дати проведення розрахунків з ОСОБА_1 від Боржника належного виконання обов`язків за договором позики від 20.01.2009 (п. 2 Договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 4 Договору про відступлення права вимоги ОСОБА_2 зобов`язався сплатити на користь ОСОБА_1 153750,00 доларів США за курсом НБУ на день проведення розрахунків.

За умовами п. 5 Договору про відступлення права вимоги ОСОБА_2 зобов`язався сплатити на користь Позивача грошові кошти в сумі, вказаній в п. 4 Договору в день та в місці укладення ОСОБА_2 договору купівлі - продажу пансіонату з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі Договору дарування пансіонату від 29.10.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2206.

Право продажу зазначеного об`єкта нерухомості належить Новому кредитору на підставі довіреності від 12.08.2011 року, виданої ОСОБА_5 та посвідченої приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстрованої в реєстрі за №2867.

При цьому згідно з п. 6 Договору Новий кредитор зобов`язався повідомити Первісного кредитора про день, час та місце укладення договору купівлі - продажу не пізніше, ніж за один день за телефоном НОМЕР_1 .

У випадку порушення Договору сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України. У випадку створення перешкод у настанні відкладальної обставини, передбаченої п. 5 Договору винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні завдані цим збитки. До перешкод у настанні відкладальної обставини відноситься також скасування, визнання недійсною довіреності від 12.08.2011, виданої ОСОБА_5 (п. 7 Договору).

Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно з п. 13 Договору про відступлення права вимоги всі спори між сторонами підлягають вирішенню судом у відповідності до вимог чинного законодавства.

Так, пансіонат з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , було продано 24.05.2017року на користь ТОВ «Ренесанс Капітал ЛТД» (код ЄДРПОУ - 40932469), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №88831835 від 06.06.2017.

В той же час, як вказує Позивач, ОСОБА_2 в порушення п. 6 Договору не повідомляв Позивача про відчуження зазначеного нерухомого майна та умови Договору про відступлення права вимоги не виконав.

Щодо позовних вимог про стягнення коштів, суд першої інстанції дійшов наступних висновків з якими погоджується і апеляційний суд і що спростовує доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1. ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Крім того, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 Цивільного кодексу України),

Згідно ст. 625 ЦКУ Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами ст. 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті (дана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі № 3-62гс11, від 26.12.2011 р. у справі № 3-141гс11 та від 07.10.2014 р. у справі №3-133гс14).

Отже, коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно євро), прямо не заборонена і не суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору (ст. 627 ЦК України) та вільного встановлення у договорі ціни як його умови (ст. 632 цього Кодексу).

Правова позиція щодо визначення ціни в договорі у гривневому еквіваленті до курсу іноземної валюти викладена у постанові Верховного Суду України від 7 жовтня 2014 у справі № 3-133гс14).

Отже, сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 153 750,00 доларів США, що еквівалентно 4 182 338, 25 грн. та передбачені ст. 625 ЦКУ три проценти річних від простроченої суми - 363 004, 04 грн., що в сумі становить 4 545 342 грн. 29 коп., згідно курсу НБУ.

Одночасно з цим, суд зауважує, що відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги від 05 грудня 2011 року, що укладено між сторонами вбачається, а саме п.5, що Відповідач зобов`язався сплатити на користь Позивача грошові кошти зазначені в п. 4 Договору до 16 грудня 2011 року в день та місці укладення Новим кредитором договору купівлі-продажу пансіонату з надвірними спорудами та будівлями.

Та вже на підставі п.6 Договору повідомити Позивача про день, час та місце укладання договору купівлі-продажу не пізніше ніж за один день за телефоном НОМЕР_1 .

Проте, матеріали справи не містять доказів на укладення договору купівлі-продажу пансіонату з надвірними спорудами та будівлями саме Відповідачем.

Продаж майна, а саме: пансіонату з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі Договору дарування пансіонату від 29.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2206, було здійснено 24 травня 2017 року його власником ОСОБА_5 , що вбачається з Договору купівлі-продажу пансіонату від 24 травня 2017 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Михальченко М.М. за реєстровим номером 2845.

Окремо, апеляційний суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія довіреності від 12 серпня 2011 року, відповідно до якої ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником з усіх питань, пов`язаних з продажем пансіонату з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі Договору дарування пансіонату від 29.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2206.

Вказана Довіреність була видана строком на один рік та була дійсна до 12 серпня 2012 року, а відтак на момент продажу пансіонату з надвірними будівлями та спорудами, що відбулося 24 травня 2017 року, термін довіреності на продаж Відповідачем майна (пансіонату), на яку ) є посилання в останньому абзаці п. 5 Договору закінчився.

Частиною 2 ст. 526 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Одночасно з цим, ст. 607 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Вище викладене спростовує доводи апеляційної скарги, що 24.05.2017 року настала відкладальна обставина відповідно до п.п.4,6 Договору про відступлення права вимоги, оскільки договір купівлі продажу був вчинений не від імені ОСОБА_2 , а отже і відкладальна обставина не настала.

Враховуючи викладене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову враховуючи, що Відповідачем не було укладено Договір купівлі-продажу пансіонату від 24.05.2017 року, а відповідно, відкладальна умова, визначена у п. 5 Договору не наступила, оскільки у ній конкретно зазначено, що Відповідач зобов`язаний сплати Позивачу грошові кошти, визначені у п. 4 Договору, у випадку укладання саме Відповідачем Договору купівлі-продажу пансіонату.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник